Ухвала суду № 57547068, 05.05.2016, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2525/16-к

1-кс/206/186/16

УХВАЛА

05 травня 2016 року слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Сухоруков А.О.,

при секретарі Гуртовий В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську клопотання заступника начальника СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області капітан поліції Нестеренко Д.О. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, не працюючого, не одруженого, не маючого дітей на утриманні, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

раніше судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Бондар Є.А.

слідчого Нестеренко Д.О.,

в с т а н о в и в:

05 травня 2016 року заступник начальника СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області капітан поліції Нестеренко Д.О. звернулася до суду із цим клопотанням.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що в провадженні СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040700001764 від 05.11.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що 03.11.2015 близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_2 перебував на території садового товариства «Енергетик» в м. Дніпропетровську, де через огорожу побачив, що на садовій ділянці № 165/2 відсутні власники, а у приміщенні сараю стоїть диван бежевого кольору, в цей час у нього виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме вказаного дивану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у інше приміщення, 03.11.2015 близько 13 годині 30 хвилин ОСОБА_2 знову прибув на територію зазначено садової ділянки, де діючи умисно, з корисливих мотивів, через розірвану частину металевої сітки стінки сараю незаконно проник до приміщення сараю, звідки таємно викрав диван, що складається з дерев'яного каркасу та матрацу бежевого кольору, розміром 1 м х 1,5 м, належний потерпілому ОСОБА_3.

Заволодівши викраденим, ОСОБА_2, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, в корисливих для себе цілях.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 764 від 15.04.2016 заподіяв потерпілому ОСОБА_3 матеріальні збитки на суму 400 гривень.

Дії ОСОБА_2 слідчий кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення.

Слідчий зазначає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінально процесуальним кодексом України, ніж тримання під вартою, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, не зможуть запобігти спробам підозрюваного перешкоджати здійсненню кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілого та свідків, запобігти скоєнню підозрюваним інших кримінальних правопорушень та спробам переховатись від органів досудового розслідування та суду, а також забезпеченню можливості виконання процесуальних рішень.

Клопотання слідчого погодженого із прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання та прохав його задовольнити і обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_2 переховується від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, неодноразово не прибував на виклик до слідчого відділення Самарського ВП; про наявність ризику передбаченого у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_2 будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став та знову підозрюється у вчиненні декількох корисних умисних злочинів, а також враховуючи, що на даний час ОСОБА_2 ніде не працює, постійного заробітку не має, що спонукає його до вчинення корисних умисних злочинів, у зв'язку з чим знаходячись на волі останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, що вказує на неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Підозрюваний ОСОБА_2 визнав клопотання, підтвердив, що дійсно скоїв дане правопорушення просив залишити вдома.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання і пояснив, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належну поведінку підозрюваного та виконання обов'язків згідно КПК України, оскільки домашній арешт є занадто м'яким. При цьому підтримав клопотання і просив його задовольнити.

Вислухавши доводи та пояснення підозрюваного, доводи прокурора, дослідивши подані матеріали, приходжу до висновку про необхідність задовольнити клопотання та застосувати стосовно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Встановлено, що 05.11.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, кримінальне провадження № 12015040700001764.

29 квітня 2016 року ОСОБА_2 в порядку ст.ст. 276-279 Кримінального процесуального кодексу України було письмово повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

Копію клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із доданими матеріалами було вручено ОСОБА_2 05 травня 2016 року о 12 год. 00 хв.

ОСОБА_2 затриманий не був.

У відповідності до ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

За змістом ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, тобто:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Врахувавши дійсні обставини справи, схиляюся та приймаю за дійсні доводи прокурора про те, що застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначені висновки суду засновані перед усім на тому, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого правопорушення, за який відповідно до ч. 3 ст. 185 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Вказані обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як домашній арешт.

Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України і зобов'язалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу - не знайшлося, застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особиста порука не виявляється можливим.

Передбачений статтею 181 КПК України запобіжний захід домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Беручи до уваги наведені вище обставини, а також те, що ОСОБА_4 був нещодавно звільнений умовно-достроково, підозрюється у вчиненні нового злочину, вважаю за неможливе застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.

ОСОБА_2 не працює, не має інших доходів, і не в змозі самостійно внести достатню суму застави.

У відповідності до п.2 ч.5 ст.182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати. При цьому вважаю за необхідне визначити розмір застави відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2016р. - 1378,00 грн. Враховуючи характеризуючи данні підозрюваного, відсутності в нього джерел доходу, вважаю, що сума у розмірі двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати, тобто 27560,00грн. буде достатньою для внесення у якості застави. Зазначена сума підлягає внесенню на розрахунковий рахунок 37312066017442, одержувач: ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, банк одержувача ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, код ОКПО 26239738, МФО 820172.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З огляду на особу підозрюваного та склад кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_2 у разі його звільнення з-під варти під заставу вважаю за необхідне покласти наступні обов'язки із визначених ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій;

2) не відлучатися із м. Дніпропетровська без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-184, 193-194, 196, 197, 205, 206, 369, 370, 371, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання заступника начальника СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області капітан поліції Нестеренко Д.О. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити.

Застосувати стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк в 60 (шістдесят) днів, який обраховувати з 05 травня 2016 року по 03 липня 2016 року включно.

Визначити, що грошова сума у розмірі - 27560,00 грн. є достатньою для внесення її як застави.

У разі звільнення стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти під заставу, покласти на нього обов'язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій;

2) не відлучатися із м. Дніпропетровська без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

Зазначені обов'язки діятимуть два місяці з дня звільнення стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти.

Роз'яснити стосовно ОСОБА_2, що у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням умов звільнення під заставу покласти на заступника начальника СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області капітан поліції Нестеренко Д.О.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Слідчий суддя А.О. Сухоруков