Рішення № 57540402, 19.04.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-95-51РІШЕННЯ

Іменем України

"19" квітня 2016 р. Справа № 911/875/16

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудмонтажсервіс», м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго», Київська обл., Іванківський р-н, смт Іванків про стягнення 446757,32 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. від 11.01.2016 № 1-1101 відповідача:ОСОБА_2 дов. від 04.01.2016 № 1-3/04.01-2016суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудмонтажсервіс» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (далі відповідач) про стягнення 446757,32 грн., з яких 255704,44 грн. основний борг, 176425,18 грн. інфляційні втрати та 14627,70 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором поставки від 19.07.2013 № 3-190713 щодо здійснення розрахунку за поставлене обладнання у строк визначений договором.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що у відповідача не настав обовязок здійснити остаточний розрахунок за поставлене обладнання, позаяк згідно умов договору поставки остаточний розрахунок за поставлене обладнання здійснюється після завершення будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт. Оскільки доказів завершення монтажних та пусконалагоджувальних робіт по поставленому товару позивач не надає, то відсутні підстави для здійснення остаточних розрахунків з позивачем. З огляду на зазначене відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 19.07.2013 № 3-190713 (далі договір), відповідно до умов якого, позивач постачальник зобовязався поставляти та передавати у власність відповідача покупця обладнання (далі товар), а покупець зобовязався приймати і оплачувати такий товар в найменуванні, кількості і за ціною, згідно узгоджених сторонами специфікацій (додаток № 1 до договору), які являються невідємними частинами цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору оплата коштів за поставку товару здійснюється у безготівковій формі. Порядок розрахунку узгоджується сторонами та вказується у специфікації, відповідній певному замовленню партії товару та/або її частини.

Пунктом 6.2.2 договору, передбачено, що покупець зобовязався оплачувати товар на умовах, визначених цим договором та/або додатками до нього.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобовязань (п. 11.1 договору).

Додатком № 1 до договору «Специфікація» сторони визначили товар, який поставляється, його кількість та ціну. Сторони також погодили термін поставки: протягом 60-ти календарних днів з моменту отримання передоплати на розрахунковий рахунок постачальника; умови оплати: 50% передоплати від вартості товару, 30% по факту отримання товару, 20% після завершення монтажних та пусконалагоджувальних робіт та підписання актів виконаних робіт, але в будь-якому випадку не пізніше 20 календарних днів по завершенню вищезазначених робіт.

Додатком № 2 до договору «Специфікація» сторони визначили товар, який поставляється, його кількість та ціну. Сторони також погодили термін поставки: протягом 25-ти календарних днів з моменту отримання передоплати на розрахунковий рахунок постачальника; умови оплати: 50% передоплати від вартості товару, 30% по факту отримання товару, 20% після завершення будівельно-монтажних робіт.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар по наступними видатковими накладними: від 04.03.2014 № 16 на суму 66457,80 грн., від 28.01.2014 № 6 на суму 946233,20 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої зобовязання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар не виконав, в звязку з чим за ним рахується борг в розмірі 255704,44 грн. різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобовязань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в звязку з чим за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 255704,44 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 255704,44 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за період прострочення з 20.04.2014 по 15.03.2016 складають 176425,18 грн., 3% річних з простроченої суми за період прострочення з 20.04.2014 по 15.03.2016 складають 14627,70 грн.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання.

Разом з тим, зазначене не вплинуло на обґрунтованість вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат, а тому вимога про стягнення 176425,18 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням встановленого судом початку прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, періоду нарахування 3% річних заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 14606,68 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів255704.4421.04.2014 - 15.03.20166953 %14606.68В решті заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 21,02 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 255704,44 грн. основного боргу, 176425,18 грн. інфляційних втрат, 14606,68 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Заперечуючи проти вимог відповідач зазначає, що в нього не настав обовязок здійснити остаточний розрахунок за поставлене обладнання, позаяк згідно умов договору поставки остаточний розрахунок за поставлене обладнання здійснюється після завершення будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

Вказані заперечення відповідача не приймаються судом до уваги при вирішенні спору та відхиляються з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між сторонами у справі в вересні 2013 було укладено договір підряду № 6-240913 (спец. №1, №2 договір №3-190713), відповідно до умов якого відповідач замовник доручає, а позивач підрядник зобовязується виконати будівельні, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи теплової електростанції.

На виконання зазначеного договору підряду позивач виконав передбачені договором роботи з використанням поставленого за договором поставки обладнання, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року, які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками сторін. Завірені копії договору підряду та зазначених актів залучені до матеріалів справи.

За таких обставин монтажні, пусконалагоджувальні та будівельно-монтажні роботи по поставленому позивачем обладнанню відповідачу відповідно до умов договору поставки були завершені в березні 2014 року.

Отже, по завершенню в березні 2014 року зазначених робіт у продовж 20 календарних днів відповідач зобовязаний був здійснити остаточні розрахунки з позивачем за поставлене обладнання по договору поставки.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (07201, Київська обл., Іванківський район, смт Іванків, вул. Розважівська, 192, ідентифікаційний код 33593431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудмонтажсервіс» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 35894598) 255704 (двісті пятдесят пять тисяч сімсот чотири) грн. 44 коп. основного боргу, 176425 (сто сімдесят шість тисяч чотириста двадцять пять) грн. 18 коп. інфляційних втрат, 14606 (чотирнадцять тисяч шістсот шість) грн. 68 коп. 3% річних, 6701 (шість тисяч сімсот одну) грн. 04 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 05.05.2016.