Рішення № 57528367, 04.05.2016, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1807/16-ц

2/264/1194/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"04" травня 2016 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М. , при секретарі Родіній Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованої заробітної плати, компенсації втрати частини доходу у звязку з порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральну шкоду,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Іллічівського районного суду м. Маріуполя з позовом до ПАТ «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованої заробітної плати, компенсації втрати частини доходу у звязку з порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральну шкоду. В обґрунтування позовних вимог вказала, що перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Азовзагальмаш». 12.05.2015 року її було звільненно з підприємства за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України. На день звільнення відповідач не розрахувався з нею по заборгованій платі. У звязку з чим, вона була змушена звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованої заробітної плати, компенсації втрати частини доходів, середнього заробітку та моральної шкоди. У звязку із не проведенням повного розрахунку в день звільнення на підставі ст. 117 КЗпП України просить стягнути середній заробіток за весь час затримки з 12.05.2015р. по день постановлення рішення. Також зазначає, що у зв'язку з порушенням права на заробітну плату їй була завдана моральна шкода, розмір якої позивач оцінює в 1000,00 грн.

Позивачка в судове засідання не зявилася, позовні вимоги підтримала, надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Уточнюючи позовні вимоги просила стягнути компенсацію у розмірі 5453,92 грн. середній заробіток виходячи із довідок відповідача. Проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідача не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не зявився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав письмові заперечення на позов, в яких позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 16863,52 грн. Зазначив, що стягнення середнього заробітку, пояснив, що позивач не працював у день звільнення (цей день у табелі відмічений літерою «М», що є днем відсутності працівника на роботі), з письмовою вимогою про виплату йому заборгованості із заробітної плати не звертався, у звязку з чим стягнення середнього заробітку має бути здійснено з дати звернення до суду, тобто з 15.03.2016 року.

У зв'язку з чим, суд ухвалив розглядати справу в порядку ст.224 ЦПК України.

Суд дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною 2 ст.233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача та 15.03.2016 року її було звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується записами у трудовій книжці.

Згідно наданої відповідачем довідки сума заборгованості по заробітній платі за період її роботи з вересня 2014 року по квітень 2015 року складає 16863,52 грн., яка на теперішній час не сплачена.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася, що підтверджується матеріалами справи, внаслідок цього по сьогоднішній день існує заборгованість по заробітній платі з вересня 2014 року по травень 2015 року складає 16863,52 грн., яка на теперішній час не сплачена. При цьому суд зазначає, що зазначена сума вказана з урахування обовязкових податків та інших утримань.

Щодо заявлених позивачем про стягнення компенсації втрати частини доходу у звязку з порушенням строку їх виплати, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (набрав чинності 1 січня 2001 року). Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Так, відповідно до наданого відповідачем розрахунку, розмір компенсації позивача складає 5453,92 грн., однак суду не надано належних доказів сплати позивачу вказаної суми. Таким, чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не було сплачено компенсацію за затримку заробітної плати, тому саме грошові кошти в сумі 5453,92 грн, які розраховані відповідачем у відповідності до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Одночасно з цим, судом також було встановлено, що позивачка в день свого звільнення 15.05.2015 року не працювала, що підтверджується табелем обліку робочого часу, де в графі за 12.05.2015 року стоїть позначка (М), яка свідчить про відсутність працівника на роботі. В такому випадку відповідно до вимог ст.ст. 47, 116 КЗпП України позивач мав обов'язок пред'явити до відповідача вимогу про проведення остаточного розрахунку. Відповідно до змісту статті 116 КЗпП України обов'язок працівника звернутися до працедавця із вимогою про здійснення остаточного розрахунку виникає у випадку, якщо працівник в день звільнення не працював. При цьому суд зауважує, що наведена норма не виділяє окремо причин невиконання трудових обов'язків працівником в день його звільнення.

Отже відсутність на роботі в день свого звільнення, є тим випадком коли, працівник згідно статті 116 КЗпП України має додатково пред'явити вимогу про розрахунок і лише після пред'явлення такої вимоги про розрахунок у працедавця виникає обов'язок його проведення та можлива відповідальність за статтею 117 КЗпП України.

В той же час, з матеріалі справи вбачається, що позивачка зверталася до суду з заявою про видачу судового наказу про виплату заборгованої заробітної плати 28.08.2015 року, а тому днем звернення з вимогою про розрахунок слід вважати звернення із позовом до суду 28.08.2015 року.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» розяснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналізуючи вищевикладене та з урахуванням положень ст. 116,117 КЗпП України, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дати звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, тобто з 28.08.2015 року по день постановлення рішення, а саме до 04.05.2016 року, у звязку з несплатою заробітної плати відповідачем на користь позивача по теперішній час.

При розрахунку сум середнього заробітку, суд виходить з наступного.

Порядок обчислення середньої заробітної плати закріплений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за частиною 3 пункту 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно ч.3 п. 3 вказаного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно наданого відповідачем розрахунку розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 193,68 грн. При цьому суд зазначає, що цей розрахунок зроблений відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

За даними представленого відповідачем графіку роботи №8 для працюючих в безперервному з робочим днем тривалістю 12 годин на 2015р. - 2016р. середньостатистична кількість робочих днів за період з 28.08.2015р. по 04.05.2016р. складає 125 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 28.08.2015р. по 04.05.2016р. складає 24210,00 грн. (125 днів х 193,68 грн.).

За таких обставин та положень закону, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає задоволенню складає 24210,00 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності із п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних та з урахування інших обставин.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином судом встановлено, що внаслідок несвоєчасної виплати відповідачем позивачу заробітної плати та остаточного розрахунку при звільненні, позивачу була спричинена моральна шкода, між тим, розмір визначений позивачем у 1000,00 гривень є завищеним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема: характер порушення прав позивача, період виниклої заборгованості по заробітній платі, розмір заборгованості, що утворилася, істотність вимушених змін у її житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, приходить до висновку, що достатньою і справедливою буде компенсація моральної шкоди в розмірі 350,00 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 551,20 гривень за вимоги майнового характеру та 192,92 грн. за вимоги немайнового характеру, а всього 744,12 грн.

Керуючись ст.ст.10, 60, 61, 88, 174, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, с т.ст. 115, 116, 117, ст. 237-1 КЗпП України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованої заробітної плати, компенсації втрати частини доходу у звязку з порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральну шкоду задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м.Маріуполь, Площа Машинобудівельників, буд.1, ЄДРПОУ 13504334) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка мешкає та зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_2, заборговану заробітну плату за період з вересня 2014 року по травень 2015 року в розмірі 16863,52 грн., компенсацію втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати в розмірі 5453,92 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.08.2015р. по 04.05.2016р. в сумі 24210,00 грн., з утриманням ПАТ «Азовзагальмаш» з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, моральну шкоду в розмірі 350,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м.Маріуполь, Площа Машинобудівельників, буд.1, ЄДРПОУ 13504334) на користь держави судовий збір у розмірі 744,12 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Іллічівським районним судом міста Маріуполя Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А. М. Іванченко