Рішення № 57537609, 25.04.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2016 р. Справа № 902/1751/14

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Банаська О.О., суддів Білоуса В.В. та Яремчука Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК-Плюс", м. Вінниця

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк", м. Київ

на стороні відповідача - ОСОБА_1, м. Вінниця та ОСОБА_2, м. Вінниця

про звернення стягнення на предмет іпотеки

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: Каленяк Едуард Анатолійович, довіреність від 05.10.2015 р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Піщанським РВ УМВС України у Вінницькій області 26.01.1999 р.

представники відповідача та третіх осіб: не з'явились.

Судові експерти: Луценко Г.Є., Данилюк В.О.

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК-Плюс" в рахунок погашення 13 041 140,27 грн. заборгованості за кредитним договором № 31.3ВН/53/07-Склв від 05.07.2007 р., з яких: 10 869 596,63 грн заборгованості по кредиту, 2 171 543,64 грн заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, 73 080,00 грн відшкодування витрат пов'язаних із сплатою судового збору шляхом звернення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 01.02.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О. за реєстровим № 187, а саме: приміщення торгово-розважального комплексу площею 552,2 кв.м., а саме: приміщення в будівлі, позначеній на плані літерою "А", на ІІ поверсі приміщення № 6, № 5-18, № 20-24, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка, на якій розташоване вищезазначене приміщення, яке знаходиться у спільній частковій власності будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2, що відповідає площі 190,25 кв.м., цільове призначення (використання) якої - для комерційного використання шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 17.12.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1751/14 та призначено її до розгляду на 22.01.2015 р.

Також суд ухвалою від 17.12.2014 р., під час підготовки справи до розгляду, з власної ініціативи залучив до розгляду справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - ПАТ "Кредитпромбанк"; на стороні відповідача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

За результатами судового засідання 03.03.2015 р. судом встановлено, що справа №902/1751/14 відноситься до категорії справ значної складності, враховуючи необхідність у витребуванні значного обсягу доказової бази для всебічного та об'єктивного з'ясування обставин спору, в зв'язку з чим розпорядженням керівника апарату суду від 03.03.2015 р. на підставі заяви судді Банаська О.О. було утворено колегію суддів у складі головуючого судді Банаська О.О., суддів Мельника П.А., Яремчука Ю.О.

Ухвалою суду від 04.03.2015 р. справу № 902/1751/14 прийнято колегією суддів до свого провадження та призначено до розгляду.

В зв'язку з перебуванням судді Яремчука Ю.О. станом на 30.04.2015 р. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду від 30.04.2015р. на підставі заяви головуючого судді від 30.04.2015 р. його виведено зі складу колегії суддів та утворено колегію суддів у складі головуючого судді Банаська О.О., суддів Колбасова Ф.Ф., Мельника П.А.

Ухвалою суду від 30.04.2015 р. справу прийнято до провадження новим складом суду.

За результатами розгляду справи, суд ухвалою від 30.04.2015 р. відклав розгляд справи з метою витребування від позивача додаткових доказів необхідних для розгляду справи по суті.

В зв'язку з перебуванням судді Мельника П.А. станом на 08.07.2015 р. у відпустці по тимчасовій втраті працездатності на підставі заяви головуючого судді розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 08.07.2015 р. його виведено зі складу колегії суддів та утворено колегію суддів у складі головуючого судді Банаська О.О., суддів Колбасова Ф.Ф., Яремчука Ю.О.

Ухвалою суду від 08.07.2015 р. у справі призначено комплексну судову економічну та будівельно-технічну експертизу, проведення яких доручення Луценко Г.Є та Вінницькому відділенню КНДІСЕ. Провадження у справі зупинено до отримання висновків експертизи.

В зв'язку з перебуванням судді Яремчука Ю.О. у відпустці, з метою розгляду клопотань експертів про надання додаткових документів, розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 29.07.2015 р. на підставі заяви головуючого судді від 29.07.2015 р. його виведено зі складу колегії суддів та утворено колегію суддів у складі головуючого судді Банаська О.О., суддів Білоуса В.В., Колбасова Ф.Ф.

03.12.2015 р. від судового експерта-економіста Луценко Г.Є. надійшло повідомлення про неможливість виконання судової економічної експертизи в зв'язку з її неоплатою та неподанням всіх витребуваних документів необхідних для проведення призначеної експертизи.

З матеріалів справи-замінника (жетона) №902/1751/14 судом встановлено, що станом на 03.12.2015 р. незважаючи на вимоги ухвал суду відповідачем - ТОВ "ПТК-Плюс" - не здійснено оплати вартості будівельно-технічної експертизи.

В зв'язку з наведеним вище, суд з метою продовження розгляду справи та дотримання принципу розумності строків вирішення спору листом від 04.12.2015 р. витребував матеріали господарської справи з експертної установи для продовження слухання по даній справі, які 04.12.2015 р. надійшли до господарського суду Вінницької області.

Ухвалою суду від 04.12.2015 р. провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 21.12.2015 р.

Ухвалою від 21.12.2015 р. зупинено провадження у справі у зв'язку з призначенням судом комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи та витребувано з КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" в порядку ст. 65 ГПК України матеріали інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомого майна - приміщення торгово-розважального комплексу площею 552,2 кв.м., а саме: приміщення в будівлі, позначеній на плані літерою "А", на ІІ поверсі приміщення № 6, № 5-18, № 20-24, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

04.01.2016 р. до суду надійшло клопотання судового експерта про витребування додаткових документів та щодо оплати експертних послуг.

В зв'язку з перебуванням у відпустці по тимчасовій втраті працездатності члена колегії Колбасова Ф.Ф. станом на 04.01.2016 р. на підставі заяви головуючого судді розпорядженням керівника апарату згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів його виведено зі складу колегії суддів та утворено колегію суддів у складі головуючого судді Банаська О.О., суддів Білоуса В.В., Яремчука Ю.О.

Ухвалами суду від 04.01.2016 р. розгляд справи поновлено з метою розгляду клопотання судового експерта та зупинено до отримання висновку судової експертизи.

05.04.2016 р. до суду надійшли висновки судово-економічної експертизи №19/21/2016 від 05.04.2016 р. та будівельно-технічної експертизи № 110 від 05.04.2016 р. разом з матеріалами справи № 902/1751/14 та матеріали інвентаризаційної справи.

Ухвалою суду від 07.04.16 р. провадження у справі № 902/1751/14 поновлено та призначено справу до розгляду на 25.04.2016 р.

Відповідач правом захисту не скористався, до суду 25.04.2016 р. не з'явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 07.04.2016 р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві - пров.Грибоєдова, 17, м. Вінниця, 21032.

Слід зазначити, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19800703 місцезнаходженням відповідача значиться пров.Грибоєдова, 17, м. Вінниця, 21032, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі (а.с.70, т.1).

Представники третіх осіб також в засідання суду не з'явились. Про час, день та місце судового засідання їх було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 07.04.2016 р., надіслання якої стверджується реєстром відправки поштової кореспонденції.

При цьому матеріали справи містять докази отримання вказаної ухвали ПАТ "Кредитпромбанк", а ухвали надіслані іншим третім особам за адресами повідомленими суду відділом адресно-довідкової служби УДМС України у Вінницькій області (а.с.80, 82, т.1).

Конверти з ухвалою надіслані відповідачу та третім особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду не повернуті однак судом долучені до матеріалів справи витяги з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, які містять інформацію про невручення ухвали під час доставки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачем та третіми особами не подано до початку засідання клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні своїх представників.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача та третіх осіб належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач та треті особи своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористались, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, а також третіх осіб належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 25.04.2016 р. представником позивача надано до справи інформацію (вх.№06-52/3760/16) щодо виконання виконавчого листа, виданого 29.05.2014 р. Вінницьким міським судом Вінницької області на виконання рішення суду від 23.05.2014 р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з врахуванням поданої 16.04.2015 р. заяви (а.с.82-87, т.2).

Судові експерти Луценко Г.Є. та Данилюк В.О. в судовому засіданні надали пояснення по суті проведених експертиз.

Згідно наданого письмового відзиву від 22.01.2015 р. (вх.№06-52/550/15) відповідач позов не визнає з підстав того, що позивач не надав доказів про відступлення прав вимоги за іпотечним договором і доказів передачі права вимоги за основним зобов'язанням (а.с.89-90, т.1).

В письмових поясненнях від 03.02.2015 р. (вх№06-52/1023/15) відповідач додатково стверджує, що позивачем не доведено, що в Додатку 1 (нотаріально посвідченому) та в Акті приймання - передачі є відомості про Іпотечний договір від 01.02.2010 р., не направлено повідомлення про відступлення права вимоги та письмової вимоги про порушення основного зобов'язання, а також вказує, що в направленій позивачем претензії не міститься вимога про дострокове погашення кредитних зобов'язань в повному обсязі, а міститься лише вимога про задоволення претензії в сумі 396 545,71 дол. США (а.с.181-183, т.1).

В письмових поясненнях від 08.07.2015 р. відповідач акцентував увагу суду на раніше поданих доводах (а.с.202-207, т.2)

Письмових пояснень третіх осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо заявленого позову матеріали справи не містять.

Розглянувши подані документи і матеріали, оглянувши матеріали інвентаризаційної справи № 6764 на об'єкт нерухомого майна - приміщення торгово-розважального комплексу площею 552,2 кв.м., а саме: приміщення в будівлі, позначеній на плані літерою "А", на ІІ поверсі приміщення № 6, № 5-18, № 20-24, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, матеріали цивільної справи № 127/6978/14-ц, заслухавши пояснення представника позивача та судових експертів, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті колегією суддів встановлено наступне.

05.07.2007 р. між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) був укладений кредитний договір № 31.3ВН/53/07-Склв (далі по тексту - "Договір"), за умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 485 000,00 дол.США з розрахунку 13,55 % річних на строк з 05.07.2007 р. по 04.07.2017 р. (а.с.10-14, т.1).

Банк зобов'язувався надати позичальнику кредити в рахунок кредитної лінії за письмовими заявками Позичальника, а останній зобов'язувався починаючи з 25 місяця користування кредитними коштами забезпечити погашення отриманих шляхом щомісячного внесення готівкою або безготівковим перерахуванням коштів в сумі 5052,08 доларів США у період з 01 по 10 число календарного місяця та забезпечити повне погашення отриманої суми не пізніше 04.07.2017 р. та сплачувати нараховані проценти за користування кредитом до 10 числа кожного календарного місяця (п.п.2.1, 3.1 Договору).

Відповідно до п.6.3 кредитного договору, при нарахуванні процентів враховується фактична кількість календарних днів в розрахунковому періоді та 360 днів або фактична кількість днів в році.

Пунктом 4.2 кредитного договору сторони передбачили, що у разі недотримання Позичальником умов кредитного договору та/або Іпотечного договору Банк має право вимагати дострокового його розірвання, повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих процентів за користування ними, відшкодування збитків, заподіяних Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов цього Договору, а у разі невиконання Позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з Іпотечним договором та договорами застави/іпотеки, що можуть бути укладені в майбутньому в забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за відповідним кредитним договором.

До вказаного Договору сторонами неодноразово вносились зміни.

Зокрема додатковою угодою № 1 від 30.08.2007 р. змінено розмір кредитної лінії (збільшено до 900 000,00 доларів США), розмір щомісячних платежів, процентів (13,0 %) та сплати комісії (а.с.23, т.1).

Надалі додатковою угодою від 17.10.2008 р. була змінена процентна ставка встановлена з 05.07.2007 р. по 16.08.2008 р. - 13 %, а з 17.10.2008 р. - 13,5 % (а.с.22, т.1).

Додатковою угодою № 3 від 13.07.2009 р. п.п.3.1, 3.2 та 3.11 викладені в новій редакції щодо щомісячних платежів та сплати комісії (а.с.25, т.1).

10.09.2009 р. договором про внесення змін вказаний кредитний договір був викладений в новій редакції, зокрема визначена загальна суму кредиту в розмірі 900 000,00 доларів з щомісячним погашенням кредиту в сумі 9 375,00 доларів США, починаючи з 25 місяця користування кредитом та з процентною ставкою з 05.07.2007 р. по 16.10.2008 р. - 13 %, а з 17.10.2008 р. - 13,5 % річних (а.с.15-20, т.1).

27.11.2009 р. між позичальником ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 за погодженням Кредитора в особі заступника керуючого ВФ ВАТ "Кредитпромбанк" Холявкою І.Р. укладено договір про переведення боргу (заміну боржника у зобов'язанні), відповідно до якого відбулась заміна первісного боржника по кредитному договору № 31.3ВН/53/07-Склв від 05.07.2007 р. в якому зафіксовано суму зобов'язань Боржника станом на момент укладення договору в розмірі 882 337,50 доларів США (а.с.137-138, т.2).

Додатковою угодою № 4 до кредитного договору від 27.11.2009 р., враховуючи договір про переведення боргу (заміну боржника у зобов'язанні), змінений позичальник по вказаному договору з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 (а.с.26-27, т.1).

25.12.2009 р. та 10.10.2012 р. між сторонами укладено додаткові договори якими врегульовано процедуру та умови повернення Позичальником отриманого кредиту, нарахування та сплати процентів, сплати комісій тощо (а.с.28-38, т.1).

В забезпечення виконання зобов'язань виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором № 31.3ВН/53/101/07-Склв від 05.07.2007 р. 01.02.2010 р. між Банком та ТОВ "ПТК-Плюс" укладено Іпотечний договір № б/н від 01.02.2010 р., згідно якого предметом іпотеки є виділений в натурі об'єкт нерухомого майна - приміщення торгово- розважального комплексу площею 552,2 кв.м., а саме: приміщення в будівлі, позначеній на плані літерою "А", на II поверсі приміщення № 6; № 5-18; № 20-24, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і належить Іпотекодавцю на праві власності згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О. 01.02.2010 р. за реєстровим номером 171. Право власності зареєстроване КП "ВМБТІ" 01.02.2010 р. в книзі 15 за № 242, реєстраційний номер 28423255. Земельна ділянка, на якій розташоване вищезазначене приміщення знаходиться у спільній частковій власності власників будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. Кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2, що відповідає площі 190,25 кв.м., цільове призначення (використання) якої - для комерційного використання, що підтверджується Договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О. 11.05.2007 р. за реєстровим номером 1734 та Державним актом НОМЕР_3, виданого Вінницьким міським управлінням земельних ресурсів 08.06.2007 р., зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020700100037 (а.с.39-48, т.1).

Розділом 4 Договору іпотеки сторони визначили порядок звернення стягнення .

Так, пунктом 4.1 Договору іпотеки сторони передбачили, що за рахунок майна Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв'язку із прострочкою виконання Боржником зобов'язань за кредитним договором, витратами пов'язаними із зверненням стягнення на майно, витратами пов'язаними з утриманням та збереженням майна, витратами на страхування майна та інші витрати, обумовлені виконанням цього Договору.

Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно у випадку порушення Боржником умов кредитного договору або порушення Іпотекодавцем умов договору іпотеки (п.4.2 Договору іпотеки).

Сторони з поміж іншого, досягли згоди про можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в Договорі іпотеки. При цьому Іпотекодержатель самостійно визначає спосіб звернення стягнення на Предмет іпотеки, а саме: набути право власності на майно та право Іпотекодержателя від свого імені передати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу (п.4.3 Договору іпотеки).

У випадку, коли виконання пункту 4.3 договору іпотеки унеможливлюється діями або бездіяльністю Іпотекодавця, Іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншими способом, передбаченим чинним законодавством, в т.ч. звернутись у будь - який час за захистом своїх порушених прав до суду (п.4.4 Договору іпотеки).

10.10.2012 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 187 до укладеного договору іпотеки, згідно з якою сторони, відповідно до укладеної 10.10.2012 р. додаткової угоди до кредитного договору встановили новий графік погашення кредиту за яким строк сплати платежів Позичальником за деякі місці був змінений з 10 числа на 28 число місяця (а.с.47-48, т.1).

Судом встановлено, що 26.06.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було укладено Договір купівлі- продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ "Кредитпромбанк" передає (відступає) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінює ПАТ "Кредитпромбанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ "Кредитпромбанк" до ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до ПАТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ "Кредитпромбанк") від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.54-60, т.1).

Згідно акту приймання - передачі від 26.06.2013 р. Продавець (ПАТ "Кредитпромбанк") передав, а Покупець (ПАТ "Дельта Банк") прийняв право вимоги, зазначені в додатку до цього акту (а.с.184-189, т.2).

Повідомленням № 6768/КРК/04072013-0912 від 04.07.2013 р. (відомість № 60 від 05.07.2013 р. та список згрупованих поштових відправлень з штемпелем від 05.07.2013 р.) ОСОБА_2 було повідомлено про відступлення права вимоги ПАТ "Кредитпромбанк" ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором № 31.3ВН/53/07-Склв від 05.07.2007 р. (а.с.108-114, т.1).

Отже, відповідно до вказаного договору про передачу активів та кредитних зобов'язань АТ "Дельта Банк" набув право вимоги по даному Кредитному договору.

Наявність вказаних вище договорів про заміну боржника та купівлі - продажу вимог слугувала підставою для залучення зацікавлених осіб до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Колегія суддів встановила, що Вінницьким міським судом розглядалася цивільна справа № 127/6978/14-ц (провадження № 2/127/3109/14, суддя Іщук Т.П.) за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 31.3ВН/53/07-Склв від 05.07.2007 р.

Заочним рішенням Вінницького міського суду від 12.05.2014 р. по вказаній справі позов задоволено повністю та стягнено в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" 9 122 221,87 грн. заборгованості за кредитним договором № 31.3ВН/53/07-Склв від 05.07.2007 р., яка станом на 05.03.2014 р. складалась з: 8 161 919,45 грн. боргу по тілу кредиту (839 349,60 доларів США), 960 302,43 грн боргу по відсоткам (98 754,89 доларів США), а також 3 654,00 грн. судового збору

Судом досліджено в судовому засідання матеріали цивільної справи № 127/6978/14-ц (провадження № 2/127/3109/14, суддя Іщук Т.П.) за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №31.3ВН/53/07-Склв від 05.07.2007 р. та встановлено, що 29.05.2014 р. на виконання вказаного рішення видано відповідний виконавчий лист (а.с.129, т.1).

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУ у Вінницькій області про відкриття виконавчого провадження від 08.12.2014 р. відкрито виконавче провадження №45731805 по виконанню виконавчого документа від 29.05.2014 р.

Постановою державного виконавця від 23.12.2014 р. приєднано виконавче провадження №45731805 до зведеного виконавчого провадження №37377298.

Суд зазначає, що матеріали цивільної справи № 127/6978/14-ц не містять доказів скасування заочного рішення суду від 12.05.2014 р.

Таким чином, факт наявної заборгованості боржника за кредитним договором №31.3ВН/53/07-Склв від 05.07.2007 р. підтверджено рішенням Вінницького міського суду від 12.05.2014 р. у справі № 127/6978/14-ц, яке на день розгляду даної справи набрало законної сили.

Поряд з тим, суд встановив, що на момент розгляду даної справи в рамках зведеного виконавчого провадження №37377298 вказане судове рішення не виконано, що підтверджується наданими позивачем документами виконавчих проваджень.

За приписами частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З моменту укладення між позивачем та ПАТ "Кредитпромбанк" Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 26.06.2013 р., відповідач свої зобов'язання щодо погашення заборгованості по тілу кредиту, сплаті відсотків та сплаті пені за кредитним договором № 31.3ВН/53/07-Склв від 05.07.2007 р., виконував не належним чином в результаті чого станом на 10.10.2014 р. за ним утворилась заборгованість в сумі 13 041 140,27 грн., з яких: 10 869 596,63 грн тіло кредиту (839 349,60 доларів США) та 2 171 543,64 грн відсотків за користування кредитом (167 686,47 доларів США), що підтверджено висновком судово - економічної експертизи.

Позивач 12.11.2014 р. звернувся до ТОВ "ПТК - Плюс" (поручителя) з претензією вих. № 31.4-08/12465/14 від 12.11.2014 р. (реєстр поштових відправлень від 19.11.2014 р.) з вимогою сплатити заборгованість по кредиту в сумі 13 041 140,27 грн (а.с.50-53, 120-123, т.1).

Слід зазначити, що дана вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та оплати, що стало підставою для звернення першого з даною позовною заявою.

Суд зауважує, що в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості із більшими показниками по сумі відсотків, але без подання зі сторони позивача заяви про збільшення розміру позовних вимог вимога позивача розглядається в контексті первісно заявленої вимоги (а.с. 119, т.1).

В ході розгляду справи з метою визначення усіх складових загального розміру заборгованості, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, а також визначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч.6 ст.38 закону "Про іпотеку", враховуючи правову позицію Верховного Суду України від 27.05.2015 р. у справі № 6-61цс15 судом по справі № 902/1751/14 було призначено комплексну судову економічну та будівельно-технічну експертизу за наслідками проведення якої встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 по кредиту та відсоткам за користування кредитними коштами за кредитним договором № 31.3ВН/53/07-Склв від 05.07.2007 р. з урахуванням додаткових договорів, укладених до нього становить 1 007 036,07 доларів США, що станом на 10.10.2014 р. еквівалентно 13 041 140,27 грн, яка складається з 10 869 596,63 грн - заборгованості по кредиту та 2 171 543,64 грн заборгованості по відсоткам.

При цьому ринкова вартість нерухомого майна, що є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 01.02.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О. за реєстровим № 187, а саме: приміщення торгово-розважального комплексу площею 552,2 кв.м., а саме: приміщення в будівлі, позначеній на плані літерою "А", на ІІ поверсі приміщення № 6, № 5-18, № 20-24, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, визначена за порівняльним підходом, станом на дату оцінки складає без урахування ПДВ - 7 708 712,00 грн (Висновок експертів № 21/15/2015 від 05.04.2016 р. та висновок № 255 від 31.03.2016 р.).

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договорів по позову між ними виникли зобов'язання, які регулюються наступними нормами чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Виконання відповідачем зобов'язання за Кредитним договором № 31.3ВН/53/07-Склв від 05.07.2007 р. було забезпечено іпотекою відповідно до укладеного між ВАТ "Кредитпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПТК-Плюс" Іпотечного договору № б/н від 01.02.2010 року, яким зокрема, передбачена можливість задоволення всіх вимог Позикодавця за рахунок майна переданого в іпотеку.

Згідно із п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України (ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст.513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В силу приписів ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Як вже зазначалось судом раніше, сторони п.4.3. Договору іпотеки досягли згоди про можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Слід зазначити, що на виконання даної вимоги законодавства Іпотекодержатель (позивач по справі) направив лист - вимогу відповідачу про досудове врегулювання даного спору за вих. № 31.4-08/12465/14 від 12.11.2014 р., яке останнім залишено без відповіді та реагування (а.с.50-51, т.1).

Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу про виконання грошового зобов'язання (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред'явленою (Оглядовий лист ВГСУ від 29.04.2013 р. 01-06/767/2013).

При цьому неотримання відповідачем зазначеної вимоги обумовлено виключно ігноруванням листа останнім та, відповідно, не може бути доказом порушення позивачем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки (див. постанову Вищого господарського суду України від 04.07.2012 20/5007/121/11).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч.1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Право позивача (позичальника, іпотекодержателя) на пред'явлення вимоги до відповідача (іпотекодавця) про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтується на умовах договору іпотеки, кредитній угоді, договорі про заміну боржника, договорі купівлі - продажу вимог, а також підтверджується матеріалами справи.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, не суперечить умовах договору іпотеки та наведеним приписам законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема і висновками комплексної судової експертизи.

При цьому суд при зазначені початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації у резолютивній частині рішення вказує ціну предмета іпотеки встановлену за наслідками призначеної судом експертизи - 7 708 712,00 грн.

Заперечення відповідача наведені у його відзиві та письмових поясненнях оцінюються судом критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову.

Зокрема, відхиляючи доводи відповідача в частині неотримання повідомлення про відступлення права вимоги за іпотечним договором суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, за приписами ч. 1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Як вбачається, умови кредитного договору, додаткових угод до нього, так само як і іпотечного договору та додаткових угод до нього не містять застереження про погодження із боржником чи іпотекодавцем здійснення відступлення права вимоги новому кредитору, відтак за приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" ПАТ "Кредитпромбанк" мало право на укладення відповідного договору із ПАТ "Дельта Банк" без отримання погодження ТОВ "ПТК - Плюс"

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Згідно з ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Поряд з тим, враховуючи, що Законом України "Про іпотеку" не передбачено наслідків не повідомлення іпотекодавця про відступлення права вимоги, а у відповідності до ч. 2 ст. 516 ЦК України усі ризики та негативні наслідки не повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні покладаються лише на нового кредитора, відтак несвоєчасне повідомлення відповідача про укладення договору від 26.06.2013 р. не має своїм наслідком порушення прав останнього.

Твердження відповідача про відсутність достовірних доказів щодо підтвердження розміру складових заборгованості позичальника за кредитним договором спростовується висновком судової-економічної експертизи.

Стосовно доводів відповідача про те, що позивачем не було надіслано вимогу в про усунення порушення в порядку ст.35 Закону України "Про іпотеку", суд зауважує, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, що не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (постанова Верховного Суду України від 29.04.2014 р. у справі № 3-12гс14).

З приводу твердження відповідача про передчасність звернення позивача з даним позовом суд зазначає, що приписи ч.2 ст.1050 ЦК України та умов укладеного кредитного та іпотечного договорів в разі порушення Позичальником строків платежів Банк має право на дострокове повернення кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заперечення відповідача стосовно відсутності доказів переходу прав від ПАТ "Кредитпромбанк" до ПАТ "Дельта Банк" за кредитним та іпотечними договорами спростовуються наявними у справі договором від 26.06.2013 р. купівлі-продажу прав вимоги з долученими до нього додатками, які посвідчено нотаріально про що вказувалось вище.

При цьому відображення у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в якості підстави реєстрації позивача іпотекодержетелем договору з іншими реквізитами (дата - 20.05.2013 р.) не може свідчити про відсутність в останнього прав за договором від 26.06.2013 р.

При цьому суд звертає увагу також на те, що ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено обов'язковість державної реєстрації іпотеки.

Разом з тим, відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Отже, наявність або відсутність державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою впливає на черговість задоволення вимог на таке нерухоме майно та надає пріоритету зареєстрованому обтяженню перед будь-яким іншим, забезпеченим предметом іпотеки, зобов'язанням, однак не має наслідком виникнення чи припинення права іпотекодержателя на задоволення своїх вимог.

Суд зауважує, що згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна та інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 56899716 від 07.04.2016 р. наявних в матеріалах справи вбачається інформація про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, які були предметом вказаного вище договору іпотеки за ТОВ "ПТК - Плюс" та наявність обтяження на вказане майно згідно договору іпотеки від 01.02.2010 р. іпотекодержателем в яких значиться позивач.

Судові витрати зі сплати судового збору та витрати на сплату судової експертизи підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

25.04.2016 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК-Плюс", пров.Грибоєдова, 17, м.Вінниця, 21032 (ідентифікаційний код - 35526812) перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", вул.Щорса, 36-Б, м.Київ, 01133 (ідентифікаційний код - 34047020) за кредитним договором № 31.3ВН/53/07-Склв від 05.07.2007 р. у розмірі 13 041 140 грн 27 коп., з яких: 10 869 596 грн 63 коп. заборгованості по кредиту, 2 171 543 грн 64 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 01.02.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О. за реєстровим № 187, а саме: приміщення торгово-розважального комплексу площею 552,2 кв.м., а саме: приміщення в будівлі, позначеній на плані літерою "А" на ІІ поверсі приміщення № 6, № 5-18, № 20-24, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження початкова вартість якого становить без ПДВ 7 708 712 грн 00 коп. (сім мільйонів сімсот вісім тисяч сімсот дванадцять грн.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК-Плюс", пров.Грибоєдова, 17, м. Вінниця, 21032 (ідентифікаційний код - 35526812) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", вул.Щорса, 36-Б, м.Київ, 01133 (ідентифікаційний код - 34047020) - 73 080 грн 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних із сплатою судового збору, 20 536 грн 00 коп. - витрат пов'язаних із оплатою судової експертизи.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу та третім особам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 04 травня 2016 р.

Головуючий суддя О.О. Банасько

Судді В.В. Білоус

Ю.О. Яремчук

віддрук. 6 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - пров.Грибоєдова, 17, м. Вінниця, 21032.

3, 4 - ПАТ "Кредитпромбанк" - бульвар Дружби Народів, 38, м. Київ, 01014; вул.І.Богуна, 2, м.Вінниця, 21100.

5 - ОСОБА_1 - АДРЕСА_1, 21100.

6 - ОСОБА_2 - АДРЕСА_3, 21100.