Ухвала суду № 57547514, 05.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3528/16 Справа № 186/1293/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Кривошея С. С. Доповідач - Кочкова Н.О.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої - судді Кочкової Н.О.,

суддів - Григорченка Е.І., Каратаєвої Л.О.,

При секретарі: Григор'євій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» про повернення безпідставно набутого майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що в листопаді 2011 року до нього звернулась ОСОБА_3, з проханням надати їй грошові кошти на певний час для придбання квартири у місті Першотравенську Дніпропетровської області. Позивач погодився дати їй гроші на певний час з такою умовою, що вона поверне гроші в тому ж розмірі, плюс відсотки за користування грошима (але розмір відсотків вони не обговорювали) за першою його вимогою. Довіряючи відповідачці, він не став укладати з нею договір позики і навіть не витребував від неї розписки про отримання грошей на певний час. На виконання цієї домовленості, 08 листопада 2011 року він зняв з рахунку НОМЕР_3 в ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти в сумі 43 872,03 гривні, які одразу ж переказав на банківський рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_4 Крім того, в той же день з банківського рахунку НОМЕР_2 у ПАТ КБ «Приватбанк» переказав на банківський рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 15 433, 00 гривень (що еквівалентно за курсом 1 415, 89 євро). Всього 08 листопада 2011 року він переказав на рахунок відповідачки грошові кошти в сумі 59 305 грн. 00 коп.

На початку 2013 року він звернувся до відповідачки з вимогою повернути запозичену суму грошей, але відповідачка відмовилась виконувати свої обов'язки по поверненню грошей, та повідомила йому, що запозичені грошові кошти вона не поверне.

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4, третя особа: ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення боргу за договором позики. Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 15.10.2014р. позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 59 924грн., судовий збір в сумі 600грн. а всього 60 524грн. Апеляційний суд Дніпропетровської області рішенням від 02 грудня 2014 року рішення суду 1 інстанції скасував, та відмовив у задоволені позовних вимог посилаючись на те, що звернувшись до суду з вимогами про стягнення переданої відповідачу суми в розмірі 58 400 гри., позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, оскільки договір позики між сторонами не укладався, а за наведених ним підстав він може звернутися до суду з вимогами в порядку ст.1212 ЦК України про повернення безпідставно набутих коштів. Зазначене рішення апеляційного суду набрало чинності. Вважає, що факт отримання від нього грошових коштів відповідачкою ОСОБА_3 може бути доказаний в судовому розгляді справи повністю, усна домовленість між ними підтверджується перерахованими грошовими коштами, а незгода відповідачки повернути гроші є незаконною. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь грошові кошти із врахуванням індексу інфляґції та процентів за користування чужими коштами на рівні облікової ставки НБУ в сумі 178 656,94 гривень, а також 7 878,47 гривень - 3% річних за прострочення грошового зобов'язання (а.с. 3-6)

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено (а.с.57-61).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі (а.с. 66-68).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 листопада 2011 року ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_7 купила квартиру АДРЕСА_1 за 58 400 гривень (а.с. 9). 1 грудня 2015 року ОСОБА_7 взяла щлюб і змінила прізвище на ОСОБА_3 (а.с.49). ОСОБА_2 зареєстрований квартиру АДРЕСА_1 з 04 жовтня 2012 року як співмешканець власника квартири ОСОБА_4, яка зареєстрована у вказаній квартирі з 01 жовтня 2012 року (а.с.54).

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 суми боргу за договором позики в розмірі 59584,00гривні.Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2014 року позов ОСОБА_2 було задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_4 на його користь 59 924 гривні. Апеляційний суд Дніпропетровської області рішенням від 02 грудня 2014 року скасував зазначене вище рішення Першотравенського міського суду, та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовив (а.с.15-16). Згідно ухвали ВССУ від 26 лютого 2015 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2014 року було залишено без змін (а.с.31-32).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог по даній справі, суд 1 інстанції вказав, що позивач не довів та не подав суду належних доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач безпідставно заволоділа грошовими коштами у розмірі 59305,00 гривень та зробив висновок, що правовідносини, які виникли між сторонами, є договірними і до них не можливо застосувати ст.1212 ЦК України

Вказані висновки зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1, 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім того ч.1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. А згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Тобто, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Обов'язковими умовами для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення є: - набуття або збереження майна; - набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою); - відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що відповідач заволоділа грошовими коштами позивача безпідставно, тобто усупереч вимогам чинного законодавства, а тому підстав для застосування ст. 1212 ЦК України немає.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та, дав їм належну правову оцінку, і постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями самих сторін, у рішенні суду є посилання на Постанову Верховного Суду України по справі № 6-100цс15, згідно із якою майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2014 року, - не являється підставою для скасування рішення суду, оскільки у даному рішенні встановлено відсутність договору позики, укладеного сторонами у письмовій формі, а не відсутність будь-яких договірних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Доводи апелянта про те, що кошти були зароблені ним тяжкою працею шахтаря і призначались для придбання житла собі, - не мають правового значення.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, оскільки, в основному, зводяться до особистого тлумачення норм права та до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують. Посилання на незгоду із висновками суду по оцінці доказів - не мають правового значення для вирішення спору і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому її слід відхилити, а рішення суду відповідає вимогам закону і підтверджується матеріалами справи, тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст.. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - ВІДХИЛИТИ.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді