Постанова № 57534617, 05.04.2016, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 679/1713/15-а

Провадження № 2-а/675/10/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2016 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої - судді Янішевської О. С., при секретарі Кущуку А. О.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Ясенчук С. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Нетішині про визнання протиправною відмову у призначенні щомісячного довічного грошового утримання та зобов'язання призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці,

в с т а н о в и в :

31 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Нетішині про визнання протиправною відмову у призначенні щомісячного довічного грошового утримання та зобов'язання призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, мотивуючи це тим, що 30 березня 1980 року позивач ОСОБА_1 був обраний народним суддею Шепетівського районного народного суду Хмельницької області, а 21 червня 1982 року призначений головою Шепетівського міського народного суду Хмельницької області. З 27 березня 2004 року перебував на посаді судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області. З 07 листопада 2008 року він працював суддею Нетішинського міського суду Хмельницької області і 11 серпня 2015 року наказом голови Нетішинського міського суду Хмельницької області № 34/05-01 на підставі Постанови Верховної Ради України від 16 липня 2015 року № 636-VIII його звільнено з посади судді Нетішинського міського суду Хмельницької області у відставку та виключено зі штату суду. Відповідно до вимог ст. ст. 126, 131 Конституції України та ст. 109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції від 07 липня 2010 року позивачем в квітні 2015 року подано заяву про відставку в зв'язку з досягненням 65-річного віку. 65 років позивачу виповнилось 11 червня 2015 року. Звільнено позивача з посади судді у відставку постановою Верховної Ради України від 16 липня 2015 року № 636-VIII. 11 серпня 2015 року позивачем подані до управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині документи згідно Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 січня 2008 року за № 3-1. Згідно поданих документів стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 35 років 04 місяці 11 днів. Відповідно заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 21924 грн. 00 коп. 21 серпня 2015 року позивач отримав відповідь Управління Пенсійного фонду в м. Нетішині, у якій йому відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді, посилаючись на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, де зазначено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» та ін. Позивач вважає, що відмова в призначенні йому щомісячного довічного грошового утримання є неправомірною та протиправною. В ході судового розгляду позивач уточнив свої вимоги.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнені вимоги підтримав.

Представник відповідача - управління Пенсійного Фонду України в м. Нетішині Ясенчук С. Ю. в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала.

Допитавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач ОСОБА_1 працював на посаді судді з 30 березня 1980 року, що підтверджується розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, копія якого додана до матеріалів справи.

В квітні 2015 року відповідно до ст. ст. 126, 131 Конституції України та ст. 109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції від 07 липня 2010 року позивач подав заяву про відставку.

11 серпня 2015 року наказом голови Нетішинського міського суду Хмельницької області № 34/05-01 на підставі Постанови Верховної Ради України від 16 липня 2015 року № 636-VIII його звільнено з посади судді Нетішинського міського суду Хмельницької області у відставку та виключено зі штату суду, що підтверджується відповідним наказом, копія якого додана до матеріалів справи.

11 серпня 2015 року позивач подав до Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині заяву та документи, згідно з Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 січня 2008 року за № 3-1, що підтверджується копією відповідної заяви, доданої до матеріалів справи.

Серед поданих документів позивач надав відповідачу і довідку про стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який станом на 11 серпня 2015 року складає 35 років 04 місяці 11 днів.

Також позивач надав відповідачу і довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка станом на 11 серпня 2015 року складала 21924 грн. 80 коп.

Листом від 19 серпня 2015 року № 30/С-10 Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині відмовило позивачу в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, посилаючись на Закон України від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», згідно з п. 5 Прикінцевих положень цього закону у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів та статус суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким було запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07 липня 2010 року щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

З 1 жовтня 2011 року вступили в дію зміни до ст. 138 вищезазначеного закону, які внесені Законом України № 3668-V1 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», згідно з якими довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді. В частині п'ятій цієї статті зазначено, що максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте, Конституційний Суд України рішенням від 03 червня 2013 року частину третю та перше, друге, третє речення частини п'ятої ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними ).

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 03 червня 2013 року відновлено дію частини третьої та перше, друге, третє речення частини п'ятої ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

В рішенні від 03 червня 2013 року Конституційний Суд України вказав на те, що Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» змінено визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного утримання суддів, залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів. Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання і його максимальний розмір, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.

Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, згідно з якими «визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя».

Враховуючи наведене, Конституційний Суд України зазначив, що з моменту ухвалення рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 підлягає застосуванню частина третя ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи, а саме : «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

У постановах від 17 березня 2015 року (справа № 21-371а14, №21-429а14), від 9 червня 2015 року (справа № 21-472а15) Верховний Суд України зробив аналогічний правовий висновок щодо обмеження грошового утримання судді зазначивши, що оскільки за змістом п. 4 Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 воно має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень, законів, визнаних неконституційними, то право на одержання довічного грошового утримання без обмеження розміру такого виникає з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013.

Також з цього дня, тобто з 03 червня 2013 року виникає право на перерахунок призначеного щомісячного грошового довічного утримання.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02 березня 2015 року внесено зміни до ст. 141 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12 лютого 2015 року № 191-VІІІ, згідно з якими ч. 3 цієї статті передбачає, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІІ від 02 березня 2015 року, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Змінами, вказаними вище до ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12 лютого 2015 року встановлено обмеження рівня матеріального забезпечення суддів у відставці, ніж це було передбачено законодавством до внесення таких змін і існувало на час набуття позивачем права на відставку та призначення йому довічного грошового утримання в максимальному розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди працюючого судді, а приписами п. 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІІ від 02 березня 2015 року фактично скасовано конституційно закріплений інститут відставки судді.

У постанові № 14 Пленуму Верховного Суду України від 03 липня 2015 року порушено питання про звернення до Конституційного Суду України з відповідним конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) положень частини третьої, абзацу четвертого та речення першого абзацу шостого частини пятої статті 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» у взаємозв'язку з положеннями підпункту 5 пункту 2, пункту 17 розділу I, пункту 5 розділу III Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» стосовно звуження гарантій матеріального забезпечення та соціального захисту суддів у відставці положенням статті 8, частини першої статті 21, частини першої, пунктів 2, 9 частини пятої статті 126 Конституції України.

В конституційному поданні Пленум Верховного Суду України зазначив, що ухвалення рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційними законів, інших правових актів або окремих положень зумовлює втрату ними чинності з дня ухвалення такого рішення.

Правовий акт або його окремі положення, що визнані неконституційними, не можуть бути прийняті повторно в тій самій редакції.

Відхилення від такого підходу свідчать про порушення конституційних приписів щодо обов'язковості виконання рішень Конституційного Суду України.

Із наведеного випливає, що Закон України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» не може суперечити Рішенню Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013.

Згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у ст.126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання, тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 47 Закону № 2453-VІ незалежність суддів забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів (ч.6 ст. 47).

Згідно з пунктом 7 Рішення Конституційного Суду України від 11 травня 2005 року № 8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Позивач, маючи право на відставку, звернувся у встановленому законом порядку з відповідною заявою в квітні 2015 року та мав всі законні підстави на отримання щомісячного довічного грошового утримання, призначення якого не ставиться в залежність від своєчасності розгляду заяви про відставку компетентними органами.

Крім того, з прийняттям вищезазначеного закону № 213-VIII від 02 березня 2015 року та у зв'язку з неприйняттям до 01 червня 2015 року закону щодо спеціальних пенсій, не скасовано положення ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції від 12 лютого 2015 року, частиною другою якої передбачено щомісячне довічне грошове утримання для судді у відставці.

За таких обставин суд приходить до висновку, що при розгляді заяви позивача про призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідач повинен був керуватися положеннями вищезазначеної статті, оскільки частина друга ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не втратила чинності в частині права судді на відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання.

Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що права позивача були порушені, а тому є підстави визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині щодо відмови позивачу в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до п. 1. 2 постанови правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання призначається з дня відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Оцінюючи у сукупності зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про доцільність задоволення позовних вимог позивача на підставі ст. 138 Закону України № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року слід зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків заробітку працюючого судді, починаючи з 11 серпня 2015 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням довідки про суддівську винагороду та раніше виплаченої пенсії за віком.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9-11, 14, 71, 86, 102, 158, 159, 160, 161,162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Нетішині про визнання протиправною відмову у призначенні щомісячного довічного грошового утримання та зобов'язання призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в м. Нетішині в призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді, яка викладена в листі управління Пенсійного Фонду України в м. Нетішині № 30/С-10 від 19 серпня 2015 року.

Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в м. Нетішині призначити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків заробітку працюючого судді відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України № 391 від 11 серпня 2015 року, починаючи з 11 серпня 2015 року, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Звернути до негайного виконання постанову суду у межах суми стягнення за один місяць.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня отримання її копії, складеної у повному обсязі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О. С. Янішевська