Ухвала суду № 57537360, 27.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6607/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Кочура Ю.О., представників відповідача Пятниченка А.О. та Тарановського Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА СТАНДАРТ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА СТАНДАРТ» (далі ТОВ «АЛЬФА СТАНДАРТ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 листопада 2015 року № 0002462202 та № 0002472202.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 30 вересня по 21 жовтня 2015 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 28 жовтня 2015 року за № 2357/15-54-22-02/37350618, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, пунктів 138.2, 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на 2341511 грн., а також пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 2503601 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 листопада 2015 року № 0002472202, яким ТОВ «АЛЬФА СТАНДАРТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 2341511 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1170756 грн., а також № 0002462202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 2503601 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 625900 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року позовні вимоги ТОВ «АЛЬФА СТАНДАРТ» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 10 листопада 2015 року № 0002462202 та № 0002472202.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги статей 123, 138, 139, 198 Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, ст. 207 Господарського кодексу України та ст. ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України щодо необхідності належного підтвердження фактичного здійснення господарської операції з контрагентами-постачальниками під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Крім того, апелянт посилається на акти перевірок та зустрічних звірок контрагентів позивача, а також на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова щодо керівника контрагента-постачальника позивача. На думку апелянта, судом не прийнято до уваги практику Вищого адміністративного суду України, пов'язану з вирішенням податкових спорів даної категорії. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 30 вересня по 21 жовтня 2015 року посадовими особами ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «АЛЬФА СТАНДАРТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 28 жовтня 2015 року за № 2357/15-54-22-02/37350618, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, пунктів 138.2, 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на 2341511 грн., а також пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 2503601 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 листопада 2015 року № 0002472202, яким ТОВ «АЛЬФА СТАНДАРТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 2341511 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1170756 грн., а також № 0002462202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 2503601 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 625900 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення ТОВ «АЛЬФА СТАНДАРТ» норм Податкового кодексу України при формуванні витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту протягом перевіреного періоду за господарськими операціями з підприємствами - контрагентами ТОВ «ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС», ТОВ «ІНТЕК ТРЕЙД», ТОВ «ЛОТОС ОІЛ» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕТЕК».

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно пунктам 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 названого Кодексу (у вказаній вище редакції) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

На підставі п. 138.8 названої статті Кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України).

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено матеріалами справи, основним видом діяльності ТОВ «АЛЬФА СТАНДАРТ» є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (т. 1 а. с. 49-50).

При цьому позивачем протягом перевіреного контролюючим органом періоду укладено договори з контрагентами ТОВ «ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС», ТОВ «ІНТЕК ТРЕЙД», ТОВ «ЛОТОС ОІЛ» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕТЕК», а саме:

- договір поставки нафтопродуктів від 2 квітня 2014 року за № ІНС-102/К, відповідно до якого Постачальник (ТОВ «ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС») передає у власність Покупця (позивач) нафтопродукти (паливо дизельне марки ДТ-3-К5, сорт F, дизельне паливо (євро) марки F вид І, дизельне паливо (євро) марки Е вид І), а останній - приймає та оплачує вартість поставленого Товару. Кількість, асортимент та ціна за Товар зазначаються в Специфікаціях до даного договору або відповідно до наданих заявок Покупця у виставлених Продавцем рахунках-фактурах. Поставка здійснюється на умовах FCA (пункт-зал. станція) відвантаження) або СРТ - (пункт-зал. станція) призначення), згідно Інкотермс-2010 (т. 1 а. с. 182-184);

- договір постачання нафтопродуктів від 27 вересня 2013 року за № 60-27/09/13, відповідно до якого Постачальник (ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕТЕК») передає у власність Покупця (позивач) нафтопродукти (ДТ Євро марка С вид ІІ, паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F вид ІІ, бензин автомобільний А-92 Євро вид ІІ клас С), а останній - приймає та оплачує вартість поставленого Товару. Найменування нафтопродукту, кількість, якість та вид транспорту, яким буде поставлятися Товар, а також ціна Товару узгоджуються сторонами перед кожною поставкою. Поставка здійснюється на умовах FCA франко-перевізник ст. Одеса-Застава І Одеської з/д, згідно Інкотермс-2010 або FCA франко-перевізник на естакаді наливу Постачальника, за адресою вул. Шкодова гора, 1/1, м. Одеса, 65041, згідно Інкотермс-2010 (т. 2 а. с. 46-55);

- договір постачання нафтопродуктів авто та з/д транспортом від 11 червня 2012 року за № 214/ГСМ, відповідно до якого Постачальник (ТОВ «ІНТЕК ТРЕЙД») передає у власність Покупця (позивач) нафтопродукти (бензин автомобільний підвищеної якості А-95 Євро, бензин А-92, дизельне пальне), а останній - приймає та оплачує вартість поставленої Продукції. Асортимент, кількість, ціна, умови поставки та оплати Продукції на кожну окрему партію зазначаються у видаткових накладних або актах-приймання нафтопродуктів та при необхідності у Додаткових угодах до цього договору. Для здійснення поставки Товару Покупець надає Постачальнику заявку на відвантаження, в якій зазначає найменування, кількість, умови поставки та вид транспорту, яким буде поставлятися Товар. Поставка здійснюється на умовах ЕХW склад Постачальника (автотранспортом), FCA Постачальника (з/д транспортом) та СРТ пункт призначення (авто та з/д транспортом), згідно Інкотермс-2010 (т. 3 а. с. 223-227);

- договір поставки від 15 липня 2013 року за № 06/2407/М, відповідно до якого Постачальник (ТОВ «ЛОТОС ОІЛ») передає у власність Покупця (позивач) нафтопродукти (паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки F вид ІІ), а останній - приймає та оплачує вартість поставленого Товару. Асортимент, кількість, якість, ціна, а також умови поставки Товару погоджуються сторонами в Додатках або Додаткових угодах, які є невід'ємною частиною до цього договору. Поставка Товару здійснюється на підставі заявок Покупця та на умовах FCA склад Постачальника (автотранспортом на умовах самовивезення), СРТ склад Покупця (автотранспортом на умовах доставки Постачальником) та ЕХW склад Постачальника (шляхом передачі Товару в резервуарах нафтобаз), згідно Інкотермс-2010 (т. 5 а. с. 22-27).

Витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою товарів, отриманих від ТОВ «ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС», ТОВ «ІНТЕК ТРЕЙД», ТОВ «ЛОТОС ОІЛ» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕТЕК», віднесено позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування.

В акті перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на прибуток внаслідок віднесення до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, вартості товарів, придбаних у ТОВ «ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС», ТОВ «ІНТЕК ТРЕЙД», ТОВ «ЛОТОС ОІЛ» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕТЕК», реальність господарських операцій з якими, на думку посадових осіб контролюючого органу, не доведена.

В обґрунтування висновку щодо не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з названими вище контрагентами відповідач посилається на акти:

- ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 4 червня 2014 року № 1998/26-55-22-07/38799955 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 серпня 2013 року по 30 червня 2014 року»;

- ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 7 квітня 2014 року № 1087/26-55-22-13/38809821 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕТЕК» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 січня по 28 лютого 2014 року»;

- ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 травня 2014 року № 1394/26-55-22-13/38809821 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕТЕК» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 серпня 2013 року по 28 лютого 2014 року»;

- ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 19 червня 2014 року № 1460/26-59/2202/38726295 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЛОТОС ОІЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕТЕК», ТОВ «ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС» за період з 1 по 28 лютого 2014 року»;

- ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 26 вересня 2014 року № 1441/2659/2202/38726295 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЛОТОС ОІЛ».

У вказаних актах контролюючими органами зазначено про наявність ознак відсутності фактів реального здійснення названими підприємствами господарських операцій з контрагентами-постачальниками.

Крім того, відповідач посилається на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 9 квітня 2015 року щодо керівника ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», яке є контрагентом-постачальником ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕТЕК».

Проте, всупереч висновкам відповідача, витрати ТОВ «АЛЬФА СТАНДАРТ» по названим вище господарським операціям з ТОВ «ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС», ТОВ «ІНТЕК ТРЕЙД», ТОВ «ЛОТОС ОІЛ» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕТЕК» безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати за названими вище угодами з ТОВ «ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС», ТОВ «ІНТЕК ТРЕЙД», ТОВ «ЛОТОС ОІЛ» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕТЕК» включено позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, на підставі первинних документів - договорів поставки, видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі нафтопродуктів, розрахункових документів, відповідних сертифікатів на Товар, а також документів, що підтверджують транспортування придбаного позивачем товару (т. 1 а. с. 182-220, т. 2 а. с. 46-181, т. 3 а. с. 223-253, т. 4 а. с. 1-114, т. 5 а. с. 22-103), оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

Придбаний у названих вище контрагентів Товар (нафтопродукти), ТОВ «АЛЬФА СТАНДАРТ» в подальшому реалізовано, зокрема:

- придбані нафтопродукти у ТОВ «ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС» поставлені контрагентам-покупцям СФГ «Вікторія», СФГ «Ірина», ТОВ «Авторух Сервіс», ТОВ «Іріда», ТОВ СГ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА», ПП «Украгросоюз», ПП «Ліан», ТОВ «Рекорд», СФГ «Колосок», МП «Сімтекс», ТОВ «ПІВДЕННО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» (т. 1 а. с. 221-249, т. 2 а. с. 1-45);

- придбані нафтопродукти у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕТЕК» поставлені контрагентам-покупцям СГ «Олександра», СФГ «Юліана», ФГ «Теодор-2005», ПП «Успіх», СФГ «Вікторія», ТОВ «Сербське», СФГ «ОСОБА_4.», СФГ «ПІВДЕННО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ», ТОВ «Елемент», ДПДГ «Богунівська Еліта» НААНУ, ПП «Ліан», СГ «ОСОБА_5.» та іншим (т. 2 а. с. 182-252, т. 3 а. с. 1-222);

- придбані нафтопродукти у ТОВ «ІНТЕК ТРЕЙД» поставлені контрагентам-покупцям СГ «Алва», СГ «Імпульс», СГ «ОСОБА_6.», ТОВ «Елемент», АФГ «Сім'я», СГ «ОСОБА_7.», СФГ «Вікторія», ТОВ «Бета Транс Сервіс», ТОВ «ПІВДЕННО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ», ДПДГ «Богунівська Еліта» НААНУ, ТОВ «Ліан», ТОВ «Авторух Сервіс» (т. 4 а. с. 115-250, т. 5 а. с. 1-21);

- придбані нафтопродукти у ТОВ «ЛОТОС ОІЛ» поставлені контрагентам-покупцям, СФГ «Вікторія», СТОВ «Нива», ТОВ «Аніка Транс», ТОВ «Бета Транс Сервіс», ТОВ «ПІВДЕННО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ», ТОВ «Елемент», ТОВ «Авторух Сервіс», ТОВ «Фоззі- Фуд», ТОВ «Тіра Агро», СФГ «Оріон», СГ «Імпульс» (т. 5 а. с. 133-217), що також підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, оформленими відповідно до наведених вимог чинного законодавства України.

При цьому контролюючим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо звітування перед контролюючим органом та сплати податкового зобов'язання покладено на платників податків, якими в даному випадку є ТОВ «ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС», ТОВ «ІНТЕК ТРЕЙД», ТОВ «ЛОТОС ОІЛ» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕТЕК». При цьому можливе невиконання такими контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податків до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (ТОВ «АЛЬФА СТАНДАРТ») права на віднесення сум витрат до складу валових, якщо останній виконав весь перелік умов щодо підтвердження розміру витрат та їх пов'язаності з господарською діяльністю підприємства.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій постачальники товарів (послуг) (ТОВ «ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС», ТОВ «ІНТЕК ТРЕЙД», ТОВ «ЛОТОС ОІЛ» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕТЕК») були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем (або його контрагентами), ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність включення до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, витрат позивача за названими вище договорами з ТОВ «ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС», ТОВ «ІНТЕК ТРЕЙД», ТОВ «ЛОТОС ОІЛ» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕТЕК», що свідчить про неправомірне визначення позивачу контролюючим органом зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2341511 грн. за основним платежем.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу (у вказаній вище редакції) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2503601 грн. за основним платежем визначено позивачу контролюючим органом у зв'язку зі зменшенням відповідачем підприємству суми витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, по названим вище угодам з ТОВ «ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС», ТОВ «ІНТЕК ТРЕЙД», ТОВ «ЛОТОС ОІЛ» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕТЕК».

Оскільки, як зазначено вище, витрати по вказаним угодам правомірно віднесені позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства, то і формування позивачем податкового кредиту з включенням до нього суми в 2503601 грн. є правомірним.

Доводи апелянта про наявність у контролюючого органу інформації щодо вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 9 квітня 2015 року щодо керівника ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», яке є контрагентом-постачальником ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕТЕК», не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про реальність здійснення позивачем господарських операцій за договорами з ТОВ «ІНВЕСТНАФТОСЕРВІС», ТОВ «ІНТЕК ТРЕЙД», ТОВ «ЛОТОС ОІЛ» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕТЕК», а тому не можуть бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку неправомірності дій іншої компанії підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за основними платежами є необґрунтованим, то і застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 10 листопада 2015 року № 0002462202 та № 0002472202 є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції апелянт повинен сплатити судовий збір у розмірі 57952 грн. 41 коп..

Ухвалою судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року було задоволено клопотання відповідача та відстрочено ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області сплату судового збору до винесення рішення по суті.

Оскільки на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів сплати судового збору, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення з ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області судового збору за подачу апеляційної скарги у названому вище розмірі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 57952 (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 41 коп. на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код ЄДРПОУ суду 34380461.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 4 травня 2016 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко