Постанова № 57543928, 01.04.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 01.04.2016 Справа № 554/1060/16-а

Справа № 554/1060/16-а

Провадження № 2а/554/58/2016

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

1 квітня 2016 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа - Управління Пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтави про скасування постанови про повернення виконавчого документу,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (далі - Відділу), третя особа - Управління Пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтави про скасування постанови про повернення виконавчого документу.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави вона отримала 21 листопада 2013 року виконавчий лист № 2-а-6957/10, який пред'явила до виконання до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції.

Виконавчим листом №2-а-6957/10 виданим Октябрським районним судом м.Полтави зобов'язано управління Пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтави здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 17.12.2009 року по 31.10.2010 року, з урахуванням фактично виплачених за цей період сум.

Постановою старшого державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 27.11.2015 року, яку вона отримала рекомендованим листом 05.02.2016 року був повернений виконавчий документ на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" з посиланням на той факт, що боржник підпадає під поняття, визначені ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", як державний орган, у зв'язку з чим виникли обставини, які виключають можливість подальшого виконання рішення суду органами державної виконавчої служби та, як наслідок, подальшого здійснення виконавчого провадження. Для подальшого виконання в частині виплати нарахованої за виконавчим документом суми їй роз'яснено право на звернення до органу Державної казначейської служби України.

З вказаною постановою позивачка не погоджується, що і стало підставою звернення її до суду з адміністративним позовом.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, просила суд розглядати справу без її участі, підтримавши позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції у судове засідання не з'явилася, надавши суду письмові заперечення проти задоволення позовних вимог, де зазначила, що державний виконавець при винесені вищезазначеної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом.

Представник третьої особи Управління Пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтави у судове засідання не з'явився, про день та час розгляд справи повідомлений належним чином.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття, належним чином повідомленого про дату і час судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних по справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про задоволення позовних вимог та у своїх міркуваннях виходить із наступного.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа № 2-а-6957/10 виданого Октябрським районним судом м.Полтави управління Пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтави зобов'язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 17.12.2009 року по 31.10.2010 року, з урахуванням фактично виплачених за цей період сум.

27 листопада 2015 року старшим державним виконавцем Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Токарь К. М. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Вищезазначена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві була направлена рекомендованим листом з м. Полтави 3 лютого 2016 року та отримана позивачкою 5 лютого 2016 року, (а. с. 6).

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідним листом простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до ст. 47 Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частиною 4 ст. 31 Закону визначено, що державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

Згідно ч. 3 ст. 49 Закону копія постанови про повернення виконавчого документа у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що постанова ВП № 40943806 від 27 листопада 2015 року про повернення виконавчого документу стягувачу у строк, визначений Законом, позивачці вручена не була, у зв'язку з чим суд знаходить неправомірними дії державного виконавця Токарь К. М.

Частиною 1 ст. 11 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а частиною 2 цієї статті передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.75 Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Згідно зі статтею 50 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі),який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

За встановлених судом обставин, неможливість виконання судового рішення обгрунтовується відсутністю фінансування з Державного бюджету України виплат за рішенням суду.

Відповідно ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими на всій території України.

У пункті 38 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Жовнер проти України» вказано, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку суд не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини".

Відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів на підтвердження факту виконання боржником рішення суду та правомірності винесення оскаржуваної постанови без вчинення необхідних виконавчих дій державним виконавцем, що свідчить про необґрунтованість повернення виконавчого документа з підстав, указаних у п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», протягом 10 днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 47 Закону, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документа та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Частиною 7 Постанови КМУ № 845 від 03.08.2011 року «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» визначено, що у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документу разом з супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Відповідач не надав суду відомостей про належне виконання указаних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про визнання протиправними дій державного виконавця Токарь К. М., а отже скасування постанови ВП № 40943806 від 27 листопада 2015 року про повернення державного документу стягувачу.

Керуючись статтями 159-163 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним дії державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Токарь К. М. щодо повернення виконавчого документу стягувачу.

Скасувати постанову державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Токарь К. М. ВП № 40943806 від 27 листопада 2015 року про повернення виконавчого документу стягувачу.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А. Г. Савченко