Ухвала суду № 57547501, 19.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2967/16 Справа № 192/1173/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Щербина Н. О. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого: Максюти Ж.І.,

суддів : Макарова М.О., Прозорової М.Л.,

за участі секретаря: Самокиші О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2015 року

у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_2 в якості законного представника малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особі - Солонянська районна державна адміністрація Дніпропетровської області (як орган опіки і піклування), Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_2 в якості законного представника малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просить суд виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1, а також покласти на відповідачів судові витрати в розмірі 243 гривні 60 копійок.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 26 жовтня 2004 року позивач та відповідачка ОСОБА_2 уклали кредитний договір №DNISG000000009, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язався надати відповідачці кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 18 610 гривень 00 копійок строком до 24 жовтня 2014 року, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивач і відповідачка ОСОБА_2 26 жовтня 2004 року уклали договір іпотеки №DNISG000000009, згідно з п.7 якого відповідачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 55,10 кв.м, житловою площею 48,00 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Позивач посилається на те, що свої зобов'язання за кредитним договором він виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит в розмірі, передбаченому умовами кредитного договору, а відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, тобто зобов'язання за кредитним договором не виконала.

Позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 24 грудня 2012 року суд виніс рішення звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 55,10 кв.м, житловою площею 48,00 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПРИВАТБАНК».

Тому позивач, з посиланням на ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України просить суд виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги та скасування або зміни рішення суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що згідно кредитного договору №DNISG000000009, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 25 жовтня 2004 року (а.с.5-6) вбачається, що дійсно відповідачці ОСОБА_2 були надані кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк по 24 жовтня 2014 року включно у вигляді неповновлюваної кредитної лінії в розмірі 18 610 гривень 00 копійок, з яких 16 700 гривень надавалися для купівлі житлового будинку, а 1 910 гривень - для оплати страхових платежів (а.с.5-6).

Також судом було встановлено, що згідно договору іпотеки №DNISG000000009 від 25 жовтня 2004 року (а.с.7-9) відповідачка ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язань за укладеним кредитним договором надала в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 55,10 кв.м, житловою площею 48,00 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-9), а згідно п. 7 зазначеного договору предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22 жовтня 2004 року державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори за реєстровим №4455 та зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 23 жовтня 2004 року. Крім того, згідно п. 11 договору, сторони визначилися, що вартість предмета іпотеки складає 23 900 гривень.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року у справі №192/731/14 за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, було ухвалено рішення, згідно якого позовні вимоги були задоволені частково, а саме в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за укладеними між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 25 жовтня 2004 року кредитним договором №DNISGA00000009 та договором іпотеки №DNISGA00000009 станом на 18 березня 2014 року в розмірі 65 839 (шістдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять дев'ять) гривень 45 копійок.

При цьому судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог про виселення відповідачів, а рішення суду набрало законної сили 16 січня 2015 року (а.с.14).

27 лютого 2015 року позивач на адресу відповідачів надіслав повідомлення про добровільне звільнення предмету іпотеки (а.с.15). яке було отримано ОСОБА_5 (а.с.16-18), проте вимоги повідомлення в добровільному порядку не виконані і на час розгляду справи судом.

Також, з матеріалів справи вбачається, що спірний житловий будинок належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності згідно нотаріально посвідченого 22 жовтня 2004 року державним нотаріусом Солонянського районного нотаріального округа ОСОБА_6 за реєстровим №4455 договору купівлі-продажу жилого будинку та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23 жовтня 2004 року №5166801, що було також встановлено рішенням суду від 24 грудня 2014 року у справі №192/731/14 при вирішенні позову про звернення стягнення на предмет застави та виселення (а.с.10-14).

Зазначене свідчить про те, що відповідачкою ОСОБА_2 спірний житловий будинок був придбаний до укладання з позивачем кредитного договору, який укладений 25 жовтня 2004 року, тобто після виникнення у ОСОБА_2 права власності на предмет іпотеки та після отримання нею грошових коштів за кредитним договором від 25 жовтня 2004 року.

Таким чином, будинок, який є предметом іпотеки був придбаний відповідачкою до укладання кредитного договору, а не куплений за кредитні кошти, про що також свідчить і його вартість 23900 грн., тоді як вартість предмету іпотеки складає лише 16 700 гривень, що свідчить про те, що розмір кредитних коштів є меншим за розмір вартості предмета іпотеки.

Відмовляючи в задоволені позову місцевий суд зробив правильний та обґрунтований висновок про те, що правових підстав для виселення відповідачів з житлового будинку немає, оскільки згідно з ч. 2 ст.109 ЖК УРСР виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення допускається лише при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними виключно за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, то суд приходить до висновку про те, що виселення ОСОБА_2 та інших відповідачів у справі без надання їм іншого постійного житлового приміщення є неможливим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, та зазначає, що оскільки позивачем в позовній заяві не зазначено інше житло, яке повинно бути надане особі одночасно з виселенням, то правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а тому посилання в апеляційній скарзі на лист-розписку (а.с.122), де відповідач ОСОБА_4 зазначає, що вона не заперечує проти надання ОСОБА_2 місця для проживання, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки позовних вимог про виселення відповідачки з визначенням конкретної адреси будинку, куди потрібно виселити відповідачку, позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» не заявлялось, зазначений лист, який не оформлений належним чином, датований 04.10.2004 роком, було додано до апеляційної скарги, та предметом дослідження в суді першої інстанції він не був, а тому відповідно до ч.2 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд позбавлений можливості прийняти його до уваги, та використовувати як доказ.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що на теперішній час є житло, куди потрібно виселити відповідачку з малолітньою дитиною є безпідставними,та необґрунтованими.

Висновки місцевого суду повністю узгоджуються з вимогами ст. 109 ЖК УРСР, ст.ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, та доводами апеляційної скарги не спростовані.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - відхилити.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: