Рішення № 57538177, 28.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2016

Справа №910/3931/16

За позовом Приватного підприємства "Транс 21"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Партс"

про стягнення 16 563, 29 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Транс 21" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Партс" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги – 14 000, 00 грн., пені – 2 189,15 грн., три відсотки річних – 149, 26 грн. та інфляційних втрат – 224, 88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору перевезення вантажу № 151/10/15 від 20.10.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.04.2016 за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

29.03.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

01.04.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання, у якому просив суд відкласти розгляд даної справи для надання сторонам часу врегулювати спір мирним шляхом.

Розгляд справи відкладався згідно п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

28.04.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що оригінали договору на товарно-транспортне обслуговування № 151/10/15 від 20.10.2015, заявка № 500326/15, міжнародна товарно-транспортна накладна СМR № 031226, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 181 від 27.10.2015, рахунок-фактури № 186 від 27.10.20106 були отримані відповідачем 17.12.2015 разом з вимогою про стягнення заборгованості, а тому вважає необґрунтованою вимогу позивача про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за період з 17.11.2015 по 23.12.2015.

У дане судове засідання представники сторін не з’явились, причин неявки суду не повідомили, однак про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвал суду.

Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 28.04.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.10.2015 між Приватним підприємством "Транс 21" (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Партс" (далі - експедитор) укладено договір № 151/10/15 перевезення вантажу, умовами якого передбачено, що за даним договором перевізник зобов’язується доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а експедитор зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Конкретні умови перевезень вантажів, наданих експедитором зазначаються в заявках на перевезення, які є невід’ємними частинами даного договору, і надаються експедитором перевізнику перед кожним перевезенням або групою перевезень (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.2.16 договору передбачено, що перевізник зобов’язаний направити поштою оригінал договору та оригінали підтверджених та підписаних заявок в строк не пізніше 5 календарних днів з моменту їх підписання.

Відповідно до розділу 4 договору, оплата вартості послуг перевізника, що надаються за даним договором, здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок перевізника, якщо інше не передбачено в заявці.

4.2. Оплата здійснюється на підставі оригіналів наступних документів: заявки, рахунку перевізника, виставлених згідно умов даного договору, акту наданих послуг та оригіналів СМR.

4.3. Оплата здійснюється через 5-20 днів після отримання експедитором оригіналів документів, вказаних в п. 4.2. та 2.2.16. Банківські витрати по переведенню коштів перевізнику відносяться на рахунок експедитора, якщо інше не передбачено в заявці.

Згідно п. 5.1.5. договору, у випадку прострочення оплати рахунків перевізника, експедитор виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але за будь-яких обставин не більше 10 (десяти) % від суми заборгованості.

Отже, на підставі договору № 151/10/15 перевезення вантажу від 20.10.2015 та заявки № 500326/15 до договору, позивачем надано відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом: м. Санкт-Петербург (Росія) – с. Чайки, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. (Україна), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR).

Відповідно до заявки № 500326/15 від 20.10.2015, вартість перевезення становить 24 000, 00 грн., строк оплати 10 банківських днів по оригіналах документів.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати наданих послуг з перевезення за договором № 151/10/15 від 20.10.2015, позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про сплату коштів № 275 від 08.12.2015, в якій останній вимагав невідкладно сплати заборгованість у розмірі 24 000, 00 грн., а також повторно направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Експрес Партс" оригінали договору № 151/10/15 від 20.10.2015, заявки № 500326/15, рахунку на оплату № 186 від 27.10.2015, актів наданих послуг № 186 від 27.10.2015 та СМR № 031226 (наявні в матеріалах справи), що підтверджується описом вкладення у цінний лист і копією фіскального чеку від 08.12.2015 та отримані відповідачем 17.12.2015 відповідно до відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором – 4302510187858.

Відповідач на зазначену вище вимогу відповіді не надав, проте здійснив часткову оплату наданих послуг з перевезення у розмірі 10 000, 00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 299 від 23.12.2015.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу, зокрема погашення заборгованості у розмірі 14 000, 00 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пені за періоди: з 17.11.2015 по 22.12.2015 та з 23.12.2015 по 01.03.2016 у розмірі 2 189,15 грн.; 3 % річних за періоди: 17.11.2015 по 22.12.2015 та з 23.12.2015 по 01.03.2016 у сумі 149, 26 грн.; інфляційних втрат за грудень 2015 року та січень 2016 року у розмірі 224, 88 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 151/10/15 перевезення вантажу від 20.10.2015, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором перевезення вантажу.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1-2 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов’язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги з перевезення вантажу, проте відповідач оплати наданих позивачем послуг у повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені заявкою № 500326/15 від 20.10.2015 до договору – 10 банківських днів по оригіналах документів, обов’язок відповідача оплатити надані позивачем послуги з перевезення вантажу настав з 01.01.2016, оскільки 17.12.2015 відповідачем отримано вимогу про сплату коштів, в додатках до якої додані оригінали документів, передбачені п. 4.2. та п. 2.2.16 договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 151/10/15 перевезення вантажу від 20.10.2015 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пені за періоди: з 17.11.2015 по 22.12.2015 та з 23.12.2015 по 01.03.2016 у розмірі 2 189,15 грн.; 3 % річних за періоди: 17.11.2015 по 22.12.2015 та з 23.12.2015 по 01.03.2016 у сумі 149, 26 грн.; інфляційних втрат за грудень 2015 року та січень 2016 року у розмірі 224, 88 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що позивачем допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов’язання та відповідно у розміру нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 1 026, 67 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 01.01.2016 по 01.03.2016, 3 % річних у сумі 70, 19 грн. за період з 01.01.2016 по 01.03.2016 та інфляційних втрат у розмірі 126, 00 грн. за період з 01.01.2016 по 31.01.2016.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Транс 21" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Партс" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, буд. 25 Б, офіс 424, ідентифікаційний код - 36866867) на користь Приватного підприємства "Транс 21" (45638, Волинська обл., Луцький район, с. Лище, вул. Центральна, буд. 43, ідентифікаційний код - 38741093) 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп. – заборгованості, 1 026 (одну тисячу двадцять шість) грн. 67 коп. – пені, 70 (сімдесят) грн. 19 коп. – 3 % річних, 126 (сто двадцять шість) грн. 00 коп. – інфляційних втрат та 1 266 (одну тисячу двісті шістдесят шість) грн. 48 коп. – судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 05.05.2016.

Суддя Бондарчук В.В.