Рішення № 57540539, 25.04.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2016 р.Справа № 916/725/16

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Андрущенко С.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 на підставі довіреності № 7 від 20.03.2015р.;

Від відповідача: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія до відповідача Державного підприємства Дослідне господарство Мирнопільське Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України про стягнення заборгованості в сумі 2 216 721,91грн.,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 28.03.2016р. Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Державного підприємства Дослідне господарство Мирнопільське Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України про стягнення заборгованості в сумі 2 216 721,91грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.03.2016р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідач в засідання суду призначені на 13.04.2016р. та 25.04.2016р., не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 31.04.2016р. та від 13.04.2015р., направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та у наявному в матеріалах справи спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 24.03.2016р. (а.с. 77-81).

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

25.04.2016р. в судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

02.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Аграрна Компанія» (надалі - покупець) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Мирнопільське» Національної академії аграрних наук України», яке в подальшому було перейменовано на Державне підприємство «Дослідне господарство Мирнопільське» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України» (надалі - продавець) було укладено Форвардний контракт № ФК 02/09- 11-05 (надалі - Контракт), відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах визначених цим Контрактом Продавець зобов'язується виростити власними силами та передати Покупцю у власність базовий актив - сільськогосподарську продукцію (озимі) урожаю 2012 року, у номенклатурі, кількості та за цінами, вказаними в цьому Контракті, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його у кількості, строки та за ціною передбачених цим Контрактом.

В подальшому між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 від 10.09.2011 року та Додаткову угоду № 2 від 14.10.2011 року до Форвардного Контракту № ФК 02/09-11-05 від 02.09.2011 року.

Згідно із п. 2.1. та п. 4.1. Контракту (з урахуванням змін внесених Додатковими угодами) базовим активом за цим Контрактом виступає:

Пшениця озима (Товар-1) власного врожаю 2012 року у кількості 931,50 тонн, зшшість однієї тонни 1 480,00 грн. з ПДВ.

Ячмінь озимий (Товар-2) власного врожаю 2012 року у кількості 620,00 тонн, вартість однієї тонни 1 500,00 грн. з ПДВ.

Згідно п. 3.2. Контракту, кінцевий строк поставки Товарів за цим Контрактом встановлюється до 15.08.2012 року.

Згідно п. 4.3. Контракту та Додаткової угоди № 2 до Контракту, загальна вартість :: Контракту склала 2 308 620,00 грн. 00 коп., з ПДВ.

За приписами п. 9.10. Контракту, якщо Продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав Покупцеві Товар у встановлений цим Договором строк, і прострочення поставки складає більше ніж 3 (три) робочих дні, Покупець має право за власним вибором вимагати передання оплаченого Товару або повернення суми попередньої оплати.

На виконання умов Контракту та Додаткових угод до Контракту Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова Аграрна Компанія» перерахувало Державному підприємству Дослідне господарство Мирнопільське Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України грошові кошти на загальну суму 2 216 721 грн. 91 коп.

Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, Державне підприємство Дослідне господарство Мирнопільське Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України свої зобовязання за контрактом та додатковими угодами до нього не виконало та товар не поставило.

З наведених підстав, Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Державного підприємства Дослідне господарство Мирнопільське Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України про стягнення заборгованості в сумі 2 216 721,91грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі виникли на підставі укладеного між ними Форвардного контракту № ФК 02/09- 11-05 від 02.09.2011р. та додаткових угод до нього.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України, передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

На виконання умов Контракту та Додаткових угод до Контракту Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова Аграрна Компанія» перерахувало Державному підприємству Дослідне господарство Мирнопільське Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України грошові кошти на загальну суму 2 216 721 грн. 91 коп.

На виконання умов Контракту позивач перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 2 216 721,91 (два мільйони двісті шістнадцять ч сімсот двадцять одну) грн. 91 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими копіями наступних документів:

1) Платіжним дорученням № 4 від 23.11.2011 року на суму 7 300,00 гривень;

2) Платіжним дорученням № 49 від 06.12.2011 року на суму 55 000,00 гривень;

3) Платіжним дорученням № 52 від 07.12.2011 року на суму 3 000,00 гривень;

4) Платіжним дорученням № 62 від 14.12.2011 року на суму 4 000,00 гривень;

5) Платіжним дорученням № 109 від 29.12.2011 року на суму 40 376,42 гривень;

6) Платіжним дорученням № 3 від 06.01.2012 року на суму 32 000,00 гривень;

7) Платіжним дорученням № 33 від 13.01.2012 року на суму 7 000,00 гривень;

8) Платіжним дорученням № 41 від 16.01.2012 року на суму 78 000,00 гривень;

9) Платіжним дорученням № 76 від 27.01.2012 року на суму 12 000,00 гривень;

10) Платіжним дорученням № 194 від 20.02.2012 року на суму 27 929,76 гривень;

11) Платіжним дорученням № 215 від 24.02.2012 року на суму 6 800,00 гривень;

12) Платіжним дорученням № 234 від 29.02.2012 року на суму 20 510,00 гривень;

13) Платіжним дорученням № 253 від 02.03.2012 року на суму 33 400,00 гривень;

14) Платіжним дорученням № 269 від 02.03.2012 року на суму 58 841,63 гривень;

15) Платіжним дорученням № 319 від 20.03.2012 року на суму 29 272,64 гривень;

16) Платіжним дорученням № 373 від 30.03.2012 року на суму 8 880,19 гривень;

17) Платіжним дорученням № 406 від 03.04.2012 року на суму 11 500,00 гривень;

18) Платіжним дорученням № 419 від 04.04.2012 року на суму 11 752,00 гривень;

19) Платіжним дорученням № 453 від 20.04.2012 року на суму 32 992,25 гривень;

20) Платіжним дорученням № 546 від 25.04.2012 року на суму 133 847,89 гривень;

21) Платіжним дорученням № 574 від 27.04.2012 року на суму 7 332,65 гривень;

22) Платіжним дорученням № 582 від 27.04.2012 року на суму 34 000,00 гривень;

23) Платіжним дорученням № 600 від 03.05.2012 року на суму 7 010,00 гривень;

24) Платіжним дорученням № 615 від 18.05.2012 року на суму 115 911,69 гривень;

25) Платіжним дорученням № 641 від 24.05.2012 року на суму 42 000,00 гривень;

26) Платіжним дорученням № 645 від 24.05.2012 року на суму 6 156,00 гривень;

27) Платіжним дорученням № 710 від 08.06.2012 року на суму 4 651,45 гривень;

28) Платіжним дорученням № 776 від 26.06.2012 року на суму 8 200,00 гривень;

29) Платіжним дорученням № 795 від 27.06.2012 року на суму 14 700,00 гривень;

30) Платіжним дорученням № 836 від 06.07.2012 року на суму 8 300,00 гривень;

31) Платіжним дорученням № 854 від 12.07.2012 року на суму 101 102,65 гривень;

32) Платіжним дорученням № 894 від 16.07.2012 року на суму 37 399,32 гривень;

33) Платіжним дорученням № 909 від 18.07.2012 року на суму 23 362,07 грн.;

34) Платіжним дорученням № 941 від 20.07.2012 року на суму 41 904,23 грн.;

35) Платіжним дорученням № 1017від 30.07.2012 року на суму 13 333,85 грн.;

36) Платіжним дорученням № 1046від 01.08.2012 року на суму 37 000,00 грн.;

37) Платіжним дорученням№ 1083від 02.08.2012 року на суму 20 184,35 грн.;

38) Платіжним дорученням№ 1100від 03.08.2012 року на суму 35 166,22 грн.;

39) Платіжним дорученням№ 1144від 08.08.2012 року на суму 38 900,00 грн.;

40) Платіжним дорученням № 1157 від 09.08.2012 року на суму 573 207,74 грн.;

41) Платіжним пораненням № 1192 від 17.08.2012 року на суму 53 900,00 грн.;

42) Платіжним дорученням № 1243 від 22.08.2012 року на суму 11 500,00 грн.;

43) Платіжним дорученням № 586595 від 30.08.2012 року на суму 17 046,91 грн.;

44) Платіжним дорученням № 586634 від 31.08.2012 року на суму 50 000,00 грн.;

45) Платіжним дорученням № 586913 від 20.09.2012 року на суму 42 050,00 грн.;

46) Платіжним дорученням № 587002 від 27.09.2012 року на суму 140 000,00 грн.;

47) Платіжним дорученням № 76 від 24.10.2012 року на суму 70 000,00 грн.;

48) Платіжним дорученням № 131 від 31.10.2012 року на суму 48 000,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Доказів виконання відповідачем умов контракту суду надано не було.

Таким чином, враховуючи вищезазначене перевіривши розрахунок суми основного боргу приведений позивачем в позовній заяві, відповідачем в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та контракту - зобовязання щодо передачі товару позивачу - не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилася стійка заборгованість, яка підтверджується матеріалами справи, у звязку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі - 33 250,84 грн.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія до відповідача Державного підприємства Дослідне господарство Мирнопільське Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України про стягнення заборгованості в сумі 2 216 721,91грн. задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство Мирнопільське Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України (68413, Одеська обл., Арцизький р-н., с. Мирнопілля, вул. Леніна, буд. 35; код ЄДРЮО та ФОП 00494597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; код ЄДРЮО та ФОП 37469662) заборгованість у розмірі 2 216 721 /два мільйони двісті шістнадцять тисяч сімсот двадцять одну/ грн. 91 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 33 250/тридцять три тисячі двісті пятдесят/ грн. 84 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 04 травня 2016 р.

Суддя Ю.О. Зайцев