Ухвала суду № 57539330, 05.05.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/6402/15-ц Номер провадження 22-ц/775/748/2016

Головуючий в I інстанції Величко О.В. Єдиний унікальний номер 235/6402/15-ц

суддя доповідач Мальований Ю.В. Номер провадження 22-ц/775/748/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2016 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М. ,

суддів: Кішкіної І.В., Новосядлої В.М.,

при секретарі Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на рішення Красноармійського міськарйонного суду Донецької області від 10 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», третя особа: відокремлений підрозділ «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку з 05 травня 2015 року по 31 липня 2015 року 12522 грн. 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 300 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, через порушення судом норм матеріального права та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та не перевірено доводів відповідача відносно відсутності його вини щодо своєчасного виконання зобов'язання з виплати заборгованості по заробітній платі, оскільки підприємство фінансується тільки з державного бюджету та дотується з бюджету. Підприємству не було встановлено бюджетні асигнування на виконання у 2015 році проектів ліквідації збиткових гірничих підприємств, що дало б змогу здійснювати видатки на виплату заробітної плати.

Сторони та їх представники були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57- 60 ЦПК України; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір і що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 у період з 09 жовтня 2014 року по 05 травня 2015 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посаді начальника договірного відділу. Наказом № 106-к від 05 травня 2015 року була звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. У день звільнення розрахунок з нею проведено не було. Остаточний розрахунок було проведено 31 липня 2015 року.

Частиною 1 ст. 47 КЗпПУ передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то визначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як вбачається із ч. 1 ст. 117 КЗпПУ, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки суд правильно керувався Постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження порядку нарахування середньої заробітної плати».

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення середнього заробітку виходячи з періоду затримки розрахунку, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Згідно п. 13 Постанови Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Встановлюючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачці заподіяна моральна шкода, що виразилася в порушенні нормального укладу її життя, призвело до душевних страждань через порушення її трудових прав протягом декількох місяців стосовно несвоєчасного отримання заробітної плати, і обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позову в цій частині.

Виходячи із встановлених судом обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального закону, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» - відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді