Постанова № 57536538, 13.04.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 квітня 2016 р. № 820/837/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачі у Харківській області, в якому з урахуванням уточнень просить суд стягнути з відповідача компенсацію за затримку виплат в сумі 100 179,43 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що відповідач в день звільнення - 17.03.2014 року, не виплатив позивачу вихідну допомогу, а тому позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. 13.04.2016 через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 34).

Відповідач, в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. 11.04.2016 через канцелярію суду надав заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку із відрядженням представника (а.с. 31).

Суд не визнає причини неявки представника відповідача поважними, оскільки відповідач не обмежений у виборі кількості представників, які можуть представляти його інтереси, зокрема, у суді. Законними представниками органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням статутом, яких не було позбавлено можливості з'явитися в судові засідання з метою захисту прав та інтересів.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодекс судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судовим розглядом, позивач 17.03.2014 звільнений з посади начальника відділу ринкового нагляду Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області за угодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України, на підставі наказу № 10-К від 17.03.2014 (а.с. 14).

Під час звільнення та розрахунку відповідачем з ОСОБА_1 по заробітній платі, встановлено, що останній розрахувався по заробітній платі не в повному обсязі.

З діловодства адміністративного суду встановлено, що 15 червня 2015 року Харківський окружний адміністративний суд розглянувши справу № 820/1409/15, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Харківській області виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 посадових окладів у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. В іншій частині відмовлено.

Вищевказана постанова залишена без змін ухвалами Харківського апеляційного суду від 21.09.2015 та Вищого адміністративного суду від 18.11.2015.

09.10.2015 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 820/1409/15, внаслідок чого відкрито провадження у справі ВП № 49094822.

01 лютого 2016 року Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області зараховано на вказані позивачем банківські реквізити у заяві про відкриття виконавчого провадження грошові кошти вихідної допомоги в розмірі 10 посадових окладів у сумі 11 680,55 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 115 наявним в матеріалах справи.

Таким чином, рішення суду № 820/1409/15 виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом, у зв'язку з чим державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 49094822 від 30.03.2016 (а.с. 36).

З вищенаведеного вбачається та не спростовується позивачем по справі, що ОСОБА_1 після вирішення судом спору на його користь отримано належні при звільненні суми, лише 01.02.2016, хоча звільнений - 17.03.2013, але не отримав зазначене в ст. 117 КЗпП України відшкодування в розмірі середнього заробітку за весь час затримки виплати належних при звільненні сум.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ст. 33 Закону України "Про державну службу", заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Законом України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, до якої входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Суд зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 по справі № 820/1409/15 зобов'язано Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Харківській області виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 посадових окладів у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця.

Вказана постанова набрала законної сили.

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі вищезазначеного, суд вказує на те, що вищезазначеним рішенням підтверджено факт не виплати позивачу всіх сум, що належать йому на час звільнення, а саме не виплаченої вихідної допомоги, які належали позивачу до виплати.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Суд зазначає, що оскільки вина відповідача була доведена судовим рішенням, тому є підстави для застосування положень ст.ст. 116 та 117 КЗпП України.

Поряд із цим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 30.05.2000 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією. Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією відповідно на 24.

Тобто, як вбачається з довідки про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь - які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", що надбавки, премії та виплати за період з 01.03.2012 до 28.02.2014 становили у сумі 55066,80 грн. (а.с. 17-18).

Згідно довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" від 17.03.2014, заробітна плата ОСОБА_1 станом на 17.03.2014 року становить: посадовий оклад - 1451,00 грн., надбавка за ранг (11 ранг) 70,00 грн., надбавка за вислугу років (30%) (за стаж державної служби 21 рік та 6 місяців) 456,30 грн. (а. с. 16).

Беручи до уваги положення постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 30.05.2000 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір заробітної плати позивача склав: основні виплати - 1977,30 грн., додаткові виплати - 55066,80 грн./24 міс. = 2294,45 грн., таким чином разом 1977,30 грн. + 2294,45 грн. = 4271,75 грн.

Позивач звільнений з 17.03.2014, а остаточний розрахунок проведений 01.02.2016 період затримки виплати складає: з 18.03.2014 по 31.01.2016, а саме: за березень 2014 рік - 14 днів, за квітень - грудень 2014 - 9 місяців, за 2015 рік - 12 місяців, за січень 2016 рік - 1 місяць. Разом 22 місяці, 14 днів.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що компенсація за затримку виплати складає за березень 2014 року 1929,18 грн. (4271,75/31 днів*14) та 93978,5 грн. (4271,75 грн. * 22 міс. ), тобто разом 95 907,68 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок пенсії позивачу повинен здійснюватися з усіх сум заробітної плати, на які нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно статті 21 Закону № 2493-III (у редакції на час призначення пенсії), пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ (у редакції на час призначення пенсії позивачу), пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Статтею 37-1 Закону № 3723-XII передбачено (у редакції на час призначення пенсії позивачу), що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII від 03.07.1991 року (далі - Закон № 1282-XII), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до положень підпункту 2.2.7 пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до фонду додаткової заробітної плати.

Частиною другою та шостою статті 33 Закону № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Підпунктом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 р. № 268, надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови (в тому числі районних у містах рад та їх виконавчих комітетів), у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що всі отримані позивачем та враховані судом види інших виплат входять до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року, врегульовано види оплати праці державного службовця.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Таким чином, види інших виплат, зазначені у останній графі довідки від 17.03.2014 входять до системи оплати праці державного службовця.

Аналогічна позиція також викладена в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі №21-314а14, від 09 червня 2015 року №21-243а15.

Як вбачається з довідки від 17.03.2016 року про складові заробітної плати, на всі виплати, включені в довідку нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Беручи до уваги вищенаведене, судом до розрахунку пенсії позивачу використані складові заробітної плати, надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, премії та інші виплати. Проте суд не погоджується з твердженням позивача, що період затримки виплати складає 23 місяці та 14 днів (а.с. 25 ), оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що період затримки становить 22 місяці 14 днів.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що позивачем надано помилковий розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАСУ зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач жодними чином не довів правомірності своїх дій, а тому суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовних вимог позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71,159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про стягнення суми, - задовольнити частково.

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області компенсацію за затримку виплат у сумі 95 907,68 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.М. Тітов