Рішення № 57551172, 14.04.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 300/433/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 квітня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Павліченка С.В.,

суддів: Куцина М.М., Собослоя Г.Г.,

при секретарі Кухта М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Воловецького районного суду від 3 жовтня 2015 року по справі запозовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «ПриватБанк»звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

Позов мотивовано тим, що відповідно до умов укладеного кредитного договору б/н від 26.12.2006 року ОСОБА_1 був наданий банком кредит в сумі 490 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 24 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Умови кредитного договору банком виконані в повному обсязі, проте відповідач ухиляється від взятих від себе зобов"язань по сплаті кредитних коштів і станом на 31.03.2015 року заборгував банку 1839, 51 доларів США, що за курсом НБУ становить 43122, 94 гривень, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судовий збір.

Рішенням Воловецького районного суду від 13 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено із за спливу строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» ставиться питання про скасування рішення суду як незаконного і необґрунтованого та постановлення нового рішення про задоволення позову.

При цьому позивач не оспорює факт пропуску строку позовної давності щодо заборгованості, однак вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за користування коштами та штраф.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до кредитного договору б/н від 26.12.2006 року ОСОБА_1 був наданий банком кредит в сумі 490 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 24 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Погашення заборгованості по кредитному ліміту здійснюється щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості (а.с.10).

Відповідно до заяви від 26.12.2006 року ОСОБА_1 ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, і цим виразив свою згоду на те, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг .

Відповідач умов договору щодо повернення коштів банку не виконав.

Останній платіж по кредиту ОСОБА_1 сплатив 04.06.2008 року, інших платежів після цієї дати не здійснював.

З матеріалів справи вбачається, що сторони встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, кількість яких залежить та дорівнює строку кредитування, що означає: при відсутності платежу в зазначений строк з наступного дня позивачу стає відомо про порушення його права, у зв'язку з чим, починається дія трьохрічного строку права звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів.

Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк позовної давності відносно вимог позивача про стягнення заборгованості закінчився в червні 2011 року і законно та обґрунтовано відмовив у стягнення заборгованості за кредитним договором.

Однак судом не враховані наступні обставини.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, закінчення строку позовної давності щодо стягнення несплаченого кредиту не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, та відсотків за користування коштами передбачених умовами договору та ЦК України.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-1206 цс 15 від 23 вересня 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Отже, з відповідача на користь банку підлягають стягненню заборгованість за користування коштами за період з 31.03.2012. по. 31.03.2015. та штраф .

Зазначена сума відповідно до розрахунку позивача складає 688,47 доларів США, 16 138,45 грн., яка складається з заборгованості за користування коштами - 580,59 доларів США, 13609,03 грн., та штрафу - 107,91 доларів США, 2529,42 грн.

Зазначені обставини, відповідно до п. 1,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позову.

Керуючисьст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області,-

р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Воловецького районного суду від 3 жовтня 2015 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50 р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредитному договору у сумі 688 (шістьсот вісімдесят вісім) доларів 47 центів США що за курсом НБУ станом на 31.03.2016 року становить 16 138,45 грн. та судові витрати в сумі 161 (сто шістдесят одну) гривну.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді