Рішення № 57531352, 25.03.2016, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3549/15-ц

РІШЕННЯ

іменем України

"25" березня 2016 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання -Багрін І.А.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_1,

представника третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовомПублічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_4, Орган опіки та піклування Вознесенської міської ради Миколаївської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до судуз позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю«Укрпромбанк» (даліТОВ«Укрпромбанк») та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 98-0041010/ФКВ-08,відповідно до якогокредитодавець надав останньомукредитнікошти в сумі 22358 доларів США на строк до 28.07.2023 року,а відповідач зобовязався вчасно повернути суму кредиту шляхом внесення щомісячних платежів згідно узгодженого сторонами графіку, а також сплачувати проценти, комісію за користування ним в розмірі, визначеному кредитним договором.

Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є право банку вимагати дострокового повернення кредиту.

В порядку забезпечення виконання умов вищевказаного кредитного договору між банком та ОСОБА_3було укладено іпотечний договір, відповідно до якого остання передала банку в іпотеку належний їй на праві власності житловий будинок, розташований за адресою: вул. Сапєгіна, 24,м. Вознесенськ Миколаївської області. Сторони оцінили предмет іпотекиу 116 160 грн. 00 коп.

13.05.2013 року між ТОВ«Укрпромбанк»та ПАТ«Дельта Банк» було укладено договір про передачу активів та кредитних зобовязань на користь позивача, внаслідок чого останній набув право вимоги за кредитними договорами, які було укладено між ТОВ«Укрпромбанк», а також договорами, якими було забезпечено зобов'язання, в тому числі за вищевказаними договорами.

Позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту та сплати процентів, комісіїза користування ним ні попередньому, ні нинішньому кредитору належним чином не виконував, в зв'язку з чим станом на 28.07.2015 року виникла заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 274101 грн. 18 коп.

Враховуючи вказані обставини, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на іпотечне майно.

В судове засідання представник позивача не зявився, згідно заяв, що наявні в матеріалах справи, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» з наступних підстав:

- звернення стягнення на іпотечне майно за наявності рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором призведе до фактичного подвоєння суми заборгованості;

- відповідно до вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути звернуто стягнення на спірне нерухоме майно, яке є предметом іпотеки;

- вартість будинку, на якій позивач просить звернути стягнення, значно перевищує розмір заборгованості за кредитом;

- обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути застосований судом, оскільки не передбачений умовами іпотечного договору;

- задоволення позовних вимог банку призведе до порушення прав малолітньої дитини, яка має право на користування предметом іпотеки.

Представник третьої особи без самостійних вимог Органу опіки та піклування Вознесенської міської ради в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», вказуючи на порушення прав малолітньої дитини, яка зареєстрована та проживає в спірному житловому будинку.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши та оцінившиматеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних доказів, відповідно до вимогст.11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Зокрема, судом встановлено, що 29.07.2008 року між ТОВ«Укрпромбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 98-0041010/ФКВ-08,відповідно до якогокредитодавець надав останньомукредитнікошти в сумі 22358 доларів США на строк до 28.07.2023 року,а відповідач зобовязався вчасно повернути суму кредиту шляхом внесення щомісячних платежів згідно узгодженого сторонами графіку, а також сплачувати проценти, комісію за користування ним в розмірі, визначеному кредитним договором.

Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є право банку вимагати дострокового повернення кредиту.

В порядку забезпечення виконання умов кредитного договору № 98-0041010/ФКВ-08 від 29.07.2008 року приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області було посвідчено договір іпотеки між банком та відповідачем ОСОБА_3, відповідно до якогоостання передала банкув іпотеку належний їй на праві власності житловий будинок, розташований за адресою: вул. Сапєгіна, 24,м. Вознесенськ Миколаївської області.

13.05.2013 року між ТОВ«Укрпромбанк»та ПАТ«Дельта Банк» було укладено договір про передачу активів та кредитних зобовязань на користь позивача, внаслідок чого останній набув право вимоги за кредитними договорами, які було укладено між ТОВ«Укрпромбанк», а також договорами, якими було забезпечено зобов'язання, в тому числі за вищевказаними договорами.

Відомості про таке відступлення внесені до Державного реєстру іпотек у передбаченому законом порядку.

Так,ст. 14 ЦК Українивстановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно дост. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.611, ч. 2 ст.612, ст.ст.623-625, ч. 1 ст.1049, ст.1050 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з нарахованими процентами, внести інші платежі, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Вищенаведене стосується й іпотечного договору.

Так, згідноч. 1ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання, а також відшкодувати збитки та повернути інші витрати.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому обовязковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобовязання.

Зазначене встановлено рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.01.2016 року у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається з вказаного рішення станом на 28.07.2015 року існує заборгованість за кредитним договором № 98-0041010/ФКВ-08 від 29.07.2008 року в розмірі 274101 грн. 18 коп., а саме: заборгованість за тілом кредиту 255570 грн. 75 коп., заборгованість за процентами - 15874 грн. 25 коп., заборгованість за комісією 2 656 грн. 18 коп. Дане рішення набрало законної сили.

В силу ч.3 ст. 61 ЦПК України відсутні підстави для перевірки розміру заборгованості за кредитним договором при розгляді даної справи.

Разом з тим, наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке не виконане, не може бути перешкодою для звернення стягнення на майно, передане в іпотеку з метою забезпечення виконання зобовязання позичальника за кредитним договором, оскільки забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, так як домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України, справи № 6-73цс13 від 04.09.2013 року, № 6-1080цс15 від 03.02.2016 року.

При цьому, як зазначалося вище, вибір способу захисту порушеного права належить виключно до компетенції позивача.

Так, як вбачається з п. 4.3 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя , передбаченим п.4.4 даного договору , а саме останній вправі задовольнити свої вимоги, зокрема, шляхом прийняття предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобовязання.

Зазначене узгоджується з положеннями, наведеними у ч.3 ст. 33, ч.3 ст. 36, ст. 37 Закону України «Про іпотеку» .

Разом з тим, згідно ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом

За такого, виходячи з наведеного, позивач не позбавлений можливості звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб як набуття права власності на іпотечне майно за рішенням суду.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11.12.2013 року, справа №6-124цс13.

Що стосується посилання представника відповідача як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог банку на норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 вищевказаного закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно ізст.4 Закону України «Про заставу»та/або предметом іпотеки згідно ізст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобовязання (п.2 ч.1ст.263 ЦК України).

Разом з тим, обумовлений закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобовязань. Тому він не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цьогоЗаконуна період його чинності.

Таким чином, установлений цим Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 27.05.2015 року, справа №6-58цс15; від 09.09.2015 року, справа №6-483цс15; від21.10.2015 року, справа №6-1644цс15, які відповідно дост.360-7 ЦПК Україниє обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Не заслуговує на увагу також посилання представника відповідача на порушення прав малолітньої дитини в разі задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», оскільки вимог про визнання недійсним договору іпотеки з вказаних підстав заявлено не було.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд вправівідмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Зазначене положення є оціночним, у звязку із чим підлягає зясуваннюв кожному конкретному випадку, чи підпадає спірна ситуація, яка розглядається, під зміст цього оціночного поняття та чи не суперечить його застосування загальному змісту й призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини. При цьому повинна бути врахована й співмірність заборгованості з вартістю іпотечного майна. Аналогічна позиція міститься в п.41 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Як зазначалося вище, згідно укладеного 29.07.2008 року між ТОВ«Укрпромбанк» та ОСОБА_4 кредитного договору, останній отримав у кредит кошти в сумі 22358 доларів США (100 доларів США 484 грн. 89 коп.) на строк до 28.07.2023 року. З часу укладення обумовленого договору та по лютий 2015 року останній виконував свої зобовязання, відповідно до умов договору. За цей час ним було сплачено 15778 доларів США (7242,11 доларів США за тілом кредиту, 8535,89 доларів США за процентами ), а також 9973 грн. 34 коп. комісії.

Станом на 28.07.2015 року, згідно розрахунку, наданого позивачем, рахується заборгованість за кредитним договором у розмірі 274101 грн. 18 коп., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 674,38 доларів США, що еквівалентно 14878 грн. 36 коп., прострочена заборгованість за відсотками 613,26 доларів США, що еквівалентно 13529 грн. 91 коп. (згідно курсу НБУ за 100 доларів США 2206,2278 грн.), прострочена заборгованість за комісією 2656 грн. 18 коп., а всього 31064 грн. 45 коп.

Між тим, згідно висновку судової будівельно технічної експертизи від 19.02.2015 року ринкова вартість житлового будинку № 24 по вул. Сапєгіна в м. Вознесенську Миколаївської області разом з господарськими будівлями становить 723310 грн. 00 коп., що в кілька разів перевищує загальний розмір заборгованості за кредитом та значно поточну заборгованість .

Відповідно до передбаченого ст. 10 ЦПК України принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, підтвердивши їх доказами (фактичними даними) з дотриманням вимог ст.ст. 57 60 ЦПК України.

Проте, позивачем, не було доведено, що порушення ОСОБА_4 основного зобовязання за вищевказаних обставин завдає збитків ПАТ «Дельта Банк», змінює обсяг його прав.

Крім того, не було встановлено в судовому засіданні беззаперечними доказами те, що відсутні підстави для належного виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що звернення стягнення на предмет іпотеки є крайнім заходом впливу на боржника, у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212 -215,223 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_4, Орган опіки та піклування Вознесенської міської ради Миколаївської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області черезВознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачіапеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.В.Лузан