Рішення № 57538059, 15.04.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2016р. Справа№ 914/114/16

Господарський суд Львівської області в складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтер Груп», м.Авдіївка Донецької області

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Львів

про стягнення 75 800,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник

від відповідача не зявився;

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтер Груп» до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 75 800,00 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд,-

встановив:

15.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтер Груп» (постачальник) та Філією «Стрийський райавтодор» ОСОБА_1 підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (покупець) укладено договір №15-07-1/2013, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставляти та передавати у власність покупця, а

покупець зобовязується прийняти і оплатити наступний товар: дьоготь Д 4-5, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Відповідно до п.4.1. договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати покупцем після предявлення постачальником отримання від постачальника рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених у п.4.2. договору.

Згідно п.4.2. договору, до рахунку додаються документи, що підтверджують якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що покупець зобовязується розрахуватись з постачальником за отриманий товар не раніше ніж через 5 днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п.4.1. та п.4.2. цього договору.

Згідно із п.5.4. договору після передачі товару та виконання обовязку з поставки між сторонами оформлюється акт приймання-передачі товару, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

Відповідно до п.5.5. договору датою передачі товару від постачальника до покупцю, вважається дата підписання акту приймання-передачі.

Як зазначає позивач, ним на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на суму 175 800,00 грн., однак відповідач неналежно виконав свій обовязок з оплати поставленого йому товару, здійснивши лише часткову оплату на суму 100 000,00 грн.

Отже, як стверджує позивач, заборгованість відповідача становить 75 800,00 грн., які позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.07.2013р. між сторонами укладено договір №15-07-1/2013, відповідно до умов якого позивач зобовязується поставляти та передавати у власність відповідача, а відповідач зобовязується прийняти і оплатити наступний товар: дьоготь Д 4-5, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Факт виконання позивачем своїх зобовязань за договором підтверджується видатковою накладною №208 від 22.05.2015р. на суму 175 800,00 грн. Факт поставки товару також підтверджується товарно-транспортною накладною, яка міститься в матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надсилалась на адресу відповідача вимога про сплату заборгованості із долученням до неї рахунку на оплату. Докази надсилання відповідачу вимоги разом із рахунком на оплату містяться в матеріалах справи.

Як зазначалось вище, позивач стверджує, що заборгованість відповідача становить 75 800,00 грн., що також підтверджується банківською випискою. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача заборгованості в розмірі 75 800,00 грн. є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що: позивач не надав суду докази про надіслання відповідачу всіх документів передбачених п.4.1. та 4.2. договору, а відповідно строк оплати не настав; позивач не надав заявки на поставку товару; не надано суду акти приймання-передачі товару; відсутні довіреності на отримання товару тощо.

Суд звертає увагу, що довіреність відповідно до статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним, проте не єдиним документом, який підтверджує факт господарської операції і передачі товару. Відсутність довіреності на отримання матеріальних цінностей за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (постанова ВСУ від 29.04.2015 у справі N 903/679/14) (ОСОБА_3 господарського суду України від 20.10.2015, № 01-06/1837/15 "Про доповнення інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови ВСУ, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів).

Окрім цього, відповідно до видаткової накладної № 208 від 22.05.2015р., вона була підписана сторонами і, як встановлено судом, на ній проставлено печатки. Зразки печаток продавця (позивача) та покупця (відповідача) містяться на видатковій накладній, тому посилання відповідача на відсутність довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей є необґрунтованими.

Також у матеріалах справи міститься рахунок на оплату, акт приймання передачі товару від 22.05.2015р. і докази їх відправлення відповідачу. Вмотивованої відмови від підписання акту матеріали справи не містять.

Слід зазначити, що відповідач не посилається ані на незаконне використання його печатки, ані на те, що підписи на видатковій накладній не відповідають підписам матеріально-відповідальних осіб. Після отримання від позивача вимоги відповідач не провів службове розслідування за фактом незаконного використання печатки. Також не надано відповідачем доказів повідомлення правоохоронних органів та позивача про втрату чи викрадення печатки. Відповідач не вчиняв заяв про те, що товар не отримувався його працівниками і підпис на накладній не належить його працівнику. Відповідачем жодним чином не доведено, що вказані в позовній заяві товарно-матеріальні цінності не були отримані та не оприбутковувалися у бухгалтерському чи податковому обліку.

Щодо інших документів які зазначені у п.4.2. договору, зокрема сертифікати якості тощо, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Матеріали справи не містять вимоги відповідача до позивача про надання відсутніх документів, які стосуються товару, та докази її відправлення, відтак всі вищенаведені заперечення є необґрунтовані та безпідставні.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата позивачем судового збору підтверджується квитанцією від 04.01.2016р. на суму 160,00 грн. та платіжним дорученням від 29.12.2015р. на суму 1 218,00 грн. Тобто позивачем при зверненні із позовною заявою до господарського суду Львівської області було сплачено 1 378,00 грн., які відповідно до ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м.Львів, вул.В.Великого, 54, код ЄДРПОУ 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтер Груп» (86060, Донецька область, м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд.4, код ЄДРПОУ 36962995) заборгованість в розмірі 75 800,00 грн. та судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 20.04.2016р.

Суддя Петрашко М.М.