Ухвала суду № 57548872, 27.04.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8034/15-ц

Провадження № 22-ц/779/892/2016

Категорія 44

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Ясеновенко Л.В., Проскурніцького П.І.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про виселення та скасування реєстрації за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 08 лютого 2016 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 08 лютого 2016 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про виселення та скасування реєстрації

Виселено ОСОБА_3 18/06/1942 року народження з домоволодіння по АДРЕСА_1 та скасувати її реєстрацію за вказаною адресою.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати в сумі 243,60 гривень.

Апелянт не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, таким що підлягає скасуванню.

Судом при постановленні рішення не було застосовано до спірних правовідносин відповідні норми закону, які регулюють порядок виселення осіб з іпотечного житла.

Договір кредиту та іпотеки був укладений між позичальником ОСОБА_5 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 19.05.2008 р., право власності на будинок, який є предметом іпотеки, виникло у іпотекодавця 30.12.2005 р. на підставі договору купівлі-продажу, тобто на три роки раніше отриманого кредиту. Тому наведені обставини вказують про відсутність підстав для виселення ОСОБА_3 як мешканця із зазначеного будинку без надання їй іншого постійного житла. Задовольняючи позов, суд не вказав іншого житла, куди мають виселити ОСОБА_3

Суд даних обставин не врахував, не дослідив факту наявності або відсутності у власності чи користуванні відповідача іншого житлового приміщення. Тому, висновок суду про обов'язок виселення ОСОБА_3 з даного житлового будинку помилковий та не ґрунтується на нормах закону. Посилання суду першої інстанції на відсутність у відповідача прав, гарантованих житловим законодавством, не підтверджено належними доказами.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 травня 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, який нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №3094. Згідно даного договору предметом іпотеки є нерухоме майно: домоволодіння , загальною площею 248,5 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельна ділянка, площею 0,0684 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду від 12.05.2010р. стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 19.05.2008р. у розмірі 1 888 688 грн. 17 коп., а також звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 20.05.2008р., а саме: на домоволодіння та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

На основі даного судового рішення 16.09.2010р. відділом ДВС Івано-Франківського МУЮ було відкрито виконавче провадження, а 22.11.2010 року проведено опис та арешт іпотечного майна.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2013 року, яке набрало законної сили, ухвалено виселити ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 зі спірного домоволодіння та скасовано їх реєстрацію у цьому житловому приміщенні.

24 вересня 2014 року під час виконання рішення суду про виселення ОСОБА_4 та інших членів його сім'ї, державним виконавцем складено акт (а.с. 11) про те, що в спірному будинковолодінні згідно даних будинкової книги у 2010 році зареєстровано відповідачку ОСОБА_3

24 лютого 2015 року позивачем направлено відповідачці вимогу про виселення зі спірного житла, яку 02 березня 2015 р. їй вручено (а.с. 12-14).

Відповідно до вимог ч.2 та ч.3 ст.40 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Пунктом 43 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати наступне:

- згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 ЖК України, статей 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення;

- при цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

За наведених вище обставин та доводів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачка вселилась в спірне житло, а також її зареєстровано в ньому без згоди заставодержателя. Тому її вселення в спірне житло є порушенням прав заставодержателя, а позовні вимоги обґрунтовано належними правовими підставами. Також суд правомірно зазначив, що відповідачка не належить до кола осіб, яким надається інше житлове приміщення при виселенні зі спірного житла.

Порушень прав та законних інтересів ОСОБА_4 оскаржуваним судовим рішенням не встановлено. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 08 лютого 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

Л.В. Ясеновенко

П.І. Проскурніцький