Ухвала суду № 57547709, 27.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/1937/15-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22ц/774/916/К/16 інстанції - Кузнецов Р.О.

Категорія № 24 (1) Доповідач - Ляховська І.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,

із секретарем - Чубіною А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку ст..197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 рокуОСОБА_2 звернувся до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі - КПТМ «Криворіжтепломережа») з даним позовом, в якому, уточнивши свої вимоги, просив суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок оплати споживання теплової енергії у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 за період з 27 березня 2012 року по 26 березня 2015 року за тарифами, які встановлені органами місцевого самоврядуванні для категорії фізичних осіб («населення»). В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 16 липня 2003 року № 1022, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциною Н.В., він придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕЧЕТ» (надалі - ТОВ «КРЕЧЕТ») квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав нерухомості на нерухоме майно 10 листопада 2003 року, реєстраційний № 1748855. Згідно з пунктом 5 додатку до рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №46 від 13 лютого 2002 року зазначена вище квартира включена до переліку житлових приміщень, переведених у нежитлові для розташування офісу. Крім того, зазначеним рішенням ТОВ «КРЕЧЕТ» зобов'язано оформити проектну документацію на перепланування та переобладнання квартири і погодити її з балансоутримувачем будинку, Управлінням містобудування і архітектури виконкому міськради, відповідно до чинного законодавства; отримати дозвіл на виконання робіт з перепланування та переобладнання в інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю; у тримісячний строк завершити роботу по переплануванню та переобладнанню квартири; здати в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт згідно чинного законодавства; оформити в управлінні земельна, ресурсів право спільного користування земельною ділянкою за її обумовленим цільовим призначенням відповідно до частки у спільній власності на житловий будинок. Однак, на момент продажу квартири ТОВ «КРЕЧЕТ» не виконало зобов'язань, передбачених рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №46 від 13 лютого 2002 року, та продав позивачу квартиру, яка офіційно не виведена з житлового фонду, як житлове приміщення. 29 липня 2004 року позивач уклав договір №4363 з КП «Криворіжтепломережа» на постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1, впродовж дії якого відповідач постачав теплову енергію, а позивач сплачував її за встановленою відповідачем категорією тарифів в строки, передбачені договором. У зв'язку з різким підвищенням тарифів на теплопостачання наприкінці 2014 року позивач звернувся за роз'ясненнями до відповідача, де йому повідомили, що протягом дії договору по теперішній час відповідач надає позивачу послуги з теплопостачання за тарифами, які встановлені органом місцевого самоврядування не для категорії «населення», а для категорії «інші споживачі». Листом від 30 січня 2015 року позивач проінформував відповідача, що придбана ним квартира фактично не була виведена з житлового фонду ні попереднім власником квартири, ні позивачем, проте останній протягом всіх попередніх років володіння квартирою сплачував КП «Криворіжтепломережа» за спожиту теплоенергію за тарифами, які встановлювалися для категорії «інші споживачі». При цьому ані попередній власник квартири, ані позивачем вказана квартира не використовувалась як нежитлове приміщення, тому вважає, що рішення виконкому міськради про переведення приміщення із житлового в нежитловий фонд втратило чинність.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. На його думку, судом не взято до уваги, що попереднім власником квартири ТОВ «КРЕЧЕТ» не виконано зобов'язань, передбачених рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №46 від 13 лютого 2002 року, та продано йому як квартиру, яка не виведена із житлового фонду. Крім того, вважає, що судом не враховано того, що договір №4363 від 29 липня 2004 року на постачання КП «Криворіжтепломережа» теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1, не можна вважати укладеним, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору - статусу приміщення та тарифів, застосованих до цієї категорії приміщень.

У наданих суду письмових запереченнях позивач КПТМ «Криворіжтепломережа» просить апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, позивач надав заяву про перенесення розгляду справи, яку колегією суддів відхилено через невизнання причини неявки поважною.

На думку колегії суддів, неявка в судове засідання позивача та представника відповідача, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 16 липня 2003 року, укладеним між ТОВ «КРЕЧЕТ» та ОСОБА_2, останній є власником квартири АДРЕСА_1, загальною площею 57 кв.м., жилою площею 44,2 кв.м. (а.с. 12, 13,15-17).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 13 лютого 2002 року №46 «Про переведення житлових приміщень у нежитлові» житлові приміщення, які є приватною власністю суб'єктів підприємницької діяльності, переведено у нежитлові, в тому числі, згідно з п. 5 Додатку «Перелік жилих приміщень, переведених у нежитлові», до нежитлових переведено приміщення квартири АДРЕСА_1, яке на той час належало ТОВ «КРЕЧЕТ» (а.с. 11).

29 липня 2004 року між ОСОБА_2 та КП «Криворіжтепломережа» укладено договір №4363 про постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пару за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-9).

Згідно з п.4.1 тексту даного договору його невід'ємною частиною є додатки (таблиця №1 та таблиця №2, акт меж розподілу).

Відповідно до пункту 1.3 цього договору теплова енергія постачається на об'єкти, вказані в таблиці №2, яка містить найменування об'єкту - «нежитлове приміщення по АДРЕСА_1».

Як убачається із заявки ОСОБА_2 на теплопостачання від 16 липня 2003 року, ним особисто зазначено, що приміщення квартири АДРЕСА_1 є нежитловим (а.с. 55).

Додатковими угодами до договору №4363 від 29 липня 2004, укладеними 16 квітня 2009 року та 27 січня 2011 року, ОСОБА_2 погоджено тарифи, які будуть застосовуватись за постачання теплової енергії у зазначеному приміщенні (а.с. 56-57).

Рішенням Криворізької міської ради №123 від 11 березня 2015 внесено зміни до рішення №46 від 13 лютого 2002 року та пункт 5 додатку визнано таким, що втратив чинність саме з дати винесення такого рішення органом місцевого самоврядування.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем неправомірності дій відповідача та відсутності підстав для здійснення перерахунку оплати споживання теплової енергії по квартирі за адресою: АДРЕСА_1, за період з 27 березня 2012 по 26 березня 2015 за тарифами, які встановлені органами місцевого самоврядуванні для категорії фізичних осіб («населення»).

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статей 11, 27, 60 ЦПК, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Звертаючись до суду з даним позовом та зазначаючи про те, що оплата споживання теплової енергії здійснюється за тарифами, встановленими для категорії «інші споживачі», позивачем не надано жодного доказу на підтвердження зазначеного факту.

Не надано позивачем і доказів на підтвердження наявності підстав для задоволення позовних вимог про здійснення перерахунку.

Так, із рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 13 лютого 2002 року №46 «Про переведення житлових приміщень у нежитлові» убачається, що житлові приміщення, які є приватною власністю суб'єктів підприємницької діяльності, переведено у нежитлові, в тому числі, згідно п. 5 Додатку «Перелік жилих приміщень, переведених у нежитлові», до нежитлових переведено приміщення квартири АДРЕСА_1, належне на той час ТОВ «КРЕЧЕТ».

Пунктом 2.9 Порядку переведення житлових будинків і приміщень (квартир) у нежитлові в м. Кривому Розі (рішення Криворізької міської ради №2161 від 28.08.2013) (надалі - Порядок) встановлено, що у разі, якщо власник приміщення, переведеного в нежитловий фонд, має намір змінити його функціональне призначення (зазначене у відповідному рішенні виконкому міської ради), йому необхідно звернутися до виконкому міської ради для внесення відповідних змін до рішення.

У пункті 2.11 Порядку передбачено, що у разі продажу приміщення, що було переведено з житлового в нежитловий фонд, до проведення в ньому реконструкції, рішення виконкому міської ради є чинним для нового власника, за умови дотримання ним функціонального призначення, зазначеного в рішенні.

Аналогічні норми містились в Порядку, затвердженому рішенням Криворізької міської ради №2926 від 24 грудня 2008 року.

Встановивши вищезазначені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення виконкому Криворізької міської ради №46 від 13 лютого 2002 стосувалося не ТОВ «КРЕЧЕТ», а приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в частині визначення його статусу - нежиле приміщення.

Із матеріалів справи вбачається, що 29 липня 2004 року між ОСОБА_2 та КП «Криворіжтепломережа» укладено договір №4363 про постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пару за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-9).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, яка діяла на час укладання договору) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг (п. З ч. 1 ст. 26 Закону).

Пунктом 1.3 укладеного сторонами договору передбачено, що сторони визначили, що теплова енергія постачається на об'єкти, вказані в таблиці №2, відповідно до якого таким об'єктом є «нежитлове приміщення по АДРЕСА_1».

Як убачається із заявки ОСОБА_2 на теплопостачання від 16 липня 2003 року, ним особисто зазначено, що приміщення квартири АДРЕСА_1 є нежитловим (а.с. 55).

Додатковими угодами до договору №4363 від 29 липня 2004, укладеними 16 квітня 2009 року та 27 січня 2011 року, ОСОБА_2 погоджено тарифи, які будуть застосовуватись на постачання теплової енергії у зазначене приміщення (а.с. 56-57).

Рішенням Криворізької міської ради №123 від 11 березня 2015 було внесено зміни до рішення №46 від 13 лютого 2002 та пункт 5 додатку визнано таким, що втратив чинність саме з дати винесення такого рішення органом місцевого самоврядування.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме з цієї дати було змінено статус приміщення квартири АДРЕСА_1, а з боку КП «Криворіжтепломережа» застосовано тариф для населення, у зв'язку із чим підстави для здійснення перерахунку оплати споживання теплової енергії у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, за період з 27 березня 2012 по 26 березня 2015 року за тарифами, які встановлені органами місцевого самоврядуванні для категорії фізичних осіб («населення»), відсутні.

Доводи апеляційної скарги не містять підстав для її задоволення.

Так, посилання ОСОБА_2 на те, що попереднім власником квартири ТОВ «КРЕЧЕТ» не виконано зобов'язань, передбачених рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №46 від 13 лютого 2002 року, та квартиру продано йому як таку, що не виведена із житлового фонду, не можуть бути прийнятими до уваги, з огляду на згадані вище положення пункту 2.9 Порядку переведення житлових будинків і приміщень (квартир) у нежитлові в м. Кривому Розі (рішення Криворізької міської ради №2161 від 28.08.2013) (надалі - Порядок), яким встановлено, що у разі, якщо власник приміщення, переведеного в нежитловий фонд, має намір змінити його функціональне призначення (зазначене у відповідному рішенні виконкому міської ради), йому необхідно звернутися до виконкому міської ради для внесення відповідних змін до рішення, та не здійснення позивачем відповідних дій у період з 27 березня 2012 року по 26 березня 2015 року.

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_2 на те, що сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору №4363 від 29 липня 2004 року на постачання КП «Криворіжтепломережа» теплової енергії, також не можуть бути взятими до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що під час укладення зазначеного договору та додаткових угод до нього позивач був обізнаний про статус приміщення квартири АДРЕСА_1, а також про тарифи споживання теплової енергії, застосовані до цього приміщення.

До того ж позивач не звертався до суду з позовом щодо визнання зазначеного договору недійсним або неукладеним, а навпаки, не заперечував факт укладення ним як договору, так і додаткових угод до нього, у зв'язку з чим договір №4363 від 29 липня 2004 року є чинним, з огляду на презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 204 ЦК України, та обов'язковим для виконання, з огляду на положення ст.. 629 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин колегія суду вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий І. Є. Ляховська

Судді: А.П. Барильська

В.П. Зубакова