Постанова № 57528777, 05.05.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/3912/16-а

Провадження № 2-а/263/97/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 року суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Кірякова Н.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання його дій неправомірними та зобов'язання відновити виплату пенсії. Вказала, що вона є пенсіонером, знаходиться на обліку в органах пенсійного фонду. З 31.05.2014 року позивачеві було призначено та вона отримувала пенсію відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» В теперішній час позивачка працює на державній службі на посаді головного державного ревізор-інспектора ГУ ДФС у Донецькій області. З 01.04.2015 року виплата пенсії за віком їй була припинена. У зв'язку із цим позивачка звернулась до відповідача із письмовою заявою. Відповідач у своїй відповіді повідомив, що відповідно до положень п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі - Закон 213), яким внесені зміни, зокрема до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Так, відповідно до внесених змін, частина 1 ст. 54 цього закону була викладена у наступній редакції «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, яким пенсія призначена відповідно до цього закону, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законом України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього закону не виплачуються». Із вказаними доводами відповідача позивач не погодилась, вважає дії відповідача незаконними.

Ухвалою суду від 31.03.2016 року при відкритті провадження у справі було залишено без розгляду позовні вимоги позивача за період з 01.04.2015 року по 29.09.2015 року на підставі вимог ст. 99 КАС України.

Позивачка та її представник у судове засідання не з'явились, представник позивача надав до суду заяву із клопотанням розглянути справу у його відсутність, не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідач перебуває у них на обліку з 31.05.2014 року та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». з 01.04.2015 року виплата пенсії позивачці призупинена у зв'язку з тим, що позивача з листопада 2014 року по теперішній час працює на посаді головного державного ревізор-інспектора ГУ ДФС у Донецькій області. Згідно ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року особам, (крім інвалідів 1 та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») які працюють на посаді та умовах, передбачених Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії або щомісячне грошове утримання не виплачується. Після звільнення виплата пенсії відновлюється.

Відповідно до пункту п. 5 Прикінцевих положень Закону України « про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», визначено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії або щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних законів, при цьому вказаний пункт не містить приписів щодо відновлення виплати пенсії, а отже обмеження у виплаті пенсії для працюючих пенсіонерів продовжують діяти. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про місце та час розгляду справи, без поважних причин або без повідомлення ним про причину неявки розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ч. 6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що обидві сторони не з'явилися у судове засідання, від позивача є клопотання про розгляд справи у його відсутності, представник відповідача надав заперечення проти позову, в яких висловив свою думку стосовно позовних вимог, суд розглянув справу у відсутності сторін в письмовому провадження , на підставі наявних по справі доказів.

Суд, дослідивши наявні письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в т.ч. порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовим актами.

Суд зазначає, що посада, на якій працює позивачка дійсно не дає позивачці права виходу на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки позивач не має права отримувати пенсію у порядку та на умовах ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 37 вказаного Закону [в редакції Закону N 213-VIII (213-19) від 02.03.2015 року, чинного з 28.03.2015 року, яка діє в теперішній час та на час зупинення позивачеві виплати пенсії з 01.04.2015 року] «на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку».

Оскільки позивачка не досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (позивачеві на теперішній час лише 52 рік), та не має стажу державної служби 10 років, позивач не має права на отримання пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Крім того, відповідно до пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213 «у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

Вказаний в пункті 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213 закон щодо призначення спеціальних пенсій прийнятий не був до 1 червня 2015 року, тому з 1 червня 2015 року втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення за вислугою років державних службовців за цим Законом, і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються. На даний час особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права жодній особі на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відпали передбачені ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції Закону 213) підстави для невиплати позивачеві пенсії, призначеної відповідно до вказаного Закону. З 1 червня 2015 року перешкоди для виплати пенсій усім державним службовцям відсутні.

До аналогічних висновків прийшов і Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у постанові від 03.08.2015 року у справі № 335/5120/15-а.

Крім того, відповідно до п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, яким внесені зміни до статті 37 Закону України «Про державну службу», не виплачуються лише ті пенсії, які призначені відповідно до цієї статті (ст. 37 Закону України «Про державну службу).

Проте суд зазначає, що позивач ніколи не отримувала пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», а отримувала пенсію відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тобто отримувала пенсію за вислугою років.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про неправомірність дій Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 158, 161, 162, 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зупинення виплати пенсії ОСОБА_2.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити ОСОБА_2 виплату раніше призначеної пенсії відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 30 вересня 2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.П. Кір'якова