Рішення № 57538255, 04.05.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2016р. Справа№ 914/912/16

За позовом: Приватного підприємства “Айслаг”, м. Луцьк,

до відповідача: Приватного підприємства “Вікторі А”, м. Львів,

про стягнення 56’ 100,00 грн.

Суддя Яворський Б.І. при секретарі Зубкович Д.С.

Представники:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився.

На розгляд господарського суду Приватним підприємством “Айслаг” подано позов до Приватного підприємства “Вікторі А” про стягнення 56’ 100,00 грн.

Ухвалою суду від 06.04.2016р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 19.04.2016р. Розгляд справи відкладався на 04.05.2016р. у зв’язку з неявкою відповідача.

У судове засідання 04.05.2016р. представник позивача не з’явився. 04.05.2016р. на адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі уповноваженого представника. Крім того, позивач повідомив, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 28.04.2016р. не змінилася та становить 56’ 100,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідачем у порушення умов договору поставки не було оплачено повну вартість поставленого товару, внаслідок чого існує заборгованість у сумі 56’ 100,00грн.

У судові засідання 19.04.2016р. та 04.05.2016р. відповідача участі уповноваженого представника не забезпечив, хоча був належно повідомлений про час і місце проведення судового засідання, про причини неявки не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, проти позову не заперечив, тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

12.01.2016р. між Приватним підприємством “Айслаг” та Приватним підприємством “Вікторі А” укладено договір поставки №12, відповідно до п.1.1 якого постачальник (позивач у справі) зобов’язується поставити та передати зі свого складу покупцю у власність нафтопродукти (товар), в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець (відповідач у справі) зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Товаром є нафтопродукти в асортименті (п.1.2 договору).

Загальну суму поставки складає сума всіх накладних, по яким був поставлений товар за даним договором. В загальну вартість договору включено ПДВ 20% (п.2.4 договору).

Умови розрахунку сторони погодили у р.5 договору. Так, покупець має право здійснити повні або часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 (п’яти) календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних (п.5.1 договору).

12.01.2016р. та 26.01.2016р. позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується накладною на відвантаження палива № 00050 від 12.01.2016р. на суму 65’ 000,00 грн. та накладною №00129 від 26.01.2016р. на суму 48’ 600,00 грн.

Відповідачем частково оплачено вартість отриманого товару. Станом на день прийняття рішення заборгованість на суму 56’ 100,00 грн. відповідачем не оплачена.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами у справі виникли зобов’язання з приводу поставки товару на підставі договору поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач прийняв від позивача товар на загальну суму 113’ 600,00 грн., частково оплатив його вартість на загальну суму 57’ 500,00 грн., тому заявлені позовні вимоги про стягнення решти заборгованості в сумі 56’100,00грн. є правомірними.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Вікторі А” (79034, м. Львів, вул. професора Буйка, буд.14, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38243400) на користь Приватного підприємства “Айслаг” (43021, м. Луцьк, вул. Стрілецька, буд.4, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13369787) 56’ 100,00грн. заборгованості та 1’ 378,00 грн. судового збору.

У судовому засіданні 04.05.2016р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 05.05.2016р.

Суддя Яворський Б.І.