Рішення № 57537806, 27.04.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.04.2016р. Справа №905/1021/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля Донецької області, ЄДРПОУ 37014600,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, ЄДРПОУ 40075815, в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Красний Лиман Донецької області, ЄДРПОУ 40150216,

про стягнення 7775,52 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю, -

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.03.2016р. по 12.04.2016р. та з 12.04.2016р. по 27.04.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №5-2/136 від 29.02.2016р. до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», м.Київ, в особі регінональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», м.Красний Лиман Донецької області, про стягнення 7775,52 грн. вартості нестачі вугілля.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1021/16 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 01.03.2016р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1021/16.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на виконання зобов'язань за договором поставки №25/12-ДУ-12.2-956 від 25.12.2012р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», враховуючи специфікацію №б/н від 31.08.2015р. до нього, 10.09.2015р. на адресу Курахівської ТЕС, м.Курахово Донецької області, (вантажоодержувач) за накладними №48084545 та №48117386 поставлено у вагонах №56107774 та №54658307 вантаж вугілля камяне, однак на станції призначення ОСОБА_1 залізниці виявлено нестачу вантажу, про що були складені комерційні акти БН №723074/68 від 10.09.2015р. та БН №722976/70 від 10.09.2015р.

Обставини викладені в означених актах свідчать про доступ до вантажу, не збереженого перевезення на шляху слідування, що прямо вказує на вину залізниці та є підставою для стягнення заявленої суми вартості недостачі вантажу.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав комерційні акти БН №723074/68 від 10.09.2015р. та БН №722976/70 від 10.09.2015р., а також у копіях: залізничні накладні №48084545 від 03.09.2015р., №48117386 від 05.09.2015р.; посвідчення про якість вугілля №274 від 04.09.2015р., №285 від 05.09.2015р.; акт №211 від 30.09.2015р. звіряння кількості, якості вугільної продукції, поставленої на ДТЕК Курахівська ТЕС за договором поставки №25/12-ВЭ від 25.12.2012р. між ТОВ «ДТЕК Трейдінг» та ТОВ «ДТЕК Східенерго»; рахунок-фактура №1527 від 30.09.2015р.; договір поставки №25/12-ДУ-12.2-956 від 25.12.2012р. з додатковою угодою №б/н від 21.11.2014р. та специфікацією №б/н від 31.08.2015р. до нього.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.267 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 173, 174, 193, 224, 225, 306-308 Господарського кодексу України, ст.ст.110, 113-115, 129 Статуту залізниць України, ст.ст.23, 26 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

22.03.2016р. позивач представив суду пояснення по справі б/н від 22.03.2016р., за змістом яких зазначено, що право на предявлення позову передано йому Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», а відокремлений підрозділ «Курахівська ТЕС» є структурною одиницею Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» без права юридичної особи, з огляду на таке, у накладних №48084545, №48117386 одержувачем вказаний саме ВП «Курахівська ТЕС»; зауважено, що номер договору №25/12-ДУ-12.2-956 складається з «основної частини» - 25/12 і частини, яка додається при внутрішній реєстрації договору у ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» (ДУ-абревіатура Добропіллявугілля), також при оформленні накладної до основної частини номера договору додається абревіатура юридичної особи вантажоотримувача, в даному випадку ВЭ Востокэнерго.

До пояснень додано у копіях: довідка АА №935160 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 22.11.2013р., свідоцтво про державну юридичної особи А01 №352680, довідка АБ №531354 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 16.01.2013р., фіскальний чек №4143 від 15.03.2016р., в оригіналах: лист б/н від 22.03.2016р. про відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог та супровідний лист б/н від 15.03.2016р.

22.03.2016р. відповідачем заявлено клопотання б/н від 22.03.2016р. про долучення до матеріалів справи заперечення проти позову б/н від 21.03.2016р., за змістом якого зауважено на тому, що ПАТ «Укрзалізниця» не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх прав та обовязків до ПАТ «Укрзалізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014р. №604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції; зазначає, що ДП «ОСОБА_1 залізниця» залишається юридичною особою,свої активи і зобовязання до ПАТ «Укрзалізниця» не передавало, а тому самостійно несе відповідальність за договірними зобовязаннями; з наведених підстав клопоче про залучення ДП «ОСОБА_1 залізниця» до у часті у справі належним відповідачем.

До заперечення додано копії відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №04-19/33 від 23.02.2016р. щодо регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

12.04.2016р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н від 12.04.2016р., до якого додано копію договору №ДФ/10055 від 28.12.2015р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги.

12.04.2016р. відповідачем через канцелярію господарського суду Донецької області надано клопотання б/н від 12.04.2016р., до якого додано у копіях: відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №04-19/33 від 23.02.2016р., передавальний акт Державного підприємства «ОСОБА_1 залізниця» від 05.08.2015р.

Документи долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання 27.04.2016р. не зявився, причин неявки не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.04.2016р. проти задоволення позовних вимог заперечив, при цьому наполягав на заміні належним відповідачем Державним підприємством «ОСОБА_1 залізниця», оскільки стверджував, що правонаступництво не відбулось.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом звязку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Предметом розгляду у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля Донецької області, до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», м.Красний Лиман Донецької області, про стягнення 7775,52 грн. вартості нестачі вугілля.

До стягнення заявлено вартість нестачі вантажу, яка виникла у звязку з не збереженням залізницею останнього при перевезенні, що відбулось у вересні 2015р., на шляху слідування.

Відповідач по справі - Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» заперечує проти заявлених до нього вимог, адже вважає себе неналежним відповідачем по справі, оскільки стверджує, що правонаступництво за спірними зобовязаннями Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» від Державного підприємства «ОСОБА_1 залізниця» не відбулось.

З огляду на таке, виникла необхідність у дослідженні питання щодо правонаступництва Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» всіх прав та обов'язків Державного підприємства «ОСОБА_1 залізниця», у тому числі щодо предметаспору, адже спірні правовідносини виникли до дати утворення юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», до складу якого у якості регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» увійшло Державне підприємство «ОСОБА_1 залізниця».

Виходячи зі змісту ст.104 Цивільного кодексу України та ст.19 Закону України «Про господарські товариства» реорганізація юридичної особи, як, зокрема, злиття - є формою припинення товариства, яке має наслідком правонаступництво новоутвореною юридичною особою прав та обовязків першого.

Системний аналіз норм законодавства свідчить про те, що у разі злиття, без виключень, переходять усі права та обовязки юридичної особи, що припиняються у такий спосіб, до її правонаступника, новоутвореного підприємства.

Виішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Також суттєве значення мають фактично здійсненні організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обовязків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного акту чи балансу тощо (у випадку злиття). Отже у вирішенні питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права).

Дослідив установчі документи та інші документи, що стосуються переходу прав і обов'язків, суд встановив таке.

Відповідно до п.1, 2 статуту Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», останнє утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р. «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які організовані шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р. «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

В означеному додатку до таких підприємств віднесено Державне підприємство «ОСОБА_1 залізниця».

Згідно ч.2 п.2 статуту Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» товариство є правонаступником всіх прав та обовязків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, враховуючи додаток №1 до постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р. «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», у тому числі Державного підприємства «ОСОБА_1 залізниця».

Також дані відомості підтверджуються спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №21915612, згідно якого державна реєстрація новоутвореної юридичної особи проведена 21.10.2015р.

Як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №ГУС_04-19/33, дата створення регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» 26.11.2015р., дата останньої реєстраційної дії 21.12.2015р.

Згідно передавального акту від 05.08.2015р., затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015р., останній у складі голови та членів комісії з утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», у тому числі голови комісії з реорганізації Державного підприємства «ОСОБА_1 залізниця», керуючись ст.107 Цивільного кодексу України складено та підтверджують вартість і склад активів та зобовязань Державного підприємства «ОСОБА_1 залізниця». При цьому визначено, що правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обовязків Державного підприємства «ОСОБА_1 залізниця», яке розташоване на території проведення антитерористичної операції не включається до зведених актів інвентаризації, а відображено в балансі і закріплюється в частині активів за Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки, відповідно до п.2 постанови КМУ від 12.11.2014р. №604, а саме перелік їх наведено у балансі (звіт про фінансові результати).

Слід зазначити, що розмежування таких прав та обовязків Державного підприємства «ОСОБА_1 залізниця» цей баланс не містить.

Статтєю 107 Цивільного кодексу України визначено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Виходячи з даного слідує, що після остаточного завершення роботи комісії з передавальним актом чи розподільчим балансом, комісія передає відповідний документ на затвердження учасникам юридичної особи або органу що прийняв рішення про припинення юридичної особи.

Як свідчать фактичні обставини передавальний акт затверджено у порядку встановленому чинним законодавством України.

За приписами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003р. N755-IV (у редакції чинній на момент здійснення спірних реєстраційних дій) та беручи до уваги наведені положення ст.107 Цивільного кодексу України, передавальний акт та факт його затвердження є суттєвим та на підставі якого, у тому числі, здійснюється реєстрація відповідної юридичної особи.

Державна реєстрація юридичних осіб - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (п.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Як свідчить спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №21915612 вчинено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з внесенням запису про дані юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, до яких віднесено, зокрема, Державне підприємство «ОСОБА_1 залізниця».

Доказів скасування або оспорювання даного запису суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Судом, взято до уваги наявність запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про знаходження Державного підприємства «ОСОБА_1 залізниця» з 25.11.2014р.у стані припинення за рішенням власників та визначення ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»(у редакції за станом на дату реєстрації новоутвореної юридичної особи), згідно яких злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Одночасно, редакція цієї норми наведеного Закону на час вирішення спірного питання встановлює, що у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття (п.3 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Разом з цим, слід зауважити, що при наявності рішення засновників Державного підприємства «ОСОБА_1 залізниця» про припинення цієї юридичної особи, рішення уповноваженого органу про створення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на базі реорганізованих підприємств та за рахунок їх активів і зобовязань, наявності запису у Єдиному державному реєстрі про створення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» як правонаступника Державного підприємства «ОСОБА_1 залізниця», державної реєстрації філії «ОСОБА_1 залізниця», не можна віднести відсутність запису про припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття, до суттєвого значення при визначенні факту правонаступництва та обсягу переданих прав та обовязків діючій новоутвореній особі.

До того ж, виходячи з правової суті реорганізації шляхом злиття, а також ґрунтуючись на тому факті, що при визначенні процесуального правонаступництва досліджується питання у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення, та за наявності діючого нового суб'єкта господарювання створеного за рахунок підприємств, що реорганізуються, не може мати місце правомочність реорганізованого підприємства у такій спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне перевезення вантажу відповідно залізничних накладних №48084545, №48117386 відбулось у вересні 2015р., станція відправлення - Добропілля, станція призначення ОСОБА_1 залізниці), тобто під час утворення юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Комерційні акти БН 723074/68 від 10.09.2015р., БН 722976/70 від 10.09.2015р. складено на станції призначення ОСОБА_1.

Предметом спору є стягнення вартості нестачі вугілля, що виникла у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні підприємством залізничного транспорту загального користування.

Беручи до уваги приведене та загальновідому інформацію, що не потребує доказування у розумінні ст.35 Господарського процесуального кодексу України, перевезення відбулось на шляху слідування на території, що підконтрольна Україні.

Виходячи зі специфіки спору, встановлення обовязку сплати відповідчем позивачу у спірному матеріальному правовідношенні відбудеться за результатми розгляду справи.

Окрім того, у матеріалах справи міститься копія договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспоротом послуги №ДФ/10055 від 28.12.2015р., у відповідності до умов якого Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» прийняв зобов'язання надавати послуги з перевезення вантажів за плату на станціях регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Доказів того, що станція Добропілля та станція ОСОБА_1 до таких станцій не віднесено, суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

При цьому, слід зазначити, що відображення у балансі та передача майна на праві господарського відання, не виключає правонастуництво підприємства у спірних матеріальних правовідносинах, у разі його стоврення шляхом проведення реорганізації - злиття підприємств, на основі яких воно утворено.

З огляду на вищевикладене, принципи встановлені ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (дата ратифікації 17.07.1997р.), беручи до уваги приписи ст.ст.104, 107 Цивільного кодексу України та Закону України «Про господарські товариства», судом не встановлено підстав, за яких не має місце фактичне правонаступництво Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» прав та обовязків Державного підприємства «ОСОБА_1 залізниця» щодо предмета спору, а відтак, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» є належним відповідачем по справі.

Отже, клопотання відповідача про залучення Державного підприємства «ОСОБА_1 залізниця» до участі у справі належним відповідачем не підлягає задоволенню, за вищенаведених обставин.

За приписами статей 4 2, 4 3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як свідчить договір поставки №25/12-ДУ-12.2-956 від 25.12.2012р. разом із специфікацією №б/н від 31.08.2015р. до нього, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» (Покупець) прийшли до згоди протягом вересня 2015р. листопада 2015р. поставити вугілля камяне марки ГР, ДГР (0-200): кількість - 28000,00 т. (+/- 5%), зола -35,0% 38,0%, волога - 1,2%-12,0%, вихід легких речовин - 38-42%, базова ціна 1 тонни без ПДВ - 905,00грн., вартість без ПДВ - 25 340 000,00 грн., вартість з ПДВ - 30 408 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

03.09.2015р. за накладною №48084545 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (вантажовідправник) зі станції відправлення Добропілля ОСОБА_1 залізниці на станцію ОСОБА_1 залізниці відвантажив на адресу (мовою оригіналу): «ООО СЭ Курахівська ТЭС» (вантажоотримувач) у вагоні №56107774 вантаж вугілля камяне марки г - газове.

05.09.2015р. за накладною №48117386 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (вантажовідправник) зі станції відправлення Добропілля ОСОБА_1 залізниці на станцію ОСОБА_1 залізниці відвантажив на адресу (мовою оригіналу): «ООО СЭ Курахівська ТЭС» (вантажоотримувач) у вагоні №54658307 вантаж вугілля камяне марки г - газове.

При оформленні вказаних залізничних накладних відправником вказано масу вантажу у вагоні №56107774 70000 кг. та у вагоні №54658307 70000 кг.

Відповідно до накладної №48084545 вантаж на ст.Добропілля навантажено нижче бортів, вологість 5,0%, зола 40,3, ТУ вантаження і кріплення вантажів, гл.1, п.4, поставка у власність ТОВ «ДТЕК Східенерго».

Відповідно до накладної №48117386 вантаж на ст.Добропілля навантажено нижче бортів, вологість 5,5%, зола 41,5, ТУ вантаження і кріплення вантажів, гл.1, п.4, поставка у власність ТОВ «ДТЕК Східенерго».

На станції призначення ОСОБА_1, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладних.

Так, на вказаній станції здійснено контрольне переважування спірних вагонів, за результатами якого складені комерційні акти БН №723074/68 від 10.09.2015р. та БН №722976/70 від 10.09.2015р., відповідно до яких при подачі на 200 т. тензометричні вагонні ваги одержувача при переважуванні вагону №56107774, виявилось: брутто 89500 кг., тара 23300 кг., нетто 66200 кг., що менше ваги, вказаної у документі на 3800 кг.; вагону №54658307: брутто 87550 кг., тара 23600 кг., нетто 63950 кг., що менше ваги, вказаної у документі на 6050 кг.

У комерційному акті БН №723074/68 від 10.09.2015р. також відображено, що на підставі акта загальної форми №482 від 10.09.2015р. ст.Роя, залізничної накладної, вказаної на зворотній стороні цього акта, проводилось комісійне переважування вантажу у вагоні №56107774. Вагон справний, прибув з поглибленням з лівого боку по ходу поїзда довжиною з 1 по 2 люк, шириною 1,50 м, глибиною 0,70 м. Двері, люка закриті, течі вантажу немає. Переважування здійснювали із зупинкою та розчепленням. Переважування здійснив агент ком. ОСОБА_3, у присутності ДС ст.Роя ОСОБА_4, прийомоздавача вантажу та багажу Курахівської ТЕС ОСОБА_5, агент ком. ОСОБА_6 При повторному зважуванні вага не змінилась.

Крім того, у комерційному акті БН №722976/70 від 10.09.2015р. відображено, що на підставі акта загальної форми №482 від 10.09.2015р. ст.Роя, залізничної накладної, вказаної на зворотній стороні цього акта, проводилось комісійне переважування вантажу у вагоні №54658307. Вагон справний, прибув з поглибленням з правого боку по ходу поїзда довжиною з 4 по 6 люк, шириною 1,50 м, глибиною 0,66 м. Двері, люка закриті, течі вантажу немає. Переважування здійснювали із зупинкою та розчепленням. Переважування здійснив агент ком. ОСОБА_3, у присутності ДС ст.Роя ОСОБА_4, прийомоздавача вантажу та багажу Курахівської ТЕС ОСОБА_5, агент ком. ОСОБА_6 При повторному зважуванні вага не змінилась.

Комерційні акти підписані належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.

Згідно ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту залізниць України.

Суд приймає до уваги встановлені актом сліди доступу до вантажу у спірних вагонах.

Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

Проте, суду не надано доказів недостачі вантажу не з вини залізниці, з матеріалів справи не вбачається.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобовязань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником у накладних, засвідчено належними доказами комерційними актами БН №723074/68 від 10.09.2015р. та БН №722976/70 від 10.09.2015р.

Вказані акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнаються судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладних, фактичній масі вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В матеріалах справи наявна специфікація №б/н від 31.08.2015р. до договору поставки №25/12-ДУ-12.2-956 від 25.12.2012р., у якій сторонами погоджено вартість 1 тони вугілля камяного у розмірі 905,00 грн. без ПДВ.

Разом з тим, у п.2 специфікації зазначено, що сторони узгодили, що остаточна ціна за вугілля розраховується з урахуванням надбавок та/або знижок, зазначених у договорі, до базової договірної ціни, що вказана у цій специфікації.

Відповідно до рахунка-фактури №1527 від 30.09.2015р., виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг», визначено ціну 1 тони вугілля камяного, з урахуванням знижки, у розмірі 766,82 грн. без ПДВ., ціна з ПДВ складає 920,18 грн.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить для мінерального палива 1% маси, зазначеної в перевізних документах.

Недостача у вагонах №56107774 та №54658307 згідно вищезазначених комерційних актів складає 9850 кг.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу із застосуванням 1% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 7775,52 грн.

Суд дослідивши розрахунок позовних вимог, встановив, що останній не суперечить приписам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно ст.133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

На залізничних накладних №48084545 від 03.09.2015р., №48117386 від 05.09.2015р. містяться переуступні написи, які свідчать про передачу права на пред'явлення претензії та позову від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», тобто від вантажоотримувача, зважаючи на те, що Кураїівська ТЕС є відокремленим підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», до вантажовідправника. Переуступні написи засвідчені підписами генерального директора і головного бухгалтера та скріплені печатками вантажоодержувача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго».

З огляду на викладене, своїх зобовязань за договором перевезення залізницею невиконано належним чином, оскільки не забезпечено збереження довіреного вантажу.

Факт недостачі вантажу у приведеній вище кількості підтверджений матеріалами справи, у звязку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню у межах визначених Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля».

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля Донецької області, до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регінональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Красний Лиман Донецької області, про стягнення 7775,52 грн. вартості нестачі вугілля, задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, Печерський район, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регінональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Красний Лиман, вул.Кірова, б.22, код ЄДРПОУ 40150216, п/р26004300883008 в ТВБВ 10004/0149 філії ОСОБА_1 управління АТ «Ощадбанк», МФО 335106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, Донецька область, м.Добропілля, м.Білицьке, вул.Красноармійська, б.1а, код ЄДРПОУ 37014600, р/р26005962491951 у ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) 7775,52 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1378,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В судовому засіданні 27.04.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 04.05.2016р.

Суддя О.В. Кротінова