Рішення № 57540705, 05.05.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.05.2016 Справа № 920/381/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ЛТД», с. Блиставиця Бородянського району Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Амікс-Груп», м. Шостка Сумської області

про стягнення 633 001 грн. 18 коп.

Суддя Джепа Ю.А.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2 (довіреність № 12/2 від 28.04.2016)

від відповідача не прибув

За участю секретаря судового засідання Ю.О.Зері

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 633001,18 грн., у тому числі 551760,00 грн. основного боргу за договором на поставки товару №11-Б від 01.06.2015, 55176,00 грн. пені та штрафу, 12822,94 грн. 3% річних, 13242,94 грн. інфляційних втрат; а також витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання його повноважний представник не прибув, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення від 14.04.2016.

Суд вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2015 між сторонами у справі був укладений договір поставки товару № 11-Б, за умовами якого позивач (постачальник за договором) зобовязався на умовах, визначених даним договором, поставити обладнання, а відповідач (покупець за договором) зобовязався прийняти та оплатити надане обладнання (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2. укладеного договору найменування, кількість та ціна обладнання узгоджені сторонами у додатку № 1 до договору, який постачальник надав покупцю у момент його підписання. Так, згідно із додатком № 1 до договору № 11-Б відповідачу був поставлений товар - щит автоматики ЩА-4 загальною вартістю 551760,00 грн.

Розділом 2 договору поставки погоджені умови поставки обладнання. За умовами даного розділу постачальник зобовязався поставити обладнання у термін 20 днів від дати підписання договору (п.2.1. договору). Умови поставки DDP, м. Київ (п.2.2.). Покупець приймає обладнання за найменуванням, кількістю та комплектацією згідно додатку № 1 та технічної документації, наданої разом з обладнанням (п. 2.3.). Фактом поставки обладнання є підписана обома сторонами видаткова накладна на поставку обладнання (п. 2.4.).

Відповідно до пунктів 3.1.-3.3. загальна вартість даного договору згідно з додатком № 1 до нього становить 551760,00 грн. Покупець здійснює оплату обладнання у наступному порядку: 100% вартості обладнання протягом 20 банківських днів з моменту підписання договору. Оплата обладнання здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 551760,00 грн., що підтверджується додатком № 1 до договору № 11-Б від 01.06.2015, видатковою накладною № РН-0000002 від 17.06.2015, рахунком-фактурою № СФ-0000051 від 12.06.2015.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено поясненнями представника позивача у судовому засіданні, відповідач, у порушення взятих на себе договірних зобовязань повну оплату за отриманий товар не здійснив, чим порушив права позивача.

20.01.2016 позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 з вимогою оплатити заборгованість, яка виникла в результаті неоплати відповідачем товару, поставленого за договором № 11-Б від 01.06.2015.

У відповіді на претензію № 18 від 17.02.2016 відповідач суму заборгованості визнав, однак пояснив, що до такої несплати призвели негативні економічні явища, які вплинули на господарську діяльність підприємства та неможливість належного планування фінансової діяльності товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До спірних правовідносин суд застосовує положення цивільного законодавства про поставку, оскільки саме таку правову природу має укладений між сторонами у справі договір № 11-Б від 01.06.2015.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення щодо зобовязань у договорі поставки містять норми статті 265 Господарського кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої обов'язки за договором належним чином та у повному обсязі не виконує.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, суд зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного договору та положень діючого законодавства не оплатив поставлений йому товар у встановлений договором строк.

Беручи до уваги, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони зобовязані виконувати належним чином взяті на себе договірні зобовязання, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 551760,00 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 55176,00 грн. пені та штрафу, 12822,94 грн. суми 3% річних, 13242,94 грн. інфляційних втрат.

Пунктом 4.2 договору № 11-Б від 01.06.2015 сторони погодили, що за затримку платежів у строк, обумовлений даним договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення та штраф у розмірі 1% від вартості неоплаченого обладнання, але не більше 10% від вартості такого обладнання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах визначеного ст. 232 Господарського кодексу України строку, відповідно до умов договору, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та штрафу у загальній сумі 55176,00 грн. (у розмірі, який не перевищує 10% від вартості неоплаченого обладнання) є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

З урахуванням наведеного, судом був здійснений перерахунок заявлених до стягнення сум, на підставі якого суд робить висновок про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 12822,94 грн. - 3% річних та 13242,94 грн. інфляційних збитків.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амікс-Груп» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Леніна, 5; код ЄДРПОУ 37499807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ЛТД» (07835, Київська область, Бородянський район, с. Блиставиця, вул. Нова, 23; код ЄДРПОУ 34358085) 551760 грн. 00 коп. основного боргу, 55176 грн. 00 коп. штрафу та пені, 12822 грн. 94 коп. суму 3% річних, 13242 грн. 94 коп. інфляційних збитків, 9495 грн. 02 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.05.2016.

Суддя Ю.А.Джепа