Постанова № 57536519, 20.04.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 квітня 2016 р. № 820/515/16

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представників сторін:

позивача - Терези Ю.О.,

відповідача - Мосійчука Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- Скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 16.10.2015 р. № 0000812200 (податок на прибуток приватних підприємств) та податкове повідомлення-рішення за формою «В4» від 16.10.2015 р. № 0000822200 (про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість) Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області.

- Відшкодувати Позивачу судові витрати за рахунок коштів Державного бюджету України.

В обґрунтування позову зазначено, що Нововодолазькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області була проведена перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з додатковою відповідальністю «Новоіванівський цукровий завод», за результатами якої складено від 29.09.2015 р. № 160-20-20-22-08-00373178 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» (код за ЄДРПОУ 00373178) з питань правомірності відображення в податковому обліку проведених взаємовідносин з ПрАТ «Харківреахім» (код за ЄДРПОУ - 00207190) за жовтень 2014 року, листопад 2014 року, ТОВ «ТД «Метрокепітал груп» (код за ЄДРПОУ - 37354392) за квітень 2015 року, ТОВ «Полімер-05» (код за ЄДРПОУ - 22003944) за травень 2015 року, їх реальність та повноти відображення в обліку».

Згідно з висновками Акту перевірки, Відповідачем були встановлені порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 93147 грн., в тому числі за жовтень 2014 року в сумі ПДВ 163 грн., за листопад 2014 року в сумі ПДВ 83 грн., за квітень 2015 року в сумі ПДВ 24180 грн., за травень 2015 року в сумі 68721 грн.; п. 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 222 грн.

16.10.2015 р. на підставі Акту перевірки Відповідачем видане податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 16.10.2015 р. № 0000812200 (податок на прибуток приватних підприємств) та податкове повідомлення-рішення за формою «В4» від 16.10.2015 р. № 0000822200 (про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість).

Податковим повідомленням-рішенням № 0000812200 Позивачу визначено грошові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 333,00 грн., з них: за основним платежем - 222,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 111,00 грн., податковим повідомлення-рішенням № 0000822200 Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 93147,00 грн.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення від 16.10.2015 року № 0000812200, №0000822200 незаконними та такими, що суперечать чинному законодавству України.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що повідомлення-рішення від 16.10.2015 року №0000812200, №0000822200 є законними та винесені в межах чинного законодавства України.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшов висновку виходячи з наступного.

Судом встановлено, що працівниками Нововодолазькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області була проведена перевірка документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з додатковою відповідальністю «Новоіванівський цукровий завод» (код за ЄДРПОУ 00373178) по взаємовідносинах з питань правомірності відображення в податковому обліку проведених взаємовідносин з ПрАТ «Харківреахім» (код за ЄДРПОУ - 00207190) за жовтень 2014 року, листопад 2014 року, ТОВ «ТД «Метрокепітал груп» (код за ЄДРПОУ - 37354392) за квітень 2015 року, ТОВ «Полімер-05» (код за ЄДРПОУ - 22003944) за травень 2015 року, їх реальність та повноти відображення в обліку».

За результатами перевірки складено акт від 29.09.2015 р. № 160-20-20-22-08-00373178, яким встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 93147 грн., в тому числі за жовтень 2014 року в сумі ПДВ 163 грн., за листопад 2014 року в сумі ПДВ 83 грн., за квітень 2015 року в сумі ПДВ 24180 грн., за травень 2015 року в сумі 68721 грн.; п. 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 222 грн.

16.10.2015 р. на підставі Акту перевірки Відповідачем видане податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 16.10.2015 р. № 0000812200 (податок на прибуток приватних підприємств) та податкове повідомлення-рішення за формою «В4» від 16.10.2015 р. № 0000822200 (про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість).

Податковим повідомленням-рішенням № 0000812200 Позивачу визначено грошові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 333,00 грн., з них: за основним платежем - 222,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 111,00 грн., податковим повідомлення-рішенням № 0000822200 Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 93147,00 грн.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення. Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду повторної скарги від Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 18.01.2016 р. № 814 16/99-88-10-01-01-25 у задоволенні скарги відмовлено, податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Суд зазначає, що підставою для вище зазначених висновків відповідача є його посилання в акті перевірки на обставини, що перевіркою встановлено відсутність факту реального здійснення господарських відносин з ПрАТ «Харківреахім», ТОВ «ТД «Метрокепітал груп», ТОВ «Полімер-05» (жовтень - листопад 214 року, квітень - травень 2015 року) в частині придбання ТМЦ, внаслідок чого Позивачем завищено податковий кредит, що призвело до завищення розміру від'ємного значення ПДВ на суму 93147,0 грн.; та завищено витрати у розмірі 1232,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік у сумі 222,0 грн.

Судом встановлено, що між Позивачем (покупець) та ПрАТ «Харківреахім» (постачальник) у спрощеній формі, шляхом підписання видаткових накладних і вчинення дій з поставки й оплати товару, як це передбачено абз. 1 ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України.

На виконання договору здійснено поставку фіксаналу сірчаної кислоти (43% основної речовини) 0,1 N і фіксаналу соляної кислоти (13% основної речовини) 0,1 N, що підтверджується видатковими накладними від 03.09.2014 р. № ХР-0000637 і від 24.10.2014 р. № ХР-0000762.

ПрАТ «Харківреахім» позивачу надано рахунки-фактури № ХР-0001475 від, 02.09.2014 р., № 1602 від 15.10.2014 р.

Оплата товару здійснена в повному обсязі платіжними дорученнями від 02.09.2014 р. № с8-1891 на суму 980,00 грн. і від 21.10.2014 р. № с8-2644 на суму 498,00 грн.

Якість товару підтверджується сертифікатами якості: на соляну кислоту (13% основної речовини), дата виготовлення липень 2014 р.; на соляну кислоту (13% основної речовини), дата виготовлення вересень 2014 р.; на сірчану кислоту (43% основної речовини), дата виготовлення січень 2014 р.

Транспортування товару здійснювалось Позивачем власним автотранспортом відповідно до товарно-транспортних накладних від 03.09.2014 р. № 03/09/2 і від 24.10.2014 р.

Оприбуткування товару на матеріальний склад підтверджується актами приймання від 03.09.2014 р. № 549 і від 24.10.2014 р. № 721.

Право Позивача на податковий кредит підтверджено належним чином оформленими податковими накладними від 02.09.2014 р. № 6 і від 21.10.2014 р. № 48.

У бухгалтерському обліку оприбуткування товару відображено за дебетом рахунку 201 «Сировина й матеріали» і кредитом рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками»

Суд зазначає, що зауважень до якості складання первинних документів Акт перевірки не містить.

Щодо використання придбаних фіксаналів соляної і сірчаної кислоти у господарській діяльності, судом встановлено, що в актах списання зазначено, що фікснали спрямовуються на використання у виробництві.

Позивач є підприємством, яке займається переробкою цукрових буряків і виробництвом цукру (цукроварінням).

Фіксанал сірчаної кислоти (0,1N) застосовується у виробничій лабораторії для приготування 0,1N та 1 N розчинів сірчаної кислот при проведенні випробувань на визначення активної та загальної лужностей соків по виробництву методом титрування.

Використання у власній виробничій діяльності позивача придбаного товару підтверджено актом використання фіксаналів соляної кислоти (13% основної речовини) 0,1Н в лабораторії ХВО ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» від 30.11.2014 р. № 2669/1 і актом використання фіксаналів соляної кислоти (13% основної речовини) 0,1Н в лабораторії ХВО ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» від 30.11.2014 р. № 2669/2.

Списання товару оформлене актом списання ТМЦ за рахунок витрат підприємства від 01.10.2014 р. № 2012.

Фіксанал соляної кислоти (0,1N) застосовується для приготування 0,1N та 1N розчинів що застосовують при проведенні лабораторних випробувань з визначення лужностей котлової води та пари, жорсткості вхідної та хімічно очищеної вод для живлення котлів, активності вапняного молока.

Наявність у Позивача виробничої лабораторії підтверджується СВІДОТЦТВОМ ПРО АТЕСТАЦІЮ № 100-366/2013, виданим «Харківським регіональним науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації» 30 грудня 2013р (чинно до 30 серпня 2015р).

Використання у власній виробничій діяльності Позивачем фіксаналів соляної та сірчаної кислоти підтверджено наступними документами:

- акт використання фіксаналів соляної кислоти (13% основної речовини) 0,1Н в лабораторії ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» від 30.11.2014 р. № 2669/1;

- акт використання фіксаналів соляної кислоти (13% основної речовини) 0,1Н в лабораторії ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» від 30.11.2014 р. № 2669/2;

- акт списання на виробництво фіксаналів соляної кислоти (13% основної речовини) 0,1Н та сірчаної кислоти (13% основної речовини) 0,1Н в лабораторії ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» від 01.10.2014 р. № 2012;

Також судом встановлено, що 06.04.2015 р. між Позивачем (покупець) і ТОВ «ТД «Метрокепітал груп» (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 16/0415/08 (далі - Договір), за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує Товар - ніж бурякорізальний торцьован. 90 град., заточен. у кількості 1000 шт. на загальну суму 145080 грн. в т.ч. ПДВ 24180 грн.

Товар передається віл продавця до покупця протягом 20 календарних днів з дати укладення Договору (п. 4.1. Договору).

Доставка товару здійснюється покупцем за власний рахунок на умовах EXW-склад продавця (п. 4.2. Договору).

Приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною (п. 4.6. Договору).

Датою продажу (передачі) товару вважається дата прийняття товару покупцем, що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця у видатковій накладній (п. 4.7. Договору).

Покупець сплачує продавцеві вартість товару протягом 10 банківських днів з дати передачі товару (п. 5.1. Договору).

Продавець гарантує, що являється власником товару, а також, що товар не відчужений, не перебуває під заставою чи арештом та права третіх осіб на нього відсутні; товар відповідає вимогам технічної документації. (п. 1.3. Договору)

Отримання товару підтверджується належним чином оформлено та підписано видаткову накладну від 09.04.2015 р. № МГ000000272.

Оплата Товару здійснена в повному обсязі платіжними дорученнями від 16.04.2015 р. № с8-577 на суму 65000 грн. і від 17.04.2015 р. № с8-583 на суму 80080 грн., що підтверджується банківською випискою.

Транспортування товару здійснювалось Позивачем власним автотранспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 09.04.2015 р. № 32.

Оприбуткування товару на матеріальний склад підтверджується актом приймання від 09.04.2015 р. № 21.

Якість товару підтверджується сертифікатом якості від 09.04.2015 р., згідно якого ніж бурякорізальний безреберний 1011-В, торцовка 90 грд., заточен, відповідає вимогам ТУ У 28.6-13400361,001-2002 (випуск 2014 рік).

Право Позивача на податковий кредит виникло за першою подією (у даному випадку це факт поставки товару) і підтверджено належним чином оформленою податковою накладною від 09.04.2015 р. № 11 (зареєстрована в ЄРПН 25.05.2015 р. № 9104691335), зауваження щодо якої в Акті перевірки відсутні, факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН Відповідачем підтверджено (стор. 17 Акту перевірки).

Товар придбаний у ТОВ «ТД «Метрокепітал груп» для подальшого використання в господарській діяльності Позивача, що не заперечується Відповідачем (стор. 18 Акту перевірки), а саме для використання ножів в бурякорізках, що входять до складу обладнання тракту подачі і доочищення (п. 3.18 Короткого технічного паспорту станом на 16.02.2015 р., додається). Наявність на балансі Позивача бурякорізок підтверджується даними бухгалтерського обліку, а саме, відомістю амортизації основних засобів станом на 01.01.2015р. (обліковується на рахунку 104).

Суд зазначає, що зауважень до якості складання первинних документів Акт перевірки не містить.

Господарська операція з придбання Позивачем товарів у ТОВ «ТД «Метрокепітал груп» була належним чином відображена в бухгалтерському обліку Позивача, що також підтверджено Відповідачем в Акті перевірки (стор. 18 Акту).

Позивач, керуючись п. 201.10 ст. 201 ПК України, отримавши від ТОВ «ТД «Метрокепітал груп» (постачальника) податкові накладні, оформлені відповідно до вимог п. 201.1 ПК України, нарахувало податковий кредит та відобразило його у податковій декларації.

Позивач повністю розрахувався з ТОВ «ТД «Метрокепітал груп» за поставлені товари, а отже сплатив ПДВ у складі вартості товарів.

Крім того, 14.05.2015 р. між Позивачем (покупець) і ТОВ «Полімер-05» (постачальник) було укладено Договір поставки № 1405 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити Позивачу вугільну продукцію в порядку та на умовах, визначених Договором.

Істотні умови поставки визначались сторонами в додатку № 1 до Договору: Специфікація № 1 від 14.05.2015 р.

Так, згідно специфікації № 1 від 14.05.2015 р. постачальник поставляє покупцеві вугілля у кількості 140 тон на загальну суму з ПДВ 418605,60 грн. +/-5%

Поставка товару здійснюється на умовах DAP - станція призначення: ст. Водяна, Південна Залізниця, строк поставки: до 31.05.2015 р.

Отримання товару підтверджується належним чином оформленою та підписаною видатковою накладною від 25.05.2015 р. № 250501, згідно якої Позивач отримав 137,9 т Вугілля АО на загальну суму 412326,52 грн., в т.ч. ПДВ 68721,09 грн.

Оплата Товару здійснена в повному обсязі платіжним дорученням від 26.05.2015 р. № с8-905 на суму 412326,52 грн., що підтверджується банківською випискою.

Транспортування товару здійснювалось наступним чином: від ТОВ «Полімер-05» до ст. Водяна - залізничним транспортом, що підтверджується залізничною накладною, згідно якої 23.05.2015 р. на ст. Водяна надійшло 137,9 т Вугілля АО, вагони № 66788902 та 67611467, та було видане 24.05.2015 р. Позивачу; від ст. Водяна до Новоіванівки - залізничним транспортом, орендованим тепловозом марки ТГМ 4Л № 2932, що підтверджується дорожнім листом від 24.05.2015 № 13.

Оприбуткування товару на матеріальний склад підтверджується актом приймання від 25.05.2015 р. № 11.

Якість товару підтверджується посвідченням про якість вугілля/антрацит від 07.05.2015 р. № 57.

Право Позивача на податковий кредит виникло за першою подією (у даному випадку це факт поставки товару) і підтверджено належним чином оформленою податковою накладною від 25.05.2015 р. № 2 (зареєстрована в ЄРПН 25.05.2015 р. № 9104691335), зауваження щодо якої в Акті перевірки відсутні, факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН Відповідачем підтверджено (стор. 22 Акту перевірки).

Придбане у ТОВ «Полімер-05» вугілля АО придбане для використання у виробничій діяльності; зберігається на площадці вугільного поля, яка рахується на балансі Позивача. Вугілля використовується для приготування вапна (методом випалювання вапнякового каменю у вапняковій печі) та використання його в технологічному процесі виробництва цукру.

Наявність на балансі Позивача вапняково-випалювальної печі підтверджується даними бухгалтерського обліку, а саме, відомістю амортизації основних засобів станом на 01.01.2015р. (обліковується на рахунку 104).

Використання вугілля підтверджується Ордерами-вимогами та Актами використання вапнякового каменю та вугілля для приготування вапна.

Так, Позивач, керуючись п. 201.10 ст. 201 ПК України, отримавши від ТОВ «Полімер-05» (постачальника) податку накладну, оформлену відповідно до вимог п. 201.1 ПК України, нарахувало податковий кредит та відобразило його у податковій декларації.

Позивач повністю розрахувався з ТОВ «Полімер-05» за поставлені товари, а отже сплатив ПДВ у складі вартості товарів.

Всі зазначені документи були надані Позивачем до перевірки та відображені Відповідачем на стор.22-23 Акту перевірки. Порушень при їх оформленні перевіркою не встановлено.

Господарська операція з придбання Позивачем вугілля у ТОВ «Полімер-05» була належним чином відображена в бухгалтерському обліку Позивача, що також підтверджено Відповідачем в Акті перевірки.

За таких обставин, суд робить висновок, що оглянуті документи з огляду на положення абз. 4, 10 ст. 1, ч. 1 ст. 3, ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не мають недоліків, котрі в силу ст. 9 цього Закону, ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак оглянуті документи сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Надані позивачем докази в сукупності спростовують висновки відповідача про не підтвердження реальності здійснених Товариством з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод" господарських операцій.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість чи на прибуток має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо.

В силу приписів Податкового Кодексу України акт перевірки, складений контролюючим органом відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Суд зазначає, що наявна у контролюючого органу інформація про можливі порушення з боку постачальників позивача чи по ланцюгу постачання не може бути підставою для висновків про відсутність реальності здійснених ним господарських операцій з огляду на наступне.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлену в судовому засіданні наявність підстав для скасування податкових повідомлень - рішень, суд вважає, що позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень - рішень є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення за формою "Р" від 16.10.2015 р. № 0000812200 (податок на прибуток приватних підприємств) та податкове повідомлення-рішення за формою "В4" від 16.10.2015 р. № 0000822200 (про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість) Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (юридична адреса: вул. Васильківського Сергія, буд. 14, смт. Нова Водолага, Нововодолазький район, Харківська область, 63202, код ЄДРПОУ 39798863) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод" (юридична адреса: вул. Перемоги, буд. 123, смт. Коломак, Коломацький район, Харківська область, 63109, код ЄДРПОУ 00373178) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1402,21 грн. (одна тисяча чотириста дві грн. 21 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2016 року.

Суддя Тітов О.М.