Рішення № 57538508, 29.03.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2016 р.Справа № 925/1993/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Ткаченку А.О., за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача ОСОБА_2 за довіреністю, третьої особи не зявились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Черкаської міської ради до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-виробнича фірма «Аверс» про стягнення 98 727 грн. 42 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Черкаська міська рада звернувся в суд з позовом до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення 98 727 грн. 42 коп. збитків у вигляді неодержаного доходу за користування земельною ділянкою без правоустановчих документів за період з 20.11.2012 року по 28.02.2015 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,3965 га, що знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Хіміків, 7/2 для експлуатації та обслуговування будівель та споруд, які належить йому на праві власності. Втім, використання такої земельної ділянки здійснюється без правоустановчих документів, чим наносить Черкаській міській раді збитки у вигляді неотриманого прибутку орендної плати за землю.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.02.2016 року за клопотанням відповідача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційно-виробнича фірма «Аверс».

В засіданні суду представник позивача позов з підстав і в розмірі, викладених в позовній заяві підтримала і просила суд задовольнити повністю.

Відповідач подав письмовий відзив на позов (а.с. 55-56), представник відповідача в засіданнях суду позов не визнав і в його задоволенні просив суд відмовити повністю з мотивів, викладених у письмовому відзиві, зокрема - відсутності у позивача підстав на стягнення спірних збитків внаслідок відсутності в діях відповідача складу спірного правопорушення.

Третя особа явку свого представника в засідання суду не забезпечила, місцезнаходження третьої особи є м. Донецьк, проте згідно повідомлення УДППЗ Укрпошта від 24 грудня 2014 року станом на 24 грудня 2014 року призупинено приймання поштових відправлень на/з територію Донецької та Луганської областей, суд відповідно до вимог Інформаційного листа Вищого господраського суду України № 01-06/2052/14 від 01.12.2014 року інформацію про час і місце судового засідання розмістив на офіційному веб-порталі господарського суду Черкаської області в мережі Інтернет (http://ck.arbitr.gov.ua/sud5026/) в розділі „Новини та події суду.

Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє в задоволені позову повністю з наступних підстав.

20.11.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Лайт стиль», як продавцем, та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з п. 1 якого покупець купив та прийняв у власність нерухоме майно: комплекс, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, проспект Хіміків, будинок 7/2. Майновий комплекс знаходиться на земельній ділянці площею 3965 кв. м., кадастровий номер 7110136700:06:036:0006. Земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно, згідно з п. 7 договору, не є власністю продавця. Договір 20.11.2012 року посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 2919.

На підставі договору купівлі продажу від 20.11.2012 року, реєстраційний № 2919, КП «Черкаське ООБТІ» проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на майновий комплекс, розташований за адресою м. Черкаси, проспект Хіміків (вул. ХХ Партзїзду), буд. 7/2, видано витяг про державну реєстрацію прав № 36360806 від 22.11.2012.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 28.04.2015 року № 471 затверджено акт про визначення збитків власнику землі № 1-15 від 11.03.2015 року, відповідно до якого збитки у вигляді неодержаного Черкаською міською радою доходу за час фактичного користування ФОП ОСОБА_3 земельною ділянкою по просп. Хіміків, 7/2 за період з 20.11.2012 року по 28.02.2015 року складають суму 98727 грн. 42 коп. Розрахунок здійснено на підставі «Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 (із наступними змінами) (а.с. 10, 11-12, 13).

Відповідно до довідки Управління Держземагенства у Черкаському районі від 22.01.2015 року № 252/01-16, земельна ділянка по просп. Хіміків, 7/2 площею 0,3965 га станом на дату видачі довідки відповідно державної статистичної звітності (форма 6-зем) обліковується у комунальній власності міста, перебуває у користуванні ТОВ «КВФ «Аверс» на підставі договору оренди землі, зареєстрованого 30.09.2005 року за № 040577500191.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач подав суду в копіях його заяву до позивача від 24.07.2013 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості), рішення другої сесії Черкаської міської ради від 14.11.2014 року № 2-469 про надання відповідачу дозволу на розроблення технічної документації, договір № 71-зем про проведення робіт із землеустрою від 22.11.2012 року, укладений ним з ПП «ДіПроект», докази погодження меж із суміжним землекористувачем ДП «Одеська залізниця», рішення господарського суду Черкаської області від 24.02.2015 року у справі № 925/75/15, яким повністю відмовлено позивачу у позові до ТОВ «КВФ «Аверс» про стягнення боргу по орендній платі за землю за період з січня 2005 по грудень 2015 року за безпідставністю позовних вимог, які, на його думку, спростовують доводи позивача, як власника земельної ділянки, та свідчать про вживання ним необхідних заходів до оформлення свого права землекористування та відсутність його вини в неоформленні ним правовстановлюючих документів на землю.

Підставою виникнення спірних правовідносин є, за твердженням позивача, завдання позивачу майнової (матеріальної) шкоди внаслідок тимчасового самовільного зайняття і використання відповідачем земельної ділянки, що належить до комунальної власності міста, без оформлення правовстановлюючих документів на неї і без плати за користування.

Із вищенаведених обставин справи вбачається, що відповідач на підставі договору купівлі продажу 22.11.2012 року правомірно набув право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності міста. Попередній власник нерухомого майна користувався спірною земельною ділянкою на правах оренди. З 22.11.2012 року відповідач користується фактично земельною ділянкою і вживає необхідні дії для переоформлення на себе права користування нею, проте на теперішній час правовстановлюючі документи не оформлені не з його вини.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Підстави виникнення цивільних прав та обовязків (господарських зобовязань) визначені, відповідно, ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України. Ними, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі (ст. 11 ч. 2 п. 3 ЦК), заподіяння шкоди субєкту господарювання (ст. 174 ч. 1 абз. 4 ГК).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним із способів захисту цивільних прав (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 13 Конституції України, частини 4, 5 статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним, Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Статтею 22 ЦК України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно з ч. 1 цієї статті особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, відповідно до ч. 2 цієї статті, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України, набувач нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

Земельним кодексом України також встановлено, що:

власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152);

захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків (п. «ґ» ч. 3 ст. 152);

землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п.п. «б», «д» ст. 156);

відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 1, 2 ст. 157).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 (із наступними змінами) затверджено «Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам». Зазначеним «Порядком» встановлено, що:

п. 1. - власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні тимчасовим зайняттям земельних ділянок та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок;

п. 2. - розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії;

п. 3. відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Пунктом 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» господарським судам розяснено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України . Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини). У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 ЗК України , якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

З урахуванням викладеного суд вважає, що наявність події спірного порушення вимог законодавства і вина відповідача у його вчиненні позивачем не доведені, тому суд надає перевагу запереченням відповідача, а позов визнає необґрунтованим і в його задоволенні відмовляє.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

На підставі статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 29.04.2016 року.

Суддя В.М. Грачов