Постанова № 57536754, 28.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 квітня 2016 року № 826/26025/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (далі - позивач, ТОВ «Дельта М») до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2015 № 0002982205, № 0002972205 та № 0002962205.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

25.01.2016 представник відповідача звернувся до суду з письмовими запереченнями, в яких просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Крім того, під час судового розгляду допитано в якості свідка з попередженням про кримінальну відповідальність за порушення ст.ст. 384, 385 КК України ОСОБА_1, директора ТОВ «Євроваш Плюс».

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце розгляду справи, відповідач не забезпечив явку своїх представників у судові засідання, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14.08.2015 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дельта М» з питань фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Артрауд», ТОВ «Гуд-Лайн», ТОВ «Тех-Буд-Транс-14», ТОВ «Інбуд-ЛТД», ТОВ «Палмор» та ТОВ «Євроваш Плюс» за період з 01.01.2014 по 01.07.2015 ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві складено Акт № 1007/26-53-22-01-21/35199148 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем:

п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 743442 грн.;

п.п. 198.1, 198.3 та 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 1633352 грн. та завищення від'ємного значення на загальну суму у розмірі 88816 грн.

03.09.2015 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0002962205, яким у зв'язку з порушенням вказаних норм ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 743442 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 185861 грн.;

№ 0002982205, яким у зв'язку з порушенням зазначених норм ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1633352 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 408338 грн.;

№ 0002972205, яким у зв'язку з порушенням зазначених норм ПК України, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 88816 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 743442 грн., а також порушення п.п. 198.1, 198.3 та 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 1633352 грн. та завищення від'ємного значення на загальну суму у розмірі 88816 грн., стала встановлена ним нікчемність правочинів укладених з ТОВ «Артрауд», ТОВ «Гуд-Лайн», ТОВ «Тех-Буд-Транс-14», ТОВ «Інбуд-ЛТД», ТОВ «Палмор» та ТОВ «Євроваш Плюс» внаслідок, зокрема:

встановлення в ході досудового розслідування кримінального провадження від 20.02.2015 № 32015100040000019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, що з метою проведення транзитних операцій для надання податкової вигоди підприємствам реального сектору економіки використовувались підприємства з ознаками фіктивності, зокрема: ТОВ «Артрауд», ТОВ «Гуд-Лайн», ТОВ «Тех-Буд-Транс-14», ТОВ «Інбуд-ЛТД», ТОВ «Палмор» та ТОВ «Євроваш Плюс». Також встановлено відсутність у вказаних товариств трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини тощо;

внесення до ЄДР записів про відсутність підтвердження відомостей щодо ТОВ «Гуд-Лайн» та ТОВ «Артрауд»;

направлення повідомлення про відсутність ТОВ «Євроваш Плюс» за місцезнаходженням;

отримання податкової інформації з питань проведення ТОВ «Гуд-Лайн» фінансово-господарських операцій з контрагентами постачальниками та покупцями, в якій зазначено про наявність ознак фіктивності такого підприємства;

неможливості встановлення якими конкретними засобами забезпечувалось виконання ТОВ «Артрауд», ТОВ «Гуд-Лайн», ТОВ «Тех-Буд-Транс-14», ТОВ «Інбуд-ЛТД», ТОВ «Палмор» та ТОВ «Євроваш Плюс» послуг, наданих позивачу за спірними правочинами, а також відсутності підсумків здійснених послуг в розрізі отримувача чи в розрізі наданої послуги;

відсутності ТОВ «Артрауд», ТОВ «Гуд-Лайн», ТОВ «Тех-Буд-Транс-14», ТОВ «Інбуд-ЛТД», ТОВ «Палмор» та ТОВ «Євроваш Плюс» у Реєстрі операторів, провайдерів телекомунікацій, який веде НКРЗІ.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, з огляду на встановлені податковим органом обставини, що свідчать про можливу фіктивну діяльність ТОВ «Артрауд», ТОВ «Гуд-Лайн», ТОВ «Тех-Буд-Транс-14», ТОВ «Інбуд-ЛТД», ТОВ «Палмор» та ТОВ «Євроваш Плюс» суд вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту та валових витрат за операціями з ними, позивач зобов'язаний надати суду копії всіх документів, які підлягали складенню під час виконання відповідних правочинів.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України для визначення об'єкта оподаткування включають витрати операційної діяльності, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг, а умовою віднесення витрат до складу валових витрат є фактичне придбання або виготовлення товарів (робіт, послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та валових витрат підлягає перевірці фактичне придбання (виготовлення) товару чи отримання послуги.

Формування податкового кредиту та валових витрат на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2013 у справі № К/9991/75682/12.

Поряд з цим, фактичне неотримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2013 у справі № К/800/50725/13.

Як видно з матеріалів справи та не заперечувалось представниками сторін, між позивачем та ТОВ «Артрауд», ТОВ «Тех-Буд-Транс-14», ТОВ «Гуд-Лайн», ТОВ «Інбуд-ЛТД», ТОВ «Євроваш Плюс», ТОВ «Палмор» укладено ідентичні за змістом договори про виконання робіт від 01.09.2014 № ДГ-0000080, від 30.12.2014 № ДГ-61768, від 30.12.2014 № ГЛ301214/1, від 02.02.2015 № 0202151, від 16.03.2015 № ЕВ1603-1 та від 18.03.2015 № 18/03/001 відповідно (далі - Договори). На підтвердження факту виконання умов вказаних Договорів складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та відповідні звіти про виконані роботи, а також вказані контрагенти виписали позивачу податкові накладні, в тому числі на спірну суму ПДВ.

Відповідно до умов наданих договорів, вказані контрагенти надавали послуги з організації та проведення обслуговування, в тому числі телефонної лінії, організації роботи короткого смс-номеру, а також інформування клієнтів з використанням IVM (Interactive Voice Messaging), інформування клієнтів за допомогою засобів зв'язку на відстані.

При цьому, за змістом ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікації (електрозв'язок) - передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах; оператор телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.

Отже, в силу вимог названого Закону, в контексті надання вказаних послуг, ТОВ «Артрауд», ТОВ «Тех-Буд-Транс-14», ТОВ «Гуд-Лайн», ТОВ «Інбуд-ЛТД», ТОВ «Євроваш Плюс» та ТОВ «Палмор» є операторами телекомунікацій.

Згідно з п. 1 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, ці Правила розроблені відповідно до Законів України «Про телекомунікації», «Про телебачення і радіомовлення», «Про радіочастотний ресурс України», «Про захист прав споживачів», «Про захист персональних даних», інших нормативно-правових актів і встановлюють загальний порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг (далі - послуги).

Відповідно до п. 4 вказаних Правил, оператори, провайдери повинні бути внесені до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, який веде НКРЗІ, а також у випадках, встановлених Законами України «Про телекомунікації» та «Про радіочастотний ресурс України», мати ліцензії на провадження відповідного виду діяльності у сфері телекомунікацій та/або користування радіочастотним ресурсом України (далі - ліцензії) (для операторів) чи копії ліцензій (для провайдерів).

Як вбачається з Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, який веде НКРЗІ (http://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg=55&language=uk) ТОВ «Артрауд», ТОВ «Тех-Буд-Транс-14», ТОВ «Гуд-Лайн», ТОВ «Інбуд-ЛТД», ТОВ «Євроваш Плюс» та ТОВ «Палмор» не внесені до такого реєстру, що дає підстави для висновку про відсутність можливості виконання вказаними контрагентами спірних правочинів.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд приходить до висновку щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне отримання позивачем виконаних робіт (послуг) від контрагентів, оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи (послуги) були надані (деталізація такого об'єкта придбання та обсяг такої операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), однак у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних зазначено лише загальне найменування робіт (послуг) та їх вартість без конкретизування, які саме роботи та в якому обсязі були виконані, їх видів та опису, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

В той же час, зі звітів про виконані роботи, складених ТОВ «Артрауд», ТОВ «Тех-Буд-Транс-14», ТОВ «Гуд-Лайн», ТОВ «Інбуд-ЛТД», ТОВ «Євроваш Плюс» та ТОВ «Палмор», вбачається, що в них зазначено лише такі дані: ідентифікатор особи (ЄДРПОУ/ІПН); дата здійснення дії; послуга, яка надається (направлення смс-повідомлень, інформування боржників з використанням IVM, інформування боржників за допомогою засобів зв'язку на відстані).

Отже, за результатами аналізу таких звітів, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про те, що з вказаних звітів неможливо встановити ні оператора, ні номера телефонів за допомогою яких надавались послуги та, відповідно, неможливо встановити дійсну кількість здійснених дзвінків та направлених смс-повідомлень, а також у звітах відсутні підсумки наданих послуг в розрізі отримувача чи в розрізі наданої послуги.

Таким чином, з наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості робіт (послуг) та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних робіт (послуг) та причинного зв'язку між придбаними роботами (послугами) та отриманням економічної вигоди, та наміру придбання позивачем робіт (послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, в порушення вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначені документи не містять чітких відомостей про зміст та обсяг господарських операцій.

Так само, позивачем не надано доказів наявності господарської потреби в роботах (послугах), наданих ТОВ «Артрауд», ТОВ «Тех-Буд-Транс-14», ТОВ «Гуд-Лайн», ТОВ «Інбуд-ЛТД», ТОВ «Євроваш Плюс» та ТОВ «Палмор», а також будь-яких обґрунтувань щодо неможливості позивача виконати такі роботи (послуги) без залучення третіх осіб - контрагентів.

При цьому, суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 у справі № К/9991/26540/11.

Крім того, судом не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача, які, на його думку, підтверджують виконання спірних Договорів з ТОВ «Артрауд», ТОВ «Тех-Буд-Транс-14», ТОВ «Гуд-Лайн», ТОВ «Інбуд-ЛТД», ТОВ «Євроваш Плюс» та ТОВ «Палмор», на те, що вказані контрагенти пройшли конкурсний відбір (тендер) в рамках затвердженого наказом директора ТОВ «Дельта М» від 30.05.2014 № 30-05/14 «Порядку організації та проведення тендерів по закупівлі послуг на здійснення поштових відправлень, телефонних повідомлень та надання інших послуг спрямованих на забезпечення доставки відповідних повідомлень третім особам», а також на акти перевірки контрагентів, складені позивачем, оскільки дані обставини не спростовують встановлені судом порушення вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» внаслідок відсутності у первинних документах чітких відомостей про зміст та обсяг господарських операцій.

В той же час, позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджено час здійснення операцій, а також до матеріалів справи не надано жодних доказів наявності у ТОВ «Артрауд», ТОВ «Тех-Буд-Транс-14», ТОВ «Гуд-Лайн», ТОВ «Інбуд-ЛТД», ТОВ «Євроваш Плюс» та ТОВ «Палмор» трудових ресурсів, відповідного обладнання тощо.

Суд вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне неотримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 у справах № К/9991/59642/12 та № К/9991/59709/12.

За таких умов, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_1, директора ТОВ «Євроваш Плюс», щодо фактичності здійснення спірних господарських операцій.

Разом з тим, судом для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи з метою з'ясування фінансово-господарської діяльності позивача та вказаних контрагентів викликались в якості свідків для надання пояснень директор ТОВ «Гуд-Лайн» ОСОБА_2, ТОВ «Інбуд-ЛТД» - ОСОБА_3, ТОВ «Палмор» - ОСОБА_4, ТОВ «Артрауд» - ОСОБА_5

Однак, вказані особи до суду не прибули, що в сукупності з встановленими вище обставинами, доводить факт неможливості реального виконання Договорів такими контрагентами позивача, з огляду на що судом також не приймається до уваги посилання позивача на заяви вказаних осіб щодо підтвердження фактичності господарських операцій за спірними Договорами.

За таких умов, суд прийшов до висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Артрауд», ТОВ «Тех-Буд-Транс-14», ТОВ «Гуд-Лайн», ТОВ «Інбуд-ЛТД», ТОВ «Євроваш Плюс», ТОВ «Палмор», а відтак, головною метою, яку переслідували сторони при укладенні Договорів, за висновком суду, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування позивачем податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит та на формування валових витрат.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 у справі № К/9991/26540/11.

Таким чином, віднесення відображених у виписаних ТОВ «Артрауд», ТОВ «Тех-Буд-Транс-14», ТОВ «Гуд-Лайн», ТОВ «Інбуд-ЛТД», ТОВ «Євроваш Плюс» та ТОВ «Палмор», податкових накладних вказаної суми ПДВ до податкового кредиту позивача є безпідставним.

Крім того, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи безтоварність, тобто лише документальне оформлення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Артрауд», суд прийшов до висновку, що витрати ТОВ «Дельта М» на порушення пп. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак неправомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Суд зауважує, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема, виданих контрагентами видаткових та податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Таким чином, суд вважає, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень доведено, що зазначені вище правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а відтак суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що фактичного здійснення господарських операцій не було, тому позивачем неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Артрауд», ТОВ «Тех-Буд-Транс-14», ТОВ «Гуд-Лайн», ТОВ «Інбуд-ЛТД», ТОВ «Євроваш Плюс» та ТОВ «Палмор», у зв'язку з чим, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 03.09.2015 № 0002982205, № 0002972205 та № 0002962205 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, у суду відсутні належні правові підстави для визнання протиправними та скасування вказаних рішень ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко