Рішення № 57549297, 28.04.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/3740/16-ц

Провадження № 2/127/2438/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 квітня 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючогосудді Гриневича В.С.,

при секретарі: Малику О.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

представника третьої особи: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу №127/3740/16-ц за позовом ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці, про стягнення надміру виплаченої пенсії в розмірі 162908,23 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача надміру виплаченої пенсії в розмірі 162908,23 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачу ОСОБА_5 обласним військовим комісаріатом з 27.09.2005р. була призначена пенсія за вислугу років, як голові військового місцевого суду Ужгородського гарнізону. З 01.01.2007р. головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області продовжило виплату пенсії ОСОБА_2 призначену ОСОБА_5 обласним військовим комісаріатом. В жовтні 2013 року управління Пенсійного фонду в місті Вінниці, повідомило головне управління, що в результаті опрацювання списків «Про звірку баз даних одержувачів пенсій ПВП ДКГ та АСОПД/КОМТЕХ» від 07.10.2013р. зясовано, що ОСОБА_2, п/с №155711, перебуває на обліку в управлінні з 22.02.2011р. та отримує щомісячне довічне грошове утримання суддів по Закону України «Про статус суддів», призначене за судовим рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці №2-а-2966/11 та одночасно отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

В подальшому, 28.10.2013р. відповідача відповідно до атестату №832 було знято з обліку в головному управлінні та припинено виплату пенсії за вислугу років призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На думку позивача, 21 лютого 2011 року звільнившись у відставку із посади судді апеляційного суду Вінницької області відповідач обрав для себе інший вид пенсійного забезпечення за рахунок коштів держави (державної пенсії) не повідомивши уповноважений орган, який впродовж семи років вже виплачував йому пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у звязку з чим з 22.02.2011р. в головному управлінні, виникла переплата по пенсії в розмірі 162908,23 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на ст.ст. 1-1, 7, 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», п. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та вважає що суддя у відставці не має право на одночасне отримання пенсії, призначеної на загальних підставах визначених в Законі України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», пенсію за вислугу років призначену у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» чи щомісячне довічне грошове утримання призначене згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому позивач зазначає, що матеріали пенсійної справи відповідача містять власноруч підписані заяви - зобовязання від 01.11.2005 року та від 06.09.2011 року в яких відповідач попереджений про обовязок своєчасного повідомлення про зміни, які впливають на розмір виплат та відповідальність за порушення даного зобовязання.

Таким чином, при зверненні за призначенням щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідач був зобовязаний, однак не повідомив головне управління про те, що він обрав для себе щомісячне довічне утримання та своїми діями завдав суттєвої шкоди бюджету держави, у звязку з чим позивач звернулося до суду з даним позовом та з посиланням на ст. 1166 Цивільного кодексу України просило стягнути з відповідача надміру виплачену пенсію в розмірі 162908,23 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву (а.с. 66-70) та в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, посилаючись на те, що за своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є соціальною, а не пенсійною виплатою, а тому в силу особливості статусу суддів одночасне отримання названого грошового утримання та пенсії за вислугу років у звязку зі звільненням з військової служби не суперечить жодному з правових актів, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Крім того, відповідач вважає що органам пенсійного забезпечення з самого початку (з лютого 2011 року) було відомо, що на момент призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці він отримував пенсію, оскільки відповідачем особисто повідомлено про це в тексті заяви про призначення цього грошового утримання, а тому відсутні будь-які правові підстави стверджувати про винні дії відповідача в отриманні зайвих сум пенсії та відшкодування шкоди органам пенсійного забезпечення.

З огляду на вищезазначене відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 05.04.2016р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці.

Представник третьої особи в судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та просила їх задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали пенсійних справ №155711 та №61312, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

В судовому засіданні оглянуто оригінали пенсійних справ ОСОБА_2 №155711 та №61312, які велися та ведуться відповідно Управлінням Пенсійного фонду України у м. Вінниці та ОСОБА_4 управлінням Пенсійного фоду України у Вінницькій області.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом заступника Міністра оборони України від 19.08.2005р. №37 підполковника юстиції ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас за пунктом 67, підпункт «б» (за станом здоровя) (а.с. 90).

1 листопада 2005 року ОСОБА_2І, звернувся до ОСОБА_5 міського військового комісаріату з заявою про призначення пенсії за вислугою років. (а.с. 88)

У тексті зазначеної заяви відповідач повідомив, що працює суддею апеляційного суду Вінницької області (п. 11 заяви)

27 вересня 2005 року ОСОБА_5 обласним військовим комісаріатом відповідачу була призначена пенсія за вислугу років. (а.с. 87)

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.06 за №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян», органи Пенсійного фонду України з 1 січня 2007 року прийняли від Міноборони, МВС, МНС, СБУ, Державного департаменту з питань виконання покарань та інших органів, що здійснювали призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» функції з призначення і виплати пенсій, а тому з 01 січня 2007 року головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - головне управління), продовжило виплату пенсії ОСОБА_2 призначену ОСОБА_5 обласним військовим комісаріатом 27 вересня 2005 року.

Постановою Верховної Ради України від 3 лютого 2011 року №2991-VI ОСОБА_2 звільнено з посади судді апеляційного суду Вінницької області, у звязку з поданням заяви про відставку. (а.с. 96)

28 лютого 2011 року відповідач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці, правонаступником якого є управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці, з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. (а.с. 71, 95)

Вказаною заявою відповідач повідомив управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці про те, що одежує пенсію.

Протолом №8 від 03.03.2011р. засідання комісії для розгляду спірних питань повязаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення УПФУ в Замостянському районі м. Вінниці відмовлено ОСОБА_2 в призначенні довічного утримання згідно ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у звязку з відсутністю необхідного двадцятирічного стажу на посаді судді, передбаченого ст. 109, ст. 131 Закону. (а.с. 93-94)

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 14.06.2011р. у справі №2-а-2966/11/0206 визнано нечинним рішення комісії для розгляду спірних питань повязаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення УПФУ в Замостянському районі м. Вінниці, що ухвалене на засіданні від 3 березня 2011 року (протокол №8) про відмову у призначенні ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобовязано УПФ України в Замостянському районі м. Вінниці призначити та виплачувати ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків заробітку працюючого судді починаючи з 22.02.2011р.; допущено судове рішення до негайного виконання в частині стягнення на користь ОСОБА_2 заборгованості з невиплаченого довічного грошового утримання за один місяць.

Постановою ОСОБА_5 апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011р. постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 14.06.2011р. у справі №2-а-2966/11/0206 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача моральної шкоди. Стягнуто з УПФУ в Замостянському районі м. Вінниці на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 3000 грн. В решті постанову залишено без змін. (а.с. 103-109)

На виконання вищевказаних судових рішень, згідно з розпорядженням УПФУ в м. Вінниці №155711 від 25.01.2012р. ОСОБА_2 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків заробітку працюючого судді починаючи з 22.02.2011р. (а.с. 100)

В подальшому, 28 жовтня 2013 року ОСОБА_2, відповідно до атестату №832, було знято з обліку в головному управлінні та припинено виплату пенсії за вислугу років призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». (а.с. 17)

ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №2747/06-36/02 від 01.11.2013р. відповідач був повідомлений про припинення виплати йому пенсії за вислугу років.

Рішення позивача, щодо припинення відповідачу виплати пенсії за вислугу років, а також дії Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці, щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці стало предметом позовних вимог в адміністративній справі №127/31359/13-а за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання протиправними рішень та дій та зобовязання до вчинення дій.

За наслідками розгляду даної справи, постановою Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2015 року (а.с. 60-65), винесеної за результатами перегляду постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 14.01.2014р. та постанови ОСОБА_5 апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014р. позов ОСОБА_2 задоволено частково:

- Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо перерахунку та виплати Морозовському Володимиру Івановичу з 1 січня 2012 року щомісячного довічного грошового утримання відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

- Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці перерахувати та виплатити Морозовському Володимиру Івановичу з 1 січня 2012 року по 2 червня 2013 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з 80% розміру грошового утримання судді, з якого сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді, згідно ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», але не вище десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням різниці, яка була виплачена;

- Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці перерахувати та виплатити ОСОБА_2 з 3 червня 2013 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з 90% розміру грошового утримання судді відповідно до розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду Вінницької області без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням різниці, яка була виплачена.

- В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що за період з 22 лютого 2011 року по 28 жовтня 2013 року відповідач одночасно отримав пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та щомісячне довічне утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виплата якого розпочата з 25 січня 2012 року на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці. Розмір виплаченої пенсії за вислугу років за період з 22 лютого 2011 року по 28 жовтня 2013 року складає 162908,23 грн. (а.с. 18)

Визначаючись щодо обґрунтованості позовних вимог суд виходить з того, що відповідно до статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих Законів.

Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», в редації Закону від 8 липня 2011 року N 3668-VI передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, відповідно до Законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Митного кодексу України», Положення про помічника- консультанта народного депутата України, та цього Закону, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Зазначена норма набула чинності 1 жовтня 2013 року.

Таким чином, з 01.10.2013р. відсутні правові підстави для одночасного отримання суддею у відставці пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Однак, звертаючись до суду з даною позовною заявою позивач зазначає про те, що діями відповідача завдано суттєвої шкоди бюджету держави, а тому з посиланням на ст. 1166 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача надміру виплачену пенсію в розмірі 162908,23 грн.

Проте, такі посилання позивача не ґрунтуються на вимогах закону враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, загальними принципами відповідальності за завдану шкоду є протиправність поведінки особи якою завдана шкода, заподіяння шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіянням шкоди, вина відповідача. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Проте, в судовому засіданні не встановлено наявності вищевказаних елементів, необхідних для задоволення вимог про відшкодування шкоди, зокрема, в судовому засіданні не встановлено протиправних і винних дій відповідача.

Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що пенсіонери зобовязані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати..

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про те, що відповідач не повідомив позивача про отримання ним щомісячного довічного грошового утримання.

Проте, такі твердження спростовуються матеріалами справи, оскільки як уже зазначалося, 28 лютого 2011 року відповідач звернувшись до управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці, правонаступником якого є управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці, з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, цією ж заявою повідомив управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці про те, що одежує пенсію, шляхом пікреслення необхідого повідомлення у відповідній графі заяви.

Саме така форма повідомлення передбачена заявою, оскільки особою при зверненні за призначенням щомісячного довічного грошового утримання заповнюється заява, форма якої закріплена у додатку №1 «Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці органами Пенсійного фонду України», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1.

Крім того, відповідно до пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014р. №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 41/26486 Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також обєднані управління (далі управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України. Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

В судовому засіданні встановлено, що пенсійна справа ОСОБА_2 №155711 неодноразово надсилалась до ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для перевірки в порядку контролю.

Зокрема, як вбачається з пенсійної справи ОСОБА_2 №155711, згідно супровідного листа №94/06-42 від 03.03.2011р. Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці надсилало до ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для перевірки в порядку контролю пенсійну справу ОСОБА_2 №155711. (а.с. 97)

Супровідним листом №315/06 від 11.03.2011р. Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повернуло вищезазначену пенсійну справу до управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці, без зауважень. (а.с. 98)

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що позивачу ще у березні 2011 року було відомо про те, що відповідач звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці з заявою про призначення довічного утримання, однак заходи щодо припинення відповідачу виплати пенсії за вислугу років позивачем не вживалися.

Крім того, суд звертає увагу, що з заявою про призначення ОСОБА_2 щомісячного довічного утримання останній звернувся 28 лютого 2011 року, а призначення та виплата щомісячного довічного утримання розпочалося лише з 25 січня 2012 року - на виконання постанови Замостянського районносу ду м. Вінниці від 14.06.2011р., тобто через 11 місяців.

Отже, звернувшись 28.02.2011р. з заявою про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці обставини які б спричиняли припинення виплати пенсії відповідачу не існували, оскільки відповідач отримав відмову в призначенні довічного утримання, що слугувало підставою для оскарження в судовому порядку рішення УПФУ в Замостянському районі м. Вінниці.

При цьому, слід зазначити, що в разі припинення виплати відповідачу пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з моменту звернення з заявою про призначення щомісячного довічного утримання (28.02.2011р.) відповідач на протязі 11 місяців (з 28.02.2011р. по 25.01.2012р.) міг залишитися без засобів для існування, що є недопустимим.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

При цьому, правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню виключно у разі наявності цих фактів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 2 липня 2014 року при розгляді справи № 6-91цс14, яка в силу статті 360-7 ЦПК України має враховуватися судами при вирішенні аналогічних справ.

В судовому засіданні встановлено, що виплата пенсії позивачем відповідачу здійснювалася добровільно, рахункових помилок допущено не було. При цьому, з матеріалів справи не вбачається недобросовісності відповідача у даних правовідносинах, оскільки ним при зверненні з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання повідомлено УПФ України у Замостянському районі м. Вінниці про отримання пенсії, а відтак відсутні підстави для повернення виплачених коштів.

Посилання представника позивача на положення статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якої військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, суд вважає безпідставним, оскільки в даному випадку мова йде не про призначення пенсії відповідачу, а про повернення надміру виплаченої пенсії, а тому застосуванню підлягають саме положення статті 1215 ЦК України.

Разом з тим, суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що на даний час одночасне отримання щомісячного грошового утримання та пенсії за вислугу років у звязку зі звільненням з військової служби не суперечить жодному з правових актів, оскільки як уже зазначалося відповідно до пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», який набув чинності 1 жовтня 2013 року, у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, відповідно до Законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Митного кодексу України», Положення про помічника- консультанта народного депутата України, та цього Закону, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Вказані положення Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» не змінювались, такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у встановленому законом порядку не визнавались.

Разом з тим, постановою Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2015 року встановлено правомірність відмови ГУ ПФУ у Вінницькій області в поновленні виплати ОСОБА_2 пенсії за вислугу років з 01.11.2013р., призначеної йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

До такого висновку, Вищий адміністративний суд України дійшов саме з урахуванням положень пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та відповідно неможливістю отримання суддею у відставці одночасно пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З огляду на те, що в задоволені позову відмовлено, судові витрати слід залишити без відшкодування.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 360-7 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати залишити без відшкодування.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 04.05.2016 р.

Суддя: