Рішення № 57540389, 19.04.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-95-51РІШЕННЯ

Іменем України

"19" квітня 2016 р. Справа № 911/4245/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефіс», м. Чернівцідо Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг», м. Вишневе про стягнення 81312,96 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 арбітражний керуючий відповідача:ОСОБА_2 дов. від 23.10.2014суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефіс» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» (далі відповідач) про стягнення 81312,96 грн. основного боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором поставки від 01.04.2014 № 485 щодо здійснення розрахунку за надані послуги з передпродажної підготовки у строк визначений договором.

Від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке відхилено судом з огляду на його недоцільність.

Також від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд призначити судово-бухгалтерську експертизу та винести на розгляд експертів наступні питання: На яку суму ТОВ «Дефіс» надав послуги ТОВ «ІБТ» з передпродажної підготовки за договором поставки № 485 від 01.04.2014?; На яку суму послуг з передпродажної підготовки фактично оплатив ТОВ «ІБТ»? Яка фактична заборгованість ТОВ «ІБТ» за надані за договором послуги станом на час звернення ТОВ «Дефіс» з позовом?

Розглянувши зазначене клопотання суд відмовляє в його задоволенні з огляду на його безпідставність та недоцільність, позаяк, розяснення зазначених питань при вирішенні господарського спору не потребують спеціальних знань.

В процесі розгляду справи, сторони, до прийняття судового рішення, відповідно до вимог ст. 78 Господарського процесуального кодексу України подали до господарського суду спільну заяву про затвердження мирової угоди у даній справі та мирову угоду від 23.03.2016.

Разом з тим, від відповідача надійшла заява про відмову від заяви про укладення мирової угоди, в якій останній просить суд не розглядати заяву відповідача про затвердження мирової угоди від 23.03.2013.

Розглянувши подану заяву сторін про затвердження мирової угоди у даній справі та подану заяву відповідача про відмову від заяви про укладення мирової угоди, суд відмовляє в затвердженні поданої сторонами мирової угоди, з огляду те, що відсутнє волевиявлення учасника правочину на момент затвердження мирової угоди господарським судом, що є обовязковою умовою для затвердження мирової угоди господарським судом.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, поясненнях, клопотаннях, заявах, які зводяться до того, що відповідач скористався наданим йому правом на залік зустрічних однорідних вимог, а саме про зарахування зобовязання з оплати послуг котрі відповідач отримав від позивача у відповідності до договору поставки від 01.04.2014 № 485 згідно акту виконаних робіт від 22.07.2014 на суму 69789,66 грн. на зобовязання з оплати товарів, які позивач придбав у відповідача у відповідності до зазначеного договору поставки, однак позивач такі зарахування ігнорує. Також відповідач зазначає, що надані позивачем акти виконаних робіт не можна вважати первинними документами, оскільки вони не містять обовязкових реквізитів, передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та у відповідача перед позивачем відсутня заборгованості за надані послуги згідно зазначено вище договору. За вказаних обставин, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, у звязку з чим просить суд відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір постави від 01.04.2014 № 485 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач постачальник зобовязався поставити та передати у власність позивача покупця товар, а покупець зобовязався прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов цього договору (п. 2.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобовязань та вважається продовженим на невизначений строк, якщо жодна із сторін не заявить про відсутність такого бажання за 30 календарних днів до дня закінчення строку дії цього договору (п. 12.1 договору).

Додатком № 10 до договору сторони домовились, що покупець надає постачальнику наступні послуги: 1) послуги з передпродажної підготовки товару постачальника (ПФО): відбір товару, що має неідеально наклеєні етикетки, контретикетку, акцизну марку, перевірку товару на наявність сторонніх включень, у тому числі каламуті і мікрочастинок, перевірку продукції на предмет нещільного закупорювання (за наявності такого, у разі наявності можливості здійснити «дожимання» пробки), видалення з поверхні скла пляшки надлишків клею, інших сторонніх фрагментів, перевірки пляшки на предмет наявності сколів, тріщин, звернувши особливу увагу на горлечко пляшки), що дозволить постачальнику розраховувати на збільшення попиту на товар; 2) маркетингові послуги (ФД): послуги з розміщення товару, що поставляється постачальником, в місця його продажу на території, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, послуги зі збору та розповсюдження інформації про товар, що поставляється постачальником (п. 1 додатку № 10 до договору).

Відповідно до п. 2 додатку № 10 до договору вартість наданих покупцем послуг з передпродажної підготовки товару постачальника буде розраховуватись щомісячно та буде залежати від кількості товару, щодо якого покупцем були надані послуги постачальнику. При виконанні покупцем плану поставок на 100% та більше, а отже і наданні відносно такого товару послуг, вартість послуг покупця з передпродажної підготовки товару буде розраховуватись від суми відвантаженого покупцю товару, за мінусом повернень (по цінах, вказаних у видаткових накладних з ПДВ) за звітний період, помноженої на коефіцієнт - 2,5%, який визначається в Таблиці (колонка ПФО), в т.ч. ПДВ 20%.

Послуги з передпродажної підготовки підлягають оплаті постачальником тільки у випадку їх надання у повному обсязі. Послуги з передпродажної підготовки товару вважаються наданими в повному обсязі у випадках, якщо покупець надав послуги з передпродажної підготовки стосовно партії товару, що відповідає або є більшою ніж вказана в плані поставок за звітній період.

Під звітним періодом сторони розуміють календарний місяць, за який проводиться розрахунок (п. 4 додатку № 10 до договору).

Згідно п. 5 додатку № 10 до договору щомісячно, але не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним, після завершення кожного етапу надання послуг, сторонами підписується акт виконаних робіт. Підписаний уповноваженими представниками сторін акт виконаних робіт є підтвердженням надання покупцем послуг.

Пунктом 6 додатку № 10 до договору визначено, що оплата послуг виконавця здійснюється постачальником по результатам роботи у звітному періоді на підставі виставлених покупцем рахунків та підписаних сторонами актів виконаних робіт протягом 30 календарних днів після закінчення періоду, в якому надавалися послуги.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу передбачені договором послуги на суму 69789,66 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 22.07.2014 на суму 69789,66 грн., який підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплений печатками товариств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Для оплати наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру від 10.08.2015 № 3 на суму 69789,66 грн., завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої договірні зобовязання щодо здійснення розрахунку за надані послуги не виконав, в звязку з чим за ним за ним рахується борг в розмірі 69789,66.

Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актами звірки взаємних розрахунків між сторонами у справі, в яких відображено, зокрема, надання послуг по вищезазначеному акту виконаних робіт, відповідно до яких сальдо на користь позивача складає суму 81312,96 грн., в яку входить заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 69789,66 грн. Зазначені акти підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо здійснення розрахунку за надані послуги, у звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 69789,66 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 69789,55 грн. заборгованості за надані послуги.

Що стосується решти позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 11523,30 грн. за надані послуги згідно акту виконаних робіт від 18.08.2014 на суму 11523,30 грн., то суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Наведена норма матеріального права пов'язує обовязок з оплати послуги замовником з обовязковим наданням йому такої послуги. При цьому, за договором щодо надання послуг оплачується не сам результат певної діяльності, а вчинені виконавцем дії. З цим приписом кореспондується й положення договору, за яким оплаті підлягають надані послуги.

Подібної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 08.04.2014 у справі № 911/27/25/13-г та Вищий господарський суду України у постанові від 01.02.2012 у справі № 5005/4522/2011 та постанові від 26.09.2013 у справі № 920/251/13-г.

Доказів, які б підтверджували факт надання позивачем послуг відповідачу на суму 11523,30 грн. позивач суду не надав.

Наданий позивачем в якості доказів надання послуг на суму 11523,30 грн. акт виконаних робіт від 18.08.2014 на суму 11523,30 грн. та акти звірки взаєморозрахунків не підтверджують факт надання позивачем послуг відповідачу згідно договору на вказану суму, оскільки акт виконаних робіт від 18.08.2014 на суму 11523,30 грн. підписаний в односторонньому порядку повноваженим представниками позивача та скріплений печаткою товариства позивача, а акти звірки не є первинними документами, що підтверджують факт надання послуг за договором, а відтак не доводять факт надання послуг на вказану суму.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача решти заявленої до стягнення суми заборгованості за договором постави від 01.04.2014 № 485, котрі ґрунтуються на зазначеному вище акті виконаних робіт від 18.08.2014 та актах звірки взаєморозрахунків є безпідставними, в звязку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем в сумі 69789,66 грн. на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 69789,66 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав того, що він скористався наданим йому правом на залік зустрічних однорідних вимог, а саме про зарахування зобовязання з оплати послуг котрі відповідач отримав від позивача у відповідності до договору поставки від 01.04.2014 № 485 згідно акту виконаних робіт від 22.07.2014 на суму 69789,66 грн. на зобовязання з оплати товарів, які позивач придбав у відповідача у відповідності до зазначеного договору поставки, однак позивач такі зарахування ігнорує, не приймаються судом до уваги при вирішенні спору та відхиляються з огляду на наступне.

Правомірність зарахування зустрічних однорідних вимог, про які зазначає відповідач, було досліджено у справі господарського суду Чернівецької області № 926/93-б/15 за заявою ТОВ «Дефіс» про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 28.09.2015 у справі № 926/93-б/15, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2016 у даній справі, було відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» про пропорційне зменшення розміру грошових вимог до банкрута на 3,16 %, тобто на загальну суму 69789,66 грн. в звязку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог на вказану суму заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав того, що надані позивачем акти виконаних робіт не можна вважати первинними документами, оскільки вони не містять обовязкових реквізитів, передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не приймаються судом до уваги при вирішенні спору в частині вимог про стягнення 69789,66 грн. боргу та відхиляються з огляду на те, що акт виконаних робіт від 22.07.2014 на суму 69789,66 грн., який підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплений печатками товариств є первинним документами, недоліки в його оформленні, про які зазначає відповідач, не спростовують факт надання позивачем відповідачу на виконання умов договору послуг на суму 69789,66 грн.

Крім того, посилання відповідача на те, що зазначений акт виконаних робіт не є первинним документом спростовуються також тим, що у вищезазначеній справі господарського суду Чернівецької області № 926/93-б/15, останній посилався на акт виконаних робіт від 22.07.2014 на суму 69789,66 грн. як на первинний документ, та зобовязання за яким хотів зарахувати на зобовязання позивача з оплати товарів, які останній придбав у відповідача у відповідності до договору поставки.

Заперечуючи проти позову відповідач також зазначає те, що вартість наданих послуг з передпродажної підготовки товару розраховувалась шляхом перемноження вартості придбаного позивачем товару (за мінусом повернутого товару) на коефіцієнт «ПДФ» (2,5%) з таблиці додатку № 10 до договору. Разом з тим, в акті виконаних робіт від 22.07.2014 на суму 69789,66 грн. невірно розрахована вартість наданих позивачем послуг, оскільки якщо перемножити вартість придбаного позивачем товару (за мінусом повернутого товару) на коефіцієнт «ПДФ» (2,5%), то виходить вартість наданих позивачем послуг становить меншу суму ніж суму, які відповідач перерахував позивачу за надані послуги. За таких обставин, відповідач вважає, що у нього відсутня заборгованість за надані позивачем послуги згідно договору.

Вказані заперечення відповідача не приймаються судом до уваги при вирішенні спору та відхиляються судом з огляду на таке.

Наявними у справі матеріалами, зокрема, актом виконаних робіт від 22.07.2014 на суму 69789,66 грн., який підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплений печатками товариств, підтверджується факт надання позивачем послуг відповідачу на суму 69789,66 грн.

Доказів того, що відповідач здійснив розрахунок за надані послуги згідно акту виконаних робіт від 22.07.2014 на суму 69789,66 грн., останній суду не надав.

Спірна сума боргу підтверджена актами звірки взаємних розрахунків між сторонами у справі, відповідно до яких сальдо на користь позивача складає суму 81312,96 грн., в яку входить заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 69789,66 грн. Зазначені акти підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що у вищезазначеній справі господарського суду Чернівецької області № 926/93-б/15, він визнавав наявну в нього заборгованість за надані послуги згідно акту виконаних робіт від 22.07.2014 на суму 69789,66 грн. та зобовязання з оплати якого хотів зарахувати на зобовязання позивача з оплати товарів, які останній придбав у відповідача у відповідності до договору поставки.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» (08132, Київська обл., Києво-Святошмнський район, м. Вишневе, вул. Київська, 6-В, ідентифікаційний код 38679874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефіс» (58003, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Жасминна, 3А, ідентифікаційний код 23250627) 69789 (шістдесят девять тисяч сімсот вісімдесят девять) грн. 66 коп. основного боргу, 1046 (одну тисячу сорок шість) грн. 85 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 29.04.2016.