Постанова № 57539234, 14.11.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2011 року Справа № 1170/2а-2939/11

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд

в складі головуючого: судді Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання : Снісар Я.В.

представників сторін:

позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех-Ойл»

до відповідача ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції, в якому просить, з урахуванням зміни предмету адміністративного позову, визнати нечинними повністю податкові повідомлення-рішення :

№0001052330 від 01.08.2011 року, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 492452,00 грн., в тому числі за основним платежем 492451,00 грн. та штрафними санкціями 1 грн.;

№ НОМЕР_1 від 01.08.2011 року, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 600205,00 грн., в тому числі за основним платежем 600204,00 грн., за штрафними санкціями 1 грн.;

№0001072330 від 01.08.2011 року, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 61441,00 грн., за штрафними санкціями 1 грн.

В обґрунтування зазначено, що відповідачем за результатами перевірки складено акт №76/23-30/3267189 від 14.07.2011 року, відповідно якого спеціалістами ОСОБА_1 ОДПІ встановлено наступні порушення:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено суму податку на прибуток, в період що перевірявся, всього у сумі 600204,00 грн., в тому числі за І квартал 2011 року в сумі 600204,00 грн.;

- п.198.2 , п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в період, що перевірявся всього у сумі 492451,00 грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 143500,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 348951,00 грн.

За результатами перевірки винесено податкові повідомленнярішення від 01.08.2011 року : №0001052330, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 492452,00 грн., в тому числі за основним платежем 492451,00 грн. та штрафними санкціями 1,00 грн.; № НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 600205,00 грн., в тому числі за основним платежем 600204,00 грн., за штрафними санкціями 1,00 грн.; №0001072330, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 61441,00 грн., за штрафними санкціями 1,00 грн.

Позивач вважає, що дані повідомленнярішення винесені з порушенням чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, обґрунтовуючи їх обставинами, які викладені в позові.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених в запереченні на позовну заяву, оскільки обєкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям, на думку відповідача, відсутні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 749679, довідки з ЄДР підприємств та організацій України /а.с. 77,78 т.1/ товариство з обмеженою відповідальністю «Агротех-Ойл»зареєстроване виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради є платником податку на додану вартість /а.с. 79 т.1/ та діє на підставі статуту /а.с. 70-76 т.1/.

Види діяльності за КВЕД:

- оптова торгівля паливом,

- оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин,

- оптова торгівля сільськогосподарською технікою,

- посередництво в торгівлі, сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатими,

- посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами,

- посередництво в торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками.

За результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Агротех-Ойл»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року складено акт № 53/23-30/32617189 від 25.05.2011 року, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення від 07.06.2011 року № НОМЕР_2 та № 0000722330 /а.с. 2-38. 41, 44-49 т.2/.

На запит відповідача "Про надання інформації" за вихідним № 8114/10/23-6 від 21.03.2011 року, № 10995/10/23-4-15 від 11.04.2011 року, ТОВ «Агротех-Ойл»надало відповідь, відповідно до якої повідомило що у лютому 2011 року останнім у ТОВ «Тефія-СК»придбало дизпаливо, додано копії документів на придбання товару /а.с. 112 т.1, а.с. 39,40 т.2/.

ОСОБА_1 ОДПІ на підставі наказу № 1928 від 12.07.2011 року та повідомлення № 241/23-30 від 12.07.2011 року /а.с. 94-97 т.1/ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Агротех-Ойл»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку з додану вартість та правомірності декларування валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Тефія СК»за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт № 76/23-3-/32617189 від 14.07.2011 року /а.с. 15-38 т.1/.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено суму податку на прибуток, в період що перевірявся, всього у сумі 600204,00 грн., в тому числі за І квартал 2011 року в сумі 600204,00 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в період, що перевірявся всього у сумі 492451,00 грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 143500,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 348951,00 грн.

За результатами перевірки винесено податкові повідомленнярішення від 01.08.2011 року /а.с. 12-14 т.1/:

№0001052330, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 492452,00 грн., в тому числі за основним платежем 492451,00 грн. та штрафними санкціями 1,00 грн.;

№ НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 600205,00 грн., в тому числі за основним платежем 600204,00 грн., за штрафними санкціями 1,00 грн.;

№000172330, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 61441,00 грн., за штрафними санкціями 1,00 грн.

1) Податкове повідомленнярішення від 01.08.2011 року №0001052330, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 492452,00 грн., в тому числі за основним платежем 492451,00 грн. та штрафними санкціями 1,00 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях по податку на прибуток підприємств за період, що перевірявся, встановлено, що ТОВ «Агротех-Ойл»відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу валових витрат операції з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Тефія-СК»на загальну суму 2462255,00 грн. (без ПДВ), крім того ПДВ 492451,00 грн., в тому числі за:

січень 2011 року - на суму 717500,00 грн., крім того ПДВ - 143500,00 грн.;

лютий 2011 року - на суму 1744755,00 грн., крім того ПДВ - 248951,00 грн.

Так, працівниками ОСОБА_1 ОДПІ було отримано акт ДПІ в Соломянському районі м. Києва від 07.06.2011 року № 6787/23-02/36853643 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Тефія-СК»(код ЄДРПОУ 36853643) з питань правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року», відповідно до якого встановлено, що діяльність ТОВ «Тефія-СК»полягала в сприянні різним субєктам господарювання, що реально діють в проведенні безтоварних операцій, переказі безготівкових грошових коштів в готівку, заниженні податкових зобовязань з податків та зборів /а.с. 113-125 т.1/.

В ході перевірки ТОВ «Тефія СК»встановлено відсутність реальності продажу та придбання товарів (робіт, послуг) підприємством у період січень-лютий 2011 року та зроблено висновок, що правочини від імені ТОВ «Тефія-СК»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача».

Отже, на думку працівників ОСОБА_1 ОДПІ, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Агротех-Ойл»не відповідала загальним вимогам, а саме невідповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі та вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які мали настати на підставі цього правочину.

Таким чином, спеціалістами ОСОБА_1 ОДПІ зроблено висновок, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Тефія-СК»та ТОВ «Агротех-Ойл»є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Суд, не погоджується з висновками, що були зроблені спеціалістами ОСОБА_1 ОДПІ виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобовязання повязує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідачем не надано до суду доказів визнання недійсним у судовому порядку генерального договору постачання нафтопродуктів №01/05 від 05.01.2011 року /а.с. 39-41,45,49,53,57,61 т.1/ між ТОВ «Агротех-Ойл»та ТОВ «Тефія-СК».

Господарська діяльність ТОВ «Агротех-Ойл»полягає у тому, що воно закупає у оптових постачальників нафтопродуктів (ТОВ «Олівін-Ойл», ТОВ «Тефія-СК») великі партії дизельного палива в залізничних цистернах, а потім поставляє дизпаливо дрібними партіями в автоцистернах споживачам нафтопродуктів в Кіровоградській області /а.с. 137-176 т.1/.

Судом встановлено, що зобовязання за договором між ТОВ «Агротех-Ойл»та ТОВ «Тефія-СК»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується первинними документами:

- товарно-транспортними накладними «Укрзалізниці»/а.с. 43,47,51,55,59,63 т.1/.

- актами приймання-передачі товару /а.с. 42,46,50,54,58,62, т.1/;

- рахунками - фактурами /а.с. 177,194,201,211,232,242 т. 1/,

- податковими накладними /а.с. 44,48,52,56,60,64 т.1/.

Оплата товару була проведена згідно умов п.6.1, п.6.2, п.6.3 генерального договору постачання нафтопродуктів №01/05 від 05.01.2011 року та додаткових угод, що підтверджується платіжними дорученнями /а.с. 178-188,195,196,205-209,215-228,236-240,246-249 т.1/.

Суд, дослідивши долучені до матеріалів справи докази встановив, що вони дійсно відповідають вимогам п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки вони містять:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, фактичне виконання договору відбулось, що підтверджується первинними документами, що оформлені відповідно до п. 9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ч. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зазначає, що рахунокфактура, акт приймання-передачі товару, податкова та товарно-транспортна накладні є первинними документами, в розумінні ч. 1 вищезазначеного Закону.

Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В даному випадку, вищезазначені первинні документи, що долучені до матеріалів справи, відповідають даним вимогам.

Таким чином доводи відповідача щодо направленості діяльності ТОВ «Тефія-СК»на сприяння різним субєктам господарювання, що реально діють в проведенні безтоварних операцій, переказі безготівкових грошових коштів в готівку, заниженні податкових зобовязань з податків та зборів, а у звязку з цим і нікчемності угоди укладеної позивачем з вказаним підприємством, судом до уваги не приймаються як не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобовязаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання обєкта фінансового лізінгу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є обєктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у субєкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Суд вважає, що вказані висновки в акті перевірки не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, оскільки право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, як сплачених, так і нарахованих, виникає за правилами першої події: або фактичної сплати коштів (в т.ч. податку на додану вартість) продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету. Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Податковий кодекс України, не ставить в залежність можливість включення до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів (робіт, послуг).

Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між ТОВ «Агротех-Ойл»та ТОВ «Тефія-СК»підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як субєкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, та з урахуванням вимог ст. 198 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Таким чином позовні вимоги, щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2011 року №0001052330 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

2. Щодо податкового повідомленнярішення № НОМЕР_1 від 01.08.2011 року та №0001072330 від 01.08.2011 року суд зазначає наступне.

Як встановлено в судовому засіданні податкове зобовязання з податку на прибуток (основний платіж), визначене оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями у звязку із включенням до складу валових витрат у січні-лютому 2011 року вартості товару та послуг за договорами з ТОВ «Тефія-СК». Вказані господарські операції, на думку перевіряючих, не носять реального характеру.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року позивачем до складу валових витрат віднесено 2462255,00 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Тефія СК».

Згідно п.5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На підставі п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.11.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено у судовому засіданні знайшов підтвердження реальний характер господарських операцій позивача з ТОВ «Тефія-СК».

У відповідності до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Судом встановлено, що вартість нафтопродуктів, придбаних позивачем у ТОВ «Тефія-СК»віднесена ТОВ «Агротех-Ойл»до складу валових витрат.

Окрім цього, ОСОБА_1 ОДПІ під час перевірки дійшла висновку про те, що правочини позивача з ТОВ «Тефія-СК»є нікчемними, оскільки на її думку вчинені без мети настання реальних правових наслідків.

Згідно п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З вищенаведеного вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочинів недійсними із мотивів їх спрямування на порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки ОСОБА_1 ОДПІ в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобовязань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

З огляду на викладене, на підставі аналізу усіх досліджених доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 01.08.2011 року та №0001072330 від 01.08.2011 року підлягають задоволенню.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, позивач зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами, а тому за таких обставин адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції від 01.08.2011 року № НОМЕР_3, яким визначено ТОВ «Агротех-Ойл»суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 492452,00 грн., в тому числі за основним платежем 492451,00 грн., за штрафними санкціями 1,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції від 01.08.2011 року № НОМЕР_1, яким визначено ТОВ «Агротех-Ойл»суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 600205,00 грн., в тому числі за основним платежем 600204,00 грн., за штрафними санкціями 1,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції від 01.08.2011 року № НОМЕР_4, яким ТОВ «Агротех-Ойл»зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 61441,00 грн., за штрафними санкціями 1,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Агротех-Ойл»судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду підпис ОСОБА_5

Згідно з оригіналом