Рішення № 57538208, 25.04.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16 тел. 235-24-26

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"25" квітня 2016 р.Справа № 911/1058/16

за позовомприватного підприємства "Фенікс Агро", м. Умань,

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю "Агровал", с. Соколівка Васильківського району

простягнення 123 140,00 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 уповноважений, довіреність від 01.04.2015р. №3326-д;

від відповідача:не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач приватне підприємство "Фенікс Агро", м. Умань, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 29.05.2014р. №664 до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Агровал", с. Соколівка Васильківського району, в якому просить суд стягнути з відповідача 123 140,00 грн. заборгованості за поставлений позивачем та прийнятий відповідачем товар та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поставив товар на загальну суму 767678,80 грн., що підтверджується видатковими накладними від 28.10.2014р. № РН-0003781, від 06.11.2014р. № РН-0003966, від 28.11.2014р. № РН-0004414, від 24.12.2014р. № РН-0004902 від 29.04.2015р. №РН-0001808, від 21.05.2015р №РН-0002163, 21.11.2015р. №РН-0005707, від 28.01.2016р. №РН-0000346, а відповідач прийняв товар за вказаними видатковими накладними, проте, за отриманий товар розрахувався частково в сумі 644538,80 грн., в результаті чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 123 140,00 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.03.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/1058/16 та призначено справу до розгляду на 25.04.2016р.

В судове засідання 25.04.2016р. зявився представник позивача, на виконання вимог ухвали суду від 31.03.2016р. подав витребувані судом документи. Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, в судове засідання 25.04.2016р. свого представника не направив, про причини незявлення суд належним чином не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином.

Суд, у відповідності до вимог ст. 64 ГПК України, направляв відповідачу на належну адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань згідно даних спеціального витягу від 29.03.2016р. № 21822208, копію ухвали господарського суду від 31.03.2016р. рекомендованим листом з повідомленням, який на адресу суду не повернувся.

Відповідно до розяснень та рекомендацій Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в підпункті 3.9.1 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. 64, ст. 87 ГПК України. За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно підпункту 3.9.2. пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов приватного підприємства "Фенікс Агро", м. Умань (далі по тексту - ПП "Фенікс Агро") до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Агровал", с. Соколівка Васильківського району (далі по тексту ТОВ "Агровал"), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать

Підставою виникнення взаємних прав та обовязків сторін у справі є укладений 10.10.2014р. між ПП Фенікс Агро (продавець) та ТОВ Агровал (покупець) Договір поставки 372-з (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязався передати у власність покупця товар, а покупець зобовязався прийняти цей товар та здійснити його оплату.

Згідно умов Договору:

- постачальник зобов'язується в порядку, на умовах і в строки, передбачені цим договором поставити (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити зернові культури, іменовані в подальшому "товар", в кількості , по якості і по цінах вказаних у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 Договору)

- оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 1 банківського дня з моменту поставки , при цьому сторони заздалегідь погодили право покупця розраховуватись за товар на умовах 100% або часткової попередньої оплати. Узгодження ціни і об'єму партії здійснюються в телефонному, факсовому або електронному режимі при виставленні рахунок-фактури. Рахунок-фактура є невід'ємною частиною цього договору і вважається дійсним при дотриманні покупцем строків оплати узгодженої партії товару. Сторони мають право узгодити інші строки оплати, про що вказується у відповідній специфікації (пункт 4.2 Договору).

- відвантаження товару постачальник зобов'язується здійснити протягом 10 календарних днів з моменту узгодження ціни і об'єму партії товару. Право власності а товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару відповідно до умов поставки по даному договору (пункт 5.2 Договору).

- при передачі товару постачальник зобов'язаний передати всю необхідну документацію на товар, а покупець зобов'язаний прийняти товар і підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару (пункт 5.3. Договору).

- перед відвантаженням товару покупець зобов'язаний надати постачальникові довіреність на отримання матеріальних цінностей (в разі здійснення регулярних поставок довіреність може бути виписана на 1 місяць) (пункт 5.5 Договору).

- при передачі товару уповноваженими представниками сторін має бути підписана накладна, а перевізником товаротранспортна накладна (пункт 5.7 Договору).

- договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками, з проставлянням печаток сторін і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині виконання сторонами взятих на себе грошових зобов'язань за договором - до моменту їх повного виконання (пункт 6.1 Договору).

- закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 6.2 Договору).

Укладений між сторонами договір від 10.10.2014р. №372-з за правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов'язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.

Позивачем були здійснені поставки товару відповідачу згідно договору від 10.10.2014р. №372-з, всього на суму 314 593,20 грн. про що свідчать залучені до матеріалів справи копії підписаних обома сторонами та скріпленими печатками обох сторін видаткових накладних, а саме:

- видаткова накладна №РН-0003781 від 28.10.2014р. на суму 38112,00 грн. (;

- видаткова накладна №РН-0003966 від 06.11.2014р. на суму 84528,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0004414 від 28.11.2014р. на суму 86222,40 грн.;

- видаткова накладна №РН-004902 від 24.12.2014р. на суму 105730,80 грн.

Крім того, позивачем було здійснено поставки відповідачу ще на суму 453085,60 грн., про що свідчать залучені до матеріалів справи копії підписаних обома сторонами та скріпленими печатками обох сторін видаткових накладних, а саме:

- видаткова накладна №РН-0001808 від 29.04.2015р. на суму 144 102,00 грн.

- видаткова накладна №РН-0002163 від 21.05.2015р. на суму 32 781,60 грн.

- видаткова накладна №РН-0005707 від 21.11.2015р. на суму 123 062,00 грн.

- видаткова накладна №РН-0000346 від 28.01.2016р. на суму 153 140,00 грн.

Підставою поставки за вказаними накладними зазначено договір №182-з від 24.02.2015р. суду подано копію зазначеного договору, однак, підпису уповноваженої особи та печатки покупця ТОВ «Агровал» зазначений договір не містить.

Разом із тим, відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Оскільки зміст правочину поставки між сторонами зафіксований у накладних, довіреностях відповідача на отримання матеріальних цінностей (від 28.10.2014р. № 8, від 24.12.2014р. №12, від 28.01.2016р. №1), платіжних дорученнях, якими відповідач здійснював оплату за отриманий товар, то сторони не порушили вимог частини першої статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 ГК України.

Пунктом 4.2 Договору поставки від 10.10.2014р. № 372-з сторони передбачили, що оплата здійснюється покупцем протягом 1 банківського дня з моменту поставки, при цьому сторони заздалегідь погодили право покупця розраховуватися за товар на умовах 100% передоплати.

За таких обставин, строк оплати товару за вищенаведеними накладними, підставою у яких зазначено договір від 10.10.2014р. № 372-з в загальній сумі 314 593,20 грн., є таким, що настав.

Щодо накладних, підставою у яких зазначено договір поставки від 24.02.2015р. № 182-з на загальну суму 453085,60 грн., який не був складений та підписаний у формі єдиного документа, а відтак, сторонами не було досягнуто згоди щодо строку оплати поставленого товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцевы повну цыну переданого товару.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, при цьому строк виконання відповідного грошового зобовязання визначається за правилами, встановленими частинами першою та другою ст. 692 ЦК України, і положення частини 2 ст. 530 ЦК України в даному випадку не застосовуються. Зазначеної правової позиції також дотримується і Вищий господарський суд України (постанова від 28.02.2012р. у справі № 5002-8/481-2001 пункт 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань»).

За таких обставин, строк оплати отриманого за вказаними накладними товару в загальній сумі 453085,60 грн. також є таким, що настав.

Відповідач частково сплатив позивачу грошові кошти в розмірі 644 538,8 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи банківськими виписками, а саме сплатив платіжними дорученнями:

від 11.11.2014р. № 190 суму 30 000,00 грн.;

від 13.11.2014р. № 191 суму 8112,00 грн.;

від 24.11.2014р. № 197 суму 81400,00 грн.;

від 28.11.2014р. № 199 суму 3000,00 грн.;

від 16.12.2014р. № 224 суму 86222,40 грн.;

від 09.01.2015р. № 238 суму 128,00 грн.;

від 19.02.2015р. № 259 суму 105730,80 грн.;

від 08.05.2015р. № 318 суму 144102,00 грн.;

від 22.05.2015р. № 337 суму 33000,00 грн.;

від 25.01.2016р. № 223 суму 122843,60 грн.;

від 23.02.2016р. №37 суму 30000,00 грн.

Відповідно до ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За таких обставин процесуальним обовязком кожної із сторін є обовязок довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається.

Разом із тим, згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. За таких обставин, обовязок доведення належного виконання своїх зобовязань з оплати за товар закон покладає саме на відповідача. Ухвалою від 31.03.2016р. суд зобовязував відповідача подати документи, що підтверджують сплату грошових коштів за спірними накладними. Відповідач відзив на позов і витребувані документи не подав, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, документально підтверджена сума основного боргу, строк оплати якої настав, станом на день розгляду справи становить 314 593,20 грн. плюс 453085,60 грн. мінус 644 538,80 грн. дорівнює 123 140,00 грн., відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та такою, яку належить задовольнити.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд задовольняє позов приватного підприємства "Фенікс Агро" повністю, приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агровал" заборгованості в сумі 123 140,00 грн. У відповідності до частини другої статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 12, 32-34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства Фенікс Агро до товариства з обмеженою відповідальністю Агровал задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агровал (08666, Київська область, Васильківський район, с. Соколівка, вул. Леніна, буд 1; ідентифікаційний код 36385105)

на користь приватного підприємства "Фенікс Агро" (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Більшовицька, буд. 1; ідентифікаційний код 36780586)

123 140,00 грн. (сто двадцять три тисячі сто сорок гривень нуль копійок) основного боргу,

1 847,10 грн. (одну тисячу вісімсот сорок сім гривень десять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 05.05.2016р.

Суддя О.В. Конюх