Постанова № 57536393, 21.04.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/222/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - Сердюк В.О.,

представника відповідача - Саєнко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до Державного Миргородського гренажного заводу про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, -

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2016 року Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - позивач, Миргородська ОДПІ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного Миргородського гренажного заводу (надалі - відповідач, Миргородський грензавод) , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 83-88), просили надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі в розмірі 282 137,31 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на недостатність коштів на рахунках відповідача, необхідних для погашення суми боргу по орендній платі з юридичних осіб на загальну суму 244 717,26 грн, у зв'язку з чим наявні підстави для звернення податкового органу із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, у відповідності з вимогами статті 95 Податкового кодексу України.

Представник позивача в ході судового розгляду справи позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, вказувала, що Миргородський грензавод входить до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягає приватизації, а згідно з п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України та ст. 4 Закону України "Про заставу" не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державний Миргородський гренажний завод (код ЄДРПОУ 00703279) зареєстрований як юридична особа 25.09.1996, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 20.01.2009 за № 1 573 120 0000 000359, підприємство є державним, його засновник - Міністерство аграрної політики України згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 158-159).

Згідно Статуту Миргородського грензаводу, його майно є державною власністю і закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання. Відчуження майна, що є державною власністю і закріпленого за підприємством, здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідач перебуває на обліку як платник податків в Миргородській ОДПІ з 14.05.1993 за № 29 /а.с. 11/.

Матеріалами справи підтверджено, що за відповідачем рахується податковий борг:

- по орендній платі за земельні ділянки з юридичних осіб, що знаходять на території м. Миргород в розмірі 228 166,40 грн, який виник внаслідок несплати відповідачем у повному обсязі узгоджених грошових зобов'язань згідно податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 20.02.2012 № 2358, від 19.02.2013 № 1300002643, від 20.02.2014 № 1400002755, від 20.02.2015 № 1500003433, від 22.02.2016 № 9021585853;

- по орендній платі за земельні ділянки з юридичних осіб, що знаходяться на території Біликівської сільської ради Миргородського району в розмірі 40 707,17 грн, який виник внаслідок несплати відповідачем у повному обсязі узгоджених грошових зобов'язань за податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 20.02.2012 № 2360, від 30.01.2013 № 7908 (уточнююча декларація), від 19.02.2013 № 1300002653, від 20.02.2014 № 1400002757, від 20.02.2015 № 1500003456, від 01.03.2016 № 9021585853 (а.с. 140-157, 105-106); донарахуванням сум податкового зобов'язання, визначених податковим повідомленням-рішенням від 30.10.2015 № 0007701502 /а.с. 139/ та пені після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Як встановлено, позивачем ще в 2009 році направлялися податкові вимоги в порядку, визначеному Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який втратив чинність з 01.01.2011 з моменту набрання законної чинності Податковим кодексом України.

Зокрема, 24.04.2009 Миргородською ОДПІ винесено податкову вимогу № 1/59 на суму податкового боргу платника податків Миргородського грензаводу за узгодженим податковим зобов'язанням на загальну суму 14 982,49 грн, яка направлялась відповідачу та отримана його уповноваженою особою 29.04.2009 /а.с.128/.

26.05.2009 Миргородською ОДПІ винесено другу податкову вимогу № 2/73 на суму податкового боргу цього ж платника податків на загальну суму 14 982,49 грн, яка направлялась відповідачу та отримана уповноваженою особою 02.06.2009 /а.с.128, на звороті/.

Разом з тим борг, визначений вищевказаними вимогами відповідачем сплачено не було.

Стягнення податкового боргу з Миргородського грензаводу проводилося в судовому порядку, так постановами Полтавського окружного адміністративного суду були задоволені вимоги Миргородської ОДПІ, а саме: від 02.02.2010 у справі № 2а-47653/10/1670 в сумі 14 982,49 грн, від 09.07.2010 у справі № 2а-3050/10/1670 в сумі 79 686,12 грн, від 22.11.2010 у справі № 2а-5584/10/1670 в сумі 56 043,07 грн, від 04.07.2011 у справі №2а1670/4213/11 в сумі 39 549,39 грн, від 24.11.2011 у справі № 2а-1670/9194/11 в сумі 79 455,09 грн, від 24.07.2012 у справі № 2а-1670/4601/12 в сумі 55 432,89 грн, від 06.11.2012 у справі № 2а-1670/6711/12 в сумі 20 900,99 грн, від 16.10.2013 у справі № 816/5768/13-а в сумі 36 576,69 грн, від 16.10.2013 у справі № 816/5527/13-а в сумі 5678,55 грн, від 18.07.2013 у справі № 816/4125/13-а в сумі 20 900,98 грн /а.с. 213-234/.

Згідно письмових пояснень позивача, на виконання зазначених постанов судом було видано виконавчі листи, які перебували на виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області. 27.12.2013 провадження по стягненню боргу з Миргородського грензаводу на користь Миргородської ОДПІ було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням вимог Закону України "Про ведення мораторію на примусову реалізацію майна".

Так, статтями 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" забороняється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом, зокрема, звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою України.

Згідно довідки Миргородської ОДПІ (а.с. 112), Миргородський грензавод має наступні рахунки у банках:

- МФО 331401, Полт. ГРУ ПАТ "КБ "Приватбанк", м. Полтава, номер рахунку: 26041054601107, валюта рахунку: 980 - українська гривня, дата відкриття: 18.06.2013;

- МФО 380805, АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Київ, номер рахунку: 260429595, валюта рахунку: 980 - українська гривня, дата відкриття: 25.03.2010;

- МФО 380805, АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві, номер рахунку: 26004270964, валюта рахунку: 980 - українська гривня, дата відкриття: 24.03.2010;

- МФО 380805, АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві, номер рахунку: 260065182, валюта рахунку: 980 - українська гривня, дата відкриття: 04.06.2005;

- МФО 331401, Полт. ГРУ ПАТ "КБ "Приватбанк", м. Полтава, номер рахунку: 26006174332067, валюта рахунку: 980 - українська гривня, дата відкриття: 18.11.2002;

- МФО 331401, Полт. ГРУ ПАТ "КБ "Приватбанк", м. Полтава, номер рахунку: 26008174332065, валюта рахунку: 980 - українська гривня, дата відкриття: 15.01.2002;

- МФО 331401, Полт. ГРУ ПАТ "КБ "Приватбанк", м. Полтава, номер рахунку: 26049054500062, валюта рахунку: 980 - українська гривня, дата відкриття: 03.10.2003;

- МФО 331401, Полт. ГРУ ПАТ "КБ "Приватбанк", м. Полтава, номер рахунку: 26049174332091, валюта рахунку: 980 - українська гривня, дата відкриття: 19.05.2003.

Відповідно до вимог ст. 95 Податкового кодексу України на підставі постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 по справі № 816/4125/13-а Миргородською ОДПІ направлено 14 інкасових доручень (а.с. 114-117) до банківських установ про стягнення із рахунків відповідача сум заборгованості за судовим рішенням, однак документи були повернуті банківськими установами з наступних підстав:

- кошти, які є на рахунках №№ 260429595, 260065182, 26004270964 платника забезпечують виконання постанов про арешт коштів боржника, що надійшли до банку раніше, інших коштів, необхідних для забезпечення виконання інкасових доручень на рахунку платника немає /а.с. 114-115/;

- кошти, які є на рахунках платника №№ 26049054500062, 26049174332091 є страховими коштами, зарахованими на окремий рахунок, які не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону;

- рахунки №№ 26008174332065, 26006174332067 в банку не обслуговуються.

Інкасові доручення про стягнення з рахунку 26041054601107 Миргородського грензаводу у Полт. ГРУ ПАТ "КБ "Приватбанк", м. Полтава контролюючим оганом не направлялися.

Відповідно до письмових пояснень з 2014 року інкасові доручення не виставлялися, оскільки державною виконавчою службою Миргородського міськрайонного управління юстиції накладено арешт на кошти Миргородського грензаводу (а.с. 173).

Крім того, на виконанні відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції наразі перебуває зведене виконавче провадження № 46633536 від 25.11.2013 на загальну суму 462 025,64 грн. Постановою від 20.05.2015 начальником відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції на кошти, що містяться і будуть надходити на всі рахунки боржника (крім субрахунків для зарахування страхових коштів) в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ МФО 380805 та в Полтавському ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Полтава МФО 331401 накладено арешт (а.с. 174-176).

В силу пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, законодавець в чіткій послідовності визначив процедуру стягнення податкового боргу за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення податкового боргу шляхом продажу майна такого платника податків може здійснюватись лише у разі недостатності коштів, які перебувають у його власності.

Разом з тим, для державних підприємств стягнення боргу шляхом продажу майна має свої особливості.

Згідно п.п. 87.3.7 п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України "Про заставу".

За приписами ч. 6 ст. 4 цього Закону предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Відповідно до додатку 1 Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" Миргородський грензавод входить до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

При цьому, згідно наданих до матеріалів свідоцтв про право власності від 30.11.2006, зареєстрованих в електронному реєстрі прав на нерухоме майно 06.12.2006 за № 17024444, № 17020179 в цілому будівлі котельні площею 226,6 м2 та головного корпусу площею 3056,6 м2, які знаходиться в м. Миргороді Полтавської області по вул. Київській, 15 дійсно належать Державі в особі Верховної Ради України (а.с. 170-171).

Суд зауважує, що законодавством України чітко регламентовано процедуру виключення підприємств державної власності з переліку таких, що не підлягають приватизації шляхом внесення змін до вищевказаного Закону.

При цьому, п.п. 87.3.5 п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України визначено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України.

У зв'язку з наростанням непогашеного податкового боргу Миргородського грензаводу в січні 2012 року Миргородська ОДПІ звернулася до Міністерства аграрної політики та продовольства України як засновника підприємства з листом № 19/09/24-027 (а.с. 208), яким пропонувала прийняти одне з рішень в порядку, передбаченому ст. 96 Податкового кодексу України: надати відповідну компенсацію з бюджету за рахунок коштів, призначених на утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків або проведення досудової санації такого боржника за рахунок коштів державного бюджету, або його ліквідації, або виключення платника з переліку об'єктів права державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону з метою порушення провадження у справі про банкрутство. Аналогічного листа податковий орган направив і 11.10.2013 за № 958/10/15.1-33 (а.с. 207). Відповіді на них позивачем не отримано.

З листами від 30.07.2013 за № 273/10/15.1-33 (а.с. 212) та 07.02.2014 за № 205/7/16-20-25-13 (а.с. 209) Миргородська ОДПІ звернулася до Міністерства аграрної політики та продовольства України про розгляд питання щодо розірвання трудового договору з керівником Миргородського грензаводу ОСОБА_4, оскільки виникнення податкового боргу та систематична несплата поточних платежів допущено ним. 14.03.2014 позивачу надано відповідь за № 37-27-3-15/3052 про те, що питання про розірвання договору з директором зазначеного підприємства буде розглянуто Комісією з питань забезпечення своєчасності і повноти сплати податків та погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат на засіданні 26.03.2014, на яке також викликано керівника підприємства (а.с. 210).

Миргородська ОДПІ зверталася також до Фонду державного майна України листом від 20.02.2014 № 309/16-20-25-30 щодо надання інформації про майно, що включене до переліку державного майна в майновому комплексі підприємства (а.с. 211).

18.09.2014 Миргородська ОДПІ звернулася до Міністерства аграрної політики листом № 902/20-25-30 (а.с. 206) про надання згоди на відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі за актом опису активів, на які поширюється право податкової застави від 23.10.2009 № 36 про опис бази № 1 (свиноферми).

Згідно відповіді Міністерства аграрної політики від 24.10.2014 № 37-27-3-15/16377 (а.с. 205), для розгляду питання продажу майна Миргородського грензаводу до Мінагрополітики України необхідно направити переліки майна, що включається та не включається до складу цілісного майнового комплексу ДП "Державний Миргородський гренажний завод" за формою та в порядку, затвердженими наказом Фонду державного майна України від 29.10.2010 № 1954. Одночасно зобов'язано керівника Миргородського грензаводу надати до органу, уповноваженого управляти майном оновлені переліки майна ДП "Державний Миргородський гренажний завод".

За результатами проведеної Миргородською ОДПІ перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі складено акт від 09.12.2014 № 4 (а.с. 238), встановлено, що описане в податкову заставу майно, що належить боржнику, а саме: база № 1 (свиноферма) має пошкодження даху та з невідомих причин відсутній на 90% шифер. Причини пошкодженого майна, описаного в податкову заставу вказані в поясненні керівника, яке додається. Приміщення має незадовільний стан.

На звернення Миргородської ОДПІ від 09.12.2014 № 3950/10/16-20-25-30 щодо допущення керівником Миргородського грензаводу ОСОБА_4 пошкодження державного майна, зокрема, даху бази № 1 (свиноферми), та в межах своєї компетенції Мінагрополітики України повідомлено листом від 17.01.2015 № 37-27-3-15/496 про зобов'язання керівника Миргородського грензаводу надати вичерпні пояснення з фотоматеріалами свиноферми, після надходження яких міністерством будуть вжиті відповідні заходи. Одночасно повідомлено, що відповідно до ст. 96 Податкового кодексу України питання погодження продажу майна, яке перебуває в подактовій заставі, буде опрацьовано Мінагрополітики України після затвердження переліків майна, що включається та не включається до складу цілісного майнового комплексу підприємства, за формою та в порядку, затвердженими наказом Фонду державного майна України від 29.12.2010 № 1954. Зазначено також, що зазначені переліки до міністерства не надходили (а.с. 204).

Судом також встановлено, що 22.12.2014 разом з супровідним листом № 1 Миргородським грензаводом направлено до Миргородської ОДПІ перелік майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, серед якого є головний корпус завода та котельня по вул. Київській, 15, м. Миргород (а.с. 203).

На підставі наданого Миргородським грензаводом переліку майна, що не включається до цілісного майнового комплексу та відповідно п 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України Миргородською ОДПІ прийнято рішення № 6 від 03.11.2015 про опис майна відповідача у податкову заставу /а.с. 113/, податковим керуючим складено акт опису майна від 03.11.2015 № 5/6 /а.с.113, на звороті/. Податкову заставу зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.11.2015 на майно Миргородського грензаводу, а саме: нежитлове приміщення - головний корпус заводу по вул. Київська, 15, м. Миргород, Полтавська область, та нежитлове приміщення - котельня по вул. Київська, 15, м. Миргород, Полтавська область. До матеріалів справи позивачем надано витяги із відповідного реєстру /а.с. 118-119/.

Листом від 11.11.2015 № 1813/16-20-25-29 (а.с. 45-46) Миргородська ОДПІ звернулася до Мінагрополітики України та просила погодити продаж майна, що перебуває у податковій заставі на підставі акту опису майна від 03.11.2015 № 5/6, на що надано відповідь, що Миргородський грензавод відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" є державним підприємством, яке не підлягає приватизації. Таке погодження може бути отримано лише після виключення Миргородського грензаводу з цього переліку, у зв'язку з чим буде вирішено питання щодо його ліквідації або порушення справи про банкрутство.

У зв'язку з наростаючим та не сплаченим відповідачем в добровільному порядку податковим боргом, Миргородська ОДПІ звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства аграрної політики України про стягнення з останнього податкового боргу Миргородського грензаводу у сумі 190 213,91 грн. Постановою від 23.09.2015 по справі № 826/3054/15 цього суду відмовлено у задоволенні позовних вимог податкового органу, оскільки Миргородською ОДПІ не доведено вжиття всіх вичерпних заходів щодо погашення Миргородським грензаводом податкового боргу (а.с. 235-237).

21.12.2015 Миргородська ОДПІ знову звернулася до Мінагрополітики України (а.с. 42), однак з проханням підтвердити, що описане в податкову заставу майно Миргородського грензаводу входить до складу цілісного майнового комплексу відповідно до Наказу Фонду Державного майна України від 29.12.2010 № 1954.

Згідно відповіді Мінагрополітики України від 15.01.2016 № 37-27-4-15/465 (а.с. 39-41), Кабінетом Міністрів України внесено на розгляд Верховної Ради України законопроекти про виключення з переліку об'єктів права державної власності ряд державних підприємств, що належать до сфери управління Мінагрополітики, у тому числі Миргородського грензаводу. Однак зауважено, що віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства у випадках визначення майна як джерела погашення податкового боргу платника податків, здійснюється в порядку, встановленому Положенням про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 29.12.2010 № 1954. Результати повної інвентаризації об'єктів державної власності у встановленому законодавством порядку Миргородським грензаводом до Мінагрополітики не надавались, у зв'язку з чим останній не має можливості підтвердити або спростувати належність нерухомого майна Миргородського грензаводу, взятого у податкову заставу, до складу цілісного майнового комплексу.

Визначення цілісного майнового комплексу надає Закон України "Про оренду державного та комунального майна" згідно абзацу 1 частини першої статті 4 якого, це господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Крім того, стаття Цивільний кодекс України надає поняття підприємства як єдиного майнового комлексу, до складу якого (ч. 2 ст. 191 ЦК України) входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої, третьої статті 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.

За висновком суду, нежитлові приміщення - головний корпус завода та котельня по вул. Київській, 15, м. Миргород, що перебувають у податковій заставі є складовими цілісного майнового комплексу Миргородського грензаводу, оскільки забезпечують нормальне функціонування підприємства.

Суд погоджується з твердженнями представника відповідача про те, що Миргородський грензавод є державним підприємством, приватизація якого заборонена законодавчими актами, а відтак його майно не може бути предметом застави.

Представник відповідача також вказувала, що перелік майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу підприємства, наданий його колишнім керівником, не затверджений органом, уповноваженим управляти таким державним майном, а тому не може братися до уваги.

Надаючи оцінку запереченням відповідача суд виходить з наступного.

Процедура віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, які не підлягають приватизації визначено в Положенні про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 29.12.2010 № 1954, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.01.2011 за № 109/18847 (надалі - Положення).

Згідно з п. 5 цього Положення, після дати вручення підприємству податкової вимоги, яка надсилається (вручається) платнику податку в порядку, визначеному статтею 59 Податкового кодексу України, не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати ним суми грошового зобов'язання наказом керівника підприємства затверджується рішення про проведення інвентаризації майна підприємства, склад інвентаризаційної комісії та дата інвентаризації. Інвентаризація майна проводиться згідно з чинним законодавством і повинна бути завершена в строк до 15 календарних днів після визначеної наказом дати інвентаризації.

Результати інвентаризації узагальнюються на засіданні інвентаризаційної комісії та оформляються протоколом, який підписується всіма членами комісії та затверджується керівником підприємства (п. 6 Положення).

Відповідно до п. 7 Положення на підставі матеріалів інвентаризації підприємство в п'ятиденний строк після затвердження результатів інвентаризації складає пооб'єктні переліки майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, та майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, за відповідними формами, наведеними в додатках 1 та 2 до цього Положення. Під час формування переліків керуються вимогами пункту 4 цього Положення та частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна". Зазначені переліки майна підприємство подає на затвердження до органу, уповноваженого управляти таким державним майном.

Як з'ясовано згідно листування Мінагрополітики України, переліки майна, що не входять до складу цілісного майнового комплексу підприємства Миргородським грензаводом до управляючого органу не надавалися.

Таким чином, перелік майна від 21.09.2015, що не включається до цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, наданий колишнім директором ОСОБА_4 (а.с.203) Миргородській ОДПІ не затверджений уповноваженим органом, а тому не міг бути підставою для опису майна в податкову заставу.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що звернення стягнення на майно, в т.ч. цілісного майнового комплексу державного підприємства, що не підлягає приватизації може бути здійснено у випадку виключення підприємства з переліку таких, що не підлягають приватизації або в процедурі банкрутства, порушеного уповноваженим органом відносно цього підприємства.

А тому, приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Миргородської ОДПІ повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до Державного Миргородського гренажного заводу про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2016 року.

Суддя Л.О. Єресько