Рішення № 57543820, 25.04.2016, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/596/16-ц

Провадження №2/541/420/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 квітня 2016 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Сидоренка Ю.В..,

при секретарі - Лисенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

В березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в Миргородський міськрайонний суд Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. В своїй заяві позивач вказував, що з 23.08.2005 року він був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, власником якої була його мати ОСОБА_2, яка маючи намір продати вказану квартиру, запропонувала йому віддати 10000 доларів США від продажу даної квартири в обмін на те, що він та його малолітня дитина випишуться з вказаної квартири, на що він погодився. На підтвердження дійсності їх домовленості відповідач власноручно написала та передала йому розписку, з якої вбачається, що вона зобовязується під час продажу АДРЕСА_1 віддати йому 10000 доларів США по курсу валют на момент продажу квартири при умові що він разом з малолітньою дочкою зніметься з реєстрації до продажу квартири у вересні 2012 року. Написання цієї розписки позивач мотивував тим, що свого часу, у 1995 році, він не отримав коштів він продажу квартири АДРЕСА_2, співвласником якої він був разом з матірю, яка коштами від продажу вказаної квартири розпорядилася на власний розсуд, проте постійно обіцяла йому повернути частину коштів. У виконання вказаного зобовязання позивач та його неповнолітня дочка знялись з реєстрації до продажу вказаної квартири, про що є відмітка у його паспорті, датована 11.10.2012р. У звязку з тим, що вищевказана квартира близько року перебувала на ринку нерухомості і покупців не було, 06.06.2013р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір міни, згідно умов якого ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3, а ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_4. Таким чином, відповідачка ОСОБА_2 мала можливість виконати своє зобовязання, але до цього часу його не виконала, оскільки грошові кошти, які вона повинна була повернути позивачу було витрачено на придбання квартири його брату, тому, посилаючись на ст.ст. 509, 524, 525, 526, 527, 530, 533, 545, 612 ЦК України позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в розмірі 10000 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 270000 грн., та судові витрати.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з тих підстав, що розписку позивачу вона дала за умови продажу квартири АДРЕСА_5, проте продати її не змогла, оскільки квартира була стара, без ремонту, на околиці м.Києва, до того ж в звязку з тим, що позивач з дочкою були зареєстрований у цій квартирі, але фактично не проживав там з грудня 2005 року і не платив за комунальні послуги, виникла заборгованість за комунальні послуги, яку вона не могла погасити в звязку недостатністю коштів та несенням витрат на лікування свого онкозахворювання. Тому 06.06.2013р. вона погодилась на обмін цієї квартир на квартиру в м.Миргороді, яка була у кращому стані. Обмін проводився без доплати, тому що ОСОБА_3 сплатила витрати на оформлення угоди, переїзд та погасила заборгованість по комунальних послугах, тому грошових коштів для виплати позивачу в неї не було, квартиру іншому сину вона не придбавала, це він зробив за свої кошти. Також пояснила, що на даний час позивач з дружиною та дочкою проживає та зареєстрований в квартирі її батька, тобто житлом він забезпечений, і в разі смерті батька вона планує відмовитись від своєї частки спадщини на користь позивача.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.10, ч.1, 4 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом на підставі наданих сторонами доказів встановлено, що 10 вересня 2012 року відповідач ОСОБА_2 написала розписку, з якої вбачається, що вона зобовязується при продажі її квартири за адресою АДРЕСА_6 віддати ОСОБА_1 10000 доларів США по курсу валют на момент продажу квартири при умові що він зніметься з реєстрації разом зі своєю дочкою у її квартирі за адресою АДРЕСА_6 до продажу квартири у вересні 2012 року (а.с.10).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч.1 ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Аналізуючи зміст розписки відповідача суд виходить з того, що умови укладеного сторонами правочину окрім зобовязання сплатити кошти містять також інші додаткові узгоджені сторонами умови, а саме відкладальні обставини, зокрема, обовязок сплатити гроші наставав у відповідача за умови: зняття позивача з реєстрації в квартирі АДРЕСА_4 у вересні 2012 року; продажу квартири відповідачем.

Як зазначено позивачем у позовній заяві та вбачається з копії його паспорту (а.с.7), він був знятий з реєстрації місця проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 11 жовтня 2012 року.

6 червня 2013 року між відповідачем ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, згідно умов якого ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3, а ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_7. Згідно п.4 договору обмін здійснено без доплати (а.с.13). Право власності на отримані квартири зареєстроване за новими власниками у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.12, 14).

Таким чином, відкладальні обставини, якими обумовлено настання обовязку відповідача сплатити кошти позивачу та право останнього вимагати цієї сплати, не настали, посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на ч.1 ст.530 ЦК України є безпідставним. Доказів того що відповідач недобросовісно перешкоджала настанню цих обставин позивачем не надано, тому суд не вбачає підстав для застосування припису ч.3 ст.212 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

З огляду на зазначені положення цивільного законодавства у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч.6 ст.154 та п.8 ч.1 ст.214 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом, підлягають скасуванню.

З урахуванням положень ст. 88 ЦПК України, в звязку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись, ст.ст. 3, 6, 11, 14, 202, 204, 212, 526, 626, 627 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 154, 208, 209, 214, 215, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в розмірі 10000 доларів США, що в еквіваленті становить 270000 грн., згідно розписки від 10 вересня 2012 року.

Арешт, накладений ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року на квартиру АДРЕСА_8, що належить ОСОБА_2 зняти.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_5