Рішення № 57538232, 26.04.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 квітня 2016 р. Справа № 918/809/15

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак", Україна

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еко продукти", Грузія

про стягнення в сумі 9 923 доларів США 15 центів, що еквівалентно в гривнях 219 400 грн. 85 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 24 липня 2015 року № 237;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 26 квітня 2016 року, відповідно до статті 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еко продукти", в якій просив суд стягнути з останнього на свою користь заборгованість за порушені зобов'язання у розмірі 9 923,15 доларів США, з яких: 9 642,42 доларів США основного боргу, 267,36 доларів США суми штрафних санкцій, 13,37 доларів США три процента річних.

Ухвалою суду від 20 липня 2015 року порушено провадження по справі № 918/809/15, розгляд якої призначено на 24 листопада 2015 року.

Ухвалою суду від 24 листопада 2015 року розгляд справи відкладено на 26 квітня 2016 року.

01 лютого 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнає основну суму боргу, водночас повідомляє про стихію, в результаті дії якої, останній поніс матеріальні збитки.

26 лютого 2016 року та 28 березня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Міністерства юстиції України надійшли супровідні листи за результатами виконання доручень про вручення судових документів відповідачу.

22 квітня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав заяву, в якій просив суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути на свою користь з відповідача 9 655, 79 доларів США, що еквівалентно 213 489 грн. 52 коп.

Вищезазначена заява прийнята судом до розгляду.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За частиною 1 статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін (частина 2 статті 78 ГПК України).

Згідно з частиною 6 статті 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини 6 статті 22 ГПК України щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

З урахування зазначеного, суд розцінює заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, як заяву про відмову від позову в частині стягнення штрафних санкцій, що підтвердив уповноважений представник позивача у судовому засіданні (протокол судового засідання від 26 квітня 2016 року, а.с. 176).

У судовому засіданні 26 квітня 2016 року уповноважений представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві, наполягав на задоволенні позову в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач у судове засідання 26 квітня 2016 року не забезпечив явки свого уповноваженого представника, будь яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" роз`яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (правова позиція зазначена в пункті 3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до частини 3 статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Слід зазначити, що відповідно до статті 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України.

Відповідно до статті 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України.

Згідно зі статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у разі, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Судом встановлено, що відповідач по справі є нерезидентом, який не має свого представництва на території України. Крім того, відповідно до листа Міністерства юстиції №1769-0-32-14/12.1-533-14 від 25.03.14 порядок надання правової допомоги та вручення документів на територіях держав-учасниць СНД регулюється Конвенцією про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних та кримінальних справ (22.01.1993)

Згідно зі статтею 125 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України.

З метою забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, дотримання процесуальних прав сторін, суд звертався із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу Республіки Грузія у встановленому законодавством порядку.

Відповідно ухвала суду про порушення провадження по справі була вручена відповідачу по справі, однак ухвала про відкладення розгляду справи була повернута господарському суду Рівненської області без виконання (не вручена).

Водночас, як зазначалося вище, відповідачем були подані письмові пояснення, в яких останній зазначив, що визнає основну суму боргу, однак прибути в судове засідання не має змоги та готовий надати всі необхідні документи.

Відтак, враховуючи те, що явка відповідача обов'язковою не визнавалася, суд на підставі статті 75 ГПК України дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами без участі відповідача, оскільки неявка представника останнього не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у пункті 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" яким роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2015 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" (надалі - ТОВ "Нова-Пак", продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еко продукти" (надалі - ТОВ "Еко продукти", покупець) було укладено в місті Рівне контракт № 2 (надалі - контракт, а.с. 12 -15) у відповідності до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити згідно з умовами даного контракту, продукцію, згідно рахунками-інвойсами до даного контракту.

Пунктом 1.2 контракту передбачено, що покупець купує товар окремими партіями в кількості, по цінам і на умовах зазначених в рахунках-інвойсах, які є невід'ємними частинами контракту.

Ціна на товар встановлюється в доларах США. Оплата за поставлений товар проводиться на розрахунковий рахунок продавця. Покупець зобов'язується оплатити товар впродовж 60 календарних днів з моменту отримання товару (пункти 2.3 - 2.4 контракту).

Згідно з пунктом 3.1 контракту умови і строки поставки обумовлюються в рахунках-інвойсах на партію товару. Дата відгрузки товару рахується дата його відпуску зі складу продавця, здійсненого на умовах FCA (Инкотермс 2010).

Умови поставки FCA Инкотермс 2010 - "Free Carrier" ("Франко перевізник") визначають обов'язок постачальника передати товар перевізнику, якого найняв покупець, або ж передати товар іншій особі, яку визначив покупець. Передача товару проводиться в місці, вказаному в договорі поставки. Послуги перевізника оплачує покупець. Зобов'язання постачальника щодо поставки (передачі у власність покупця) товару рахується виконаною з моменту передачі товару перевізнику. Відповідно ризики випадкового пошкодження або знищення товару покладаються на покупця, а якщо пошкодження, втрата, знищення товару відбулося не випадково, відповідальність перед покупцем несе перевізник при наявності його вини.

Відповідно до пунктів 4.3 та 4.4 контракту покупець зобов'язується своєчасно проводити розрахунки по даному контракту, а також забезпечити своєчасне прийняття товару в місці його відгрузки. Покупець зобов'язаний нести всі ризики, які несе товар, з моменту відгрузки товару.

Пунктом 7.1 визначено, даний контракт вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і дійсний до 31 грудня 2015 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по даному контракту.

Вказана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих субєктів господарювання.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання контракту від 04 лютого 2015 року № 2, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

24 березня 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до контракту, якою позивач та відповідач внесли зміни в пункт 9 "Реквізити і підписи сторін" і виклали реквізити продавця у новій редакції (а.с. 16).

Зазначена додаткова угода № 1 підписана уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплена відтисками печаток зазначених суб'єктів господарювання.

Судом встановлено, на виконання умов контракту, позивачем було здійснено поставку товару для відповідача на загальну суму 72 876, 27 доларів США.

Вищезазначені обставини стверджуються матеріалами справи, зокрема: рахунком інвойсом від 10 лютого 2015 року № 1 на суму 34 559, 25 доларів США (а.с. 25 - 26), рахунком-інвойсом від 13 березня 2015 року № 2 на суму 28 749, 60 доларів США (а.с. 27 - 28), рахунком-інвойсом від 07 квітня 2015 року на суму 9 567, 41 доларів США (оплата до 20 червня 2015 року, а.с. 29).

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними (СМR) (а.с. 30 - 32) та електронними деклараціями (а.с. 33 - 52).

Відтак, в сукупності суд вбачає, що факт поставки товару в рамках контракту від 04 лютого 2015 року № 2 стверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, контрактом, рахунками-інвойсами, товарно-транспортними накладними (CMR) та електронними деклараціями.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за контрактом, також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов даної угоди.

Проте всупереч умовам вищенаведеного контракту, відповідач взятий на себе обовязок по оплаті вартості поставленого йому товару виконав частково, на суму 63 308, 85 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями на переказ іноземної валюти на загальну суму 63 308, 85 доларів США (а.с. 128 - 130).

Водночас, ТОВ "Нова-Пак" у позовній заяві зазначає, що борг відповідача перед позивачем складає 9 642, 42 доларів США, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 22), відповдіно до якого покупець провів розрахунок з продавцем на суму 63 233, 85 доларів США.

Суд зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом і не може свідчити про наявність господарських операцій та стану їх виконання між сторонами.

Також судом враховано, що у наданому відзиві на позовну заяву, ТОВ "Еко продукти" визнало свою заборгованість в сумі 9 547, 41 Доларів США.

Таким чином, суд вбачає, що товар на суму 9 567, 42 доларів США (за рахунком-інвойсом № 3) в порушення умов контракту залишається не оплаченим. Доказів оплати товару на вказану суму або повернення товару відповідач суду не надав.

06 липня 2015 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" направило на адресу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еко продукти" претензію № 190 та акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 17 - 21), з вимогою повернути грошові кошти за поставлений товар (докази надіслання а.с. 23 - 24). Проте вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Судом встановлено та матеріалами справи стверджено, що загальна сума заборгованості ТОВ "Еко продукти" перед ТОВ "Нова-Пак" за контрактом, складає 9 567, 42 доларів США, а не як вказує позивач 9 642, 42 доларів США.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.

Правила застосування цивільного законодавства однієї держави - учасниці СНД на території іншої держави - учасниці СНД, визначається Конвенцією країн СНД про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладеній 22 січня 1993 року (ст. 41), в якій зазначається, що права та обовязки сторін за договором визначаються за законодавством країни місця укладення такого договору, якщо інше не передбачено угодою сторін (ст. 11).

Право вибору також випливає з принципу автономії волі, який і полягає в можливості вказати право конкретної держави, що буде застосовуватись для регулювання правовідносин сторін. Даний принцип знайшов відображення в Законі України "Про міжнародне приватне право" (далі Закон № 2709-IV)

Таким чином, принцип автономії волі має пріоритет у застосуванні визначеного сторонами права, при вирішенні спору між останніми.

Пунктом 5.1 контракту сторони дійшли згоди, щодо питань врегулювання, а також у всіх питаннях, не врегульованих даним контрактом, сторони будуть користуватися матеріальним правом України.

Якщо сторони не можуть врегулювати спір шляхом переговорів, будь яка з них має право передати спір на розгляд в Господарський суд Рівненської області. Спір розглядається за законодавством України (пункт 5.3 контракту).

Враховуючи викладене, до спірних правовідносин суд застосовує матеріальне право України.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Враховуючи вказані норми права та обставини справи, які зазначалися вище, а також те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем в сумі 9 567, 42 доларів США, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача 9 642, 42 доларів США основної суми боргу, підлягають частковому задоволенню в сумі 9 567, 42 доларів США.

Крім того, через неналежне виконання умов договору та допущення прострочення щодо оплати товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 13, 37 Доларів США три процента річних нарахованих за період з 20 червня 2015 року по 06 липня 2015 року на суму боргу 9 567, 41 доларів США.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що він здійснений арифметично вірно, відповідає нормам чинного законодавства, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Також, приймаючи рішення, судом враховані посилання відповідача у відзиві на позовну заяву, на стихію, яка завдала збитків для ТОВ "Еко продукти".

У відповідності до пункту 6.1 контракту сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за контрактом, якщо це сталося внаслідок непереборної сили, а саме: пожежа, повінь, землетрус, аварія на транспорті, диверсія, воєнних дій, загальнодержавний страйк, дій державної або місцевої влади, якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання договірних зобов'язань.

Пунктом 6.3 контракту визначено, що сторона яка піддалась дії непереборної сили і в результаті чого не може виконати зобов'язання за даним контрактом, повинна негайно, не пізніше 3 днів з моменту їх настання, в письмовій формі повідомити іншу сторону. Невчасне, понад 3 дні, повідомлення про обставини непереборної сили не залишає права для відповідної сторони вказувати на такі обставини для виправдання.

Належним доказом наявності вказаних в пункті 6.1 обставин і тривалості їх дії, будуть сертифікати, видані відповідною торговою палатою країни продавця або покупця (пункт 6.4 контракту).

Як доказ дії стихії (непереборної сили) відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву роздруківку карти міста Тбілісі, з вказанням епіцентру стихії та місця розташування складів останнього (а.с. 117) і фото (а.с. 119 - 126).

Однак, суд не приймає зазначені докази, як належні та допустимі, оскільки як зазначалося вище, щоб відповідач міг покликатися на непереборну силу, як на підставу невиконання умов контракту, останній мав повідомити впродовж трьох днів позивача про настання таких обставин, а також надати сертифікат торгової палати своєї країни.

Відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про дію непереборної сили та не надано сертифікату торгової палати, який би дійсно підтверджував наявність непереборної сили, як то передбачає пункт 6.4. контракту.

Враховуючи зазначені обставини, відповідач не довів належними та допустимими доказами права на посилання на непереборну силу, як на причину невиконання зобов'язання за контрактом.

Згідно із статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе зазначене вище, суд задовольняє частково позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еко продукти" та стягує з останнього 9 567, 42 доларів США основного боргу та 13, 37 доларів США три процента річних.

Крім того, при прийнятті рішення суд враховує наступне.

Згідно з частиною 2 статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 N 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Статтею 55 ГПК України визначено, що у позовах про стягнення іноземної валюти, ціна позову визначається в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Відтак, вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в пункті 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

На виконання вищезазначених норм права, позивач зазначив гривневий еквівалент суми боргу в іноземній валюті, що становить 213 489 грн. 52 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Водночас, як свідчать матеріали справи позовна заява датована 16 липня 2015 року і подана до канцелярії суду 17 липня 2015 року, що стверджується відбитком штемпеля канцелярії (а.с. 3).

Враховуючи вищезазначені приписи законодавства, сума боргу в іноземній валюті повинна бути зазначена в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, станом на день пред'явлення позовної заяви - 17 липня 2015 року.

Так, згідно даних з офіційного сайту Національного банку України, 17 липня 2015 року за 100 Доларів США - 2 198 грн. 6687 коп.

Відтак, згідно перерахунку суду, станом на 17 липня 2015 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 9 580, 79 Доларів США, що еквівалентно в гривнях за офіційним курсом Національного банку України станом на 17 липня 2015 року 210 649 грн. 83 коп.

Враховуючи усе вищезазначене, суд частково задовольняє позов та стягує з ТОВ "Еко продукти" на користь ТОВ "Нова-Пак" 9 580, 79 доларів США, що еквівалентно в гривнях за офіційним курсом Національного банку України станом на 17 липня 2015 року 210 649 грн. 83 коп.

Крім того, як зазначалося вище, позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій відмовився від позову в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 267, 36 Доларів США.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи той факт, що заява позивача від 22 квітня 2016 року № 198 про відмову від позову в частині вимог про стягнення з відповідача 267, 36 доларів США штрафних санкцій підписана уповноваженою на це особою, не суперечить чинному законодавству України та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення вказаної заяви та припинення провадження у даній справі в цій частині на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України.

Крім того, суд, керуючись частиною 2 статті 78 ГПК України, додатково розяснює позивачу правові наслідки відмови від позову, якими є недопущення повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Керуючись статтею 80 ГПК України, суд припиняє провадження по справі в частині стягнення з ТОВ "Еко продукти" на користь ТОВ "Нова-Пак" штрафних санкцій в сумі 267, 36 Доларів США.

У відповідності до статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, судовий збір в сумі 4 212 грн. 99 коп. покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еко продукти" (Грузія, місто Дбілісі, вулиця Чикобава, 25, ідентифікаційний код: 402009287) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" (35361, Рівненська область, Рівненській район, село Дядьковичі, вулиця Млинівська, 55, ідентифікаційний код: 32940344) 9 567 (дев'ять п'ятсот шістдесят сім) 42 доларів США основної суми боргу, 13 (тринадцять) 37 доларів США три процента річних, що в сумі еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на подання позовної заяви 210 649 (двісті десять тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. 83 коп. та 4 212 (чотири тисячі двісті дванадцять) грн. 99 коп. судового збору.

3. Відмовити ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" в стягненні з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еко продукти" 75 (сімдесят п'ять) доларів США основної суми боргу.

4. Припинити провадження по справі в частині стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еко продукти" на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" штрафних санкцій в сумі 267, 36 доларів США.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "27" квітня 2016 року

Суддя Торчинюк В.Г.