Постанова № 57537096, 27.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14542/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства «Феон» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Малого приватного підприємства «Феон» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС України у м.Києві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 лютого 2016 року у задоволенні позову Малого приватного підприємства «Феон» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС України у м.Києві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги МПП «Феон» задовольнити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує реальністю фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «ГазУкраїна-2020», що підтверджується первинними документами, та безпідставністю оскаржуваних повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 02 червня 2015 року по 05 червня 2015 року на підставі направлення від 02 червня 2015 року №1116/22-04П, виданого ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві, посадовою особою податкового органу на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.81.1 ст.81 ПК України та наказу ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві №1130 від 27 травня 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку МПП «Феон» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «ГазУкраїна-2020» за період з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року, за наслідками якої складено акт від 12 червня 2015 року №256/26-57-22-04-10/21634795, в якому встановлено порушення позивачем пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.138.2, п.138.4, п.138.11 ст.138, пп.139.1.1 пп.139.1.9 пп.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 49126,00 грн., в тому числі за 2012 рік в сумі 49126,00 грн.; п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 46787,00 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2012 року на суму 23687,00 грн., за листопад 2012 року на суму 23100,00 грн.

На підставі акту перевірки від 12 червня 2015 року №256/26-57-22-04-10/21634795 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 липня 2015 року:

- №0002342204, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 61407,50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 49126,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12281,50 грн.;

- №0002352204, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання МПП «Феон» за платежем податок на додану вартість у розмірі 58483,75 грн., в тому числі за основним платежем на суму 46787,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 11696,75 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про правомірність висновків акта перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві про заниження позивачем податку на прибуток за період 2012 року у розмірі 49126,00 грн. та податку на додану вартість за період серпень 2012 року, листопад 2012 року на загальну суму 46787,00 грн., та відповідно про законність спірних податкових повідомлень-рішень, з огляду на непідтвердження реальності фінансово-господарських операцій МПП «Феон» з його контрагентом ТОВ «ГазУкраїна-2020» належними первинними і розрахунковими документами та зв'язок їх з господарською діяльністю позивача.

За наслідками розгляду справи в порядку апеляційного провадження колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Згідно ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

В силу п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на безпідставність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки фінансово-господарські операції МПП «Феон» з ТОВ «ГазУкраїна-2020» є реальними, що підтверджується первинними документами.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки №0604/12-ДК від 06 квітня 2012 року ТОВ «ГазУкраїна-2020» (постачальник) було здійснено МПП «Феон» (одержувач) поставку товару «деетанпропанбутанізований конденсат» у кількості 24.2 т на суму 280720,00 грн., в тому числі ПДВ - 46786,67 грн., на підтвердження чого позивачем подано копії: видаткової накладної від 06 квітня 2012 року №РН-0000758, рахунку на оплату від 06 квітня 2012 року №416, виписки по рахунку позивача за 06 квітня 2012 року щодо оплати придбаного товару, акту звірки рахунків за період з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року.

ТОВ «ГазУкраїна-2020» виписано на користь МПП «Феон» податкову накладну від 06 квітня 2012 року №72 на загальну суму 280720,00 грн., в тому числі ПДВ - 46786,67 грн.

На підтвердження наявності економічної мети господарської операції по придбанню у ТОВ «ГазУкраїна-2020» товару за договором №0604/12-ДК від 06 квітня 2012 року позивачем, основними видами діяльності якого є виробництво іншої хімічної продукції, діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, подано до суду документи по поставці деетанпропанбутанізованого конденсату ПП «Укрнафтагруп» на виконання умов договору №012М від 28 березня 2012 року: копію видаткової накладної від 06 квітня 2012 року №24 на загальну суму 291368,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 48561,33 грн., копію податкової накладної від 06 квітня 2012 року №3, виписану позивачем на користь ПП «Укрнафтагруп» на загальну суму 291368,00 грн., в тому числі ПДВ - 48561,33 грн., та банківської виписки по рахунку МПП «Феон» за 06 квітня 2012 року щодо отримання оплати за поставлений товар.

Додатково позивачем надано до суду копію товарно-транспортної накладної від 06 квітня 2012 року серії АСЛ №00621, відповідно до якої ТОВ «Сінтез» (автопідприємство) здійснювало доставку від ТОВ « 6 Континентів» (вантажовідправник) до позивача (вантажоодержувач) деетанпропанбутанізованого конденсату у кількості 24,2 т автотранспортом, а також копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №06/04-01 від 06 квітня 2012 року, згідно якої автопідприємство - ТОВ «Синтез», замовник - МПП «Феон», вантажоодержувач - ПП «Укрнафтагруп», найменування, марка, вид нафтопродукту (нафти) - деетанпропанбутанізований конденсат, маса нафтопродукту (нафти) - 24,2 т.

У висновках акту перевірки від 12 червня 2015 року №256/26-57-22-04-10/21634795 податковий орган посилався на невідповідність нормам чинного законодавства України товарно-транспортної накладної від 06 квітня 2012 року серії АСЛ №00621.

Разом з тим, порядок оформлення товарно-транспортної накладної на час здійснення господарської операції регламентувався Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, п.11 яких визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Надана позивачем товарно-транспортна накладна від 06 квітня 2012 року серії АСЛ №00621 підтверджує, що вантажовідправником являється ТОВ « 6 Континентів», натомість, жодних позначок, що даний товар відправлявся контрагентом позивача - ТОВ «ГазУкраїна-2020», в наданій товарно-транспортній накладній не міститься. Крім того, пункт навантаження зазначений - Качановка ГПЗ, пункт розвантаження - м.Київ (згідно товарно-транспортної накладної щодо поставки товару позивачу), однак, згідно товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №06/04-01 від 06 квітня 2012 року від МПП «Феон» до покупця ПП «Укрнафтагруп» в цей же день, той же автомобіль з державним номерним знаком НОМЕР_1, той же водій ОСОБА_2 здійснював перевезення цього ж товару (деетанпропанбутанізований конденсат, маса нафтопродукту (нафти) - 24,2 т) з Качановка ГПЗ до м.Луцька. Таким чином, з наданих товарно-транспортних накладних не вбачається транспортування товару, придбаного позивачем у ТОВ «ГазУкраїна-2020», а також неможливо визначити час, автомобіль та шлях транспортування, оскільки дві товарно-транспортні накладні від різних вантажовідправників та відносно різних вантажоодержувачів виписані одним днем, на один вид та кількість товару, що перевозився одним автомобілем з одного пункту навантаження в різні пункти розвантаження.

До суду апеляційної інстанції позивачем подано акт від 06 квітня 2012 року приймання-передачі виконаних робіт по договору перевезення вантажів №18 від 10 лютого 2012 року, згідно якого ТОВ «Синтез» (виконавець) виконав роботи з перевезення вантажу деетанпропанбутанізований конденсат у кількості 24,2 т від вантажовідправника ТОВ «ГазУкраїна-2020» з місця відправлення - Сумська обл., м.Мала Павлівка, територія Качанівського газопереробного заводу, склад ТОВ « 6 Континентів». Разом з тим, зазначений акт не доводить, що товар, що перевозився, був поставлений ТОВ «ГазУкраїна-2020», оскільки в основному документі на перевезення вантажу - товарно-транспортній накладній від 06 квітня 2012 року серії АСЛ №00621 вантажовідправником зазначено ТОВ « 6 Континентів».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи не є належними доказами поставки ТОВ «ГазУкраїна-2020» товару, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для підтвердження правомірності включення витрат на придбання товару до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, не відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Також висновки відповідача ґрунтуються на наявності обвинувального вироку Червонозаводського районного суду м.Харкова від 09 квітня 2015 року у кримінальній справі №646/3810/15-к, відповідно до якого ОСОБА_3 (директор ТОВ «ГазУкраїна-2020») визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду). Даним вироком встановлено, що ОСОБА_3, будучи лише формально учасником та директором товариства, не виконував функцій, покладених на нього згідно статуту підприємства, не вчиняв дії щодо управління ТОВ «ГазУкраїна-2020», не приймав участі у фінансово-господарській діяльності цього підприємства та не отримував від неї прибутку.

В силу ч.4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи, що вироком Червонозаводського районного суду м.Харкова від 09 квітня 2015 року встановлено, що ОСОБА_3, як учасник і директор ТОВ «ГазУкраїна-2020», з моменту придбання товариства жодних дій від імені даного товариства не вчиняв, договори не укладав, участі у фінансово-господарській діяльності не приймав, надані до матеріалів справи первинні документи (рахунок, видаткова накладна, податкова накладна) не дають можливості визначити особу, яка їх підписувала з боку ТОВ «ГазУкраїна-2020», враховуючи, що зазначене товариство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені цього товариства невстановленими особами оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій з боку цього контрагента.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджується виконання господарських зобов'язань за договором з ТОВ «ГазУкраїна-2020», поставка товару позивачу та використання позивачем товару у власній господарській діяльності, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Разом з тим, у відповідності до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, сума податку на додану вартість в розмірі 46786,67 грн. згідно податкової накладної №72 від 06 квітня 2012 року задекларована позивачем в складі податкового кредиту за квітень 2012 року згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року, яка була подана до податкового органу 18 травня 2012 року та прийнята останнім 18 травня 2012 року, що підтверджується квитанціями №2.

Згідно додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року до складу податкового кредиту включено суму 46786,67 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ГазУкраїна-2020», а податкова накладна №72 від 06 квітня 2012 року, виписана останнім, включена до розділу ІІ Реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

В силу пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, враховуючи, що позивачем задекларовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «ГазУкраїна-2020» в сумі 46786,67 грн. в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року, поданої та прийнятої податковим органом 18 травня 2012 року, граничним строком подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року є 20 травня 2012 року, а тому відповідач всупереч п.102.1 ст.102 ПК України визначив суму грошового зобов'язання МПП «Феон» згідно податкового повідомлення-рішення №0002352204 від 01 липня 2015 року пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Натомість, з огляду на те, що відповідач протягом встановленого п.102.1 ст.102 ПК України строку не визначив позивачеві суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а тому податкове повідомлення-рішення №0002352204 від 01 липня 2015 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58483,75 грн., в тому числі за основним платежем на суму 46787,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 11696,75 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості висновків контролюючого органу стосовно заниження позивачем податку на прибуток у сумі 49126,00 грн. та правомірності податкового повідомлення-рішення від 01 липня 2015 року №0002342204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 61407,50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 49126,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12281,50 грн., з огляду на недоведення виконання господарських зобов'язань за договором з ТОВ «ГазУкраїна-2020», факту поставки товару позивачу та використання позивачем товару у власній господарській діяльності, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 лютого 2016 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Феон» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 лютого 2016 року скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Малого приватного підприємства «Феон» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві №0002352204 від 01 липня 2015 року.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 04 травня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.