Рішення № 57538868, 25.04.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2016 р.Справа № 922/877/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення 20270972,69 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №б/н від 24.03.2016;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №38-4055/391 від 27.10.2010

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" суми боргу у розмірі 20270972,69 грн., у т.ч. 9054689,61 грн. - основна заборгованість, 5817304,58 грн. - пені, 330441,19 грн. - 3% річних та 5068537,31 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу теплової енергії № 620 від 24.12.2014 щодо оплати теплової енергії, яка поставлена за період з січня 2015 р. по грудень 2015 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 березня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12 квітня 2016 року о 10:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Відповідач 12 квітня 2016 року надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №12089) та додаткові документи, зазначені у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.

До відзиву по справі відповідачем також подано клопотання про зменшення штрафних санкцій, відповідно до якого відповідач просить суд зменшити розмір пені на 50%.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 квітня 2016 року розгляд справи відкладено на 25 квітня 2016 р. о 10:00 год.

25 квітня 2016 року представник позивача надав заперечення проти клопотання про зменшення пені (вх. №13813), в яких заперечує проти клопотання відповідача про зменшення пені, у зв'язку з тим, що даний випадок не є винятковим та відповідач посилається на ту обставину, що причиною невиконання зобов'язань перед позивачем є значні обсяги заборгованості населення за спожиту теплову енергію, проте чинне законодавство не звільняє боржника від відповідальності з підстав невиконання перед ним зобов'язань його контрагентів.

У судовому засіданні 25.04.2016 представник позивача підтримував позов та просив суд його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві, а також заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково в сумі 9054689,61 грн. - основного боргу, 330441,19 грн. - 3% річних та 5068537,31 грн. - інфляційних витрат, а також просив суд зменшити розмір пені на 50%.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення учасників судового процесу, судом встановлено наступне.

24 грудня 2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (позивачем) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (відповідачем) було укладено Договір № 620 про купівлю-продажу теплової енергії, яка поставляється іншим суб'єктам господарювання.

Згідно п. п. 1.1. та 2.1. Договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. теплову енергію в кількості 89,69 тис. Гкал., а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити теплову енергію на умовах даного Договору.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що до 8-го числа місяця, наступного за звітним, сторони Договору оформлюють Акт приймання-передачі теплової енергії, що використовується іншим суб'єктам господарювання, із зазначенням кількості та вартості теплової енергії.

Згідно з п. 5.1. Договору вартість теплової енергії, що відпускається позивачем відповідачу, визначається відповідно до затверджених Постановами НКРЕКП України тарифів на виробництво теплової енергії, що використовується іншими суб'єктами господарювання.

Відповідно до п. 6.1. Договору, відповідач зобов'язаний прийняти та оплатити зафіксований в Акті приймання-передачі теплової енергії обсяг теплової енергії за тарифом відповідно до п. 5.1. Договору.

З матеріалів справи вбачається, що з січня 2015 року по грудень 2015 позивач передав у власність відповідача теплову енергію на загальну суму 74 673 176,93 грн., що підтверджується наступними актами приймання - передачі теплової енергії: № 01 КП від 31.01.2015 за січень 2015р. - на суму 15492451,73 грн.; № 02 КП від 28.02.2015р. за лютий 2015р. - на суму 13151955,74 грн.; № 03 КП від 31.03.2015р. за березень 2015р. - на суму 13998270,40 грн.; № 04 КП від 31.01.2015 за квітень 2015р. - на суму 3516693,54 грн.; № 05 КП від 31.05.2015 за травень 2015р. на суму 0,00 грн.; № 06 КП від 30.06.2015 за червень 2015р. - на суму 61445,29 грн.; № 07 КП від 31.07.2015 за липень 2015р. - на суму 334123,96 грн.; № 08 КП від 31.08.2015 за серпень 2015р. - на суму 255938,11 грн.; № 09 КП від 30.09.2015 за вересень 2015р. - на суму 186061,25 грн.; № 10 КП від 31.10.2015 за жовтень 2015р. - на суму 3717257,21 грн.; № 11 КП від 31.11.2015 за листопад 2015р. - на суму 9440953,44 грн.; № 12 КП від 31.12.2015 за грудень 2015р. - на суму 14518026,26 грн., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

У вказаних актах зазначений договір № 620 від 24.12.2014, що свідчить про те, що поставка теплової енергії здійснювалась в рамках цього договору.

Згідно п. 6.3. Договору оплата за теплову енергію здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Відповідача на поточний рахунок Позивача згідно з нормативом перерахування коштів, затвердженого відповідною постановою уповноваженого органу протягом місяця поставки теплової енергії. У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання надходить недостатня кількість коштів для своєчасної сплати за теплову енергію, Відповідач зобовязується здійснити будь-які дії для виконання 100% розрахунків по Договору.

Відповідач розрахувався частково за теплову енергію на суму 65 618 487,32 грн., що підтверджується реєстром платіжних доручень та листом відповідача до позивача про заміну призначення платежу №23-297 від 31.01.2015, а також визнається відповідачем.

Таким чином, заборгованість відповідача щодо оплати поставленої теплової енергії за січень - грудень 2015 р. за договором № 620 від 24.12.2014 становить 9 054 689,61 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії за січень - грудень 2015 р. за договором № 620 від 24.12.2014, а тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9 054 689,61 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем свого грошового зобов'язання за договором, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 330 441,19 грн., а також інфляційних втрат в сумі 5 068 537,31 грн., а відтак позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.2 Договору сторони визначили, що в разі не оплати або несвоєчасної оплати у строки, визначені у пункті 6.1. даного договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14, господарським судам роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як свідчать матеріали справи, позивачем був наданий розрахунок пені за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з 01.02.2015 р. до 23.03.2016 р., відповідно до якого сума пені складає 5 817 304,58 грн.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, судом встановлено, що дане нарахування пені в розмірі 5 817 304,58 грн. не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Проте, розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд вважає за можливе його задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно з п. 3 ч.1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Вказана норма може застосовуватись виключно у взаємозвязку (сукупності) з нормами матеріального права, якими передбачена можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. При цьому, слід зазначити, що у разі коли відповідні санкції застосовуються не у звязку з порушенням зобовязання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом.

У п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", роз`яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Суд, також враховує те, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно надмірною, вказане не узгоджується із передбаченими у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509, частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, в звязку з чим господарському суду надане право на її зменшення. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Питання щодо меж зменшення неустойки в даному випадку розглядається судом із врахуванням принципу змагальності сторін з виконанням вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що зменшення розміру неустойки є все ж таки правом господарського суду, обставини застосування статей 551 Цивільного кодексу України та статті 223 Господарського кодексу України є оціночними, тому потребують відповідного доведення заінтересованою стороною, що в даному випадку має місце, а правові норми не обмежують право суду на зменшення пені, розміром, вказаним у клопотанні про таке зменшення, суд дійшов висновку використати таке право, зменшивши нараховану позивачем пеню на 50%, за наявності наступних обставин справи.

У даному випадку Договором між сторонами (пункт 7.2.) передбачено нарахування пені в максимально можливому розмірі (подвійної облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу за кожен день його прострочення.

Вирішуючи питання можливості зменшення пені, судом враховується те, що:

- відповідачем вживаються заходи для погашення заборгованості за спірним Договором, а саме перераховано на рахунок позивача частину вартості спожитої теплової енергії на суму 65618487,32 грн. (реєстр платіжних доручень а.с. 33-39);

- Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" є організацією по виробництву, транспортуванню, розподілу та реалізації теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до законодавства, а фінансування підприємства відповідача здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, за рахунок бюджетних коштів. Чинні тарифи тривалий час не підвищувалися, а різниця в тарифах відповідачеві не виплачувалася, в звязку з чим підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному, зокрема, відсутністю платежів різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво;

- на протязі останніх років господарської діяльності КП "Харківські теплові мережі" заборгованість споживачів за спожиту теплову енергію щомісяця складає сотні мільйонів гривень і з кожним роком ця заборгованість неухильно зростає, незважаючи на заходи, що приймаються по її стягненню. При цьому, станом на 01.03.2016 загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 2,1 млрд. гривень, у тому числі заборгованість населення 1,3 млн. гривень, бюджетних установ 459,9 млн. гривень, госпрозрахункових підприємств 173,6 млн. гривень, заборгованість місцевого бюджету перед відповідачем з компенсації субсидій та пільг складає 207,9 млн. гривень, на підтвердження чого відповідач надав відповідну довідку (а.с. 85);

- фінансовий стан підприємства відповідача підтверджений балансом (звітом про фінансовий стан) станом на 31.12.2015, відповідно до якого збитки підприємства становлять 234,1 млн. гривень (а.с. 88);

- відповідач не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку, фінансування останнього здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів.

Крім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. № 217 затверджений Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі Порядок розподілу коштів). Цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу. Усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, затвердженим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на рахунок гарантованого постачальника природного газу, теплогенеруючої організації, теплопостачальної організації, теплотранспортуючої організації.

Таким чином, перерахування коштів за теплову енергію ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" здійснюється відповідно до Порядку розподілу коштів з урахуванням встановлених нормативів перерахування коштів і КП "Харківські теплові мережі" ніяким чином не впливає на перерахування коштів, що надійшли як плата за теплову енергію та послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, на рахунок позивача.

Крім того, суд приймає до уваги і майновий стан позивача, який є підприємством паливно-енергетичного комплексу і також перебуває у скрутному матеріальному становищі. Так, позивач зазначає, що для забезпечення виконання зобовязань за Договором купівлі-продажу теплової енергії № 620 від 24.12.2014, закуповує енергоресурси у ПАТ НАК "Нафтогаз України" та має значну заборгованість перед зазначеним підприємством, у тому числі у звязку із простроченням виконання зобовязань відповідачем.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи майнові стани підприємств сторін у даній справі, стан розрахунків підприємств позивача та відповідача з контрагентами, збитковість господарської діяльності відповідача, а також з огляду на соціальну значущість ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" та КП "Харківські теплові мережі" для організацій, установ та населення міста Харкова, сплата відповідачем пені у повному обсязі вплине не тільки на майнові інтереси відповідача, а й на можливість безперебійного постачання теплової енергії населенню, спираючись на принципи справедливості та розумності, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню на 50%, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 2 908 652,29 грн., в іншій частині позову про стягнення пені в сумі 2 908 652,29 грн. суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 206700,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Клопотання Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про зменшення розміру пені на 50% задовольнити.

Зменшити розмір пені на 50%.

Позов задовольнити частково в сумі 17362320,40 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська (Доброхотова), 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, сел. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) 9054689,61 грн. - основної заборгованості, 2908652,29 грн. - пені, 330441,19 грн. - 3 % річних, 5068537,31 грн. - інфляційних втрат та 206700 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову про стягнення пені в сумі 2908652,29 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 04.05.2016 р.

Суддя ОСОБА_3