Постанова № 57536438, 29.04.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2016 рокум. ПолтаваСправа №816/379/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Пелих Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

24 березня 2016 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (надалі - ТУ ДСА України в Полтавській області, відповідач), просив стягнути недораховану в 2009 - 2010 роках частину заробітної плати у вигляді надбавки за вислугу років у розмірі 43579,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТУ ДСА України в Полтавській області при розрахунку ОСОБА_1 упродовж 2009-2010 років надбавки за вислугу років безпідставно не враховано одноразові премії до свят та квартальні премії, оскільки згідно з частиною четвертою статті 44 Закону України "Про статус суддів" відповідна надбавка мала нараховуватись на загальну суму щомісячного заробітку судді. Крім того, зауважив, що відповідачем не нарахована компенсація на суму несвоєчасно виплаченої на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 у справі №2а-6079/10/1670 заробітної плати.

У судовому засіданні 29.04.2016 позивачем подано уточнений розрахунок заборгованості з виплати надбавки за вислугу років, за змістом якого позивач зменшив суму заборгованості до 41012,81 грн у зв'язку з відрахуванням сум індексації заробітної плати за спірний період /а.с. 71-73/.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що премії до свят та квартальні премії не є складовими заробітної плати позивача, оскільки носили разовий характер. Зазначив, що ТУ ДСА України в Полтавській області у повному обсязі виконано постанову Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 у справі № 2а-6079/10/1670, а підстави для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відсутні, оскільки зазначеним судовим рішенням відповідача не зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідну компенсацію.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях ТУ ДСА України в Полтавській області.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Суд встановив, що ОСОБА_1 працював суддею Лубенського міськрайонного суду Полтавської області та є суддею у відставці /а.с. 6/.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 у справі №2а-6079/10/1670 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, ТУ ДСА України в Полтавській області про визнання незаконним дій та зобов'язання вчинити дії, зобов'язано ТУ ДСА України в Полтавській області, окрім іншого, здійснити перерахунок за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 та виплатити ОСОБА_1 щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі, встановленому частиною четвертою статті 44 Закону України "Про статус суддів", виходячи із загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас /а.с. 7-11/.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011 задоволено апеляційну скаргу ТУ ДСА України в Полтавській області, скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 у справі №2а-6079/10/1670, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Разом з цим, постановою Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 в частині зобов'язання ТУ ДСА України в Полтавській області здійснити перерахунок за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 та виплатити ОСОБА_1 щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі, встановленому частиною четвертою статті 44 Закону України "Про статус суддів", виходячи із загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас залишено без змін /а.с. 12-17/.

На виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 у справі №2а-6079/10/1670 та на підставі заяв ОСОБА_1 від 19.05.2015, від 15.12.2015, від 11.02.2016, від 02.03.2016 /а.с. 18, 22, 24, 25/ ТУ ДСА України в Полтавській області нарахувало та виплатило позивачу надбавку за вислугу років за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 у загальному розмірі 10925,90 грн (після утримання податків та обов'язкових платежів - 8607,08 грн), з них: 6636,90 грн (після утримання податків та обов'язкових платежів - 5171,70 грн) - 08.12.2015, 4289,00 грн (після утримання податків та обов'язкових платежів - 3435,38 грн) - 01.03.2016 /а.с. 51-61/.

При цьому, як встановлено судом зі змісту наданого відповідачем розрахунку надбавки за вислугу років /а.с. 51/, у грудні 2015 року відповідач нарахував відповідну надбавку на посадовий оклад + надбавку за кваліфікаційний клас + надбавку суддям 30%, а у березні 2016 року - додатково нарахував надбавку за вислугу років на суму виплачених позивачу щомісячних премій. У свою чергу, премії до свят та квартальні премії при розрахунку надбавки за вислугу років відповідачем не враховані.

На переконання позивача ТУ ДСА України в Полтавській області невірно розраховано надбавку за вислугу років та безпідставно не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, що й стало передумовою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно з частиною четвертою статті 105 КАС України адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів.

Верховний Суд України у постанові від 11.11.2014 у справі 21-394а14 зазначив, що зміна на підставі статті 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання здійснити виплату із зобов'язання на стягнення такої виплати є незаконною.

Суд ураховує, що даний позов хоча і є похідним від спору, розглянутого в межах адміністративної справи №2а-6079/10/1670, однак стосується нових підстави та предмету, а тому розглядається судом по суті.

Як визначено частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд зазначає, що спір між позивачем та відповідачем стосується таких трьох обставин:

1) правомірності неврахування ТУ ДСА України в Полтавській області при розрахунку ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 одноразових премії до свят та квартальних премій;

2) правомірності ненарахування надбавки за вислугу років за серпень 2009 року та серпень 2010 року у зв'язку з перебуванням позивача у відпустці;

3) наявності підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації на суму несвоєчасно виплаченої на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 у справі №2а-6079/10/1670 надбавки за вислугу років.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-ХІІ (чинного у спірний період) суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Сторони у справі визнають, що позивач у період з 01.01.2009 по 31.12.2010 мав право на надбавку за вислугу років у розмірі 40% від бази її нарахування.

Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VІ змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 положення підпункту "б" підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Враховуючи викладене, надбавка за вислугу років позивачу у період з 01.01.2009 по 31.12.2010 мала бути нарахована у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, що встановлено постановою Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 у справі №2а-6079/10/1670.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що чинне на момент виникнення спірних відносин законодавство України не містило визначення поняття "загальна сума щомісячного заробітку".

Разом з цим, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-ХІІ заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Отже, загальна сума щомісячного заробітку судді має визначатись зі складових його заробітної плати, до якої, окрім іншого, входять премії.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" преміювання посадових осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, крім суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, здійснюється згідно з рішенням президії або органу суддівського самоврядування відповідного суду за результатами роботи, до державних і професійних свят, ювілейних дат у граничному розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас у межах коштів, передбачених для преміювання в кошторисі відповідного суду, та економії коштів на оплату праці.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що у спірний період заробітна плата судді складалась, окрім іншого, з премій, до яких відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" відносились премії до державних і професійних свят, ювілейних дат тощо.

За відсутності у Законі України "Про статус суддів" будь-яких виключень щодо виду премій, суд дійшов висновку, що у складі заробітної плати, яка становила щомісячне грошове утримання судді, мають враховуватись будь-які премії, отримані таким суддею.

А відтак, ТУ ДСА України в Полтавській області при розрахунку ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 безпідставно не враховано одноразові премії до свят та квартальні премії.

З приводу посилань позивача на положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5, суд зауважує, що її розроблено відповідно до Законів України "Про державну статистику" та "Про оплату праці", а відповідно до пункту 1.1. названої Інструкції її дія поширюється на підприємства. Натомість порядок нарахування та виплати заробітної плати суддям у спірний період було визначено статтею 44 Закону України "Про статус суддів". За таких обставин, положення Інструкції зі статистики заробітної плати не можуть бути застосовані при розрахунку заробітної плати суддів, а тому суд відхиляє посилання позивача на норми зазначеної Інструкції як безпідставні.

Як встановлено судом зі змісту розрахункових листів нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 /а.с. 27-33/, позивачу за спірний період нараховані та виплачені такі премії: у червні 2009 року - 300,00 грн /премія до свят/, у жовтні 2009 року - 1245,00 грн /премія до свят/, у листопаді 2009 року - 1120,50 грн /премія квартальна/, у грудні 2009 року - 747,00 грн /премія до свят/, у березні 2010 року - 1100,00 грн /премія квартальна/, у грудні 2010 року - 600,00 грн /премія до свят/.

Представник відповідача у судовому засіданні визнала, що дані преміальні виплати не враховані ТУ ДСА України в Полтавській області при розрахунку ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, проведеному на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 у справі №2а-6079/10/1670.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зазначив, що "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

У Рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 (справа за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці") Конституційний Суд України зауважив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).

У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013).

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТУ ДСА України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у розмірі 2045,00 грн (/300,00 грн +1245,00 грн + 1120,50 грн + 747,00 грн + 1100,00 грн + 600,00 грн/ х 40%), що має бути виплачена позивачу із відрахуванням обов'язкових платежів.

Щодо наявності підстав для нарахування позивачу надбавки за вислугу років за серпень 2009 року та серпень 2010 року, суд встановив такі обставини.

Як пояснила у судовому засіданні представник відповідача, позивач у зазначені періоди перебував у щорічній відпустці, у зв'язку з чим йому ТУ ДСА України в Полтавській області нараховані та виплачені: допомога на оздоровлення, додатковий посадовий оклад та відпускні /а.с. 28/. При цьому у 2010 році відповідні нарахування здійснено у вересні з огляду на невчасне надходження до ТУ ДСА України в Полтавській області наказу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області про відпустку ОСОБА_1 /а.с. 31-32/.

Оскільки допомога на оздоровлення, додатковий посадовий оклад та відпускні не були визначені складовими заробітної плати судді, підстави для нарахування на них надбавки за вислугу років відсутні.

Крім того, у ході судового розгляду справи позивач погодився, що сума індексації грошових доходів не включається до бази нарахування надбавки за вислугу років, оскільки є додатковою гарантією мінімізації втрат доходу у зв'язку з ростом індексу споживчих цін, а не складовою щомісячного заробітку судді, про що свідчить поданий позивачем уточнений розрахунок заборгованості з виплати надбавки за вислугу років, за змістом якого позивач зменшив суму заборгованості до 41012,81 грн у зв'язку з відрахуванням сум індексації заробітної плати за спірний період /а.с. 71-73/.

Щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд звертає увагу на такі обставини.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 названого Закону визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

А згідно статті 3 означеного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Аналізуючи наведені положення Закону, суд зазначає, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати нарахованих грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, і заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 18.11.2014 у справі №21-518а14, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі - ТУ ДСА України в Полтавській області) добровільно чи на виконання судового рішення.

У постанові від 21.05.2014 у справі №6-43цс14 Верховний Суд України зазначив, що за наявності визначених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення.

З урахуванням наведеного, суд, у контексті розгляду даного спору, зазначає, що з набранням законної сили постановою Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 у справі №2а-6079/10/1670 у відповідача виник обов'язок нарахувати та виплатити позивачу надбавку за вислугу років.

Як встановлено зі змісту вступної частини постанови Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 у справі №2а-6079/10/1670, дане судове рішення ухвалено за наслідками розгляду справи у порядку письмового провадження /а.с. 12/.

Згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Судом витребувано із архіву Полтавського окружного адміністративного суду та досліджено в судовому засіданні матеріали адміністративної справи №2а-6079/10/1670, за результатами чого встановлено, що постанову Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 надіслано сторонам 07.04.2015 /а.с. 89 - зворот/.

Таким чином, зазначена постанова суду набрала законної сили 13.04.2015. Відповідно з вказаної дати у відповідача виник обов'язок нарахувати та виплатити позивачу надбавку за вислугу років за період з 01.01.2009 по 31.12.2010.

Натомість, відповідні нарахування та виплати відповідач провів у грудні 2015 року та березні 2016 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для проведення компенсації ОСОБА_1 втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати надбавки за вислугу років з дати набрання законної сили постановою Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 у справі №2а-6079/10/1670 по дату проведення фактичних виплат.

Крім того, так само належить компенсації сума надбавки за вислугу років у розмірі 1646,22 грн (2045,00 грн - обов'язкові платежі /податок на доходи фізичних осіб - 18%, військовий збір - 1,5%/), розрахована судом, адже відповідні нарахування та виплати відповідач мав здійснити на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015, однак відповідні дії не вчинив.

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Відповідно до пункту 4 згаданого Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.

За даними Держкомстату у період з травня 2015 року по березень 2016 року індекс інфляції в Україні становив: травень 2015 року - 102,2; червень 2015 року - 100,4; липень 2015 року - 99,0; серпень 2015 року - 99,2; вересень 2015 року - 102,3; жовтень 2015 року - 98,7; листопад 2015 року - 102,0; грудень 2015 року - 100,7; січень 2016 року - 100,9; лютий 2016 року - 99,6; березень 2016 року - 101,0.

Для розрахунку розміру компенсації на виплачену позивачу у грудні 2015 року надбавку за вислугу років у розмірі 5171,70 грн необхідно визначити індекс споживчих цін за період з травня по листопад 2015 року: (102,2 х 100,4 х 99,0 х 99,2 х 102,3 х 98,7 х 102,0) / 100 = 103,8. Таким чином, розмір компенсації становитиме 196,52 грн (5171,70 грн х 103,8% = 5368,22 грн - 5171,70 грн).

Для розрахунку розміру компенсації на виплачену позивачу у березні 2016 року надбавку за вислугу років у розмірі 3435,38 грн необхідно визначити індекс споживчих цін за період з травня 2015 року по лютий 2016 року: (102,2 х 100,4 х 99,0 х 99,2 х 102,3 х 98,7 х 102,0 х 100,7 х 100,9 х 99,6) / 100 = 105,0. Таким чином, розмір компенсації становитиме 171,77 грн (3435,38 грн х 105,0% = 3607,15 грн - 3435,38 грн).

Для розрахунку розміру компенсації на нараховану судом надбавку за вислугу років у розмірі 1646,22 грн (2045,00 грн - обов'язкові платежі /податок на доходи фізичних осіб - 18%, військовий збір - 1,5%/) необхідно визначити індекс споживчих цін за період з травня 2015 року по березень 2016 року: (102,2 х 100,4 х 99,0 х 99,2 х 102,3 х 98,7 х 102,0 х 100,7 х 100,9 х 99,6 х 101,0) / 100 = 106,1. Таким чином, розмір компенсації становитиме 100,42 грн (1646,22 грн х 106,1% = 1746,64 - 1646,22 грн).

Загальний розмір компенсації, розрахований судом відповідно до алгоритму, наведеного у додатку до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, становитиме 468,71 грн.

Надані позивачем та відповідачем розрахунки суд не приймає у якості належних доказів у справі, оскільки їх проведено не у відповідності з вимогами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 частково.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про стягнення заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (ідентифікаційний номер 26304855) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) надбавку за вислугу років у розмірі 2045,00 грн (дві тисячі сорок п'ять гривень) із відрахуванням обов'язкових платежів та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 468,71 грн (чотириста шістдесят вісім гривень сімдесят одна копійка).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 04 травня 2016 року.

Суддя Л.О. Єресько