Постанова № 57536024, 27.04.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2016 р. Справа № 809/360/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участю секретаря Котик Д.М.,

представника позивача: Шудрави Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Івано-Франківську до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 113 919,42 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2016 Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Івано-Франківську (далі по тексту позивач, Фонд) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення капіталізованих платежів в розмірі 113919,42 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач з 09.02.2006 зареєстрований фізичною особою-підприємцем та взятий на облік як платник єдиного внеску. За період здійснення підприємницької діяльності у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 перебував ОСОБА_3, з яким 21.04.2010 стався нещасний випадок, внаслідок чого він отримав виробничу травму. 27.01.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особо-підприємцем ОСОБА_2. У зв'язку із чим, 08.02.2016 позивачем на адресу відповідача направлено заяву за №02-11/203 з вимогою про сплату капіталізованих платежів в розмірі 113 919, 42 гривень, яка залишена без реагування. Просить стягнути капіталізовані платежі з відповідача в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позовній заяві, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча, у відповідності до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається судом, про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином повідомленим. Правом подання письмового заперечення проти заявленого позову не скористався, а тому, у відповідності до положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд робить висновок, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з таких мотивів.

Судом встановлено, що 09.02.2006 здійснено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. Відповідач взятий на облік як платник єдиного внеску, податків та зборів.

У трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 перебував ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

21.04.2010, під час роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, з ОСОБА_3 стався нещасний випадок, внаслідок чого він отримав виробничу травму, що підтверджується актом форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за №1 від 21.04.2010.

З 23.06.2010 ОСОБА_3 перебуває на обліку Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Івано-Франківську, має зареєстрований страховий випадок трудового каліцтва.

За висновками МСЕК від 09.04.2014 серії НОМЕР_1 потерпілому ОСОБА_3 встановлена втрата професійної працездатності 30% та ІІІ група інвалідності, з повторним оглядом 29.04.2015. Під час повторного переогляду за висновками МСЕК від 02.06.2015 серії НОМЕР_2 потерпілому ОСОБА_3 встановлена стійка втрата професійної працездатності 30% та ІІІ група інвалідності, з повторним оглядом 02.06.2016. Вказані обставини підтверджуються постановою позивача за №0907/1181/1181.1/20 від 25.06.2015.

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Івано-Франківську за №0907/1181/1181.1/20 від 25.06.2015 продовжено потерпілому ОСОБА_3 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повторної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку.

27.01.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №21190060008007385 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особо-підприємцем ОСОБА_2.

08.02.2016 позивачем на адресу відповідача направлено заяву за №02-11/203 з вимогою про сплату капіталізованих платежів в розмірі 113 919, 42 гривень, яка залишена без реагування.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом (частина 1 статті 4 Закону).

У відповідності до частини 2 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» роботодавець зобов'язаний: надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом; інформувати про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві; повернути Фонду суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.

Згідно частини 1 статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Відповідно пункту 5 частини 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, є джерелами формування коштів Фонду.

Постановою Кабінету Міністрів України Про реалізацію статей 45 і 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за №765 від 06.05.2000 затверджено Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю (далі по тексту Порядок), відповідно до якого здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд).

Частиною 1 статті 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що до спірних правовідносин слід застосовувати нормативно-правові акти, що регулюють порядок капіталізації платежів юридичної особи, оскільки інше не встановлено законом та не випливає із суті відносин.

Згідно пункту 1 Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Відповідно пункту 3 Порядку капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Судом встановлено, що позивач для визначення періоду, на який розраховується капіталізація платежів, використовував дані середньої очікуваної тривалості життя осіб, надані Держкомстатом України, на підставі чого Фондом проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат у відповідності до довідки МСЕК потерпілому ОСОБА_3, вік якого на дату припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 становив 50 років, а середня очікувана тривалість життя 22, 28 років.

У відповідності до розрахунку капіталізованих платежів станом на 27.01.2016 сума платежу, яка підлягає капіталізації для розрахунку з потерпілим ОСОБА_3, який перебував у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, становить 113 919, 42 гривень.

Частиною 7 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

У відповідності до частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

При цьому, суд зазначає, що відповідальною особою стосовно фізичної особи-підприємця є така фізична особа, припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та не змінює порядків виконання відповідних зобов'язань, а відтак суми капіталізованих платежів, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницького діяльності, що припинив свою діяльність, підлягають стягненню з фізичної особи.

Згідно пункту 6 Порядку капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю через його негативний вплив на навколишнє природне середовище, здійснюється виходячи із суми, визначеної рішенням суду.

Враховуючи, що проведення капіталізації для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності перед потерпілим ОСОБА_3 від нещасного випадку, відповідачем в добровільному порядку не виконано, то капіталізовані платежі в розмірі 113 919, 42 підлягають стягнення з ОСОБА_2 на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Івано-Франківську.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Івано-Франківську (код ЄДРПОУ 25925319) капіталізовані платежі в розмірі 113 919(сто тринадцять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) гривень 42 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 04.05.2016.