Рішення № 57537763, 27.04.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/9/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2016 Справа № 908/579/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві Курочкіній О.О.

За участю представників: від позивача не зявився; від відповідача ОСОБА_1, довіреність № 18 від 25.03.2016р.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/579/16,

за позовом: Комунального підприємства Токмак теплоенергія Токмацької міської ради (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 45-А);

до відповідача: Приватного підприємства Пігмаліон (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 62/14);

про стягнення 18588,21 грн.

Сутність спору:

Комунальне підприємство Токмак теплоенергія Токмацької міської ради звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства Пігмаліон заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 44 від 01.10.2013р. в розмірі 18 588,21 грн., що складається: з 7 947,72 грн. суми основного боргу, 2 025,91 грн. пені, 8 057,58 грн. втрат від інфляції, 557,00 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.03.2016р., позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/579/16, присвоєно номер провадження 34/9/16, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 14.03.2016р.

14.03.2016р. ухвалою господарського суду Запорізької області відкладено розгляд справи на 28.03.2016р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.03.2016р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 13.04.2015р.

У судовому засіданні 13.04.2016р. оголошено перерву до 27.04.2016р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 44 від 01.10.2013р. у період: з грудня 2013р. по грудень 2015р. було поставлено відповідачу теплову енергію в на загальну суму 63832,25 грн. Однак свої обовязки за договором № 44 від 01.10.2013р. відповідач виконав неналежним чином, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 7947,72 грн. Згідно умов договору (п. 15.), укладеного між сторонами, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач несе відповідальність у вигляді пені. Тож, позивачем нараховано відповідачеві пеню в сумі 2025,91 грн., 3% річних 557,00 грн., втрати від інфляції 8057,58 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, КП Токмак Теплоенергія Токмацької міської ради посилається на ст. ст. 11, 15, 16, 509, 512, 513, 514, 526, 530, 610-611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України.

13.04.2016р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від КП Токмак Теплоенергія Токмацької міської ради надійшла заява про зменшення позовних вимог (вих.№444 від 12.04.2016р.), в якій позивач зазначив, що ним здійснено перерахунок суми пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 1, п. 2 ст. 258 ЦК України. Розмір пені відповідно до оновленого розрахунку складає 3264,05 грн. Також, на підставі звернення відповідача 11.04.2016р. з проханням зарахувати на погашення заборгованості за договором № 44 від 01.10.2013р. загальну суму 7947,72 грн, оплата якої проводилась за платіжними дорученнями: №11546 від 25.01.2016 року на суму 500,00 грн., № 11551 від 26.01.2016 року на суму 500,00 грн., № 11918 від 26.03.2016 року на суму 6810,97 грн. та проведеним взаємозаліком на загальну суму 136, 75 грн. (рахунок накладна № 879/16 від 21.01.2016 року), позивачем вказані платежі зараховано в рахунок погашення заборгованості за договором № 44 від 01.10.2013р. Таким чином, відповідачем погашено суму основного боргу в розмірі 7947,72 грн. Вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 557,00 грн. та втрат від інфляції 8057,58 грн. залишились незмінними.

Дослідивши заяву КП Токмак Теплоенергія Токмацької міської ради, суд дійшов висновку, що фактично вона є одночасно заявою про збільшення та зменшення позовних вимог. Так, позивачем в частині стягнення пені позовні вимоги збільшено та одночасно зменшено їх на суму основного боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Подана заява (вих.№444 від 12.04.2016р.) відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду. В судовому засіданні розглядаються позовні вимоги про: стягнення з відповідача пені в сумі 3 264,05 грн., втрат від інфляції 8 057,58 грн. та 3% річних 557,00 грн.

У судове засідання 10.04.2015р. представник позивача не зявився, однак у попередньому засіданні підтримав заявлені вимоги, з врахуванням поданої заяви (вих.№444 від 12.04.2016р.).

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві (вх.№08-06/7780 від 28.03.2016р.), вважає, що пеня розраховано позивачем невірно, без врахування приписів п. 6 ст. 232 ГК України. Нарахування ж позивачем 3% річних та втрат від інфляції, на думку відповідача є безпідставним, оскільки умовами договору їх нарахування не передбачено. Підтвердив, що сума основного боргу 7947,72 грн. ним погашена у повному обсязі.

За клопотанням представника відповідача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013р. між Комунальним підприємством Токмак Теплоенергія Токмацької міської ради (Енергопостачальна організація, позивач по справі) та Приватним підприємством Пігмаліон (Споживач, відповідач по справі) укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 44(далі договір № 44).

Відповідно до п. 3 договору № 44, Енергопостачальна організація відпускає Споживачу в період з 01.10.2013 по 01.10.2014 максимум теплового навантаження на опалення організації 0,027370 Гкал/год., опалювальна площа становить 498,9 кв.м.

Згідно умов договору № 44 Енергопостачальна організація відпускає теплове навантаження на опалення наступних приміщень: вул. Волгоградського, 272, S=240,1 кв.м. Q=0,015848 Гкал/год; вул. Леніна, 9/34, S=73,6 кв.м. Q=0,003985 Гкал/год; вул. Революційна, 55, S=21,3 кв.м. Q=0,001594 Гкал/год; вул. Куйбишева, 52/209 S=104,3 кв.м. Q=0,005868 Гкал/год; вул. Леніна, 19/117,118, S=59,6 кв.м. Q=0,000075 Гкал/год. Всього: S=498,9 кв.м. Q=0,027370 Гкал/год.

Пунктами 22 та 23 договору № 44 передбачено, що він набуває чинності з дня його підписання обома сторонами. Припинення дії договору № 44 не звільняє Споживача від обовязку повної сплати спожитої ним раніше теплової енергії.

Сторони узгодили, що договір укладається строком на один рік і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку договору не буде подано заяви однією із сторін про відмову або про перегляд даного договору (п.24 договору № 44).

Сторонами не надано доказів припинення договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 44 від 01.10.2013р.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору енергопостачання.

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію

Згідно п. 14 договору № 44, Споживач зобовязаний сплатити предявлений йому рахунок не пізніше 5-ти днів після його отримання.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 44 від 01.10.2013р. позивачем у період: з грудня 2013р. по грудень 2015р. було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 63832,25 грн. Виставлено відповідачу рахунки на оплату теплової енергії за вказаний період: № 44/12 від 31.12.2013р. на суму 4412,52 грн.; № 44/1 від 31.01.2014р. на суму 4621,32 грн.; № 44/2 від 28.02.2014р. на суму 5077,85 грн.; № 44/3 від 31.03.2014р. на суму 2245,42 грн.; № 44/4 від 24.04.2014р. на суму 723,80 грн.; № 44/10 від 31.10.2014р. на суму 767,08 грн.; № 44/11 від 30.11.2014р. на суму 4379,87 грн.; № 44/12 від 31.12.2014р. на суму 7525,31 грн.; № 44/1 від 31.01.2015р. на суму 7554,76 грн.; № 44/2 від 28.02.2015р. на суму 6244,09 грн.; № 44/3 від 31.03.2015р. на суму 6368,43 грн.; № 44/4 від 23.04.2015р. на суму 686,76 грн.; № 44/10 від 31.10.2015р. на суму 2110,51 грн.; № 44/11 від 30.11.2015р. на суму 4656,09 грн.; № 44/12 від 31.12.2015р. на суму 6458,44 грн. Зазначені рахунки містять підпис відповідача з відміткою про дату їх отримання останнім.

Надані сторонами в матеріали справи докази свідчать, що станом на момент розгляду спору, заборгованість відповідача за отриману у період: з грудня 2013р. по грудень 2015р. на підставі договору № 44 від 01.10.2013р. теплову енергію погашена у повному обсязі. Однак оплата за спожиту теплову енергію здійснена відповідачем з порушенням строків встановлених п. 14 договору № 44.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором № 44 від 01.10.2013р. строк не здійснив, чим порушив умови договору.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 3264,05 грн. за загальний період: з 26.02.2015р. по 14.04.2016р.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 15 договору № 44 передбачено, що у випадку несплати відповідачу нараховується пеня у розмірі 0,75% за добу на суму несплачених платіжних документів, але не більше 2-ї ставки НБУ України.

Відповідно до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Необхідно зазначити, що в оновленому розрахунку пені позивачем враховано приписи ч.6 до ст. 232 ГК України.

В той же час, перевіривши період нарахування пені (з 26.02.2015р. по 14.04.2016р.), судом встановлено, що позивачем його визначено з порушенням строків, встановлених ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Пунктом 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Позовна заява у даній справі подана до суду 29.02.2016р., тож позивачем до розрахунку пені включено 3 дні за межами позовної давності.

Під час розгляду справи, відповідач звертав увагу суду на пропуск позивачем при здійснені розрахунку пені, спеціального строку позовної давності в один рік.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного (абз.7 п. 2.1. постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Тож посилання відповідача на сплив позовної давності судом враховуються, до розрахунку пені застосовується спеціальна позовна давність у один рік.

За розрахунком суду, при визначенні загального періоду нарахування пені в межах позовної давності: з 01.03.2015р. по 14.01.2016р., її розмір перевищує заявлений позивачем та складає 3326,51 грн.

Згідно п. 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань № 14 від 17.12.2013р., з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, стягненню підлягає пеня у розмірі визначеному позивачем 3264,05 грн.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача, внаслідок порушення ним грошового зобовязання, втрат від інфляції та 3% річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Втрати від інфляції заявлені позивачем за період: з січня 2014р. по грудень 2015р. (включно) і складають 8057,58 грн.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції (враховуючи рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції, викладені у листі Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97р.), судом встановлено, що за заявлений період вірним розміром втрат є 9233,37 грн., однак стягненню підлягає сума 8057,58 грн., заявлена до стягнення позивачем.

Три відсотки річних заявлені позивачем за період з 15.01.2014р. по 16.01.2016р. в сумі 557,00 грн.

За заявлений період правильним розміром 3% річних є 559,35 грн., однак стягненню підлягає сума 557,00 грн., заявлена до стягнення позивачем.

Посилання відповідача на те, що умовами договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 44 від 01.10.2013р. нарахування 3% річних та втрат від інфляції не передбачено і тому є безпідставним, судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 3.1., 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань № 14 від 17.12.2013р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань (п. 1.3. постанови пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань № 14 від 17.12.2013р.).

Таким чином, втрати від інфляції та 3% річних не мають характеру штрафних санкцій, їх сплата здійснюється відповідно до закону, і не потребує включення до умов договору. У договорі ж, за досягненням згоди, сторони лише мають право збільшити чи зменшити розмір відсотків річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Пігмаліон (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 62/14, ідентифікаційний код юридичної особи: 24904404) на користь Комунального підприємства Токмак теплоенергія Токмацької міської ради (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 45-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 37510516) 3 264 (три тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 05 коп. пені, 557 (пятсот пятдесят сім) грн. 00 коп. 3% річних, 8 057 (вісім тисяч пятдесят сім) грн. 58 коп. втрат від інфляції, 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.05.2016р.

СуддяА.О. Науменко