Постанова № 57541613, 05.05.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/841/16-п Провадження № 33/773/144/16 Суддя в 1 інстанції: Павлусь О. С. Категорія: ст.ст. 471, 472 МК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" травня 2016 р. місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області Борсук П.П. з участю представника Волинської митниці ДФС Пікалюка М.С., представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2 не працюючого, на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 31 березня 2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.ст. 471, 472 МК України з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10208 (десять тисяч двісті вісім) гривень 88 копійок з конфіскацією в дохід держави товару, стягнуто із ОСОБА_4 в користь Волинської митниці ДФС 179 (сто сімдесят дев'ять) гривень 20 копійок витрат за зберігання товарів та 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 60 копійок судового збору,

В С Т А Н О В И В:

Згідно постанови ОСОБА_4 визнано винним за те, що 12 березня 2016 року він, слідуючи з Республіки Польща в Україну через митний пост «Волинь Центральний» Волинської митниці ДФС, в якості пасажира автомобіля «Фольксваген Транспортер», реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю «зелений коридор», ввізши на митну територію України понад неоподатковану норму товар, а саме: «перчатки (рукавички) поліетиленові, одноразові», в кількості 15 картонних ящиків, загальною вагою 99 кг та вартістю 10208 (десять тисяч двісті вісім) гривень 88 копійок, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 471 МК України.

Він же при тих же обставинах всупереч ст. 257 МК України не задекларував за встановленою формою вказаний товар, який підлягав обов'язковому письмовому декларуванню, відповідно до ст. 472 МК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_3 оскаржують рішення суду з мотивів його незаконності та невідповідності нормам матеріального та процесуального права. Стверджують, що судом першої інстанції не вивчено та не досліджено фактичних обставин справи, не дано належної юридичної оцінки доказам. Вказують, що у протоколі не розкрито об'єктивної сторони порушення митних правил. Посилаються на те, що у ОСОБА_4 не було умислу на вчинення правопорушення, оскільки він, перебуваючи в якості пасажира, не усвідомлював до кінця того, що вага чи вартість товару можуть перевищувати дозволену норму, встановлену законодавством. Просять змінити постанову суду та на підставі ст. 22 КУпАП застосувати до ОСОБА_4 усне зауваження із поверненням останньому вилученого товару.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши представника, яка підтримала останню з мотивів, викладених у ній, та просила її задовольнити, представника Волинської митниці ДФС, який заперечив проти задоволення апеляції, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В силу ст. 486 МК України завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Положеннями ст. 489 МК України визначено, що при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку апеляційного суду, при винесенні постанови вказаних вимог закону місцевим судом дотримано.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_4 адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 471, 472 МК України, за обставин вказаних у постанові. Даний висновок ґрунтується на досліджених судом доказах, а саме протоколі про порушення митних правил № 0579/20501/2016 від 12.03.2016 року (а.с.1-4), фототаблицями до протоколу (а.с. 11), поясненнями ОСОБА_4 (а.с. 5), актом про проведення огляду транспортного засобу (а.с. 9), контрольним талоном (а.с. 10), TAX FREE, службовими записками.

Окрім того, і сам ОСОБА_4, і його представник не заперечують факту ввезення першим у зону спрощеного митного контролю «зелений коридор» товару понад неоподатковану норму та його недекларування.

Як вбачається з матеріалів справи, сумарна вага товару, який ОСОБА_4 переміщував через митний кордон України, перевищувала 50 кг, тому у відповідності до ст. 374 МК України вказаний товар підлягав обов'язковому письмовому декларуванню.

Згідно ч. 5 ст. 366 МК України обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, полягає у недекларуванні товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщаються через митний кордон України, тобто не заявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають письмовому декларуванню у разі переміщення їх через митний кордон України.

Тому твердження апелянтів про відсутність об'єктивної сторони адміністративних правопорушень у діях ОСОБА_4 не заслуговують на увагу, а доводи про те, що останній був пасажиром і не мав умислу на здійснення вказаних дій, є безпідставними, оскільки він міг добровільно прийняти рішення про перетин кордону смугою руху «червоний коридор», що передбачено і вимагається ст. 366 МК України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції з'ясував усі обставини справи, дослідив наявні у ній докази, надавши їм належну юридичну оцінку, і обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_4 порушив порядок проходження митного контролю у зоні спрощеного митного контролю «зелений коридор», а також вчинив недекларування товару, який підлягає обов'язковому письмовому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, тобто вчинив правопорушення, передбачені ст.ст. 471, 472 МК України.

В силу ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Призначаючи ОСОБА_4 адміністративне стягнення, суд першої інстанції врахував дані вимоги закону.

Як вбачається з постанови, при накладенні на ОСОБА_4 адміністративного стягнення суд врахував характер вчиненого ним правопорушення, дані про його особу, а саме те, що він вперше притягається до відповідальності за порушення митних правил, доведеність вини, пом'якшуючу обставину - щире каяття у вчиненому та відсутність обставин, які б обтяжували його відповідальність, і обґрунтовано обрав першому стягнення у межах санкцій ст.ст. 471, 472 МК України та на підставі ч. 2 ст. 36 КупАП наклав стягнення в межах ст. 472 МК України, яка передбачає більш серйозне стягнення з числа вчинених, у виді штрафу та конфіскації в дохід держави товару.

Твердження апелянта про застосування до нього ст. 22 КУпАП, а саме звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення, на думку апеляційного суду, не ґрунтується на законі.

Однак апеляційний суд вважає, наявні підстави для зміни рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_4 в користь Волинської митниці ДФС витрат за зберігання товарів.

Згідно постанови з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, стягнуто 179 (сто сімдесят дев'ять) гривень 20 копійок витрат за зберігання товарів на складах митного органу протягом 20 діб за курсом НБУ на дату розгляду справи.

Однак в силу п. 6 наказу Міністерства фінансів України від 15.06.2012 року № 731 «Про затвердження Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування та Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів» строк зберігання товарів і транспортних засобів на складі митного органу для обрахунку витрат обчислюється, починаючи з одинадцятого дня після оформлення відповідних документів про фактичне прийняття товарів на зберігання митним органом.

Таким чином, з ОСОБА_4 в користь Волинської митниці ДФС підлягають стягненню витрати за зберігання товарів на складі митного органу за 9 діб за курсом НБУ на дату розгляду справи, а саме 78 (сімдесят вісім) гривень 27 копійок.

За таких обставин постанова суду підлягає зміні, а тому, керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Любомльського районного суду Волинської області від 31 березня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_4 витрат за зберігання товарів на складі митного органу змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь Волинської митниці ДФС витрати за зберігання товарів на складі митного органу за 9 діб за курсом НБУ на дату розгляду справи, а саме 78 (сімдесят вісім) гривень 27 копійок.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області П.П. Борсук