Ухвала суду № 57537619, 04.05.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04 травня 2016 року Справа № 916/2658/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Гольцової Л.А.

перевіривши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016

та на рішення господарського суду Одеської області від 11.12.2015

у справі № 916/2658/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверленд"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Національного Банку України в особі головного управління НБУ по місту Києву і Київській області;

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20.06.2013 № ВКЛ-2009993/1/S-7

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверленд"

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

про визнання іпотеки припиненою за іпотечним договором

ВСТАНОВИВ:

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Дельта Банк" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 та на рішення господарського суду Одеської області від 11.12.2015 у справі № 916/2658/15.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази надсилання її копії іншій стороні у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 1111 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у застосуванні п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України господарському суду необхідно враховувати, що належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів можна вважати розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (оригінал касового чека, розрахункової квитанції тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПУ України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з пунктом 5.27 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, яким затверджено Національний стандарт України Державної уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003" (далі - стандарт), визначено порядок засвідчення копій документів, а саме: відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Проте, всупереч зазначених вимог, ПАТ "Дельта Банк" до поданої касаційної скарги не додано належних доказів надсилання її копії сторонам у справі, оскільки додані до касаційної скарги ксерокопії фіскальних чеків № 9947, № 9948, № 9949, № 9950 від 08.04.2016 та ксерокопії описів вкладення у цінний лист не відповідають вимогам, що ставляться до письмових доказів, встановлених у ст. 36 ГПК України та у п. 5.27 вказаного стандарту, відтак суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаржником належним чином не дотримані вимоги ст. 1111 ГПК України щодо надсилання сторонам у справі копії касаційної скарги та представлення відповідних доказів до суду касаційної інстанції, що є підставою для повернення касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Між тим, дана касаційна скарга не містить посилань на норми матеріального і процесуального права, які, на думку скаржника, порушили суди попередніх судових інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, у чому саме полягало таке порушення або неправильне застосування і яким чином це вплинуло на прийняття постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Доводи скаржника стосуються встановлення фактичних обставин справи та оцінки доказів у ній, між тим як відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вказано в п. 62 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" (в редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 3), якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.

Відповідно до приписів ч. 3 ст.1113 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини першої вказаної статті, касаційна скарга може бути подана повторно.

Враховуючи викладене та керуючись п. 3, п. 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 11.12.2015 у справі № 916/2658/15 повернути Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Дельта Банк".

Головуючий суддя:В. Картере Судді: Т. Барицька Л. Гольцова