Постанова № 57538916, 28.04.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2016 р.Справа № 914/3794/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Кузь В.Л.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

При секретарі судового засідання Друзюк М.М.

Розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Іскра, м. Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.01.2016 р.

у справі № 914/3794/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства Іскра, м.Львів

до відповідача: Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Астра, м. Львів,

про стягнення 382 648,21 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 представник;

від відповідача - ОСОБА_3 представник.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/3794/15 розподілено до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Кузь В.Л., судді Орищин Г.В. та судді Данко Л.С.

У звязку з перебуванням судді Данко Л.С. у відпустці розпорядженням в.о. голови суду від 11.02.16 внесено зміни у склад судової колегії по справі № 914/3794/15, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Кузь В.Л., судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.01.2016 р. у справі № 914/3794/15 (суддя Запотічняк О.Д.) в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.15 у справі № 914/2735/15 і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

При цьому, скаржник в поданих суду апеляційній скарзі, додаткових поясненнях до апеляційної скарги від 01.04.2016 р., від 11.04.2016 р. , посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував наступного:

- зустрічне однорідне (грошове) зобовязання позивача перед відповідачем за договором № 02/11 від 02.11.2011 р., на яке посилається відповідач у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.11.2015 р., відсутнє, оскільки оплата відповідачем авансового платежу за договором № 02/11 від 02.11.2011 р. не породжує жодного грошового зобовязання позивача;

- акт звірки взаєморозрахунків за договором № 02/11 від 02.11.2011 р. не є належним та допустимим доказом, який б підтверджував переривання позовної давності про повернення авансу як безпідставно набутих коштів, оскільки не містить посилання на первинні документи, є суто бухгалтерським документом, який не завжди може відображати дійсний стан цивільних (господарських) зобовязань сторін, тобто свідчити про заборгованість, її розмір, визнання тощо;

- акт звірки може свідчити про наявність (відсутність) заборгованості за сукупної наявності таких обставин:

а) акт звірки проведено за тим зобовязанням, заборгованість за яким підлягає підтвердженню. У даному випадку акт звірки розрахунків проведено за договором № 02/11 від 02.11.2011 р., а зобовязання з повернення авансу є позадоговірним, яке виникло у звязку з розірванням цього договору;

б)заборгованість підтверджується первинними документами;

в)виникнення заборгованості юридично повязується із господарськими операціями, відображеними в акті звірки та з первинними документами, які ці операції підтверджують. У даному випадку ця умова не виконується до акта звірки за договором № 02/11 від 02.11.2011 р. і виконується до акта звірки за договором купівлі-продажу № 05/10-11 від 05.10.2011 р., обовязок оплати за товар повязується з фактом отримання товару, що підтверджено видатковою накладною .

20 квітня 2016 року від позивач на адресу суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення щодо неоднорідності вимог, які підлягають зарахуванню, в яких він зазначає про те, що на підставі договору № 02/11 від 02.11.2011 р. не виникло жодного грошового зобовязання (а виникло позадоговірне), за яким позивач був би боржником перед відповідачем, а відтак вимоги, про зарахування якої йде мова в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.11.2015 р., не існує.

Перед початком судового засідання позивачем на розгляд судової колегії подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення повязаної з нею справи № 914/1038/16, в якій беруть участь ті ж самі сторони, про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 211 900,79 грн.

Заслухавши пояснення позивача, судова колегія порадившись, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання, з огляду на наступне:

За змістом ст. 79 ГПК України підставою для зупинення провадження у господарській справі є сукупність таких складових як розгляд іншої справи іншим судом, пов'язаність цієї іншої судової справи з даною господарською справою та неможливість розгляду останньої до вирішення судом зазначеної іншої справи.

Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення з позовом та прийняття судом рішення у даній справі провадження у справі № 914/1038/16 не було порушено. Як вбачається з доданої до клопотання копії ухвали суду провадження у справі № 914/1038/16 було порушено 18.04.2016 р.

Прийняття місцевим господарським судом рішення у справі № 914/1038/16, яка порушена після прийняття місцевим господарським судом рішення у справі № 914/3794/15, не може слугувати підставою для зміни чи скасування рішення у цій справі. Вирішення спору по суті у справі № 914/1038/16 може слугувати підставою для звернення відповідачем до суду із заявою про перегляд рішення господарського суду Львівської області від 18.01.2016 р. у справі № 914/3794/15 за нововиявленими обставинами.

Відповідач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зважаючи на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2016 р. у справі № 914/3794/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.04.2016 р. Ухвалою суду від 12.04.16 продовжено за клопотанням відповідача строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

У судовому засіданні від 09.03.16, від 06.04.16, від 12.04.16, від 27.04.16 за згодою представників сторін оголошувались перерви.

Представники сторін в судових засіданнях навели свої доводи та заперечення з приводу поданої апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 28.04.16 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 05.10.2011р. між ПАТ Іскра (продавець) та Спільним українсько-польським підприємством ТОВ Астра (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №05/10-11, за умовами якого продавець зобовязався передати, а покупець прийняти та оплатити товари згідно найменувань, за цінами, що зазначаються в специфікаціях, і оформляються як додатки до договору та є невідємними частинами договору. Найменування і кількість товарів, що поставляються, та терміни поставок визначаються товарними накладними покупця.

Відповідно до п.п 8.1 договору, його було укладено строком до 30.09.2012р.

Згідно із п.п. 3.1-3.2 договору, сторони погодили, що передача товару здійснюється за адресою: м.Львів, вул.Вулецька,14. Приймання товару за кількістю здійснюється на підставі накладних та згідно інструкції Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.

Згідно Розділу 4 договору, терміни поставки товарів зазначаються в товарних накладних покупця. Перехід права власності та ризиків на товари відбувається в момент передачі товарів. Моментом передачі товарів вважається підписання покупцем накладних про отримання товарів.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивач на виконання умов договору з жовтня 2011 року по травень 2012р. передав відповідачу товар на загальну суму 4 471 371,35 грн., що підтверджується розхідними накладними, долученими до справи.

Відповідно до п.п 5.1 договору, розрахунок за товари здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом 90 банківських днів з моменту доставки товару за адресою: м.Львів, вул. Вулецька,14.

Відповідач частину отриманого товару повернув позивачу згідно видаткових накладних на суму 275072,40 грн., а решту отриманого товару відповідач оплатив частково у звязку із чим у нього виникла заборгованість на суму 189 783,24 грн. Дана заборгованість відображена також в акті звірки взаєморозрахунків за станом за період з 26.03.2013 р. по 30.06.2013р. (а.с. 23).

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, дана сума заборгованості в розмірі 189 783,24 грн. за договором №05/10-11 від 05.10.2011 р. визнана відповідачем, про що він зазначав у заяві про зарахування однорідних вимог від 11.11.2015 р.

Разом з цим, відповідач вважає, що його грошове зобовязання перед позивачем по договору №05/10-11 від 05.10.2011р., зокрема, в частині основного боргу на суму 189 783,24 грн. повністю припинилось шляхом зарахування зустрічних вимог відповідно до заяви від 11.11.2015 р. , з якою він звернувся до позивача (а.с. 34).

Предметом зарахування, на думку відповідача, стали зустрічні однорідні вимоги сторін, а саме заборгованість СП ТОВ «Астра» перед ПАТ «Іскра» по договору купівлі продажу товару № 01/07-11 від 01.07.2011 р. в розмірі 22 117,55 грн., а також по договору №05/10-11 від 05.10.2011 р. - в розмірі 189 783,24 грн., що є предметом стягнення у даній справі , і заборгованість ПАТ «Іскра» перед СП ТОВ «Астра» на суму 215 000 грн. по договору №02/11 від 02.11.11.

Як встановлено місцевим господарським судом, часткова заборгованість ПАТ «Іскра» перед СП ТОВ «Астра» виникла у зв'язку з розірванням договору № 02/11 про надання транспортних послуг під час перевезень вантажів у міжміському та міжнародному автомобільному сполученні від 02.11.2011 р. на суму 215 000 грн., яка була підтверджена сторонами в акті звірки взаєморозрахунків від 30.09.2013 р. (а.с. 42).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2011р. між СП ООО «Астра» (замовник) та ПАТ «Іскра» (виконавець) було укладено договір № 02/11 про надання транспортних послуг під час перевезень вантажів у міжміському та міжнародному автомобільному сполученні.

Відповідно до п. 1.2 договору у межах даного договору виконавець взяв на себе зобовязання доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу, а замовник зобовязався сплачувати встановлену за перевезення плату.

Відповідно до п. 1.3 договору, загальна вартість договору становить 450 000 грн.

Згідно п.5.4 договору сторони погодили можливість здійснення замовником авансування вартості робіт, передбачених цим договором.

В силу даних положень, СП ТОВ «Астра» перерахувало ПАТ Іскра кошти на суму 450 000 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

13.12.2011 р. СП ТОВ «Астра» надіслало на адресу ПАТ Іскра лист №1312 з проханням повернути кошти на суму 450 000 грн. у звязку із розірванням договору від 02.11.2011р. № 02/11.

Відповідно до п. 9.2 договору №02/11, розірвання договору можливе за ініціативою однією зі сторін за умови попереднього письмового повідомлення про це іншої сторони за 30 днів та виконання всіх прийнятих раніше зобовязань в рамках даного договору.

Як зазначає відповідач та позивачем не заперечується, частину авансу на суму 235 000 грн. ПАТ Іскра повернуло після отримання згаданого листа. Відповідно до виписок з особового рахунку позивача, останній платіж щодо повернення згаданої суми був перерахований позивачем 07.08.2012 р. Решта коштів на суму 215 000 грн. позивачем повернуто не було.

Відповідно до ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 602 ЦК України та ч.5 ст. 203 ГК України, не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по договору № 05/10-11 від 05.10.2011р. на суму 189 783,24 грн. не підлягають задоволенню, оскільки дане зобовязання відповідача повністю припинилось шляхом зарахування зустрічних вимог СП ТОВ «Астра» до ПАТ «Іскра» на суму 215 000 грн. Суд першої інстанції, зазначаючи про підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків за договором №02/11 від 02.11.2011р., з якого вбачається, що станом на 30.09.2013р. заборгованість ПАТ Іскра перед СП ТОВ Астра становить 215 000 грн., вказує про те, що строк позовної давності за вимогою відповідача до позивача про повернення 215 000,00 грн. безпідставно набутих коштів було перервано підписанням цього акту 30.09.2013р., відповідно до якого позивач визнав суму боргу, а відтак строк розпочався заново та закінчується 30.09.2016р.

Оскільки, заява відповідача про зарахування зустрічних вимог датована 11.11.2015р., суд дійшов висновку, що відповідачем не пропущено строк позовної давності щодо вимог про повернення 215 000 грн.

Стосовно заявлених інфляційних втрат та 3 % річних, які нараховані позивачем за період 01.03.2012 р. по 30.09.2015 р., суд першої інстанції зазначив, що такі є додатковими до суми основного боргу і строк давності по них не перервався, оскільки не визнавався відповідачем, а тому при поданні позову до суду було пропущено позивачем строк позовної давності щодо додаткових вимог про стягнення 150 001,08 грн. інфляційних втрат та 42 863,89 грн. 3% річних.

З вищенаведеними доводами та висновками місцевого господарського суду щодо відмови в позові судова колегія Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з огляду на наступне:

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.3.4 та 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, погоджується з доводами скаржника про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 189 783,24 грн. за неналежне виконання ним свого обовязку по договору № 05/10-11 від 05.10.2011 р., оскільки :

Згідно частини 3 статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

На підставі частини 1 статті 601 ЦК України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;

- однорідність вимог (гроші, однорідні речі);

- настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;

- ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання;

- звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Тобто, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів, тощо); строк виконання щодо таких вимог настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків за період 9 місяців 2013 року, підписаного між сторонами, на який посилається відповідач як на підставу переривання строку позовної давності за вимогами про стягнення з позивача 215 000 грн. (неповернена частина перерахованого відповідачем авансу за договором 02.11.2011 р. № 02/11), то даний акт не містить дати його складання, що в свою чергу не дає підстав вважати, що строк позовної давності за вимогою про стягнення 215 000 грн. є перерваний саме 30.09.2013 р. ОСОБА_2, в даному акті ця дата (30.09.2013 р.) зазначена як дата на яку ПАТ «Іскра» визначено стан взаєморозрахунків за даними обліку кожної із сторін, проте не містить дати підписання такого акту, що дало б можливість встановити початок строку, з якого позовна давність за вимогами про стягнення 215 000 грн. була перервана. Тобто, даний акт звірки міг бути складений у будь-який час, в тому числі і по спливу позовної давності, а тому не може бути визнаний як підстава для переривання строку позовної давності по вимозі відповідача про зарахування. Доводи відповідача про те, що датою складення цього акта звірки є саме 30.09.13 документально не підтверджені.

За таких обставин, підстави для зарахування зустрічних вимог відповідача у розмірі 215 000 грн. на підставі цього акту відповідно до заяви від 11.11.2015 р. в суду першої інстанції були відсутні.

Як вбачається з позовної заяви, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 150 001,08 грн. та 42 863,89 грн. відповідно здійснено позивачем за період з 01.03.2012 р. по 30.09.2015 р. по кожній видатковій накладній зокрема, на суму заборгованості, яка в сукупності становить 189 783,24 грн. та була заявлена в даному спорі як основна заборгованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів відзначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування та відсотків за користування коштами на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові і не є додатковими вимогами, по яких окремо визначаються як строк позовної давності, так і підстави щодо переривання.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до відбитку штемпеля канцелярії Господарського суду Львівської області вбачається, що позивач із даним позовом звернувся до суду 03.11.2015 р.

У відповідності до п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» - правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Суду слід встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, що свідчать про визнання боргу, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи та розрахунку доданого до позовної заяви, відповідач оплачував до 27.11.12 частково вартість отриманого товару за видатковими накладними, зокрема, строк оплати за якими був визначений відповідно до умов договору № 05/01-11 від 05.01.2011 р. Дані дії відповідача свідчать про визнання ним боргу, що в свою чергу підтверджує переривання перебігу загальної позовної давності по кожній видатковій накладній зокрема.

Тобто, строк позовної давності по оплаті залишку вартості отриманого товару по накладній від 03.05.12 № 0002002 на суму 189 763,24 грн. почав заново перебіг 28.11.12 і станом на час подання позову ПАТ «Іскра» - 03.11.15 не сплинув. Враховуючи, що інфляційні та річні на дану суму боргу були нараховані з 27.11.12, то позовна давність по них також не сплинула.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення 150 001,08 грн. інфляційних втрат та 42 863,89 грн. 3% річних є таким , що не відповідає матеріалам справи.

Відповідно до ст. 599 та ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як роз'яснено в п. 1.9 та абзаці 3 п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Таким чином, за змістом ст.ст. 599, 612 ЦК України, день виконання зобов'язання не може входити до періоду прострочення його виконання, оскільки цього дня зобов'язання боржника, хоч і з порушенням строку виконання, але припиняється (Дана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 20.10.2015 р. у справі № 908/997/15-г).

День фактичної оплати заборгованості не включається до часу прострочення виконання грошового зобов'язання при здійсненні розрахунку суми 3 % річних, оскільки відповідний розрахунок здійснюється у днях, протягом яких не виконувалось (неналежно виконувалось) грошове зобов'язання. День фактичної оплати заборгованості не може вважатись днем, протягом якого не виконувалось грошове зобов'язання. (Дана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.03.2015 р. у справі № 904/7361/14).

Львівським апеляційним господарським судом був проведений перерахунок інфляційних втрат та 3% річних в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням трьох річного строку позовної давності по кожній видатковій накладній зокрема та дати звернення з позовом до суду (03.11.2015 р.), а також без врахування в період прострочки днів, в які відповідач проводив розрахунки за отриманий товар.

Відповідно до проведеного розрахунку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 147 558,81 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 28.11.2012 р. по 30.09.2015 р. та 3 % річних в розмірі 17 299,82 грн. за період з 03.11.2012 р. по 30.09.2015 р. по кожній видатковій накладній зокрема. Даний розрахунок долучається до матеріалів справи.

Вищевикладені обставини справи не були враховані місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, що є підставою для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 18.01.2016 р. у справі № 914/3794/15 в частині відмови в позові щодо стягнення з відповідача на користь позивача 189 783,24 грн. боргу, 147 558,81 грн. інфляційних втрат та 17 299,82 грн. трьох процентів річних та прийняття в цій частині нового рішення про задоволення позову.

У відповідності до ст. 49 ГПК України розподіл судових витрат підлягає зміні в разі ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення у справі та покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене та відповідно до ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Іскра, м. Львів задоволити частково.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 18.01.2016 р. у справі № 914/3794/15 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 189 783,24 грн. боргу, 147 558,81 грн. інфляційних втрат, 3 % річних в розмірі 17 299,82 грн. В цій частині прийняти нове рішення стягнути з Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Астра (79040, м. Львів, вул. Збиральна, 7, код ЄДРПОУ 20842675) на користь ПАТ «Іскра» (79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14, код ЄДРПОУ 00214244) 189 783,24 грн. боргу, 147 558,81 грн. інфляційних втрат, 3 % річних в розмірі 17 299,82 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

3.Стягнути з Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Астра (79040, м. Львів, вул. Збиральна, 7, код ЄДРПОУ 20842675) на користь ПАТ «Іскра» (79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14, код ЄДРПОУ 00214244) 5 319,63 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

4.Стягнути з Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Астра (79040, м. Львів, вул. Збиральна, 7, код ЄДРПОУ 20842675) на користь ПАТ «Іскра» (79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14, код ЄДРПОУ 00214244) 5851,59 судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги.

Решта суми судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

5.Місцевому господарському суду видати накази.

6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 05.05.16.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.