Ухвала суду № 57525560, 27.04.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Форощук О.В.

Доповідач - Карташов О.Ю.

Справа № 431/769/16-ц

Провадження № 22ц/782/330/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2016 року квітня «27» дня Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Яресько А.В., Борисов Є.А.

за участю секретаря Попової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення

Старобільського районного суду Луганської області від 25 березня 2016 року

по цивільній справі за позовом

ОСОБА_2 до Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4, Відділ Держгеокадастру у Старобільському районі Луганської області, Старобільське районне комунальне підприємство «Старобільський районний земельно - інформаційний центр» про визнання недійсним рішення Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області від 26.03.2004 року «Про передачу земельної ділянки в приватну власність для обслуговування житлового будинку та господарських споруд та ведення особистого селянського господарства» ОСОБА_5, визнання недійсним та скасування рішення Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області від 06.12.2004 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка передається у власність ОСОБА_5, АДРЕСА_1», визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 та скасування державної реєстрації земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 25 березня 2016 року вирішено, в задоволенні позову ОСОБА_2 до Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4, Відділ Держгеокадастру у Старобільському районі Луганської області, Старобільське районне комунальне підприємство «Старобільський районний земельно-інформаційний центр» про визнання недійсним рішення Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області від 26.03.2004 року «Про передачу земельної ділянки в приватну власність для обслуговування житлового будинку та господарських споруд та ведення особистого селянського господарства» ОСОБА_5, визнання недійсним та скасування рішення Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області від 06.12.2004 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка передається у власність ОСОБА_5, АДРЕСА_1», визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 та скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовити за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, виходив з необґрунтованості позовних вимог.

Проаналізувавши наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, в обґрунтування позову ОСОБА_2 посилався на те, що 29.10.1997 року Чмирівською сільською радою за заявою гр. ОСОБА_5 було прийнято рішення № 309 «Про передачу в приватну власність земельної ділянки», яким ОСОБА_5 передали безкоштовно в приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель загальною площею в 0,16 соток за адресом: АДРЕСА_1. Вищевказане рішення приймалося у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» і до сьогоднішнього дня це рішення має чинну юридичну силу так як у встановленому законом порядку воно не скасовано і не оскаржено.

Під передачею земельних ділянок слід розуміти набуття громадянами та юридичними особами права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності шляхом передачі їх у приватну власність будь-яким дозволеним Кодексом способом (Рішення Конституційного Суду України № 2РП/2004 від 05.02.2004 р.). В аспекті Конституційного подання термін «передача» означає (перехід) права на вказані земельні ділянки на підставі юридичних фактів. Отже у відповідності до прийнятого рішення № 309 від 29.10.1997 року ОСОБА_5 набула право на належну їй земельну ділянку розміром 16 соток для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресом: АДРЕСА_1.

Чмирівська сільська рада як юридична особа є попередницею всіх прийнятих раніше нею рішень, але незважаючи на дану обставину Чмирівська сільська рада через 7 років після прийнятого рішення № 309 від 29.10.1997 року прийняла від ОСОБА_5 нову заяву про передачу їй в приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за тим же самим адресом: АДРЕСА_1.

26.03.2004 року Чмирівська сільська рада прийняла рішення про передачу безкоштовно в приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель розміром 0,25 соток. В склад цієї переданої земельної ділянки розміром 0,25 соток знову ввійшла раніше передана земельна ділянка розміром в 0,16 соток (згідно рішення № 309 від 29.10.1997 року).

Всі ці дії Чмирівська сільська рада вчинила для того, щоб не виконати рішення Старобільського районного суду від 14.04.2004 року.

Прийняте рішення Чмирівської сільської ради суперечить Закону Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» пунктом 2 якого визначено, що передача земельних ділянок для обслуговування жилих будинків та господарських споруд проводиться один раз, про що обов'язково робиться місцевими радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, що його заміняє. Пунктом З вищевказаного Декрету визначено «Право приватної власності громадян на земельні ділянки передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачою державного акту на право власності на землю».

Ч. 4 ст. 116 ЗК України визначено, що безкоштовна передача громадянину у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності може провадитися лише один раз по кожному виду цільового призначення земельних ділянок.

3 січня 1974 року Чмирівська сільська рада прийняла рішення про утворення АДРЕСА_2. Генеральним планом утворення АДРЕСА_2 було передбачено та проведено первинне розподілення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків. Мінімальний розмір земельної ділянки для будівництва передбачений Генеральним планом утворення АДРЕСА_2 становить 0,12 соток землі разом із забудованими землями (із них під двір виділялося 5 соток). По АДРЕСА_2 у нього знаходиться збудоване ним санкціоноване сільською радою нерухоме майно - жилий будинок та господарські будівлі до нього. Він є першим забудовником земельної ділянки по АДРЕСА_2. Чмирівська сільська рада відмовила йому в передачі земельної ділянки в приватну власність розміром в 0,12 соток, мотивуючи свої дії тим, що немає землі. В даний час його присадибна земельна ділянка розділена навпіл і згідно логіки сільської ради права частина її та якою він користується це є землі АДРЕСА_2, а ліва частина цієї земельної ділянки сільрада чомусь вважає АДРЕСА_1. Дана позиція сільської ради повністю суперечить прийнятому рішенню Чмирівською сільською радою від 03.01.1974 року. Рішення про утворення АДРЕСА_2 разом з Генеральним планом від 03.01.1974 року до сьогоднішнього дня ніхто не скасував і згідно законодавства воно має чинну юридичну силу. Прийнятим рішенням від 26.03.2004 року Чмирівська сільська рада порушила його право мати у власності земельну ділянку розміром 0,12 соток визначених йому Генеральним планом утворення АДРЕСА_2 згідно рішення Чмирівської сільської ради від 03.01.1974 року. На підставі рішення Чмирівської сільської ради від 26.03.2004 року (а не на підставі рішення № 309 від 29.10.1997 року, як того вимагає Закон), СРКП «Старобільський районний інформаційний центр» була виготовлена Технічна документація із землеустрою, що посвідчує право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 розміром 0,2413 га за цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку та господарських будівель за адресом: АДРЕСА_1. Даний проект землеустрою був погоджений Чмирівською сільською радою 06.12.2004 року. Про рішення Чмирівської сільської ради від 26.03.2004 року йому стало відомо під час розгляду адміністративної справи від 24.03.2014 року. Повний текст цього рішення був витребуваний судом із архіву і наданий був йому для ознайомлення.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст.ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 57 цього Кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 - є власником житлового будинку за адресом: АДРЕСА_2 (а.с. 36).

Рішенням виконкому Чмирівської сільської ради від 3 січня 1974 року вирішено утворити АДРЕСА_2 і 34 присадибних ділянок площею від 0,12 га до 0,20 га (а.с. 9).

Водночас, зазначене рішення від 3 січня 1974 року, мало рекомендаційний характер для Правління колгоспу, адже на той час, землі під будівництво на території села виділялись колгоспом, про що свідчить архівний витяг з «Протоколу № 10 засідання правління колгоспу імені 22-го з'їзду КПРС від 30 жовтня 1976 року» (а.с. 52).

Як, також вбачається з архівного витягу протоколу, ОСОБА_2 для будівництва житлового будинку була виділена земельна ділянка розміром 0,05 га, проте фактично на момент вирішення спору ОСОБА_2 користується земельною ділянкою 0,09 га, копія свідоцтва на право забудови в сільських населених пунктах, копія рішення виконкому Старобільської районної ради № 230 від 1977 року, (а.с. 52, 49-50,42-44).

Відповідно до копії архівного витягу від 16.05.2008 року № 03-13/249, рішенням Чмирівської сільської ради від 29.10.1997 року ОСОБА_5 було передано в безоплатну приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,16 га, розташовану за адресом: АДРЕСА_1 (а.с. 24).

Рішенням 14 сесії 24 скликання Чмирівської сільської ради від 26.03.2004 року ОСОБА_5 було передано безкоштовно в приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,27 га, розташовану за адресом: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

З копії акту встановлення та узгодження меж ділянки в натурі ОСОБА_5 яка мешкає за адресом: АДРЕСА_1, за угодою з Старобільським районним земельно-інформаційним центром 11 листопада 2004 року було проведено обмір земельної ділянки з метою встановлення меж з суміжними земельними ділянками. В результаті обміру було складено акт встановлення та узгодження межі ділянки в 0,2413 га в натурі. Акт був підписаний власниками суміжних земельних ділянок, підпис ОСОБА_2 у вказаному акті відсутній (а.с. 33).

З копії рішення Чмирівської сільської ради від 06.12.2004 року вбачається, що цим рішенням було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка передається у власність ОСОБА_5, розроблену СРКП «Старобільський районний земельно-інформаційний центр». Передано безкоштовно у власність ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею 0,2413 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташовану за адресом: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

З копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 22 квітня 2005 року вбачається, що ОСОБА_5 набула право власності на земельну ділянку площею 0,2413 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресом: АДРЕСА_1, (а.с. 17).

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 24 березня 2008 року визнано за ОСОБА_4 право власності у порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 0,2413 га на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, наданого ОСОБА_5, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташовану за адресом: АДРЕСА_1. Вказане рішення набрало законної сили (а.с.65-66).

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки розміром 0,2413 га за адресом: АДРЕСА_1 (а.с. 53).

Рішенням Чмирівської сільської ради № 12/70 від 14 грудня 2007 року відмовлено ОСОБА_2 в передачі в приватну власність земельної ділянки площею 0,12 га в АДРЕСА_2 шляхом вилучення земельної ділянки у сусідки в зв'язку з відсутністю земель, так як ОСОБА_6 користується земельною ділянкою площею 0,06 га (а.с. 22).

Як вбачається з заперечення на апеляційну скаргу, наданого відповідачем Чмирівською сільською радою, в 1976 році правлінням колгоспу «ім. XXII з'їзду КПРС» гр. ОСОБА_2 виділялась земельна ділянка площею 0,05 га для будівництва житлового будинку. Згідно запису в погосподарських книгах сільської ради з 1977 року за домоволодінням розташованим в АДРЕСА_2, яке належить гр. ОСОБА_2, значилась земельна ділянка площею 0,05 га, а на даний момент фактично значиться земельна ділянка площею - 0,09 га.

На даний момент середній розмір земельних ділянок наданих громадянам дня обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 становить 0,05-0,09 га.

Депутатами сільської ради на сесійних засіданнях розглядався план утворення АДРЕСА_2. Всі депутати ради є місцевими жителями і при розгляді даного плану вони помітили, що фактична забудова АДРЕСА_2 не відповідає плану утворення, та прийшли до висновку, що вулиця утворилася не так як планувалася, фактично на цій ділянці вулиці розташовано всього 23 присадибні ділянки.

Рішення виконкому Чмирівської сільської ради від 3 січня 1974 року депутатами сільської ради було розцінене як таке, шо мало рекомендаційний характер для Правління колгоспу, адже на той час землі під будівництво на території села виділялись колгоспом, про що свідчить архівний витяг з «Протоколу № 10 засідання правління колгоспу імені 22-го з'їзду КПРС від 30 жовтня 1976 року».

Відповідно до п. 4 ст. 116 Земельного кодексу України «передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм , визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання». За своє життя гр. ОСОБА_5 один раз скористалася своїм правом на отримання земельної ділянки у власність для обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

На сьогоднішній день гр. ОСОБА_2 не подав до сільської ради заяви про надання йому у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, і не має правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Чмирівська сільська рада просить апеляційну скаргу гр. ОСОБА_2 розглянути без присутності представника та залишити без задоволення.

Так, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Вони регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Основного Закону органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими для виконання на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування».

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

До делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад згідно зі ст. 33 цього Закону належать, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, як встановлено ст. 12 Земельного кодексу України, належить організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення земельних спорів.

Згідно ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Як встановлено ст. 107 Земельного кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Згідно частини 1 статті 81 ЗК громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно статті 118 ЗК громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Згідно статті 121 ЗК громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Відповідно до частин 1, 3, 5 ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 року із змінами, внесеними постановою Пленуму ВСУ від 19.03.2010 року № 2 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді справ» - власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).

При розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Тому сільська, селищна, міська рада має правові підстави для передачі земельної ділянки, у тому числі її частини, якою правомірно користувалась інша особа, і яка відносилась до присадибної земельної ділянки саме такої особи, у власність чи користування іншої особи лише за попереднього вилучення цієї землі у попереднього землекористувача, в порядку, що передбачений земельним законодавством.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_2, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем якої є ОСОБА_4, набула право користування земельною ділянкою площею 0,2413 га правомірно і цього права у встановленому законом порядку не позбавлена.

Позовні вимоги ОСОБА_2 фактично стосуються позбавлення права приватної власності ОСОБА_4, згідно з правовою позицією ВСУ у справі за № 6-92цс13 особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Земельна ділянка, яка була виділена ОСОБА_5 та була успадкована та належить на праві приватної власності ОСОБА_4, взагалі не виділялась ОСОБА_2, тому з огляду на норми ст. 16 ЦК України, суд не вбачає порушення прав ОСОБА_2, як землекористувача, а отже не вбачає порушення прав та свобод, які можуть бути поновлені судом.

Аналізуючи обставини встановлені по справі та наведене законодавство, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що при ухваленні спірних рішень Чмирівської сільської ради від 26.03.2004 року та від 06.12.2004 року, орган місцевого самоврядування діяв на підставі та в межах повноважень, та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не має.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Луганської області, ~

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ~ відхилити.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 25 березня 2016 року по цивільній справі за позовом ~ залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді: