Ухвала суду № 57549188, 04.05.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 125/2450/15-ц Провадження № 22-ц/772/1563/2016Головуючий в суді першої інстанції Хитрук В. М.Категорія 54Доповідач Жданкін В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Жданкіна В.В.

суддів: Ковальчука О.В., Марчук В.С.

за участю секретаря Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про визнання наказу про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на рішення Барського районного суду Вінницької області від 15 березня 2016 року,

В с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що Наказом виконуючого обов»язків директора - заступника директора ДП «Укрспирт» ОСОБА_4 № 244-к від 7 липня 2015 року ОСОБА_2 звільнено з роботи у зв»язку із скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає звільнення з роботи необґрунтованим та незаконним, оскільки його не було повідомлено про майбутнє звільнення із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату та чисельності працівників, звільнення відбулося під час перебування позивача на лікуванні, не було додержано роботодавцем норм законодавства щодо переважного права позивача на залишення на роботі в порядку ст. 49-2 КЗпП України, не було запропоновано іншу роботу. Позивач просив суд поновити ОСОБА_2 на посаді провідного інженера відділу контролю за виробництвом та обігом спирту управління контролю за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт» та стягнути з відповідача ДП «Укрспирт» на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 15.03.2016 року позов задоволено повністю. Поновлено ОСОБА_2 на посаді провідного інженера відділу контролю за виробництвом та обігом спирту управління контролю за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт» з 07 липня 2015 року. Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» в користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 72856 грн. 96 коп. (сімдесят дві тисячі вісімсот пятдесят шість) гривень 96 копійок (за вирахуванням сум податку та інших обов'язкових платежів). Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь держави судовий збір у сумі 1102,40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач у справі Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача у справі Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» - ОСОБА_5 апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

По справі встановлено, що наказом генерального директора ДП «Укрспирт» № 08-к від 19.01.2011 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу в Державне підприємство спиртової та лікеро горілчаної промисловості «Укрспирт» на посаду інженера 1 категорії відділу контролю за виробництвом та обігом спирту Управління за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт», з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.

Наказом виконуючого обов"язки директора заступника директора ДП «Укрспирт» ОСОБА_4 № 152-к від 01 липня 2015 року ОСОБА_2 звільнено з роботи з посади провідного інженера відділу контролю за виробництвом та обігом спирту управління контролю за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт», у звязку із скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

20.08.2015, у зв'язку перебування Позивача на лікарняному, згідно наказу ДП «Укрспирт» №224-к внесено зміни до п. 1 наказу ДП «Укрспирт» №152-к від 01.07.2015, а саме датою звільнення ОСОБА_2 слід вважати останній день хвороби 07.07.2015.

Частина 3 статті 40 КЗпП України зазначає, що «не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Відповідач звільнив позивача 01 липня 2015 року, згодом змінив дату звільнення на 7 липня у зв»язку з тим, що позивач перебував на лікарняному. Фактично відповідач змінив дату звільнення з метою уникнення порушень вище вказаної норми.

13 лютого 2015 Міністерство аграрної політики та продовольства України (уповноважений орган управління) з метою зменшення адміністративних витрат звернулося до керівника ДП «Укрспирт» з листом № 37-32-3-13/1976 від року щодо проведення оптимізації кадрів ДП «Укрспирт» шляхом їх скорочення.

5 березня 2015 року на виконання вказаного вище листа, ДП «Укрспирт» було прийнято Наказ № 95 «Про внесення змін до штатного розпису», в результаті чого, посада начальника відділу контролю за виробництвом і обігом спирту управляння контролю за виробництвом і обігом спирту ДП «Укрспирт», яку обіймав позивач була скорочена, а управління до якого відносився даний відділ ліквідовано.

В результаті затвердження нового штатного розпису кількість працюючих в апараті підприємства була зменшена з 195 чоловік до 125 чоловік.

Наказом ДП "Укрспирт" від 20.05.2015 року №197 затверджено нову редакцію штатного розпису, згідно якого з 01.06.2015 року, штат працівників мав становити 134 чоловік, а згідно наказу ДП "Укрспирт" від 29.05.2015 року №213 штат працівників встановлено в кількості 127 чоловік.

05.06.2015 на виконання вимог ст. 43 КЗПП України ДП «Укрспирт» звернулося до Голови профспілкового комітету апарату Підприємства з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_2 що підтверджується листом №01-2-1/178 від 05.06.2015.

Профкомом апарату управління ДП «Укрспирт» 19.06.2015 року прийнято рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_2

Профспілку не було завчасно попереджено про заплановані вивільнення працівників, як передбачено ст. 49-1 КЗпП України та ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України про надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. 22 червня 2015 року надійшло повідомлення голови профкому апарату управління ДП «Укрспирт» про прийняте рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників. Звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 6 листопада 1992 року, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 1 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Проте, відповідач не запропонувавГудимі О.О. усі наявні на підприємстві вакантні посади.

В переліку посад, які додані до заперечень, не вказано посад, які містяться в новоствореному управлінні безпеки ДП «Укрспирт», адже якщо порівняти Положення про управління по контролю за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт», посадову інструкцію інженера відділу контролю виробничої діяльності підприємств, обліку спирту та спиртової рідини ДП «Укрспирт» та положення про управління безпеки ДП «Укрспирт», слід дійти до висновку, що повноваження, яким був наділений ОСОБА_2 до того як було ліквідовано управління по контролю за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт», як провідний інженер вказаного відділу, здійснюють інші працівники, які працюють на відповідних посадах в управлінні безпеки ДП «Укрспирт».

Функції та посадові обовязки виконувані позивачем, наразі виконують інші працівники в управлінні безпеки ДП «Укрспирт», що свідчить, що відповідач порушив приписи частина 1 статті 42 КЗпП України «при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці».

Частина 1 статті 49-2 КЗпП України вказує, що «про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці». Відповідач надав до суду повідомлення в якому відсутній підпис позивача, тобто це свідчить про те, що приписи вище згаданої норми не були виконані. Належних та допустимих доказів в розумінні статей 57, 58, 59 ЦПК України, щодо ухилення позивача від підписання чи отримання повідомлення (попередження) про звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України відповідачем не надано.

Звільняючи ОСОБА_2 відповідачем було порушено умови п.3.2.4. та 3.2.5 колективного договору, адже після його звільнення фактично було здійснено набір працівників на посади з функціями та обов»язками останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. В порушення вимог чинного законодавства України, трудова книжка видана позивачу лише 28.10.2015 року.

В порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України ОСОБА_2 не був повідомлений про майбутнє звільнення із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпПУ у зв'язку зі скороченням штату та чисельності працівників. Позивачу не було повідомлено про те, чи є в апараті вакантні посади, що відповідають його кваліфікації та вакантні нижчих і менш оплачуваних робіт.

Згідно ч.2 ст. 49-2 КЗпП України при вивільнені працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скорочені чисельності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Оскільки, чинним законодавством України, яким регулюються трудові правовідносини, визначено, що видача та скасування наказів відноситься виключно до компетенції власника або уповноваженого ним органу, а до повноважень суду належить перевірка їх законності, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання наказу про його звільнення незаконним та поновлення на посаді, яку позивач займав на момент звільнення.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з п. 8 Постанови Кабінету міністрів України, № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Враховуючи середньоденну заробітну плату позивача, яка згідно довідки №01-11/13 від 19.01.2016 року складає 409,32 грн., а середньомісячна 8595,74 грн., суд першої інстанції підставно визначив, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який відповідач зобов»язаний сплатити на користь позивача, складає 72856 грн. 96 коп., а саме: (11870,32грн. / фактична заробітна плата за останні два місяці роботи /: 29 днів / кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи / = 409,32 грн. / розмір середньоденної заробітної плати / х 178 день /кількість днів вимушеного прогулу/ = 72856 грн. 96 коп.).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.4, 10, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» відхилити.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 15 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : /підписи/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: