Рішення № 57538839, 04.05.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" травня 2016 р.Справа № 916/537/16

за позовом: Дочірньої компанії „Газ України Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ, м. Одеса

про стягнення 6 347 516,29 грн.

Суддя Лепеха Г.А.

Представники:

Від позивача ДК „Газ України Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України ОСОБА_1, за довіреністю;

Від відповідача не зявився.

Представниками сторін подано клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Клопотання судом прийнято та задоволено.

Суть спору: Дочірня компанія „Газ України Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України (далі Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012р. № 14/12-144 в загальному розмірі 6 347 516,29 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.03.2016р. порушено провадження у справі №916/537/16.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представником Відповідача надано до суду письмові пояснення, де Відповідач визнає позовні вимоги частково.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив:

28.05.2012р. між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012р. № 14/12-144 (далі - Договір від 28.05.2012р.).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.2, 5.1 Договору від 28.05.2012 кредитор (Позивач) та боржник (Відповідач) домовились про розстрочення (реструктуризацію) погашення заборгованості у вигляді основного боргу у сумі 54 433 643,24 грн., що виник за Договором поставки природного газу від 23.09.2009 № 06/09-1572. Відповідач зобовязався сплатити вказану суму основного боргу у повного обсязі шляхом сплати зобовязання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості встановленого у договорі. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно із графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню. Договір від 28.05.2012р. набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до 30.04.2032р., а в частині виконання зобовязань до їх повного здійснення.

Як випливає з письмових пояснень Позивача в позовній заяві, Відповідачем не виконано своїх зобовязань за Договором від 28.05.2012р. щодо сплати сум заборгованості за встановленим графіком, за період липень 2014 січень 2016, сума простроченої заборгованості становить 4 309 330,15 грн. основний борг, 1 853 692,38 грн. інфляційні нарахування, 184 493,76 грн. - 3% річних.

Відповідач, відповідно наданого до суду відзиву, визнає зазначену заборгованість частково, а саме в сумі 4 082 523,30 грн. за період серпень 2014р. січень 2016р., проте заперечує щодо стягнення платежу за липень 2014р., обґрунтовуючи це тим, що заборгованість за липень 2014р. стягнута за рішенням господарського суду Одеської області від 15.10.2014р. по справі № 916/3266/14.

Відповідачем погоджено розрахунок суми інфляційних нарахувань та 3% річних, викладених у позові.

Позивач надав додаткові обгрунтування суми заборгованості, з врахуванням відзиву відповідача, де вказує, що у рішенні господарського суду по справі № 916/3266/14 період, за яким стягується сума основного боргу, не вказаний, однак, відповідно наданого розрахунку вбачається, що сума заборгованості стягується за період листопад 2013 р. - червень 2014р., тобто платіж за липень 2014р. не враховано, тому подвійне нарахування платежу відсутнє.

Таким чином, станом на 01.02.2016р. прострочена сума основного боргу за період липень 2014р. - січень 2016р. становить 4 309 330,15 грн.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин суд доходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05471158) на користь Дочірньої компанії „Газ України Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) основний борг у сумі 4 309 330 (чотири мільйони триста дев'ять тисяч триста тридцять) грн. 15 коп.; інфляційні втрати у сумі 1 853 692 (один мільйон вісімсот п'ятдесят три тисячі шістсот дев'яносто два) грн. 38 коп., 3% річних у сумі 184 493 (сто вісімдесят чотири тисячі чотириста дев'яносто три) грн. 76 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05471158) на користь Дочірньої компанії „Газ України Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) витрати на сплату судового збору у розмірі 95 212 грн. (дев'яносто п'ять тисяч двісті дванадцять) грн. 74 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Повний текст рішення складено та підписано 05 травня 2016 р.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Г.А. Лепеха