Ухвала суду № 57537045, 28.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/307/16 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

за участю секретаря - Доник М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВГРАДОСЕРВІС» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВГРАДОСЕРВІС» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року ТОВ «КИЇВГРАДОСЕРВІС» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 27 жовтня 2015 року № 0009501501.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що під час проведення камеральної перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення відповідач зобов'язаний був урахувати не лише податкові зобов'язання за серпень 2015 року, а й податковий кредит за вказаний податковий період.

Під час судового засідання представники позивача підтримали свою апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника відповідача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «КИЇВГРАДОСЕРВІС» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року - без змін.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд встановив, що Ірпінська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області провела камеральну перевірку ТОВ «КИЇВГРАДОСЕРВІС» з податку на додану вартість за серпень 2015 року, про що склала акт від 02 жовтня 2015 року № 1310/15-01/34357689.

На підставі вказаного акту були винесені податкові повідомлення-рішення від 27 жовтня 2015 року № 0009511501, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 170 грн. 00 коп., та від 27 жовтня 2015 року № 0009501501, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 261175 грн. 00 коп., з яких 208940 грн. 00 коп. - за основним платежем та 52235 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 27 жовтня 2015 року № 0009501501, ТОВ «КИЇВГРАДОСЕРВІС» звернулося до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «КИЇВГРАДОСЕРВІС», суд першої інстанції виходив з того, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість позивачу були нараховані у відповідності до ст.ст. 185, 187, 201 ПК України.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно п. 3.1 акту перевірки від 02 жовтня 2015 року № 1310/15-01/34357689 ТОВ «КИЇВГРАДОСЕРВІС» не подало податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року, хоча згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних проводило господарську діяльність та зареєструвало податкових накладних і розрахунків коригування податку на додану вартість на суму 208940 грн. 10 коп.

Суд першої інстанції встановив, що позивач засобами електронного зв'язку подав податкову декларацію з податку на додатну вартість за серпень 2015 року, у якій були задекларовані податкові зобов'язання на суму 198170 грн. 00 коп. та податковий кредит на суму 217077 грн. 00 коп.

Разом з тим, зазначена податкова декларація не була прийнята, оскільки документ в електронному вигляді не відповідає затвердженому формату (стандарту) через відсутність заявлених у пакеті пов'язаних документів (порушено цілісність пакету). Зазначена обставина підтверджується квитанцією № 2 від 16 вересня 2015 року.

Також суд першої інстанції встановив, що ТОВ «КИЇВГРАДОСЕРВІС» не оскаржувало дії Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року, а також не вчиняло дій щодо повторної подачі зазначеної декларації.

Позивач вважає, що під час проведення перевірки податковий орган зобов'язаний був на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних встановити та урахувати не лише податкові зобов'язання ТОВ «КИЇВГРАДОСЕРВІС» за серпень 2015 року, а й податковий кредит. З огляду на те, що розмір податкового кредиту, право на який у товариства виникло у серпні 2015 року, перевищує розмір податкових зобов'язань, представники позивача переконані, що підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від 27 жовтня 2015 року № 0009501501 - відсутні.

У відповідності до пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Згідно зі ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Положеннями п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

З огляду на те, що ТОВ «КИЇВГРАДОСЕРВІС» не подало податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року, а під час камеральної перевірки встановлено факти здійснення ним діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, колегія суддів вважає, що Ірпінська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області правомірно самостійно визначила позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Визначаючи розмір податкових зобов'язань ТОВ «КИЇВГРАДОСЕРВІС» за серпень 2015 року, податковий орган керувався даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Позивач не заперечував проти встановленого відповідачем розміру податкових зобов'язань, однак вважає, що при визначенні бази оподаткування необхідно було також урахувати податковий кредит.

У відповідності до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податковий кодекс України не передбачає випадків, за яких податкові зобов'язання можуть бути задекларовані у іншому податковому періоді, ніж у періоді їх виникнення.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Разом з тим, положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що наявність однієї з обставин, передбачених п. 198.2 ст. 198 ПК України, не достатньо для віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту. Також вказаною нормою права передбачено, що платник податків може реалізувати своє право на декларування сум податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Так, у відповідності до абз. 4 п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Проаналізувавши зазначені норми права колегія суддів дійшла до висновку про те, що Ірпінська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, встановивши на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних наявність у ТОВ «КИЇВГРАДОСЕРВІС» права на декларування у серпні 2015 року податкового кредиту на суму 208940 грн. 00 коп., не наділена повноваженнями самостійно приймати рішення про віднесення таких сум до податкового кредиту у серпні 2015 року. Прийняття такого рішення є повноваженням платника податку на додану вартість.

Обґрунтовуючи свої вимоги про задоволення позову, представники позивача послалися на абз. 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України, згідно якого податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, вказана норма права вказує на те, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є саме підставою для нарахування та декларування податкового кредиту, а не безумовною підставою для урахування зазначеної у них суми податку на додану вартість при визначенні суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Ірпінська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області вірно визначила суму податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету за серпень 2015 року.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «КИЇВГРАДОСЕРВІС» про скасування податкового повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 27 жовтня 2015 року № 0009501501.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ТОВ «КИЇВГРАДОСЕРВІС» не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 02 березня 2016 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «КИЇВГРАДОСЕРВІС» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВГРАДОСЕРВІС» - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 29 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С