Рішення № 57540773, 27.04.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2016 р.Справа № 925/1082/15

Господарський суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача ОСОБА_2 за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест", м. Сміла, Черкаська область,

до Кредитної спілки "Кредит-Союз", м. Черкаси,

про стягнення 2 829 грн. 83 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення на користь позивача 2 829 грн. 83 коп. заборгованості за фактично надані позивачем послуги з централізованого опалення із відповідача, як власника нерухомого майна квартири площею 52,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнення 1827 грн. сплаченого судового збору.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.08.2015 у справі №925/1082/15 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 товариству з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" (надалі позивач) відмовлено у задоволенні позову до Кредитної спілки "Кредит-Союз" (надалі-відповідач; кредитна спілка) про стягнення 2 829,83 грн.

10.02.2016 постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 та рішення господарського суду Черкаської області від 19.08.2015 у справі №925/1082/15 скасовано і справу передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в частині стягнення 712,81 грн..

Під час нового розгляду справи представник позивача позовні вимоги у розмірі 712,81 грн. підтримав повністю і просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що на основі розрахунку позивача, отриманого кредитною спілкою 15.03.2016, з урахуванням помилки в розрахунку (в розрахунку був обрахований період на один день більший ніж визначено судом касаційної інстанції - з 26.02.2015, а не після 26.02.2015); кредитна спілка 21.03.2016 сплатила 712.74 гри. - на 6-тий день з моменту коли відповідач отримав неточний розрахунок позивача щодо суми заборгованості за період.

Відповідач вважає, що в розрахунку позивача за 72 години (три дні) лютого 2015 р. нараховано суму 76,42 грн. Оскільки правильним є оплата тільки за 2 дні, то за лютий має бути наступна сума: 76.42 : 3 х 2 50,95 грн.

В розрахунку позивача за березень 2015р. вказана сума 602,80 грн., за квітень 20115 р. вказана сума 58,99 грн.

Всього: 50.95 +602.80 + 58,99 = 712,74 грн.

В касаційній скарзі позивача зазначений рахунок ТОВ «Сміла Енергоінвест»: р/р 26009001030739 в АТ «Місто Банк» м. Одеса. МФО 328760.

На зазначений рахунок кредитна спілка перерахувала 712.74 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.03.2016.

Відповідач стверджує, що грошові кошти не повернулись кредитній спілці (що свідчить про те, що реквізити зазначені правильні і ТОВ «Сміла Енергоінвест» отримав ці кошти). Грошові кошти повернулись би назад, якщо реквізити банку були б неправильні.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.

Кредитна спілка «Кредит-Союз» являється власником нерухомого майна у вигляді житлової квартири, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. кв.47 на підставі свідоцтва від 25.11.2013 (а.с.22).

Відповідно до ст.322 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказана норма закону встановлює презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном.

Ст. 317 ЦК України закріплено - власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. З системного аналізу даної норми випливає, що на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право володіння означає юридично забезпечену власнику можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу. Передача власником майна в тимчасове володіння інших осіб, наприклад, на зберігання, не призводить до втрати ним права власності. При цьому майно має вважатися таким, що перебуває у володінні власника, і тоді, коли він фізично ним не панує.

Право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами.

Право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо (наприклад, продати, подарувати, передати за заповітом майно).

Матеріали справи №925/1082/15 містять Акт про подачу теплоносія датований 29.10.2014, який складений за участю представників позивача та ОСББ «Зоря», на балансі якого обліковується багатоповерховий житловий будинок, де знаходиться житлова квартира відповідача. Даний Акт складений на початку опалювального сезону, та який засвідчує ті обставини, що теплоносій було подано до житлового будинку що по вул. Фурманова 8 в, де знаходиться житлова квартира відповідача. Враховуючи, що житловий будинок має єдину внутрішньобудинкову систему опалення, і житлова квартира відповідача не від'єднана від системи опалення, то зясовані у судовому засіданні обставини свідчать про факт подачі теплоносія абсолютно у всі житлові квартири в даному житловому будинку включаючи і житлову квартиру відповідача. Суд вважає, що даний Акт є доказом фактичного споживання послуг з централізованого опалення на протязі опалювального сезону 2014-2015 років (а.с.9).

Закон України «Про теплопостачання» (далі-Закон), який є спеціальним у сфері регулювання відносин щодо теплопостачання, і зобовязує відповідача як споживача, вжити всіх необхідних і залежних від нього заходів щодо приведення відносин з теплопостачання у відповідність до норм Закону.

Проте, відповідач, всупереч імперативній нормі закону не уклав із позивачем договір про надання послуг з централізованого опалення.

Суд приходить до переконання, що відповідач не вжив заходів щодо укладення договору про надання послуг з централізованого опалення, а в разі відсутності потреби у вказаних послугах, не вжив заходів для своєчасного від'єднання свого приміщення від системи централізованого опалення, що в свою чергу призвело до фактичного бездоговірного споживання теплової енергії яка має бути сплачена відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання». Таким чином, бездіяльність відповідача призвела до фактичного бездоговірного надання послуг з централізованого опалення в квартиру АДРЕСА_2 в - обєкт власності відповідача.

Суд приходить до висновку, що відповідач допустив правопорушення у сфері господарювання, відповідальність за які встановлена Розділом V господарським кодексом (далі-ГК) України.

Згідно ст.ст. 11, 16, 177, 360 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо із актів цивільного законодавства.

Суд вважає, що, в розумінні чинного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають з Постанови Національної комісії, що здійснювала державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.10.2014 №146 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг».

25.04.2016 позивач, а 27.04.2016 відповідач, подали до суду довідку про те, що 712 грн. 74 коп. були зараховані на рахунок ТОВ «Сміла Енергоінвест»

Представник позивача в судовому засіданні заперечень проти розрахунків відповідача не надав і суд приходить до висновку, що станом на 27.04.2016 предмет спору в частині 712,74 грн. відсутній, а у стягненні 7 копійок необхідно відмовити.

Перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору.

Аналізуючи доводи відповідача щодо підстав сплати/стягнення судового збору та його розміру суд приходить до слідуючих висновків.

За приписами ст. 55 ГПК України ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог;

4) у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.

Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

25.06.2015 позивач через установу УДППЗ «Укрпошта» звернувся до суду із позовом ціна якого 2829,83 грн. (том 1 а.с.3-7).

Судовий збір позивач сплатив у розмірі 1827 грн. (том 1 а.с.8).

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції яка була чинною на час звернення позивача із позовом, було передбачено наступний порядок і розміри ставок судового збору:

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та фіксованому розмірі.

Ставки судового збору на час звернення позивача із позовом були встановлені у таких розмірах:

1) позовна заява майнового характеру -2 відсотки від ціни позову, але (1827-73080грн.) не менше, 1,5 розміру

мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат

2) позовна заява немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної

(1218 грн.)плати

Частиною другою ст. 49 ГПК України у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Коли ж приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанції, який прийняв нове рішення.

Аналізуючи вищевикладені обставини справи, суд приходить до висновку, що за вищевстановленими обставинами справи спір доведено до судового розгляду внаслідок невиконання відповідачем приписів ст. 188 ГК України ухилення відповідача від розгляду пропозицій позивача направлених від 28.01.2014 про зміну умов договору.

Факт сплати відповідачем 712,74 грн. позивачу під час судового розгляду спору суд приймає, як доказ того, що відповідач визнав вимоги позивача, які були правомірними.

Аналізуючи вищевикладені правові норми, суд приходить до висновку, що у разі коли судовий збір підлягає сплаті в мінімальному розмірі навіть при ціні позову у 100 грн. то сторона, дії/бездіяльність якої призвела до судового вирішення спору зобовязана відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати в т.ч. по сплаті судового збору.

Суд приходить до висновку, що в частині стягнення боргу на суму 712,74 грн. предмет спору відсутній, і, в цій частині провадження у справі підлягає припиненню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають стягненню із відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення 712,74 грн. припинити за відсутністю предмету спору.

В частині стягнення 7 копійок у позові відмовити повністю.

Стягнути 1827 грн. витрат по сплаті судового збору із кредитної спілки "Кредит-Союз" (код 25204519, вул. Гоголя, 250, м. Черкаси, 18000) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" (код 36779078, вул. Свердлова, 94, м. Сміла, Черкаська область, 20700).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному ГПК України після складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 04.05.2016.

Суддя В.В.Єфіменко