Ухвала суду № 57544275, 05.05.2016, Млинівський районний суд Рівненської області

№566/1262/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 року смт. Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області

в складі судді Бандури А.П.

при секретарі Мельничук Т.Ю.

за участю прокурора Тищенка В.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дубенської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Млинівського районного суду Рівненської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015180160000524 від 03 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України.

05 травня 2016 року, прокурор Дубенської місцевої прокуратури ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання вчинення ним дій, передбачених п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та доповів, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних, корисливих, середньої тяжкості кримінальних правопорушень проти власності

Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 ґрунтується на наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявністю ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 176 КПК України.

Просить суд задоволити клопотання і винести ухвалу про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком шістдесят днів з утриманням в СІЗО м. Рівне.

Розглянувши клопотання, дослідивши додані до нього матеріали, вислухавши думку прокурора та думку обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_3,які не заперечували проти задоволення клопотання, суд вважає, що клопотання є обґрунтованим та підлягає до задоволенняз наступних підстав: у відповідності до ч.1,2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:

1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;

5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд, дослідивши докази, якими прокурор обґрунтовує наявність ризиків, вважає, що в ході судового засідання знайшли своє підтвердження ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Підтвердженням ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України являється те, що ухвалою від 23 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання терміном з 23 жовтня 2015 року до 23 грудня 2015 року, у відповідності до якої на нього покладені обов'язки прибувати до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження, за кожним викликом;

- не відлучатися за межі Дубенського та Млинівського районів без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

В порушення вимог передбачених запобіжним заходом у виді особистого зобов'язання ОСОБА_1, неодноразово, без поважних причин, не з'являвся в судові засідання в кримінальному провадженні, зокрема, 09 листопада 2015 року, 14 грудня 2015 року, 18 січня 2016 року, 22 березня 2016 року, які не були проведені, у зв'язку з неявкою в судове засідання обвинуваченого ОСОБА_1, який належним чином був повідомлений про час, день та місце проведення судового засідання.

Ухвалами Млинівського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2015 року та 18 січня 2016 року до обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано приводи, які залишились невиконаними, так як гр. ОСОБА_1 відсутній за адресою с. Мирогоща Дубенського району Рівненської області близько 6 місяців та місце перебування його невідоме, що об'єктивно підтверджується рапортами Дубенського відділення поліції Головного управління Національної поліції України в Рівненській області від 18 січня 2016 року та 22 березня 2016 року.

Ухвалою Млинівського районного суду від 22 березня 2016 року ОСОБА_1 був оголошений в розшук.

05 травня 2016 року до Млинівського районного суду надійшло повідомлення Млинівського відділення поліції Дубенського відділу поліції Головного управління поліції в Рівненській області з якого вбачається, що ухвала Млинівського районного суду Рівненської області про розшук від 22 березня 2016 року була виконана.

Також в повідомленні зазначено, що ОСОБА_1 в подальшому має намір ухилятися від суду у зв'язку з тим, що на даний час не має постійного місця проживання і веде бродячий спосіб життя.

Підтвердження ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України також являється і те, що ОСОБА_1 ніде не працює, немає постійного місця роботи та іншого джерела заробітку, ніде не навчається, не одружений, не має постійного місця проживання, що вказує на відсутність у нього стримуючих чинників особистісно-соціального характеру та міцних соціальних зв'язків

Наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується тим що ОСОБА_1 раніше вже неодноразово був судимий за умисні злочини.

І, зокрема, ОСОБА_1 засуджений 25 травня 1989 року Свердловським міським судом Луганської області за ч.2 ст.215-3 КК України (1960р.), 18 жовтня 1994 року Здолбунівським районним судом Рівненської області за ч.2 ст.229-6 КК України (1960р.), 03 лютого 1998 року Кам'янобродським районним судом м.Луганська за ч.2 ст.229-6 КК України 1960 р.), 01 червня 2055 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області за ч.2 ст.309 КК України, 26 лютого 2009 року Камянобродським районним судом м.Луганськ за ст.. 395 КК України та 19 жовтня 2015 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області за ч.3 ст.15 ч.1 ст.185 КК України.

Таким чином, ОСОБА_1,будучи неодноразово судимим, знову вчинив умисний злочин, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став та продовжив злочинну діяльність.

Крім зазначених ризиків, суд враховує те, що санкція ч.2 ст. 185 КК України передбачає міру покарання у виді арешту, обмеження волі та позбавлення волі на строк до 5 років, відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи, навчання, проживання, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилався прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

У відповідності до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Частиною 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У відповідності до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;

Таким чином зважаючи на те, що ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості проти власності, з врахуванням особи обвинуваченого та з метою запобігання переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд вважає, за необхідне розмір застави визначити у розмірі - 2-х мінімальних заробітних плат у національній грошовій одиниці.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.331 КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд оцінює у сукупності всі обставини, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 своїх процесуальних обов'язків, запобігання спробам вчинити новий злочин, переховуватися в подальшому від суду, необхідно застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Таким чином, з урахуванням цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд приходить до висновку про доцільність обрання обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою в межах строку, визначеного законом, на 60 днів.

Статтею 205 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На підставі наведеного, керуючись

ст. ч.3 ст.173, ст.ст. 177,178, 182, 183, 184, 186, 193, 194, ч. 5 ст. 194, 196, 197,205, 331 КПК України,

суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Дубенської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволити.

Застосувати до обвинуваченого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Володарськ Свердловського району Луганської області, місце реєстрації: АДРЕСА_1, без постійного місця проживання, українця, громадянина України, не одруженого, непрацюючого, раніше судимого вироком Дубенського міського суду від 01 червня 2005 року за ч.2 ст.309 КК України (в редакції 2001 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

- вироком Свердловського міського суду Луганської області від 26 лютого 2009 року за ст.395 КК України (в редакції 2001 року) до 1 місяця арешту;

- вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19 жовтня 2015 року за ч.3 ст.15 ч.1 ст.185 КК України до штрафу в сумі 850 грн.

судимості не зняті та непогашені у встановленому законом порядку,

запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з утриманням в СІЗО м. Рівне.

Строк тримання ОСОБА_1 під вартою обчислювати з 20 години 00 хвилин з 05 травня 2016 року до 20 години 00 хвилин, до 03 липня 2016 року.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 заставу, як альтернативний запобіжний захід, в розмірі двох розмірів мінімальної заробітної плати у національній грошовій одиниці.

В разі внесення обвинуваченим ОСОБА_1 застави покласти на нього слідуючі обов'язки:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

5) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання.

Апеляційна скарга подається на ухвалу слідчого судді безпосередньо до апеляційного суду Рівненської області протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Млинівського райсуду: А.П. Бандура