Рішення № 57529099, 29.04.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/1743/16-ц

Провадження № 2/243/1140/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2016 року

Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Ільяшевич О.В.,

при секретареві Хміль О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Словянськ, Донецької області) цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору кредиту, -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2016 року ПАТ КБ ПриватБанк звернулось до суду з позовом, в якому позивач вказував, що з відповідачем по справі ОСОБА_1 02 серпня 2006 року ПАТ КБ Приват Банк (відповідно рішення загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року змінено назву із ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «ПриватБанк», - державна реєстрація змін від 17 липня 2009 року номер запису ЄДРПОУ 12241050038006727) уклало договір кредиту №KTH3RX08882829 згідно із яким банк зобовязався надати відповідачу кредит у розмірі 1353 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку:щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

У звязку із порушенням умов кредитного договору, станом на 16 лютого 2016 року відповідач має прострочену заборгованість 45195 грн. 45 коп., яка складається з:

- заборгованості за кредитом 1176 грн. 22 коп.;

- заборгованості по процентам за користування кредитом 12782 грн. 70 коп.;

- заборгованості по комісії за користування кредитом 151 грн. 55 коп.;

- пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 31084 грн. 98 коп.

- штрафу (фіксована частина) 500 грн. 00 коп.,

- штрафу (процентна складова) 1573грн. 97 коп.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2011, з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» була стягнута сума заборгованості яка утворилася станом на 01 березня 2011 року у розмірі 13 716 грн. 06 коп.

За таких обставин позивач вважає, що відповідач у строк, вказаний в договорі своїх зобовязань по договору не виконує, а тому просить суд стягнути з відповідача заборгованість до договору кредиту у сумі 33553 грн. 36 коп. із вирахуванням суми боргу, стягнутого за рішенням суду від 01 грудня 2011 року.

В судове засідання представник позивача не зявився, подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних в позовній заяві, проти вирішення справи у заочному порядку не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не зявився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у його відсутності від нього до суду не надходило.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки від відповідача не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, як то передбачає ст. 169 ЦПК України, з причин, які б могли бути визнані судом поважними, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, суд зі згоди позивача вирішує справу на підставі наявних у справі доказів у відповідності до ст. 224-228 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню з огляду на такі встановлені у судовому засіданні обставини та відповідні ним докази.

В судовому засіданні встановлено, що 02 серпня 2006 року ПАТ КБ Приват Банк (відповідно рішення загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року змінено назву із ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «ПриватБанк», - державна реєстрація змін від 17 липня 2009 року номер запису ЄДРПОУ 12241050038006727) уклало договір кредиту №KTH3RX08882829 згідно із яким банк зобовязався надати відповідачу кредит у розмірі 1353 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. (а.с. 6-10).

Відповідно розрахунку, наданого позивачем, станом на 16 лютого 2016 року відповідач має прострочену заборгованість 45 195 грн. 45 коп., яка складається з:

- заборгованості за кредитом 1176 грн. 22 коп.;

- заборгованості по процентам за користування кредитом 12782 грн. 70 коп.;

- заборгованості по комісії за користування кредитом 151 грн. 55 коп.;

- пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 31084 грн. 98 коп.

- штрафу (фіксована частина) 500 грн. 00 коп.,

- штрафу (процентна складова) 1573 грн. 97 коп. (а.с. 5,5з.б. ).

Як видно із рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2011, з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» була стягнута сума заборгованості яка утворилася станом на 01 березня 2011 року у розмірі 13 716 грн. 06 коп., що включила у себе: заборгованість за кредитом у сумі 1176 грн. 22 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 5676 грн. 78 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 151 грн.55 коп., пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в сумі 5582 грн.17 коп., а також штрафи: фіксована частина у сумі 500 грн. 00 коп., та процентна складова у розмірі 629 грн. 34 коп.(а.с.4,4з.б.).

Вказане рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2011 року, сторонами не оскаржувалось та набуло законної сили 12 грудня 2012 року (а.с.4).

Суд виходить з вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України відповідно яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач до судового засідання не з'явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Відповідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509. 526, 1054 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 свої зобовязання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки.

З огляду на викладене, оскільки зобовязання по договору кредиту не виконані, суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором, виходячи з таких розрахунків:

- заборгованість за кредитом - 1 176 грн. 22 коп. 1 176 грн. 22 коп. (заборгованість за кредитом стягнута згідно із рішенням суду від 01 грудня 2011 року) = 00 грн. 00 коп.;

- заборгованість по процентах за користування кредитом 12 782 грн. 70 коп. - 5676 грн. 78 коп. (заборгованість по процентам за користування кредитом стягнута згідно із рішенням суду від 01 грудня 2011 року) = 7 105 грн. 92 коп.;

- заборгованість по комісії за користування кредитом 151 грн. 55 коп.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ПАТ КБ Приват Банк в частині стягнення заборгованості за процентами та комісією підлягає задоволенню, оскільки відповідач зобовязань по договору кредиту не виконує, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача вказані кошти в сумі 7 256 грн. 55 коп., виходячи з вищенаведеного розрахунку з врахуванням того, що заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами станом на 01 березня 2011 року, заборгованість по комісії за користування кредитом станом на 01 березня 2011 року вже стягнуті за рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2011 року (а.с.4).

Розвязуючи спір в частині стягнення пені та штрафів, суд приходить до висновку, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Відповідно п. 5.3 укладеного між сторонами кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів за любим із грошових зобовязань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобовязується сплатити банку штраф в розмірі 500грн.+ 5% від суми позову.

Згідно із ч.2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Як достовірно встановлено у судовому засіданні, заборгованість по будь-якому з грошових зобовязань а також штрафи за прострочення сплати вказаних обовязкових виплат були стягнуті з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк рішеннями суду від 01 грудня 2011 року.

Отже станом на 16 лютого 2016 року відповідач має несплачену заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 7105 грн. 00 коп. та заборгованість по комісії за користування кредитом 151 грн. 55 коп., які утворилася за період часу з 02 березня 2011 року по 16 лютого 2016 року, оскільки прострочена заборгованість по договору кредиту та штрафи були стягнуті рішеннями суду.

Виходячи з аналізу чинного законодавства, а також п. 5.3 укладеного між сторонами кредитного договору, за яким передбачене одноразове стягнення штрафу при порушенні позичальником строків платежів за любим із грошових зобовязань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів, у суду немає підстав для повторного стягнення штрафу, оскільки наведений штраф був стягнутий за рішеннями суду від 01 грудня 2011 року. У звязку із викладеним, в частині стягнення штрафу позов задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно ст. 1 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

За змістом ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»,на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р,м. Словянськ Донецької області визначено як населений пункт, в якому проводилась антитерористична операція.

Суд також зазначає, що виходячи з аналізу норм ч.2 ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», за якими банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції, слід дійти висновку, що у випадку нарахування пені та/або штрафів у період проведення АТО, вони повинні бути скасовані.

При цьому, розпорядження КМУ про затвердження переліку населених пунктів,

на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року, лише чітко визначає коло осіб, на яких розповсюджується дія норм ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», і у сенсі ч.2 ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», не є початком відліку часу з якого розповсюджується заборона на нарахування пені та штрафів.

Як встановлено у судовому засіданні, зареєстроване місце проживання відповідача по справі ОСОБА_1 є с. Сергіївка Словянського району, Донецької області, тобто в населеному пункті, який віднесено згідно із розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-р до населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

З врахуванням встановлених обставин та відповідних їм норм чинного законодавства, за спірними правовідносинами встановлений мораторій на стягнення пені та штрафів.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, а також встановлені у судовому засіданні обставин і відповідні ним розрахунки, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення штрафу, а також пені, нарахованої за період часу з 14 квітня 2014 року по 16 лютого 2016 року в сумі 11783 грн. 84 коп. задоволенню не підлягають.

Розвязуючи позов в частині стягнення пені, яка утворилася станом на 14 квітня 2014 року, розмір якої відповідно наданого позивачем розрахунку становить 19 361 грн. 99 коп., суд виходить з таких міркувань.

Як видно із рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2011 року, розмір пені, стягнутої з відповідача, яка утворилася станом на 01 березня 2011 року становить 5582 грн. 17 коп.

За наданими позивачем розрахунками, з якими погоджується суд, розмір пені за період часу станом на 14 квітня 2014 року становить 19 361 грн. 99 коп.

Таким чином, виходячи із розрахунку (19361 грн. 99 коп. 5582 грн. 17 коп.(розмір пені, стягнутої за рішенням суду від 01 грудня 2011 року) = 13779 грн. 82 коп.) розмір пені за період часу з 02 березня 2011 року по 14 квітня 2016 року складає 13 779 грн. 82 коп.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що заборгованість по кредиту відповідача становить 1176 грн. 22 коп.. зазначені кошти стягнуті за рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2011 року з відповідача на користь позивача. Натомість розмір пені за період часу з 02 березня 2011 року по 14 квітня 2016 року становить 13 779 грн. 82 коп., що перевищує основну суму боргу, стягнуту за рішенням суду від 01 грудня 2011 року, більш як на дванадцять тисяч грн.. На думку суду такий розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Наведена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-100цс14 від 03 вересня 2015 року.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин ч.3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір неустойки пені до 1177 грн. 00 коп., оскільки розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Такого висновку, суд дійшов також враховуючи в тому числі висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули ЗУ Про відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», згідно із якими, вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 статті 3, частини третьої 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконуватиме основне грошове зобовязання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційній Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту що до сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Цей висновок узгоджується із положенням Резолюції Генеральної Асамблеї ООН Керівні принципи для захисту інтересів споживачів від 9 квітня 185 року № 39/248 в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Як зауважив Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними інтересами споживачів їх кредитних послуг(абзац третій підпункту 3.2 пункту з мотивувальної частини рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 ЦК України, відповідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно із якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обовязку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, повязаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобовязань позичальниками фізичними особами.

Враховуючи викладене, виходячи із засад цивільного судочинства, а саме розумності та справедливості, вважає можливим на підставі частини 2 ст. 616 ЦК України та частини 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до суми у 1177 грн. 00 коп.

Крім того, відповідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно із розясненнями п. 36 Постанови Пленуму ВССУ України № 10 від 17.10.2014 року, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову(частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

За змістом ч.39 Постанови Пленуму ВССУ від 17 жовтня 2014 року № 10, у разі якщо суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК зменшує розмір неустойки, витрати позивача, повязані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченої позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

З врахуванням розяснень, викладених у п. 39 Постанови Пленуму ВССУ, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 647 грн. 66 коп., що є пропорційним до задоволеної частини вимог, оскільки позов судом задоволено частково.

Так, сума задоволених вимог від суми вимог позивача становить 47 %, отже 647 грн. 66 коп. становить 47 % від суми 1 378 грн. 00 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 61, 88 ч. 1, 130, 174, 209, 212-215, 224-228 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 1050, 1054 ЦК України, ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2., с. Сергіївка, вул. Жовтнева, буд. 16, на користь позивача публічного акціонерного товариства комерційного банку Приват Банк, р/р 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, заборгованість за кредитним договором №KTH3RX08882829 від 02 серпня 2006 року яка утворилася станом на 16 лютого 2016 року, та складається із заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 7 105 (сім тисяч сто пять) грн. 92 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 151 (сто пятдесят одна) грн. 55 коп., пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, яка утворилася за період з 02 березня 2011 року по 14 квітня 2014 року, у сумі 1177 (одна тисяча сто сімдесят сім) грн. 00 коп., а всього у сумі 8434 (вісім тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 47 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2., с. Сергіївка, вул. Жовтнева, буд. 16, на користь позивача - Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приват Банк, р/р 64993919400001 МФО 305299, місцезнаходження:м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, судові витрати в розмірі 647 (шістсот сорок сім) грн. 66 коп.

До суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст рішення виготовлений 04 травня 2016 року.

Головуючий суддя: О.В. Ільяшевич