Постанова № 57538584, 25.05.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012 року Справа №5023/268/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

прокурор Шаммова О.М.; Бабанян Г.Л. - після перерви;

позивач ОСОБА_1;

3-тя особа - не зявилась;

відповідач ОСОБА_2, (після перерви не зявився), ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Фрунзенського району м. Харкова (вх. №1479Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 02 квітня 2012 року по справі №5023/268/12

за позовом Заступника прокурора Фрунзенського району м. Харкова в інтересах держави в особі КУОЗ Міська дитяча поліклініка №15, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 43986,72 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02 квітня 2012 року по справі №5023/268/12 (суддя Добреля Н.С.) у задоволенні позову відмовлено.

Прокурор Фрунзенського району м. Харкова з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою в інтересах держави в особі КУОЗ Міська дитяча поліклініка №15, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позов.

Через канцелярію суду 14 травня 2012 року відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 14 травня 2012 року оголошувалась перерва до 12:00 години 21 травня 2012 року.

Через канцелярію суду 21 березня 2012 року КУОЗ Міська дитяча поліклініка №15 надав відзив та додаткові пояснення по апеляційній скарзі, в якому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати.

У судове засідання третя особа не зявилась, представника до суду не направила, хоча про дату і місце судового засідання була повідомлена належним чином ухвалою суду від 27 квітня 2012 року. Відзиву на апеляційну скаргу не надала.

Отже, приймаючи до уваги належне повідомлення учасників процесу про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі без участі представника третьої особи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши прокурора, позивача, відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між КУОЗ Міська дитяча поліклініка №15 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) 12 липня 2010 року було укладено договір № 4188 оренди нежитлових приміщень (далі Договір), згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 227,24 кв.м, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Рибалка, 11/1, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та знаходиться на балансі КУОЗ міської дитячої поліклініки №15 Фрунзенського району м. Харкова з метою використання оздоровчого центру. Про що свідчить акт приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 12 липня 2010 року.

Сторони розділом 3 Договору узгодили, що вартість обєкту оренди визначається на підставі висновку про вартість Майна і складає 360539,00 грн. станом на 15.04.2010 року.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова затвердженої рішенням 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 208/07 від 02.10.2007 року.

У відповідності з протоколом засідання комісії з проведення конкурсу на право оренди, орендна плата за перший повний місяць складає 4520,00 грн.

Пунктами 3.3-3.6 Договору сторони передбачили, що нарахування орендної плати починається з дати підписання акту прийому передачі та сплачується щомісячно на протязі 15 календарних днів наступного місяця, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується їм самостійно.

Пунктом 3.7 Договору встановлено, що орендна плата перераховується наступним чином: 70% на розрахунковий рахунок орендодавця; 30% - до бюджету.

Строк дії Договору сторони закріпили в п. 10.1 - з 12 липня 2010 року по 12 липня 2011 року.

Підставою звернення позивача з позовом до суду є його твердження про те, що відповідач в період з 13.07.2011 року по 30.09.2011 року не сплачував орендну плату, внаслідок чого у останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 9071,40 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 неустойку за затримку повернення майна із оренди в сумі 18142,80 грн., збитки по відшкодуванню комунальних послуг внаслідок безпідставного отримання майна у сумі 15664,94 грн., збитки внаслідок безпідставно отриманого майна у сумі 1107,58 грн. по відшкодуванню витрат по сплаті податку на землю.

Приймаючи оскаржуване рішення в частині відмови стягнення орендної плати в сумі 9071,40 грн. за період з 12.07.2011 року по 30.09.2011 року, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач в період з 13.07.2011 року по 30.09.2011 року не сплачував орендну плату через обставини, що не залежали від нього, а саме, позивачем було опечатано спірне приміщення та змінені замки в ньому. Господарський суд керувався ч. 6 ст. 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Втім, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду, оскільки орендар оплату орендної плати здійснив частково і несвоєчасно. За період з 12.07.2010 року по 12.07.2011 року рішенням господарського суду Харківської області по справі №5023/6809/11 від 26.10.2011 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року за позовом КЗОЗ "Харківська міська дитяча поліклініка № 15" до ФОП ОСОБА_2 про стягнення коштів вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 27979,36 грн.

Строк дії Договору оренди згідно п. 10.1 закінчився 12.07.2011 року, однак приміщення своєчасно за актом приймання-передачі не повернуто, заборгованість з орендної плати не сплачена, що свідчить про те, що відповідно до п. 10.5 договору він продовжений на той самий термін і на тих самих умовах.

З наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі вбачається, що фактично спірне приміщення було повернуто із оренди 30.09.2011 року.

Таким чином, відповідно до п. 10.6 Договору він припинив свою дію за згодою сторін, що знайшло своє відображення у складанні ними вищезазначеного акту приймання-передач.

Отже, орендна плата в сумі 9071,40 грн. за період з 12.07.2011 року по 30.09.2011 року підлягає сплаті, оскільки в матеріалах справи докази погашення орендної плати відсутні.

Стосовно стягнення неустойки в сумі 18142,80 грн. за затримку майна, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач в обґрунтування цієї вимоги не надав суду документів на підтвердження того, що приміщення з оренди відповідач повинен був передати 12.07.2011 року, а саме часом прострочення є період з моменту встановленого для повернення майна до моменту підписання акту приймання-передачі.

Щодо стягнення збитків по відшкодуванню комунальних послуг внаслідок безпідставно отриманого майна в сумі 15664,94грн. та 1107,58 грн. відшкодування витрат по сплаті податку на землю, судова колегія зазначає, що позивачем не доведене всіх складових збитків у відповідності до ст. 22 ЦК України.

Згідно зі статтею 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

За змістом ч. 2 ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224 ГК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини особи, яка заподіяла шкоду.

Підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Відсутність хоча б однієї з зазначених складових, виключає склад правопорушення взагалі, а з ним відповідно і правові підстави відшкодування збитків.

Також слід зазначити, що позивачем не були застосовані методики розрахунку витрат, які не відповідають, ані вимогам чинного законодавства, ані обставинам справи.

На підставі аналізу наявних матеріалів справи у сукупності з вимогами зазначених норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів в чому полягає протиправність поведінки відповідача та наявність причинного зв'язку між такою протиправною поведінкою та завданими збитками, в звязку з чим відмовляє у задоволенні позову в цій частині за його необґрунтованістю та безпідставністю.

Матеріли справи свідчать, що 12.07.2011 року договір оренди жодною із сторін у встановлений законом та договором спосіб не розривався, оскільки ніякої письмової угоди про розірвання договору сторонами на зазначену дату не складалось, як і не було домовленості про дату передачі орендованого приміщення.

Крім того, згідно з п.10.2 Договору оренди встановлено, що зміни та доповнення, що вносяться до договору оренди, розглядаються сторонами протягом 20 днів і оформлюються додатковими угодами за узгодженням з управлінням комунального майна та приватизації, які є невідємними частинами цього договору.

Слід також зазначити, що в порядку п.10.2 Договору відповідач, 28.10.2011р., звернувся до управління комунального майна та приватизації із заявою про погодження із розірванням на дату 30.09.2011р. Договору.

Листом від 07.11.2011р. управління комунального майна та приватизації погодило розірваний договору оренди на дату 30.09.2011р., яка співпала із датою передання відповідачем позивачу орендованого приміщення за актом прийому-передачі.

Отже, судова колегія вважає, що місцевий суд правомірно встановив, що у визначений Договором спосіб Договір був розірваний сторонами з 30.09.2011р. та орендоване приміщення було передано відповідачем позивачу на дату розірвання договору, тобто без затримок, що стало підставою для відмовлення у позові у цій частині.

Також, згідно п.9.4 Договору встановлено, що у разі неповернення обєкту оренди після припинення або дострокового розірвання договору оренди у встановлений договором термін орендар сплачує на користь орендодавця неустойку за кожний прострочений день у 2-кратному розмірі від передбаченого договором розміру орендної плати.

У свою чергу, часом прострочення є період з моменту встановленого для повернення майна до моменту підписання акту прийому-передачі.

Проте, колегія суддів звертає увагу а те, що позивач не надав жодного доказу наявності у відповідача обовязку передати приміщення з оренди саме 12.07.2011р.

На підставі того, що будь-які документи, що свідчать про наявність відповідної домовленості, складеної в порядку п. 9.4 Договору, а також відсутні докази розірвання договору оренди на зазначену дату, що за договором є єдиною підставою набуття відповідачем зобовязання передати позивачу орендоване приміщення.

Отже, враховуючи те, що Договором чітко передбачений порядок та строки щодо вчинення дій по розірванню договору та передачі приміщення, що дає підстави колегії суддів дійти висновку про відсутність факту затримки майна, а, тому й стягнення неустойки в сумі 18142,80 грн. за затримку майна з оренди.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 02 квітня 2012 року по справі №5023/268/12 в частині відмови стягнення з відповідача орендної плати в сумі 9071,40 грн. підлягає скасуванню, в іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Фрунзенського району м. Харкова задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 02 квітня 2012 року в частині відмови стягнення заборгованості орендної плати в сумі 9071,40 грн. скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Черленяк М.І.

Повний текст постанови підписаний 25.05.2012 року.