Ухвала суду № 57543754, 28.04.2016, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1051/16-ц

Провадження № 2/553/443/2016

У Х В А Л А

Іменем України

28.04.2016м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

Головуючої судді - Крючко Н.І.,

при секретарі - Босяк К.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2,

представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 про відвід головуючої судді Крючко Н.І. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Ленінський районний сектор ДМС України в Полтавській області про визнання прав як мешканців гуртожитку, на яких поширюється сфера дії Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року до суду надійшов колективний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до Публічного акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Ленінський районний сектор ДМС України в Полтавській області про визнання прав як мешканців гуртожитку, на яких поширюється сфера дії Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 заявив відвід головуючій по справі судді Крючко Н.І., посилаючись на те , що позивачем ОСОБА_1, разом з іншими позивачами за колективним позовом (поданим першочергово), було подано скаргу на дії головуючої судді Крючко Н.І. до ВККС України щодо порушення, на думку останніх, з боку судді їх права на доступ до правосуддя та процесуальних строків розгляду справи, а також щодо не вирішення питання про забезпечення позову у строки визначенні ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 усну заяву свого представника підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» - ОСОБА_3 заперечував проти задоволення відводу головуючій по справі, оскільки не вбачає в діях головуючої по справі необєктивності та упередженості, вказуючи на те, що він так і не почув в судовому від заявника підстав для відводу судді, передбачених чинним законодавством.

Крім того, вказав, що позивач та його представник вперше зявилися до суду в дане судове засідання, що вказує на порушення строків розгляду справи саме з боку позивача та його представника, а не суду, а також зазначив, що в особистому спілкуванні з ОСОБА_5 остання вказала, що з даним позовом вона не зверталася взагалі.

Не зявився представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Ленінський районний сектор ДМС України в Полтавській області, надавши заяву про розгляд справи без їхньої участі.

Суд, вислухавши позивача та інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про відвід головуючої судді і задоволенні заяви про самовідвід головуючої судді Крючко Н.І. за наступних обставин.

28 грудня 2015 року даний позов було залишено без руху з наданням терміну для усунення недоліків.

26 лютого 2016 року провадження по даній справі було відкрито, розєднано та виділено в окремі провадження позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12.

01 березня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Ленінський районний сектор ДМС України в Полтавській області про визнання прав як мешканців гуртожитку, на яких поширюється сфера дії Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» - ухвалою суду було відмовлено.

Частиною 1 статті 20 ЦПК України визначено перелік підстав для відводу судді, а саме суддя не може брати участі у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо:

1)під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання;

2)він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

3)він є членом сімї або близьким родичем сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4)якщо є інші обставини, які викликають сумнів в обєктивності та неупередженості судді;

5)було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 23 ЦПК України визначено, що в разі наявності обставин зазначених у ст. 20 ЦПК України суддя зобовязаний заявити самовідвід.

Слід зазначити, що законодавцем визначено, що право відводу є по своїй природі процесуальною гарантією забезпечення неупередженості та обєктивності суду та перелік підстав для відводу (самовідводу) наведений у статті 20 ЦПК України, є вичерпним.

Так твердження заявника щодо порушення суддею права доступу до суду та не вирішення питання про забезпечення позову спростовуються матеріалами справи, згідно яких судом було відкрито провадження у справі 26.02.2016 року та 01.03.2016 року вирішено питання про забезпечення позову шляхом винесенням ухвал. Дані обставини не заперечувалися, як самим позивачем, так і його представником.

Більше того, представником позивача ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні було вказано, що підстави для визнання упередженості та необєктивності судді Крючко Н.І. у них відсутні, що в свою чергу вказує про необгунтованість та безпідставність заявленої усно заяви про відвід судді Крючко Н.І. та обґрунтованість тверджень представника відповідача ОСОБА_3 з даного приводу.

Будь-яких доказів на обґрунтування своїх тверджень у вказаній частині, як представником позивач, так і самим позивачем суду надано не було, що також свідчить про необґрунтованість заявленої заяви про відвід.

Поряд з цим, представником позивача було надано суду копію скарги до ВККС України щодо неналежної поведінки судді Крючко Н.І., у звязку з чим останній вказує про наявність конфлікту, який виник між позивачем та суддею Крючко Н.І., не пояснивши в чому саме полягає даний конфлікт, що також вказує про надуманість підстав для заявлення відводу судді.

Як вбачається з тексту даної скарги вона підписана 9-ма громадянами за виключенням ОСОБА_5, від імені якої також в провадженнні суду мається з позов, що вказує про дійсність тверджень представника відповідача про те, що остання не зверталася до суду з аналогічним позовом і її підпис є підробленим, оскільки остання не зрозуміло з яких причин, будучи колективним позивачем не приєдналася до колективної заяви на неправомірність дій судді Крючко Н.І., в судове засіданння особисто не зявляється і доручення на представника своїх інтересів по даній справі ОСОБА_2 також не надала, що свідчить про нелогічність та непослідовність дій останньої.

На дані обставини вказують і відмінні одні від одних підписи заявників, які містяться в різного характеру заявах, які маються в матеріалах даної справи, одних і тих самих осіб, не лише від імені ОСОБА_5, а й самого позивача ОСОБА_1, які суттєво відрізняються від його особистого підпису згідно паспорта, що вочевидь вбачається при їх візуальному огляді та порівнянні.

Твердження ОСОБА_1, що дані підписи проставлені особисто ним, є сумнівними і такими, що не відповідають дійсності.

Поряд з цим, неспроможними суд визнає твердження представника позивача щодо необґрунтованості та формальності прийнятої судом ухвали суду про залишення позову без руху, оскільки 04.01.2016 року позивачем були виконані вимоги суду щодо некоректності викладу обставин, якими позивачі обгрунтували свої вимоги, а також їх суперечливості до позовних вимог та наданих суду доказів, у звязку з чим було надано суду позовну заяву в новій редакції, в котрій було змінено мотивувальну та резолютивну частини, що в свою чергу вказує про невідповідність вказаних тверджень матеріалам даної справи та безпідставність заяви про відвід судді в даній частині.

Крім того, згідно матеріалів справи вбачається, що копію ухвали від 28.12.2016 року про залишення позову без руху було отримано 29.12.2015 року особисто в приміщенні суду наступними позивачами: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_1. При цьому для передання іншим позивачам по даній справі, останнім копія вказаної ухвали не вручалася та ними не отримувалась.

У відповідності до вимог ч.1 ст.121 ЦПК України судом позивачам ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 копія зазначеної ухвали була направлена на їх адреси рекомендованими листами.

Дана інформація, між іншим, повідомлялася судом усім позивачам на звернення останніх щодо повідомлення про результати розгляду зазначеної позовної заяви в офіційному листі від 21.01.2016 року.

Після отримання судом поштових повідомлень про отримання усіма позивачами за колективним позовом ухвали про залишення позову без руху, саме з метою забезпечення прав позивачів та в звязку з відмінними між собою підписами одних і тих самих осіб в заявах останніх, судом і вирішувалося питання про відкриття провадження у справі.

Судом дані обставини щодо невідповідності підписів одних і тих самих позивачів на колективному зверненні та різного роду заявах були встановлені під час вирішення питання про відкриття провадження, які існують і на даний час та не спростовані належним чином, безпосередньо в першочерговій позовній заяві від 24.12.2016 року і позовній заяві від 04.01.2016 року, наданій на усунення недоліків, та додатково підтверджуються особистими підписами останніх в нотаріально посвідчених дорученнях на ОСОБА_2, котрі за часом їх складання практично відповідають даті підписання позовної заяви від 04.01.2016 року, що свідчить про надуманість та неправдивість тверджень заявника з приводу подання безпосередньо позивачами позовної заяви від 04.01.2016 року.

Крім того, на час її подачі позивачам ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 взагалі не було відомо про існування ухвали від 28.12.2016 року, так як останніми її копія ще не була отримана, згідно поштових повідомлень. Даних про її отримання останніми, станом на 04.01.2016 року, представником позивача не з було зазначено та надано суду на підтвердження даних обставин і будь-яких доказів.

Таким чином, твердження представника позивача щодо порушення судом строків розгляду даної справи є надуманими, безпідставними і такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються її матеріалами.

Поряд з цим, судом встановлено, що з моменту відкриття провадження 26.02.2016 року і по 28.04.2016 року, ні представник позивача, ні сам позивач жодного разу не зявилися в судові засідання, що свідчить про ігнорування самим ОСОБА_1 та його представником судових засідань за його позовом та в свою чергу вказує на затягування процесу саме з їх боку, а не суду, як вказано заявником в заяві про відвід, в звязку з чим твердження представника відповідача з даного приводу є такими, що відповідають дійсним обставинам справи, котрі базуються на матеріалах справи.

Більше того, в матеріалах справи мається заява даного заявника, як представника позивача, про відкладення розгляду справи, призначеного на 05.04.2016 року на 09:00 год., у звязку з перебуванням на стаціонарному обстеженні у лікувальному закладі у м. Харкові, але станом на 28.04.2016 року підтверджуючих документів щодо поважності причин неявки останнього в судове засідання суду надано так і не було, що також вказує і про недобросовісність виконання представником позивача, покладених на нього процесуальних обовязків, передбачених чинним законодавством.

У свою чергу, представником позивача заявником 31.03.2016 року, тобто перед поданою заявою про відкладення розгляду справи, призначеного на 05.04.2016 року, було надано суду клопотання про обєднання справи в одне провадження, що вказує про те, що представником свідомо затягується розгляд справ, оскільки 31.03.2016 року ОСОБА_2, як представник позивача, вважав за можливе проведення судового засідання 05.04.2016 року і вирішення вказаного клопотання, а 04.04.2016 року лише через чотири дні не вбачав за можливе проведення судового засідання в звязку з його перебуванням на стаціонарному обстеженні у лікувальному закладі м. Харкова, котре має плановий характер та передбачає заздалегідь попереднього та обовязкового узгодження даного періоду з медичними працівниками, в звязку з чим він під час подання клопотання 31.03.2016 року напевно знав про свою неможливість участі в судовому засіданні 05.04.2016 року, про яке було достеменно відомо його довірителю ще 23.03.2015 року, згідно поштового повідомлення. При цьому, будь-яких заяв від самого позивача щодо причин його неявки чи поважності неявки, як його, так і його представника, до суду не надходило, що підтверджує вищевикладені висновки суду.

З огляду на вищевикладене, вбачається свідома поведінка з боку позивача та його представника щодо затягування розгляду даної справи саме з метою вишукання штучно створених підстав для звинувачень в цьому, направлених безпосередньо в бік суду, саме для лобіювання інтересів позивача на усунення від розгляду у такий спосіб суддю, процесуальні рішення якої останні не можуть оскаржити на даній стадії процесу.

З тверджень заявника, зазначених в судовому засіданні, вбачається, що основною причиною для направлення скарг на дії судді до ВККС України та заявлення заяви про відвід «принципове» непогодження саме представника позивача ОСОБА_2 з рішенням судді Крючко Н.І. щодо розєднання першочергового колективного позову в різні провадження, що по своїй юридичній природі не може бути підставою для відводу судді, визначеною чинним законодавством.

Таким чином, будь-яких обґрунтованих та законних підстав, передбачених ст. 20 ЦПК України, для відводу судді Крючко Н.І. ні представником позивача, ні самим позивачем, суду не зазначено та не надано, а матеріали справи ніяким чином не свідчать на наявність даного факту, що в свою чергу вказує на обґрунтованість тверджень представника відповідача в даній частині.

Частиною 3 статті 23 ЦПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим і постановленим до початку зясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Законодавцем визначено, що нічим не підтверджена вимога відводу не може бути задоволена. Особа, яка оголошує клопотання про відвід, повинна подати докази неможливості участі судді.

Більше того, законодавець у даній нормі статті закріплює, що відвід повинен бути вмотивованим.

Крім того, законодавець визначає, що дійсно положенням статті 27 ЦПК України надано право особам, які беруть участь у справі заявити відвід, але в свою чергу інститутом відводу потрібно дуже обережно користуватися та застосовувати його в разі наявності підстав і ні в якому разі не звертатися до нього без обґрунтування та зазначення мотивів. В свою чергу, законодавець у коментарі до статті 27 ЦПК України наводить приклад того, що якщо відвід головуючому судді з цивільної справи заявляється особою, яка бере участь у справі з якихось особистих причин, оскільки особа «образилась» на суддю, начебто за те, що той робив зауваження щодо його поведінки в цивільному процесі. Вказані речі є недопустимими і особам, які є учасниками удового процесу при наявності в них права на відвід, не слід забувати про їх процесуальних обовязок не зловживати в тому числі і таким досить дієвим правом, як визначає законодавець.

Таким чином, в обґрунтування своїх заперечень на дії головуючої по справі судді Крючко Н.І., заявником - представником позивача за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2, як в судовому засіданні, так і в усній заяві, вмотивованих та дійсних обставин, які б свідчили про упереджене ставлення головуючої по справі судді Крючко Н.І. та підтвердили порушення нею процесуального законодавства, не надано. Інших обставин, а більше того доводів, на підтвердження упередженого та необєктивного ставлення головуючої по справі заявником зазначено та надано суду також не було.

Як убачається з наданих суду документів, ОСОБА_1, разом з іншими позивачами, звернувся до ВККС України із заявою на дії судді, що розцінюється як здійснення у такий спосіб тиску на суддю з метою лобіювання інтересів позивача, дискредитації суду, як судового органу влади, та у звязку з неможливістю вплинути в інший спосіб на її незалежність для задоволення заявлених вимог, що вказує про необґрунтованість та безпідставність заявленої представником позивача за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 заяви про відвід судді Крючко Н.І., головуючої по даній справі.

Більше того, подання скарги позивачем ОСОБА_1 на мої дії, на мою переконливу думку вказують на порушення у такий спосіб презумпції неупередженості судді, що в свою чергу є безумовною підставою для мого самовідводу.

Дані висновки суду підтверджуються практикою Європейського суду з прав людини, який для цілей п.1 ст. 6 Конвенції в справах «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10.12.2009 року), «Білуха проти України» (рішення від 09.11.2006 року), вказав, що наявність безсторонності має визначатися за допомогою субєктивного та обєктивного критеріїв. За субєктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до обєктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Поряд з цим, вважається, що суддя є неупередженим, якщо немає доказів, які б свідчим про протилежне.

Таким чином, вказані обставини свідчать про наявність обставин, які прямо впливають на безсторонність, обєктивність та неупередженість судді при розгляді даного спору, що є підставою для заявлення самовідводу головуючою суддею Крючко Н.І..

Тому, з метою забезпечення безстороннього і обєктивного розгляду вирішення цивільної справи у суді та з метою запобігання безпідставних звинувачень з боку учасників процесу щодо необєктивності та неупередженості в розгляді вказаної справи заявляю самовідвід в порядку ч. 1 ст. 23 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 20,23 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 про відвід головуючої судді Крючко Н.І. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод», третя особа на стороні відповіла, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Ленінський районний сектор ДМС України в Полтавській області про визнання прав як мешканців гуртожитку, на яких поширюється сфера дії Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» - відмовити.

Задовольнити заяву головуючої судді Крючко Н.І. про самовідвід.

Справу передати на розгляд іншому судді.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_13