Рішення № 57528887, 29.04.2016, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/5744/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2016 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

за участю секретаря Кругової Ю.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім*єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно та поділ майна, -

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2015 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім*єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно та поділ майна, в якому позивач, з врахуванням уточнень, зазначила, що з відповідачем вони проживали однією сім*єю без реєстрації шлюбу в період часу з вересня 2008 року по 01 грудня 2014 року, разом вели господарство та мали спільний бюджет. Розпочинали спільне проживання вони у помешканні позивачки за адресою: АДРЕСА_2, що належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 17 квітня 2008 року, оскільки квартира відповідача була непридатна для проживання через те, що колишня дружина ОСОБА_3 вивезла з неї майно та меблі, нанесла шкоду, у зв*язку з чим здійснювалася перевірка працівниками органів внутрішніх справ. Сторони за спільні кошти робили ремонт у квартирі відповідача за адресою: АДРЕСА_3, обладнали її та проживали за цією адресою взимку 2012-2013 р.р. та 2013-2014 р.р., так як помешкання позивачки опалювалося погано. Спільно вони з відповідачем здійснювали виплати на користь колишньої дружини відповідача ОСОБА_5 в сумі 5005 грн. за рішенням суду від 28 вересня 2009 року про поділ майна, вона особисто перераховували кошти, що підтверджується квитанціями. Під час спільного проживання ними було придбано та витрачено на ремонт квартири відповідача майно: ванна - вартістю 1000 гривень, унітаз - вартістю 700 гривень, газова плита - вартістю 2500 гривень, газова колонка - вартістю 1000 гривень, радіатори опалення - вартістю 1800 гривень, водоканалізаційні пластикові труби - вартістю 500 гривень, шпалери вартістю 500 гривень, багети - вартістю 300 гривень, лінолеум - вартістю 1500 гривень, плінтуси - вартістю 300 гривень, двері дерев*яні до ванної кімнати - вартістю 500 гривень, люстри та світильники - вартістю 1000 гривень, штукатурка стелі та обклеювання шпалер - вартістю 1000 гривень, кухонні меблі - вартістю 2500 гривень, меблі до прихожої кімнати - вартістю 2000 гривень, тахта - вартістю 2500 гривень, стіл письмовий - вартістю 700 гривень, пральна машина "Арістон" - вартістю 4700 гривень, ноутбук "Lenovo" - вартістю 5000 гривень, пледи на диван - вартістю 300 гривень, килими - вартістю 1500 гривень, штори, гардини - вартістю 500 гривень, ковдра синтепонова - вартістю 100 гривень, ковдра шерстяна - вартістю 200 гривень, праска "Скарлет" - вартістю 400 гривень, білизна постільна, рушники - вартістю 500 гривень, посуд на кухню - вартістю 1000 гривень, телевізор LG - вартістю 1500 гривень, автомобіль ДЕУ "Ланос" - вартістю 56 000 гривень, а також виплати за рішенням суду - в сумі 5005 гривень. Позивач просила встановити факт проживання однією сім*єю без реєстрації шлюбу в період часу з вересня 2008 року по 01 грудня 2014 року, визнати за нею та відповідачем ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на автомобіль ДЕУ "Ланос", спільно набутий ними під час проживання однією сім'єю, залишити автомобіль у власності та користуванні відповідача, та оскільки в силу закону їх частки у спільному майні є рівними, відшкодувати на її користь 1/2 частину автомобіля в розмірі 28000 грн.; також стягнути з відповідача на її користь 2502,50 грн. як 1/2 частину виплат, здійснених сторонами за рішенням суду на користь ОСОБА_5; та визнати за ними право спільної сумісної власності на зазначене вище майно на загальну суму 36000 грн., яке поділити, виділивши його в натурі відповідачу, у користуванні якого воно фактично заходиться, та відшкодувати на її користь 1/2 частку його вартості в сумі 18 000 грн., стягнути з відповідача на її користь суму судового збору.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 підтримали уточнені позовні вимоги, при цьому позивачка пояснила, що вони з відповідачем проживали однією сім*єю з 08 вересня 2008 року по 01 грудня 2014 року, вели спільне господарство та мали спільний бюджет, з якого купували продукти та платили за комунальні послуги, їздили на відпочинок, їздили на його батьківщину в м. Тамбов, тощо. Вона на той час працювала та отримувала пенсію, нарівні з відповідачем несла витрати. За час спільного проживання вони з ОСОБА_3 робили ремонт, купували майно за переліком у позові, приводили до ладу його квартиру, яку у непридатний стан привела колишня дружина відповідача - ОСОБА_5, все придбане майно залишилось у квартирі ОСОБА_3 Виплати на користь ОСОБА_5 за рішенням суду вони робили разом, вона особисто ходила до відділення Ощадбанку сплачувати по квитанціях. Влітку вони проживали в її квартирі, а взимку - у його квартирі, так як вона була тепліше. У жовтні 2012 року вдвох вони купили машину - ДЕУ "Ланос", яку вибирали та оглядали разом, їй відомі продавці автомобіля та його вартість, що склала 54 000 грн. та витрати на оформлення. Відповідачу дійсно допомагала сестра, яка позичала гроші, які вони віддавали разом під час спільного проживання із спільних коштів. Взимку 2013-2014р.р. вдвох вони їздили до м. Москва в гості до сестри відповідача, влітку 2013 року відпочивали у Криму, наймали житло у сел. Федорівка за адресою, яку порадила її подруга. У жовтні 2014 року у ОСОБА_3 трагічно загинув син та вона підтримувала його, допомагала в організації похорон, поминів на 40 днів як дружина та близька людина. Стосунки вони з відповідачем припинили з 01 грудня 2014 року через зраду відповідача, про яку вона дізналася від знайомих. Також позивачка та її представник зазначили, що посилання відповідача на те, що з 2012 року він фактично проживав з іншою жінкою є неспроможними, оскільки крім вище зазначеного, відповідач у вересні 2014 року був присутній на ювілеї її матері в якості члена сім*ї, їх поїздки на відпочинок у 2013 році та до Російської Федерації у 2014 році підтверджуються залізничними квитками, де вказані їх прізвища, крім того, є неможливим проживання відповідача зі свідком ОСОБА_7 в однокімнатній квартирі останньої, де окрім того проживає її 16-річня дочка.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 не визнали позовні вимоги, при цьому відповідач пояснив, що половина майна, наведеного позивачкою у позові, є її вигадкою бо його не існує, чеки на належне йому майно, знаходяться в нього. Позивачка стверджує, що вони з нею проживали однією сім*єю до 2014 року, однак при ознайомленні з матеріалами справи він виявив надані ОСОБА_1 чеки за 2015 рік. Зазначив, що дійсно, почали спільне проживання вони з 08 вересня 2008 року, їх відносини припинилися у 2012 році або у 2013 році, точної дати він назвати не може, та вони перейшли на гостьовий варіант, що не можна вважати спільним проживанням. Взагалі, спільного бюджету вони не мали, автомобіль він купив сам у 2012 році за оголошенням в газеті виключно за допомогою сестри, яка переказом насилала йому гроші, такої суми грошей вони з позивачкою не мали. Гроші за автомобіль він віддавав продавцю на ім*я ОСОБА_15 частинами, загальна сума склала десь 48 000 грн. На початку відносин вони дійсно проживали у квартирі позивачки, так як його помешкання вивела з ладу його колишня дружина. У 2009 році він подавав позов до останньої до суду, розгляд справи закінчився мировою угодою та ОСОБА_5 повернула йому деякі речі та майно, справжнього ремонту в своїй квартирі він не робив, лише встановив назад повернуте майно, наклеїв шпалери за власні кошти. Всі виплати на користь ОСОБА_5 він робив самостійно, позивачка лише один раз за його проханням сходила до банку та зробила платіж за його гроші. На похороні його сина позивачка дійсно була присутня серед інших людей, однак на той час вони лише спілкувалися та разом вже не жили.

Представник відповідача пояснив у судовому засіданні, що свідки з боку позивачки дали пояснення у підтвердження факту її проживання з відповідачем, що не спростовує доводів ОСОБА_3 щодо його проживання в спірний період часу спільно з ОСОБА_7, факт проживання однією сім*єю з ОСОБА_1 у період 2008-2011 р.р. відповідач не оспорює. Також, відповідач не заперечує того, що вони з позивачкою їздили у подорожі у спірний період часу, однак наполягає на тому, що в цей час вони вже не жили однією сім*єю. Зазначив, що більшість чеків доданих до позову позивачкою не дає зрозуміти ким було придбано це майно.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що позивачка у справі є його матір*ю, яка проживала спільно з відповідачем з 2008 року по зиму 2014 року. В їх стосунки свідок не втручався, але може сказати, що це були сімейні стосунки, разом вони їздили на відпочинок, відзначали свята, так, на ювілеї бабусі свідка у вересні 2014 року сторони були разом. Свідок завжди з матір*ю зустрічає Новий рік та пам*ятає, що на святкуванні Нового 2015 року ОСОБА_3 вже не був присутній та мати сказала йому, що вони розійшлися. Яким чином сторони вели спільний бюджет свідку вони не розповідали, однак знає, що мати працювала, мала постійний дохід та приймала участь у витратах, брала гроші на відпочинок, куди вони їздили з ОСОБА_3 Свідок був у квартирі ОСОБА_3, яка спочатку потребувала ремонту, бачив, що у квартирі з*явилися піч, ноутбук, меблі у прихожій, пральна машина, міжкімнатні двері, були наклеєні шпалери, також було придбано автомобіль ДЕУ "Ланос" золотистого кольору. Свідку відомо, що взимку 2014 року мати з ОСОБА_3 їздили до м. Москви на ювілей сестри відповідача.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що є матір*ю позивачки у справі, яка підтримувала з ОСОБА_3 фактичні шлюбні відносини, у вересні 2008 року на святкуванні її дня народження дочка повідомила, що вони з ОСОБА_3 вже тиждень живуть разом. Свідку відомо, що спочатку сторони жили у квартирі позивачки, так як колишня жінка відповідача зробила його квартиру непридатною до проживання, там було зроблено ремонт та сторони переходили туди на проживання, до квартири купили пічку, меблі, та інше. Щодо спільного бюджету та витрат сторін може сказати, що її дочка окремо свої кошти не складала, купувала на ринку продукти харчування та свідок допомагала їй носити сумки до квартири ОСОБА_3, знає, що за час проживання сторони купили нову машину. Разом її дочка з ОСОБА_3 їздили відпочивати, всі свята вони відзначали спільно, навіщали його родичів у Росії - в м. Москва та у м. Тамбов, так, у лютому 2014 року вони їздили до м. Москви. У вересні 2014 року у свідка був день народження та ОСОБА_3 з ОСОБА_1 були присутні разом, у жовтні 2014 року у відповідача загинув син та на похороні з боку ОСОБА_3 були присутні лише свідок з дочкою.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що є знайомою позивачки, з якою вони разом працювали, також вони проживають в одному районі. У 2008 році позивачка розповіла свідку, що купила квартиру, а потім повідомила, що познайомилася з чоловіком та з ним спільно проживає. Свідок зустрічала сторін, коли вони поверталися додому до квартири позивачки ОСОБА_1, чи жили вони ще й в іншій квартирі, свідку не відомо. Знає, що вдвох сторони їздили на відпочинок, зокрема, вона давала їм адресу осіб, що здають житло відпочиваючим у сел. Федорівка у Криму, куди вони їздили влітку, до початку бойових дій на Донбасі, також кілька разів сторони їздили до Росії в гості до родичів ОСОБА_3 Свідок бачила біля під*зду будинку ОСОБА_1 нову машину, зі слів позивачки знає, що вони її купили спільно. Щодо спільного бюджету, витрат сторін їй нічого не відомо, у квартирі ОСОБА_3 вона не була. Про те, що сторони розійшлися, їй повідомила позивачка на початку 2015 року.

Свідок ОСОБА_12 пояснила у судовому засіданні, що є сусідкою ОСОБА_1, яка проживає в їх будинку по АДРЕСА_2 з 2008 року. ОСОБА_3 вона побачила пізніше, він приходив до квартири позивачки, часто бачила їх вдвох, як заходили додому, виходили, приїжджали на машині. З позивачкою свідок спілкується як з сусідкою, вона розповідала свідку, що вони ОСОБА_3 їздили відпочивати, купили автомобіль, щось про спільний бюджет чи побут сторін пояснити не може. Пам*ятає, що влітку 2015 року сторін разом вже не бачила.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що проживає в одному під*їзді з відповідачем по АДРЕСА_3, бачила позивачку з відповідачем разом, зустрічала її в під*їзді. Пам*ятає, що у 2013 році в них виник конфлікт, бо позивачка знаходячись у помешканні ОСОБА_3 на 5-му поверсі витрушувала килими, коли у людей були відчинені вікна, свідок мешкає поверхом нижче. Може сказати, що у 2015 році вже не бачила позивачку за місцем проживання відповідача, щодо 2014 року сказати точно не може, бо пізно повертається додому.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що відповідач є батьком її покійного чоловіка, позивачку знає як цивільну дружину останнього. Знає, що спільно сторони стали проживати у 2008 році, оскільки їй про те повідомив чоловік, коли їх дитині виповнилося 1,5 роки, пізніше вона познайомилася з ОСОБА_1 особисто. Проживали сторони разом з 2008 року по 2014 рік, чоловік свідка часто бував у них і по місцю проживання батька, і по місцю проживання позивачки. Знає, що разом сторони їздили відпочивати на море, в гості до родичів відповідача до Росії, у 2012 році під час спільного проживання придбали автомобіль. Від чоловіка свідку відомо, що сторони робили ремонт у квартирі ОСОБА_3, яку вивела з ладу його колишня дружина, купували туди меблі та інше. Чоловік свідка загинув та позивачка була присутня на його похороні ІНФОРМАЦІЯ_6 та займалася їх організацією. У теперішній час в них з ОСОБА_3 не дуже добрі стосунки, вони писали заяви до органів внутрішніх справ один щодо одного, однак це не впливає на правдивість її показань як свідка, оскільки вона розповіла суду те, що їй відомо як члену сім*ї відповідача.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що по АДРЕСА_4, мешкає його мати, він також там певний час проживав. Свідок з 2009 року знайомий з ОСОБА_3, вони перебувають в одному гаражному кооперативі. У період 2009-2011 р.р. він бачив ОСОБА_3 по місцю свого проживання, разом вони поверталися до буд. АДРЕСА_2 з гаражів, від останнього дізнався про те, що вони проживають із ОСОБА_1 разом. З початку 2012 рок, свідок перестав зустрічати ОСОБА_3 за вказаною адресою, при зустрічі останній йому повідомив, що більше не проживає із ОСОБА_1, а переїхав на АДРЕСА_5, де живе з іншою жінкою. Так сталося, що свідок також влітку 2012 року переїхав проживати до будинку АДРЕСА_5, де з того часу почав зустрічати ОСОБА_3 з іншою жінкою, з якою відповідач його познайомив як з "ОСОБА_7". Зі слів ОСОБА_3 свідку відомо, що автомобіль ДЕУ "Ланос" він купив сам, до того їздив до автомобілі "Жигулі", щодо спільного майна, стану квартири ОСОБА_3 та його колишньої дружини свідку нічого не відомо, у ОСОБА_3 вдома він не був ні під час його проживання по АДРЕСА_2, ні на АДРЕСА_5.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що познайомилася з відповідачем ОСОБА_3 за таких обставин - у 2011 році вона зареєструвалася як приватний підприємець та у 2012 році їй знадобилася допомога бухгалтера для здачі річного звіту до податкової інспекції, тому на початку січня 2012 року, 5-6 числа, вона звернулася до ОСОБА_7 за такою допомогою, яка запросила її до себе додому. Вдома у ОСОБА_7 вона бувала кілька разів у період з січня 2012 року по весну 2016 року, приблизно один раз на два-три місяці, де бачила ОСОБА_3 в домашній обстановці, він був присутній не кожного разу, однак 5 чи 6 разів вона його там зустрічала, при цьому він вів розмови побутового характеру, одного разу чула як ОСОБА_3 казав ОСОБА_7, що слід заплатити за квартиру та бачила як він дав останній гроші. ОСОБА_7 представила відповідача свідку як "ОСОБА_3", детальніше про їх взаємовідносини розповісти не може, у квартирі ОСОБА_3 вона не була, з позивачкою у справі не знайома.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що познайомилася з ОСОБА_3 у 2011 році, він попросив проконсультувати його з приводу звітності, зустрічалися вони на його квартирі та швидко їх відносини перейшли в особисті. На початку 2012 року вони з ОСОБА_3 почали проживати спільно в її квартирі. В жовтні 2012 року ОСОБА_3 купив машину ДЕУ "Ланос", продавши свою стару, також за допомогою сестри, яка надіслала грошовий переказ та свідок додала ОСОБА_3 власні кошти в сумі 5000 грн., продавець цього автомобіля та обставини продажу їй не відомі, оскільки її не цікавили. В 2013 році вони з ОСОБА_3 приблизно на місяць розходилися, однак помирилися наприкінці літа 2013 року та до сих пір живуть разом як подружжя, мають спільний бюджет та будують спільні плани, виїжджають на відпочинок, однак недалеко від міста та на один день через її зайнятість на роботі. ОСОБА_3 за час їх спільного проживання їздив до сестри у Росію, вона не поїхала через робочу зайнятість. Свідку відомо, що майна з переліку у позові в квартирі ОСОБА_3 як такого немає, вони ж з ОСОБА_3 до його помешкання нічого не купували так як живуть в її квартирі, у квартирі відповідача вони ніколи не проживали та лише туди навідуються. Заперечує, що у січні чи лютому 2014 року ОСОБА_3 міг їздити з позивачкою у справі до Росії, так як впевнена, що в цей час вони жили разом та він нікуди не їздив, щодо поїздки сторін на відпочинок у серпні 2013 року - то вони з відповідачем в той час тимчасово розходилися. 15 вересня 2014 року відповідач не був присутній на святкуванні ювілею матері позивачки, оскільки в цей час був з нею. Дійсно, свідку відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_6 у ОСОБА_3 загинув син, вона не приймала участі в його похороні так як в той самий час їй треба було забирати дочку з м. Одеси.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що згідно повідомлення Відділу ДРАЦС по м. Костянтинівці Костянтинівського МРУЮ у Донецькій області (а.с. 54, 65), у період 2008-2014 р.р. актового запису про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_1, між собою чи в будь-якому іншому шлюбі, не значиться.

Постановою від 23 березня 2009 року (а.с. 9) Костянтинівським МВ ГУМВС України в Донецькій області відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5, яка згідно заяви ОСОБА_3, проживаючого АДРЕСА_3, вивезла з його помешкання спільне нажите ними майно без його відома та пошкодила належне йому майно, чим завдала матеріальної шкоди. Згідно даної постанови, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали однією сім*єю з 1998 року по вересень 2008 року, придбавши спільно вказану вище квартиру у доньки ОСОБА_5, а у вересні 2008 року ОСОБА_3 пішов до іншої жінки. На результатами перевірки заяви ОСОБА_3 рекомендовано звернутися до суду в приватному порядку (а.с.10).

Відповідно до рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2009 року, що набрало законної сили 02 грудня 2009 року (а.с. 6-8, 55-58), встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 однією сім*єю без реєстрації шлюбу з березня 1997 року по вересень 2008 року, визнано їх право спільної сумісної власності на автомобіль ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1, який поділено з виділенням ОСОБА_3 в натурі автомобіля зі сплатою на користь ОСОБА_5 1/2 частки його вартості в сумі 5005 грн.

Виплати на користь ОСОБА_5 ОСОБА_3 проведено відповідно до копій квитанцій у період 2010 року (а.с. 11-12).

Позивачці ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1580 (а.с. 4), належить квартира АДРЕСА_2.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 23 листопада 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2043 (а.с. 5), повідомлення Костянтинівського міського БТІ №615 від 04 листопада 2015 року (а.с. 47), ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до копій заяв на видачу готівки ПАТ «Дочірній банк «Сбербанку Росії» від 10 вересня 2010 року (а.с. 87), ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_4, одержав переказ на суму 100 000 російських рублів, еквівалент у гривнях - 25 392 грн.; - 13 вересня 2012 року - переказ на суму 100 000 російських рублів, еквівалент у гривнях - 25 392 грн. (а.с. 86, 103); - 09 грудня 2015 року - переказ на суму 101 010 російських рублів, еквівалент у гривнях - 33396,94 грн. (а.с. 85, 102).

Згідно копії трудової книжки серія НОМЕР_5 (а.с. 164-167), позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, була працевлаштована у період часу з 05 травня 2008 року по 21 грудня 2009 року, з 25 лютого 2010 року одержувала допомогу по безробіттю у Костянтинівському міському центру зайнятості, працевлаштувалася з 25 березня 2011 року та звільнилася 27 червня 2013 року, у період часу з 08 жовтня 2013 року по 02 лютого 2014 року також отримувала допомогу по безробіттю.

З копії розрахункового листка, квитанції про одержання готівки (а.с. 177), вбачається отримання грошових коштів ОСОБА_1 22 грудня 2009 року в сумі 3950,00 грн., у грудні 2009 року - 11638, 20 грн. При цьому, копії квитанції ПАТ «Райффайзен банк Аваль» від 22 грудня 2009 року про видачу готівки (а.с. 178) судом не можуть братися до уваги, оскільки вони не містять відомостей про особу-одержувача грошових коштів.

Відповідно до повідомлення Костянтинівського об*єднаного управління ПФУ Донецької області від 25 лютого 2016 року (а.с. 121), ОСОБА_1 перебуває на обліку в управління з 14 лютого 2008 року довічно як отримувач пенсії по інвалідності 3 групи, одержує пенсію у розмірі 1167,67 грн.

Як вбачається з копій залізничних проїзних документів (а.с. 170-175), 15 листопада 2011 року було придбано квитки пільгової категорії на ім*я ОСОБА_3, ОСОБА_1, дата відправлення - 29 грудня 2011 року, напрямок - Артемівськ-Москва;

- 26 листопада 2011 року було придбано квитки пільгової категорії на ім*я ОСОБА_3, ОСОБА_1, дата відправлення - 09 січня 2012 року, напрямок - Москва-Артемівськ;

- 01 січня 2014 року було придбано квитки пільгової категорії на ім*я ОСОБА_3, ОСОБА_1, дата відправлення - 14 лютого 2014 року, напрямок - Костянтинівка-Москва;

- 10 січня 2014 року було придбано квитки пільгової категорії на ім*я ОСОБА_3, ОСОБА_1, дата відправлення - 23 лютого 2014 року, напрямок - Москва- Костянтинівка, що також підтверджується інформацією на запит суду від Регіональної філії «Донецька залізниця» СП «Служба пасажирських перевезень» за вих. № 845-Л від 29 квітня 2016 року (а.с. 223).

Крім того, на підтвердження обґрунтувань позовних вимог позивачкою ОСОБА_1 суду надано проїзні документи повної вартості напрямком Донецьк - Сімферополь, дата відправлення - 01 серпня 2012 року, Сімферополь - Донецьк, дата відправлення 09 серпня 2012 року (а.с. 174-175), які суд до уваги не приймає через відсутність в них зазначення прізвища особи, на ім*я якої їх придбано.

З копії пасажирської митної декларації від 30 серпня 2012 року (а.с. 170) вбачається, що ОСОБА_3, громадянин України, документ, що посвідчує особу - паспорт серії НОМЕР_4, здійснював перетин державного кордону України з Російською Федерацією.

Згідно копії міграційної карти серії НОМЕР_6 від 30 серпня 2012 року (а.с. 181), ОСОБА_1, громадянка України, документ, що посвідчує особу - паспорт серії НОМЕР_7, здійснювала приватний візит з перетином державного кордону до Російської Федерації, а саме до Тамбовської області, строк перебування визначено з 30 серпня 2012 року по 13 вересня 2012 року.

Відповідно до копії міграційної карти серії НОМЕР_8 від 02 червня 2013 року (а.с. 180), ОСОБА_1, громадянка України, документ, що посвідчує особу - паспорт серії НОМЕР_7, здійснювала приватний візит з перетином державного кордону до Російської Федерації, а саме до Тамбовської області, строк перебування визначено з 02 червня 2013 року по 14 червня 2013 року.

У відповідності до інформації, наданої Центром надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Дзержинськ, Костянтинівка та Костянтинівського р/ну при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області № 9/12-3065 від 06 листопада 2015 року (а.с. 46), автомобіль DAEWOO FSO LANOS, TF69YЗНГ, державний номер НОМЕР_2, 2008 р. випуску, 03 жовтня 2012р. був зареєстрований на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно довідки-рахунку серії ДПІ № 408477, ОСОБА_3 продано і видано автомобіль DAEWOO FSO LANOS TF69YЗНГ, вартістю 42429 гривень 47 копійок (а.с. 88).

Згідно Реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с. 205-206) у кримінальному провадженні № 12015220000000659 від 15 серпня 2015 року вжито заходів забезпечення кримінального провадження, а саме 19 серпня 2015 року накладено арешт на майно - автомобіль ДЕУ Ланос, р.н. НОМЕР_2.

Судом оглянуті надані позивачкою та її представником фотознімки, де зображені: - позивачка ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_3, свідок ОСОБА_10, інші особи під час святкування дня народження останньої із зазначенням дати - 15 вересня 2014 року (а.с. 182): - сторони у справі в літню пору року на відпочинку в м. Ялта, АРК (а.с. 203); - сторони у справі у зимню пору року на фоні Червоної площі у м. Москва (а.с. 224-226); а також фотознімки із зображенням квартири відповідача ОСОБА_3 до ремонту після нанесення збитків майну відповідача з боку ОСОБА_5, та після ремонту, також фотознімки побутової техніки - пральної машинки ноутбуку, праски, телевізору, газової пічки, кухонних меблів, меблів у прихожій кімнаті, тахти (а.с. 183-188). Як встановлено з пояснень позивачки, знімки помешкання відповідача у непридатному до проживання стані були зроблені з метою додання їх до матеріалів позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, що визнав в судовому засіданні відповідач.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

У випадку наявності спору про право, згідно ч. 6 ст. 235 ЦПК України справа про встановлення факту, що має юридичне значення вирішується в порядку позовного провадження.

Відповідно до ст. 3 СК України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що досліджені у судовому засіданні докази дають достатні підстави вважати встановленим спільне проживання сторін у справі у період вересня 2008 року - 01 грудня 2014 року, ведення ними спільного господарства й піклування одне про одного, що підтверджується матеріалами справи - фотознімками, придбанням залізничних проїзних білетів, відомостями про перетин сторонами в один і той самий час державного кордону, знайшло підтвердження за поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_12, не спростовується показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_7, а також підтверджується поясненнями свідка, допитаного за клопотанням відповідача - ОСОБА_13

Крім того, відповідно до свідчень ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14, суд приходить до висновку, що найближче оточення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фактично вважало їх чоловіком та дружиною, характеризувало їх відносини як подружні, оскільки свідки зазначили у судовому засіданні, що сторони спільно вели господарство, купували майно, вирішували побутові проблеми, подорожували та відпочивали, разом відзначали свята.

Доводи відповідача ОСОБА_3 про припинення проживання однією сім*єю з позивачкою ОСОБА_1 в іншій час суд до уваги не бере, оскільки відповідач в судовому засіданні давав суперечливі пояснення щодо дати припинення їх спільного проживання, первісно пояснюючи суду, що їх стосунки припинялися поступово, тому конкретну дату ніхто з них назвати не зможе - чи то був 2012 рік, чи 2013 рік; у подальшому давав суду пояснення, що їх стосунки припинилися у листопаді 2012 року; також зазначав у наступних судових засіданнях, що фактично з початку 2012 року проживав з іншою жінкою; вказав у зустрічній позовній заяві, у прийнятті якої відмовлено ухвалою суду від 18 квітня 2016 року (а.с. 159-160, 163), що проживав спільно з ОСОБА_1 з 08 вересня 2008 року на протязі двох з половиною років. За таких обставин, суд вважає доводи відповідача ОСОБА_3 в цій частині неспроможними.

Суд критично ставиться до пояснень відповідача з приводу того, що наданий ОСОБА_1 фотознімок із зображенням їх в м. Ялті, АРК, коли вони відпочивали у сел. Федорівка, насправді датований приблизно 2008 роком, а не серпнем 2013 року як наполягає позивачка, оскільки надані позивачкою пояснення про те, що вони розпочали спільне проживання 08 вересня 2008 року, тому можливість здійснення цього знімку влітку 2008 року виключається, узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема, поясненнями свідка ОСОБА_11, яка пояснила в судовому засіданні, що за її порадою сторони у справі наймали житло у сел. Федорівка, АРК, куди поїхали на відпочинок влітку до початку проведення антитерористичної операції.

Пояснення свідка ОСОБА_7 щодо початку її проживання з відповідачем у справі з січня 2012 року в її квартирі, постійне проживання та відсутність відповідача у належній йому квартирі за адресою: АДРЕСА_3, суд до уваги не приймає, так як вони суперечать іншим доказам у справі, зокрема, показанням свідка ОСОБА_13, яка була допитана в судовому засіданні за клопотанням відповідача та пояснила, що зустрічала відповідача та позивачку за місцем проживання відповідача у період 2013 року, при цьому в них з позивачкою у 2013 році виник побутовий конфлікт. Крім того, суд враховує з*ясовані в судовому засіданні та визнані відповідачем житлові умови проживання ОСОБА_7 з огляду на постійне проживання в однокімнатній квартирі останньої її дочки-підлітка.

Доводи сторони відповідача про те, що свідок ОСОБА_14 дала суду неправдиві показання внаслідок особистих неприязних стосунків з відповідачем суд не уваги не бере, оскільки свідком у відповідності до вимог ст. 52 ЦПК України суду повідомлені обставини відомі їй як члену сім*ї, що узгоджуються з іншими доказами у справі, перевіреними судом.

Суд критично ставиться до показань свідків з боку відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_8, ОСОБА_16 в тій частині, що відповідач припинив спільне проживання з позивачкою на початку 2012 року та почав проживати з іншою жінкою, оскільки вони на думку суду носять неконкретний характер - свідками не повідомлено суду будь-яких точних дат, періоди часу названі приблизно; крім того, свідок ОСОБА_8 пояснював в судовому засіданні, що в особисті відносини ОСОБА_3 з ОСОБА_1, ОСОБА_7 він не втручався, особисто з останніми не знайомий, вдома у відповідача не був, спілкувався з останнім виключно у гаражному кооперативі; свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що особисті проблеми з ОСОБА_7 вона не обговорювала, ОСОБА_3 їй було представлено ОСОБА_7 як «ОСОБА_3», тобто без уточнення ким саме він доводиться останній, з позивачкою у справі свідок не знайома.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3, в період з вересня 2008 року до 01 грудня 2014 року, відповідно до ст. 74 СК України, виникли фактичні шлюбні відносини чоловіка та жінки, вони проживали спільно за адресою: м. Костянтинівка, АДРЕСА_2, у подальшому, що не заперечував відповідач, також за адресою: АДРЕСА_3, не перебуваючи при цьому у зареєстрованому шлюбі із будь-якими іншими особами у зазначений період часу.

Нормою ст. 74 СК України встановлено, що майно, набуте жінкою та чоловіком, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

В силу ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку, доходу. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об*єктом права спільної сумісної вартості подружжя.

Відповідно до ст. 69 ч. 1 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 ч. 1 СК України у разі поділу майна, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч.1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з його дійсної вартості на час розгляду справи.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч.ч. 4, 5 ст. 71 СК України).

Крім того, у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільні речі, суди мають застосовувати положення ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Таким чином, задоволення позову щодо поділу майна подружжя з присудженням одному з подружжя грошової компенсації можливе лише за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. При цьому, якщо поділ стосується неподільної речі, а жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Окрім того, норма ч.4 ст.71 СК України застосовується у разі, коли позивач просить залишити майно собі, припинивши право власності на нього іншого з подружжя, зі сплатою йому грошової компенсації замість його частки у цьому майні за його згодою, із внесенням цих коштів на депозитний рахунок суду (ч. 5 ст. 71 СК України), та не застосовується за позовом особи, яка вимагає компенсації на свою користь.

З матеріалів справи в судовому засіданні встановлено, що під час спільного проживання сторонами у справі у спірний період часу було придбано наступне майно: - унітаз компакт «Оригінал», вартістю 670 гривень, - газову колонку «Грета», вартістю 760 гривень; - радіатори опалення, загальною вартістю 1372 гривні; - лінолеум, загальною вартістю 1105 гривень; - кухонні меблі, загальною вартістю 2325 гривень; - меблі до прихожої кімнати, вартістю 1600 гривень; - тахта, вартістю 2150 гривень; - пральна машинка «Арістон», вартістю 4348 гривень; - ноутбук «Lenovo», вартістю 4113 гривень; - килим, вартістю 507 гривень; телевізор «LG», вартістю 1430 гривень, що підтверджується відповідними чеками та квитанціями за спірний період часу (а.с. 19-20, 69-79, 176).

Також, об*єктом спільної сумісної власності сторін у справі у відповідності до положень глави 13 ЦК України на думку суду є грошові кошти в сумі 5005 гривень, понесені сторонами витрати під час спільного проживання однією сім*єю без реєстрації шлюбу за судовим рішенням на користь ОСОБА_5 (а.с. 11-12).

З вимогою про поділ майна в натурі позивачка, відповідач до суду не зверталися.

Щодо іншого майна, наведеного позивачкою у позові, суд зазначає, що стороною позивачки суду не надано доказів у підтвердження його придбання та вартості, також суд не приймає до уваги додані до позову квитанції, датовані періодом часу до початку спільного проживання сторін однією сім*єю та після його закінчення. Тому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо іншого спірного майна за переліком у позові задоволенню не підлягають.

Відносно позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання спільною сумісною власністю сторін у справі автомобіля DAEWOO FSO LANOS TF69YЗНГ, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, суд вважає, що вони ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню, оскільки у судовому засіданні на підставі інформації, наданої Центром надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Дзержинськ, Костянтинівка та Костянтинівського р/ну при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області (а.с. 46) встановлено, що вказаний транспортний засіб було зареєстровано за ОСОБА_3 03 жовтня 2012 року, тобто у період спільного проживання однією сім*єю сторін у справі, та вартість автомобіля склала - 42429, 47 грн. (а.с. 88).

Суд не бере до уваги пояснення відповідача про те, що даний автомобіль придбано без участі позивачки, оскільки відповідачем в судовому засіданні неодноразово надані суперечливі пояснення щодо обставин його придбання, так, ОСОБА_3 пояснював суду, що вносив особисті кошти на оплату вартості транспортного засобу особі на ім*я ОСОБА_15 частинами, спочатку 12 000 грн. в якості задатку, потім іншу частину, всього приблизно 48 000 грн., будь-які документи про що не збереглися; пізніше пояснював, що придбав автомобіль виключно за допомогою сестри, яка надіслала йому грошовий переказ, на підтвердження чого надав заяви на видачу готівки у банку (а.с. 85-87, 102-103), дати та суми у яких не відповідають часу придбання автомобіля та його вартості; також, у подальшому представник відповідача посилаючись на пояснення свідка ОСОБА_7 пояснював, що вказаний автомобіль було придбано ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_7, яка додала власні 5000 грн., яких не вистачило відповідачу з врахуванням допомоги сестри. З огляду на наведене суд вважає твердження відповідача та його представника в цій частині неспроможними.

Крім того, доводи представника відповідача про те, що вказаний вище транспортний засіб підлягає виключенню з переліку спірного майна так як він заарештований у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 за ст. 286 КК України, суд до уваги не бере, оскільки є підтвердженим факт його придбання під час спільного проживання сторін однією сім*єю, наявності у сторін спільного бюджету та джерел доходу у позивачки; з пояснень представника вбачається, що до накладення арешту на транспортний засіб призвела саме поведінка відповідача, тому такі твердження не спростовують доводів заявленого позову.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1, а саме, про визнання права спільної сумісної власності сторін у справі на майно: - автомобіль DAEWOO FSO LANOS TF69YЗНГ, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, вартістю 42429 гривень 47 копійок; - унітаз компакт «Оригінал», вартістю 670 гривень, - газову колонку «Грета», вартістю 760 гривень; - радіатори опалення, загальною вартістю 1372 гривні; - лінолеум, загальною вартістю 1105 гривень; - кухонні меблі, загальною вартістю 2325 гривень; - меблі до прихожої кімнати, вартістю 1600 гривень; - тахту, вартістю 2150 гривень; - пральну машинку «Арістон», вартістю 4348 гривень; - ноутбук «Lenovo», вартістю 4113 гривень; - килим, вартістю 507 гривень; телевізор «LG», вартістю 1430 гривень, а також кошти в сумі 5005 гривень, понесені сторонами витрат під час спільного проживання однією сім*єю без реєстрації шлюбу за судовим рішенням на користь ОСОБА_5, тощо.

Таким чином, загальна вартість майна, що є об*єктом права спільної сумісної власності сторін становить 67 814 грн. 47 коп., частка кожного з них складає відповідно 31404,73 грн. та 2502,50 грн. - ? частина витрат понесених сторонами на користь ОСОБА_5, що підлягає присудженню до відшкодування на користь ОСОБА_1 з переданням у натурі майна відповідачу ОСОБА_3, у фактичному користуванні якого воно увесь час знаходиться.

Суд не бере до уваги додані до матеріалів справи позивачкою та її представником чеки про придбання майна, датовані 2015 роком, та роздрукування з інтернет-ресурсів щодо вартості транспортного засобу, а також фотознімки товарів та цін з магазину побутової техніки, надані на обґрунтування вартості спірного майна у теперішній час, оскільки вважає такі доводи необґрунтованими, клопотання про визначення вартості майна шляхом призначення судової експертизи від сторін у справі суду не надходило.

В силу ст.88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати, пов*язані із сплатою судового збору у розмірі 339,07 грн. (а.с. 1).

На підставі ст.ст. 60, 63, 69, 70, 71, 74 СК України, ст.ст. 369, 372 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 256 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу у період часу з вересня 2008 року по 01 грудня 2014 року.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 майно: - автомобіль DAEWOO FSO LANOS TF69YЗНГ, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, вартістю 42429 гривень 47 копійок; - унітаз компакт «Оригінал», вартістю 670 гривень, - газову колонку «Грета», вартістю 760 гривень; - радіатори опалення, загальною вартістю 1372 гривні; - лінолеум, загальною вартістю 1105 гривень; - кухонні меблі, загальною вартістю 2325 гривень; - меблі до прихожої кімнати, вартістю 1600 гривень; - тахта, вартістю 2150 гривень; - пральна машинка «Арістон», вартістю 4348 гривень; - ноутбук «Lenovo», вартістю 4113 гривень; - килим, вартістю 507 гривень; телевізор «LG», вартістю 1430 гривень, а також кошти в сумі 5005 гривень, понесені сторонами витрат під час спільного проживання однією сім*єю без реєстрації шлюбу за судовим рішенням на користь ОСОБА_5, а всього на суму 67 814 (шістдесят сім тисяч вісімсот чотирнадцять) гривень 47 копійок.

Поділити спільне сумісне майно: - ОСОБА_3 в натурі передати у власність: - автомобіль DAEWOO FSO LANOS TF69YЗНГ, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, вартістю 42429 гривень 47 копійок; - унітаз компакт «Оригінал», вартістю 670 гривень, - газову колонку «Грета», вартістю 760 гривень; - радіатори опалення, загальною вартістю 1372 гривні; - лінолеум, загальною вартістю 1105 гривень; - кухонні меблі, загальною вартістю 2325 гривень; - меблі до прихожої кімнати, вартістю 1600 гривень; - тахту, вартістю 2150 гривень; - пральну машинку «Арістон», вартістю 4348 гривень; - ноутбук «Lenovo», вартістю 4113 гривень; - килим, вартістю 507 гривень; телевізор «LG», вартістю 1430 гривень, а всього на суму 62 809 (шістдесят дві тисячі вісімсот дев*ять) гривень 47 копійок.

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 31 404 (тридцять одна тисяча чотириста чотири) гривні 73 копійки, що складає вартість ? частки спільного сумісного майна.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 2502 (дві тисячі п*ятсот дві) грині 50 копійок, що складають ? частину понесених сторонами витрат під час спільного проживання однією сім*єю без реєстрації шлюбу за судовим рішенням на користь ОСОБА_5

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, пов*язані із сплатою судового збору, у розмірі 339 (триста тридцять дев*ять) гривень 07 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 29 квітня 2016 року. Повний текст рішення виготовлений 04 травня 2016 року.

Суддя